Постанова

від 04.03.2019 по справі 911/26/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2019 р. Справа№ 911/26/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Іоннікової І.А.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 04.03.2019,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Макарівська

на рішення Господарського суду Київської області від 02.07.2018 (повний текст складено 13.07.2018)

у справі №911/26/18 (суддя Лилак Т.Д.)

за позовом Колективного сільськогосподарського підприємства Андріївське

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Макарівська ;

2) Макарівської районної державної адміністрації

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватний нотаріус Макарівського районного нотаріального округу Дурицький Андрій Петрович

про скасування розпорядження та визнання недійсним договору оренди землі

В С Т А Н О В И В :

Колективне сільськогосподарське підприємство Андріївське (далі, позивач або КСП Андріївське ) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом (із урахуванням заяви про зміну предмету позову від 26.04.2018) до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Макарівська (далі, відповідач-1 або ТОВ Агрофірма Макарівська ) та Макарівської районної державної адміністрації (далі, відповідач-2) про:

- скасування розпорядження Макарівської районної державної адміністрації від 08.07.2011 №1214;

- визнання недійсним договору оренди земельних ділянок від 23 липня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області Дурицьким А.П., зареєстрованим в реєстрі за №2168, в частині:

2.1. Пункту 2.1. в частині:

2.1.1. кількості земельних ділянок - 3 (три), а не 5 (п'ять);

2.1.2. загальної площі земельних ділянок - 70,2165 га, а не 115,6188 га;

2.2. абзаці 1; 3; та 5 пункту 2.3.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.02.2018 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача приватного нотаріуса Макарівського районного нотаріального округу Дурицького Андрія Петровича (далі, третя особа).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що розпорядження від 08.07.2011 №1214 Про передачу в оренду земельних ділянок ТОВ Агрофірма Макарівська для ведення підсобного сільськогосподарського господарства (для обслуговування цілісного майнового комплексу та сільськогосподарського виробництва) в адміністративних межах Андріївської сільської ради , прийняте Макарівською РДА, не відповідає вимогам законодавства та порушує права позивача. Позивач наголошує, що спірні земельні ділянки, надані ТОВ Агрофірма Макарівська в оренду за спірним розпорядженням, перебувають у користуванні позивача на підставі Державного акту на право колективної власності на землю серія КВ №000002 від 15.11.1995. Крім того, позивач зазначив, що надання в користування земельної ділянки відповідно до частини 5 статті 116 Земельного кодексу України могло бути здійснене лише після її вилучення (викупу) у попереднього землекористувача, а позивач, як титульний власник земельної ділянки, не надавав згоди щодо вилучення у нього земельних ділянок, спірне розпорядження прийняте з порушенням встановленого законом порядку вилучення земельних ділянок та відповідно з порушенням права користування позивача. Також, позивач стверджує, що межі земельної ділянки площею 115,6188 га не були встановлені в натурі, крім того її надання відбулося зі зміною цільового призначення. Надання цієї ділянки в користування було можливе лише на підставі проекту землеустрою, який не розроблявся, не погоджувався та не затверджувався. Оскільки спірне розпорядження є незаконним, то і договір оренди земельної ділянки від 23.07.2014, укладений між ТОВ Агрофірма Макарівська та Макарівською РДА, на підставі такого розпорядження, в частині трьох вищезазначених земельних ділянок підлягає визнанню недійсним.

Рішенням Господарського суду Київської області від 02.07.2018 у справі №911/26/18 позовні вимоги задоволено частково.

Cкасовано розпорядження Макарівської районної державної адміністрації від 08.07.2011 №1214 Про передачу в оренду земельних ділянок ТОВ Афгрофірма Макарівська для ведення підсобного сільського господарства (для обслуговування цілісного майнового комплексу та сільськогосподарського виробництва) в адміністративних межах Андріївської сільської ради в частині передачі ТОВ Агрофірма Макарівська в оренду терміном на 49 років земельні ділянки загальною площею 70,2165 га, а саме: кадастровий номер земельної ділянки площею 1,3239 га - 3222780200:03:006:0134; кадастровий номер земельної ділянки площею 27,4597 га - 3222780200:04:016:0001; кадастровий номер земельної ділянки площею 41,4329 га - 3222780200:05:003:0002.

В решті позовних вимог відмовлено.

Визнано недійсним договір оренди земельних ділянок від 23.07.2014, посвідчений приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області Дурицьким А.П., зареєстрований в реєстрі за №2168, в частині:

2.1. Пункту 2.1. в частині:

2.1.1. кількості земельних ділянок - 3 (три), а не 5 (п'ять);

2.1.2 загальної площі земельних ділянок - 70,2165 га, а не 115,6188 га;

2.2. абзаці 1; 3; та 5 пункту 2.3.

Присуджено до стягнення з Макарівської районної державної адміністрації на користь Колективного сільськогосподарського підприємства Андріївське 1600,00 гривень судового збору.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Макарівська на користь колективного сільськогосподарського підприємства Андріївське 1600,00 гривень судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що три земельні ділянки, які були надані в оренду ТОВ Агрофірма Макарівська , а саме: кадастровий номер земельної ділянки площею 1,3239 га - 3222780200:03:006:0134; кадастровий номер земельної ділянки площею 27,4597 га - 3222780200:04:016:0001; кадастровий номер земельної ділянки площею 41,4329 га - 3222780200:05:003:0002, накладаються на земельну ділянку, надану КСП Андріївське за Державним актом на право колективної власності на землю від 15.11.1995 серія КВ000002, що свідчить про незаконність прийнятого Макарівською РДА оскаржуваного розпорядження в частині вказаних трьох земельних ділянок. Водночас, оскільки розпорядження, на підставі якого спірний договір оренди був укладений, скасовано в частині передачі ТОВ Агрофірма Макарівська в оренду терміном на 49 років земельних ділянок загальною площею 70,2165 га, а саме: кадастровий номер земельної ділянки площею 1,3239 га - 3222780200:03:006:0134; кадастровий номер земельної ділянки площею 27,4597 га - 3222780200:04:016:0001; кадастровий номер земельної ділянки площею 41,4329 га - 3222780200:05:003:0002, то і договір оренди, укладений на підставі такого розпорядження, суперечить чинному законодавству, зокрема статті 124 Земельного кодексу України, та підлягає визнанню недійсним в частині пунктів 2.1.1. (кількості земельних ділянок - 3 (три), а не 5 (п'ять); 2.1.2. (загальної площі земельних ділянок - 70,2165 га, а не 115,6188 га); 2.2. абзаці 1; 3; та 5 пункту 2.3. Договору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Макарівська звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповністю з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач-1 посилається на те, що у Державному акті на право колективної власності на землю серії КВ №000002 від 15.11.1995 було допущено помилку в назві юридичної особи, а саме: зазначено Колективне сільськогосподарське підприємство Андріївське замість Колективне сільськогосподарське підприємство Андріївський . Відповідач зазначає, що Державний акт серії КВ №000002 від 15.11.1995 на землю площею 2129,70 га не міг бути виданий позивачу - КСП Андріївське , оскільки позивач був створений та зареєстрований тільки у 1997 році, згідно статуту підприємства. Таким чином, на думку відповідача, позивач не може бути титульним власником земельної ділянки.

Також скаржник наголошує, що зі статуту позивача не вбачається, що останній є правонаступником прав та обов'язків КСП Андріївський . При цьому, Земельним кодексом України не передбачений факт правонаступництва права постійного користування на земельну ділянку реорганізованої юридичної особи.

Крім того, відповідач зазначає, що на момент створення позивача як юридичної особи вже відбулось розпаювання сільськогосподарських угідь, переданих у колективну власність КСП Андріївський .

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2018 у справі №911/26/18 (головуючий суддя: Разіна Т.І., судді: Чорна Л.В., Яковлєв М.Л.) відкрито апеляційне провадження у даній справі; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Макарівська на рішення Господарського суду Київської області від 02.07.2018 у справі №911/26/18 призначено на 02.10.2018; встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу.

19.09.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду (канцелярію) від Колективного сільськогосподарського підприємства Андріївське надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд у її задоволенні відмовити, оскаржене рішення суду залишити без змін.

Указом Президента України Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах №454/2017 від 29.12.2017 ліквідовано Київський апеляційний господарський суд.

Відповідно до частини 6 статті 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 в газеті Голос України №185 (6940) опубліковано повідомлення голови Північного апеляційного господарського суду про початок роботи новоутвореного суду. Зважаючи на викладене, Київський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя.

Указом Президента України №295/2018 від 28.09.2018 Про переведення суддів , відповідно до підпункту 7 пункту 16-1 розділу XV Перехідні положення Конституції України, пункту 1 частини другої статті 53, частини третьої статті 82 і пункту 40 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів , пункту 11 розділу III Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про Вищу раду правосуддя сформовано склад Північного апеляційного господарського суду шляхом переведення суддів.

Частиною 5 статті 31 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

Відповідно до частини 7 статті 31 Господарського процесуального кодексу України справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Актом прийняття-передачі судових справ від 01.10.2018 справу №911/26/18 передано до Північного апеляційного господарського суду.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Макарівська у справі №911/26/18 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Скрипки І.М., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2018 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Макарівська на рішення Господарського суду Київської області від 02.07.2018 у справі №911/26/18 до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя - Михальська Ю.Б., судді: Скрипка І.М., Тищенко А.І. та призначено справу до розгляду на 20.12.2018.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2018 розгляд справи №911/26/18 відкладено на 17.01.2019.

17.01.2019 представник Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Макарівська подав через канцелярію Північного апеляційного господарського суду письмові пояснення у справі №911/26/18, у яких додатково до доводів апеляційної скарги наголосив на тому, що висновок суду про зміну цільового призначення земельної ділянки не відповідає обставинам справи, оскільки згідно з технічною документацією, що затверджена розпорядженням Макарівської РДА за №1214 від 08.07.2011, спірна земельна ділянка передана для обслуговування цілісного майнового комплексу, що придбаний у ТОВ Андріївське згідно з договорами купівлі-продажу від 24.11.2010 та який, відповідно, розташований на земельній ділянці, що знаходиться у ТОВ Андріївське в користуванні відповідно до договору оренди земельної ділянки, посвідченої приватним нотаріусом Дуріцьким А.П. за реєстровим №11035. Отже, відповідач-1 стверджує, що право оренди спірної земельної ділянки перейшло до нього від ТОВ Андріївське в силу норм статті 120 Земельного кодексу України. Межі спірної земельної ділянки встановлені в натурі, що підтверджується технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі орендарю земельної ділянки - ТОВ Агрофірма Макарівська . Також, відповідач-1 наголосив, що судом не визначено момент, з якого спірний договір слід вважати недійсним.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2019 №09.1-08/233/19, у зв'язку із перебуванням судді Скрипки І.М. у відпустці, яка не є головуючою суддею (суддею-доповідачем), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2019 справу №911/26/18 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Іоннікова І.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Макарівська на рішення Господарського суду Київської області від 02.07.2018 у справі №911/26/18 прийнято до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Іоннікова І.А. та розгляд справи призначено на 26.02.2019.

У судове засідання, призначене на 26.02.2019, представники відповідача-2 та третьої особи не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача-2 та третьої особи, неявка яких не перешкоджає розгляду справи.

Суд у судовому засідання 26.02.2019 перейшов до розгляду апеляційної скарги по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2019 у справі №911/26/18 оголошено перерву до 04.03.2019.

У судове засідання 04.03.2019 з'явились представники позивача та відповідача-1.

Представник позивача у судових засіданнях заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив залишити оскаржене рішення суду без змін.

Представник відповідача-1 у судових засіданнях підтримував викладені в апеляційній скарзі доводи, просив її задовольнити, оскаржене рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як підтверджується матеріалами справи, Розпорядженням Макарівської районної державної адміністрації від 08.07.2011 №1214 Про передачу в оренду земельних ділянок ТОВ Агрофірма Макарівська для ведення підсобного сільськогосподарського господарства (для обслуговування цілісного майнового комплексу та сільськогосподарського виробництва) в адміністративних межах Андріївської сільської ради було, зокрема, затверджено технічну документацію із землеустрою щодо передачі земельних ділянок в тимчасове користування на умовах оренди (терміном на 49 років) ТОВ Агрофірма Макарівська для ведення підсобного сільського господарства (для обслуговування цілісного майнового комплексу та сільськогосподарського виробництва) в адміністративних межах Андріївської сільської ради Макарівського району Київської області; передано в оренду терміном на 49 років ТОВ Агрофірма Макарівська земельні ділянки загальною площею 115,6188 га в адміністративних межах Андріївської сільської ради Макарівського району Київської області; ТОВ Агрофірма Макарівська укласти договір оренди земельної ділянки та зареєструвати його відповідно до постанови КМУ від 25.12.1998 №2073 Про порядок державної реєстрації договорів оренди землі .

Прийняття розпорядження обґрунтоване Законом України Про місцеві державні адміністрації , Законом України Про оренду землі , статтями 17, 93, 118, 124, 125, 126 та розділом Х Перехідних положень Земельного кодексу України.

Розпорядженням Макарівської районної державної адміністрації Київської області від 10.07.2014 №380 Про внесення змін до розпорядження голови Макарівської райдержадміністрації від 08.07.2011 №1214 Про передачу в оренду земельних ділянок ТОВ Агрофірма Макарівська для ведення підсобного сільського господарства (для обслуговування цілісного майнового комплексу та сільськогосподарського виробництва) в адміністративних межах Андріївської сільської ради було внесено зміни до п. 4 розпорядження голови Макарівської райдержадміністрації від 08.07.2011 №1214 Про передачу в оренду земельних ділянок ТОВ Агрофірма Макарівська для ведення підсобного сільського господарства (обслуговування цілісного майнового комплексу та сільськогосподарського виробництва) в адміністративних межах Андріївської сільської ради та викладено його в такій редакції: 4. ТОВ Агрофірма Макарівська укласти договір оренди земельних ділянок та зареєструвати його відповідно до вимог чинного законодавства .

23.07.2014 на підставі Розпорядження Макарівської районної державної адміністрації від 08.07.2011 №1214 (зі змінами, внесеними Розпорядженням Макарівської РДА від 10 липня 2014, 380), між Макарівською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ТОВ Агрофірма Макарівська (орендар) був укладений договір оренди земельних ділянок, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар одержує в строкове платне користування земельні ділянки для ведення підсобного сільського господарства (для обслуговування цілісного майнового комплексу та сільськогосподарського виробництва), що знаходяться в межах Андріївської сільської ради Макарівського району Київської області (пункт 1.1. договору оренди).

Відповідно до пункту 2.1. Договору оренди в оренду передається 5 земельних ділянок загальною площею 115,618860 га. Опис меж земельних ділянок зазначений у кадастрових планах, що є невід'ємною частиною даного договору. Склад угідь земельних ділянок: під господарськими будівлями і дворами - 7,0873 га, під господарськими шляхами і прогонами - 0,2469 га, сіножаті - 68,415 га, пасовища - 39,8696 га. Ділянки, які надаються в оренду, перебувають у державній власності, знаходяться за межами населеного пункту.

Відповідно до пункту 2.3. Договору оренди кадастровий номер земельної ділянки площею 1,3239 га - 3222780200:03:006:0134; кадастровий номер земельної ділянки площею 14,1576 га - 3222780200:05:003:0001; кадастровий номер земельної ділянки площею 27,4597 га - 3222780200:04:016:0001; кадастровий номер земельної ділянки площею 31,2451 га - 3222780200:04:013:0001; кадастровий номер земельної ділянки площею 41,4329 га - 3222780200:05:003:0002.

Цей договір набуває чинності після його підписання сторонами, нотаріального посвідчення, державної реєстрації та перенесення меж в натурі на місцевості (пункт 10.1. Договору).

Позивач в обґрунтування позову зазначав, що земельні ділянки, які є предметом даного спору, накладаються на земельні ділянки колективної власності, які належать позивачу на підставі Державного акту на право колективної власності на землю серії КП 000002 від 15 листопада 1995 року, у зв'язку з чим просив скасувати розпорядження відповідача-2 від 08.07.2011 №1214 та визнати недійсним договір оренди земельних ділянок від 23 липня 2014 року в частині трьох земельних ділянок.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та не приймає до уваги доводи апеляційної скарги відповідача-1 з огляду на наступне.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом статті 5 Земельного кодексу України 1990 року, норми якого були чинними станом на дату отримання позивачем державного акту на право колективної власності на землю від 15.11.1995, земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб'єктами права колективної власності на землю є, зокрема, колективні сільськогосподарські підприємства.

Відповідно до частини 1 статті 22 Земельного кодексу України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Згідно частин 1, 2 статті 23 Земельного кодексу України 1990 року право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 у справі №911/46/15 було встановлено, що сільськогосподарська артіль ім. Молотова 06.07.1957 була перейменована в Колгосп ім. Леніна, 08.02.1992 перейменовано на Колгосп Андріївський , який 16.04.1997 був реорганізований в Колективне сільськогосподарське підприємство Андріївське , позивач є безспірним правонаступником з усіма правами та обов'язками Сільськогосподарської артілі ім. Молотова.

У вказаній постанові також було встановлено, що станом на 1992 рік у користуванні колгоспу Андріївський залишилося 2535,4 га землі. КСП Андріївське переоформило надані раніше колгоспу ім. Молотова землі та отримало на них 15.11.1995 державний акт на право колективної власності на землю серії КВ №000002, згідно якого Колективному сільськогосподарському підприємству Андріївське було передано землі у колективну власність 2129,7 гектарів землі в межах згідно з планом. Землю передано у колективну власність для сільськогосподарського виробництва.

Державний акт на право колективної власності на землю серії КВ №000002 від 15.11.1995 був зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №2.

Таким чином, у позивача на підставі вищезазначеного акту у встановленому чинним станом на 15.11.1995 земельним законодавством порядку виникло право колективної власності на землю площею 2129,7 гектарів у с. Андріївка та позивач, як титульний власник земельної ділянки, звернувся до господарського суду із розглядуваним позовом.

При цьому, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань датою державної реєстрації юридичної особи КСП Андріївське (код 03754892) є дата - 28.01.1992, що спростовує доводи відповідача про те що, останній не міг отримати Державний акт на право колективної власності на землю серія КВ000002 у 1995 році.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що у позивача відсутні належні та допустимі докази на підтвердження його права постійного користування на спірні земельні ділянки, а саме документи, визначені статтею 126 чинного Земельного кодексу України, згідно якої право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , якою передбачено, зокрема, обов'язковість державної реєстрації такого права, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки у Земельному кодексі України 1990 року були відсутні положення про необхідність реєстрації прав землекористування.

Водночас, положення статті 126 Земельного кодексу України від 25.10.2001 (зі змінами та доповненнями) та Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 2001 (зі змінами та доповненнями), з урахуванням принципу дії законів у часі, поширюють свою дію лише на правовідносини, що виникли після набрання ними чинності.

Відтак, відсутність доказів державної реєстрації за позивачем права на земельну ділянку площею 2 129,7 га в с. Андріївка, на які посилається скаржник у своїй апеляційній скарзі, не припиняє зазначене право КСП Андріївське , як правонаступника Сільськогосподарської артілі ім. Молотова.

Судом також враховано, що у 1995 році Київським відділенням Інституту землеустрою Української академії аграрних наук було розроблено науково-технічну документацію по виготовленню державних актів на право колективної власності та постійного користування землею КСП Андріївський на території Андріївської сільської Ради Макарівського району Київської області.

Відповідно до частини 1 статті 124 Земельного кодексу України у редакції, чинній станом на дату прийняття відповідачем-2 оскарженого розпорядження, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до частини 5 статті 116 Земельного кодексу України редакції, чинній станом на дату прийняття відповідачем-2 оскарженого розпорядження, надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Повноваження Макарівської РДА щодо розпорядження землями були визначенні частиною 3 статті 122 Земельного кодексу України, відповідно до якої Районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини шостої цієї статті, крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Відповідно до статті 142 Земельного кодексу України у редакції, чинній станом на дату прийняття відповідачем-2 оскарженого розпорядження, припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу. Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку укладають угоду про передачу права власності на земельну ділянку. Угода про передачу права власності на земельну ділянку підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Судом встановлено, КСП Андріївське , як власник землі 2 129,7 гектарів, добровільно не відмовлявся від права власності на дану земельну ділянку та не надавав погодження щодо вилучення у нього зазначеної земельної ділянки, а право власності позивача на зазначені земельні ділянки не припинялось.

Водночас, Макарівською РДА не надано суду належних доказів, які б свідчили про вилучення у позивача спірної земельної ділянки у порядку, встановленому статтею 149 Земельного кодексу України у редакції, чинній станом на дату прийняття відповідачем-2 оскарженого розпорядження.

Також, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 123 Земельного кодексу України у редакції, чинній станом на дату прийняття відповідачем-2 оскарженого розпорядження, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, межі земельної ділянки площею 115,6188 га не були встановлені в натурі, крім того її надання відбулося зі зміною цільового призначення з ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ 01.01) на ведення підсобного сільського господарства (код КВЦПЗ 01.04).

Отже, надання цієї земельної ділянки в користування було можливе лише на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який не розроблявся, не погоджувався та не затверджувався.

Доказів протилежного відповідачами суду не надано.

Посилання скаржника в додаткових письмових поясненнях до апеляційної скарги на те, що висновок місцевого господарського суду про зміну цільового призначення земельної ділянки та невстановленість її меж не відповідає обставинам справи, оскільки згідно з технічною документацією, що затверджена розпорядженням Макарівської РДА за №1214 від 08.07.2011, спірна земельна ділянка передана для обслуговування цілісного майнового комплексу, що придбаний у ТОВ Андріївське згідно з договорами купівлі-продажу від 24.11.2010 та який, відповідно, розташований на земельній ділянці, що знаходиться у ТОВ Андріївське в користуванні відповідно до договору оренди земельної ділянки, посвідченої приватним нотаріусом Дуріцьким А.П. за реєстровим №11035, а тому право оренди спірної земельної ділянки перейшло до нього від ТОВ Андріївське в силу норм статті 120 Земельного кодексу України, не приймаються судом до уваги, оскільки відповідачем не надано суду ні оригіналу, ні належним чином засвідченої копії технічної документації із землеустрою, яка була затверджена спірним розпорядженням, ні договорів купівлі-продажу від 24.11.2010 та оренди земельної ділянки за реєстровим №11035, із яких можна було б встановити вказані обставини.

Крім того, відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції не посилався на те, що право користування ним спірними земельними ділянками перейшло до нього у відповідності до статті 120 Земельного кодексу України, як до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебувала в оренді у ТОВ Андріївське .

Досліджуючи питання щодо накладання земельних ділянок, наданих в оренду ТОВ Агрофірма Макарівська , на земельну ділянку позивача, якою він володіє на підставі державного акту на право колективної власності на землю від 15.11.1995 серія КВ000002, колегія суддів встановила наступне.

На підтвердження факту накладання позивач посилається на схему поділу земель колективної власності та оспорюваний договір оренди земельних ділянок (додатки зі схемою розміщення земельної ділянки та кадастровими планами відповідних земельних ділянок).

Також, позивач у якості доказу накладання земельних ділянок посилається на науково-технічну документацію по виготовленню державних актів на право колективної власності та постійного користування землею КСП Андріївський на території Андріївської сільської ради Макарівського району Київської області.

Дослідивши схему поділу земель колективної власності, договір оренди земельних ділянок від 23.07.2014 (додатки зі схемою розміщення земельної ділянки та кадастровими планами відповідних земельних ділянок) та науково-технічну документацію по виготовленню державних актів на право колективної власності та постійного користування землею КСП Андріївський на території Андріївської сільської Ради Макарівського району Київської області 1995 року, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що три земельні ділянки, які були надані в оренду ТОВ Агрофірма Макарівська , а саме: кадастровий номер земельної ділянки площею 1,3239 га - 3222780200:03:006:0134; кадастровий номер земельної ділянки площею 27,4597 га - 3222780200:04:016:0001; кадастровий номер земельної ділянки площею 41,4329 га - 3222780200:05:003:0002, накладаються на земельну ділянку, надану КСП Андріївське за Державним актом на право колективної власності на землю від 15.11.1995 серія КВ000002.

Земельні ділянки кадастровий номер земельної ділянки площею 14,1576 га - 3222780200:05:003:0001 та кадастровий номер земельної ділянки площею 31,2451 га - 3222780200:04:013:0001 не накладаються на земельну ділянку, що надана КСП Андріївське .

Доказів на спростування зазначеного, як то висновку експерта, підготовленого у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем-1 суду не надано.

Згідно частин 2, 3 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, в тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Викладені обставини, як вірно встановив суд першої інстанції, свідчать про незаконність прийнятого Макарівською РДА розпорядження від 08.07.2011 №1214 в частині трьох земельних ділянок, а саме: земельна ділянка площею 1,3239 га, кадастровий номер 3222780200:03:006:0134; земельна ділянка площею 27,4597 га, кадастровий номер 3222780200:04:016:0001; земельна ділянка площею 41,4329 га, кадастровий номер 3222780200:05:003:0002, а в частині передачі в оренду відповідачу-1 двох земельних ділянок загальною площею 45,4023 га спірне розпорядження права позивача не порушує.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про скасування розпорядження Макарівської районної державної адміністрації від 08.07.2011 №1214 Про передачу в оренду земельних ділянок ТОВ Афгрофірма Макарівська для ведення підсобного сільського господарства (для обслуговування цілісного майнового комплексу та сільськогосподарського виробництва) в адміністративних межах Андріївської сільської ради в частині, якою передано ТОВ Агрофірма Макарівська в оренду терміном на 49 років земельні ділянки загальною площею 70,2165 га, а саме: кадастровий номер земельної ділянки площею 1,3239 га - 3222780200:03:006:0134; кадастровий номер земельної ділянки площею 27,4597 га - 3222780200:04:016:0001; кадастровий номер земельної ділянки площею 41,4329 га - 3222780200:05:003:0002, підлягають задоволенню.

Щодо визнання недійсним (в частині) договору оренди земельних ділянок від 23.07.2014 суд зазначає наступне.

Як уже встановлено судом вище, на підставі Розпорядження Макарівської районної державної адміністрації від 08.07.2011 №1214 (зі змінами, внесеними Розпорядженням Макарівської РДА від 10 липня 2014, 380), між Макарівською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ТОВ Агрофірма Макарівська (орендар) був укладений договір оренди земельних ділянок.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно до частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно статті 4 Закону України Про оренду землі орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Таким чином, підставою для укладання договору оренди є рішення орендодавця, тобто рішення КСП Андріївське .

Відповідно до частини 5 статті 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Як вже було зазначено вище, КСП Андріївське , як власник землі 2129,7 гектарів, не надавав погодження щодо вилучення у нього зазначеної земельної ділянки.

Таким чином, оскільки розпорядження, на підставі якого був укладений спірний договір оренди, скасовано в частині передачі ТОВ Агрофірма Макарівська в оренду терміном на 49 років земельних ділянок загальною площею 70,2165 га, а саме: кадастровий номер земельної ділянки площею 1,3239 га - 3222780200:03:006:0134; кадастровий номер земельної ділянки площею 27,4597 га - 3222780200:04:016:0001; кадастровий номер земельної ділянки площею 41,4329 га - 3222780200:05:003:0002, договір оренди, укладений на підставі такого розпорядження, суперечить чинному законодавству, зокрема статті 124 Земельного кодексу України, та підлягає визнанню недійсним, в частині:

2.1. Пункту 2.1. в частині:

2.1.1. кількості земельних ділянок - 3 (три), а не 5 (п'ять);

2.1.2 загальної площі земельних ділянок - 70,2165 га, а не 115,6188 га;

2.2. абзаці 1; 3; та 5 пункту 2.3.

З огляду на зазначене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог КСП Андріївське у даній справі.

Усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі Серявін проти України від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення суду в даній справі. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Макарівська є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Макарівська на рішення Господарського суду Київської області від 02.07.2018 у справі №911/26/18 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 02.07.2018 у справі №911/26/18 залишити без змін.

Матеріали справи №911/26/18 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 11.03.2019.

Головуючий суддя Ю.Б.Михальська

Судді І.А. Іоннікова

А.І. Тищенко