Постанова

від 04.03.2019 по справі 910/7329/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2019 р. Справа№ 910/7329/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання Мовчан А.Б.,

за участю представників:

від позивача - представник не прибув;

від відповідача - Зорін Р.О., адвокат, довіреність № б/н від 01.02.19,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Метрудтранс" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2018 у справі №910/7329/18 (суддя Курдельчук І.Д., повний текст складено - 20.11.2018) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Техноплато" до товариства з обмеженою відповідальністю "Метрудтранс" про стягнення 61 770,00 грн.

ВСТАНОВИВ наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноплато" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Метрудтранс" про стягнення вартості оплачених, проте не наданих послуг за договором у розмірі 61 770,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем своїх зобов'язань із надання, оплачених позивачем, послуг по організації подачі 6 вагонів.

Після відкриття провадження у даній справі відповідач перерахував позивачу грошові кошти у сумі 50 970 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 12.10.2018 № 1229, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2018 провадження у справі №910/7329/18 в частині стягнення 50 970 грн. було закрито на підставі п. 2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2018 у справі №910/7329/18 позов задоволено; вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 10 800 грн. передплати.

При задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем факту порушення відповідачем договірних зобов'язань в частині не подачі позивачу під завантаження 6 вагонів.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2018 у справі №910/7329/18 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апелянт в апеляційній скарзі вказує, що грошові кошти в сумі 10 800 грн. не підлягають поверненню позивачу, оскільки вони є витратами експедитора за подачу 6 вагонів (з розрахунку 1 800 грн. за кожний поданий вагон).

Представник апелянта - відповідача у справі в судовому засіданні підтримав вимоги за апеляційною скаргою.

Позивач правом на участь представника у даному судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином; про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутнім у даному судовому засіданні від позивача до суду не надійшло.

Слід також зазначити, що явка представників сторін не визнавалася обов'язковою, певних пояснень суд не витребував.

Враховуючи належне повідомлення позивача, а також з урахуванням того, що неявка його представника в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Метрудтранс" (експедитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Техноплато" (клієнт) 06.09.2017 укладено Договір, за умовами якого експедитор зобов'язався за винагороду, за дорученням і рахунок клієнта, організувати перевезення експортно-імпортних і внутрішніх вантажів залізничним транспортом по території України, Росії та інших держав СНГ в обсягах та за напрямками згідно заявки клієнтів (пункт 1.1 Договору).

Згідно пункту 2.1 Договору експедитор зобов'язаний здійснювати транспортно-експедиторське обслуговування та організовувати перевезення в обсягах, за напрямами і в терміни згідно заявки клієнтів за ставками, які обумовлюються окремими додатками та є невід'ємною частиною Договору.

Клієнт зобов'язаний оплачувати послуги експедитора з організації перевезення і транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО) вантажів за узгодженими ставками, а також додаткові витрати невраховані при узгодженні договірної ставки, які виникли на шляху прямування вантажу при наданні експедитором рахунку і документів, що підтверджують такі витрати (пункт 3.6 Договору);

Відповідно до пункту 4.8 Договору при неможливості виконання експедитором своїх зобов'язань, останній зобов'язується повернути грошові кошти на рахунок клієнта не пізніше 10 банківських днів з моменту надходження письмового повідомлення про повернення, при цьому експедитор за дві доби до початку відвантаження повідомляє клієнта про неможливість здійснення своїх зобов'язань.

До даного договору між сторонами укладено Додатки №1 від 08.09.2017 та №2 від 26.09.2017.

Додатком №1 від 08.09.2017 до договору передбачено, що ставка за 1 вагон 70-титонного завантаження складає 6 177 грн.

В свою чергу, Додатком №2 від 26.09.2017 встановлено наступні ставки: за 1 вагон 60-титонного завантаження - 5 260 грн.; за 1 вагон 65-титонного завантаження - 5 300 грн.; за 1 вагон 70-титонного завантаження - 5 350 грн.

На виконання умов Договору, згідно з виставленим відповідачем рахунком від 11.09.2017 № 1790, позивачем було перераховано відповідачу 61 770 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 12.09.2017 № 1453.

Позивачем відповідачу була надана заявка від 26.09.2017 на організацію подання 21 вагону (кількість вантажу 1470 тон з 26.09.2017).

Проте, відповідачем на виконання вказаної заявки не було здійснено жодних дій з подачі вагонів.

Внаслідок невиконання відповідачем умов Договору, позивач самостійно вирішив питання організації подачі 6 вагонів 05.10.2017 на станцію "Золотнішино" Південної залізниці, що підтверджується накладною від 05.10.2017 та відомістю від 07.10.2017 № 07100004.

Враховуючи ненадання відповідачем, оплачених позивачем, послуг, останній звернувся до ТОВ "Метрудтранс" з повідомленням про повернення коштів від 01.11.2017.

Листом від 13.12.2017 відповідач відмовився повертати, оплачені позивачем, грошові кошти мотивуючи це наявністю у ТОВ "Техноплато" обов'язку з оплати винагороди експедитору в сумі 10 800 грн.

Враховуючи залишення відповідачем вимоги позивача про повернення коштів без задоволення ТОВ "Техноплато" звернулося до суду із даним позовом про стягнення з ТОВ "Метрудтранс" грошових коштів в сумі 61 770,00 грн.

Після відкриття провадження у даній справі відповідач перерахував позивачу грошові кошти у сумі 50 970 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 12.10.2018 № 1229, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2018 провадження у справі №910/7329/18 в частині стягнення 50 970 грн. було закрито на підставі п. 2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо решти позовним вимог в сумі 10 800 грн., то вони були задоволені місцевим господарським судом.

Апелянт в апеляційній скарзі вказує, що грошові кошти в сумі 10 800 грн. не підлягають поверненню позивачу, оскільки вони є витратами експедитора за подачу 6 вагонів (з розрахунку 1 800 грн. за кожний поданий вагон).

Стосовно вказаного колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування.

Відповідно до частини першої статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

За договором транспортного експедирування експедитор може організувати перевезення за одним товарно-транспортним документом вантажів кількох різних клієнтів, які прямують з одного пункту відправлення та/чи в один пункт призначення, за умови, що експедитор виступає від імені усіх цих клієнтів як вантажовідправник та/чи вантажоодержувач.

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вже вказувалося, згідно пункту 2.1 Договору експедитор зобов'язаний здійснювати транспортно-експедиторське обслуговування та організовувати перевезення в обсягах, за напрямами і в терміни згідно заявки клієнтів за ставками, які обумовлюються окремими додатками та є невід'ємною частиною Договору.

Позивачем після перерахування відповідачу 61 770 грн., була надана заявка від 26.09.2017 на організацію подання 21 вагону (кількість вантажу 1470 тон з 26.09.2017).

Проте, відповідачем на виконання вказаної заявки не було здійснено жодних дій з подачі вагонів.

Відповідно до пункту 4.8 Договору при неможливості виконання експедитором своїх зобов'язань, останній зобов'язується повернути грошові кошти на рахунок клієнта не пізніше 10 банківських днів з моменту надходження письмового повідомлення про повернення, при цьому експедитор за дві доби до початку відвантаження повідомляє клієнта про неможливість здійснення своїх зобов'язань.

Позивач звертався до ТОВ "Метрудтранс" з повідомленням про повернення коштів від 01.11.2017, проте відповідач листом від 13.12.2017 відмовився їх повертати, мотивуючи це наявністю у ТОВ "Техноплато" обов'язку з оплати винагороди експедитору в сумі 10 800 грн.

Стосовно доводів апелянта про те, що грошові кошти в сумі 10 800 грн. не підлягають поверненню позивачу, оскільки вони є витратами експедитора за подачу 6 вагонів (з розрахунку 1 800 грн. за кожний поданий вагон), слід зазначити наступне.

Так, апелянт з посиланням на п. 4 Додатку №2 від 26.09.2017 до договору, вказує, що доказом подачі ним вагонів позивачу є лист ТОВ "Метрудтранс" від 05.10.2017 №МРТ - 4020, яким експедитор проінформував ТОВ "Техноплато" про те, що на ст. Золотнишино Південно - Західної залізниці відібрані та слідують під навантаження на адресу вантажовідправника - ТОВ "Техноплато" порожні напіввагони для перевезення вантажу.

Таким чином, відповідач вважає, що ним були виконані зобов'язання щодо організації подачі під навантаження 6 вагонів.

Згідно п. 4 Додатку №2 від 26.09.2017 до договору подача вагонів в адресу клієнта підтверджується відповідним листом із вказанням номерів вагонів, переданим факсимільним зв'язком або засобами електронного зв'язку (електронною поштою) або СМС повідомленням на телефонний номер. Оформлення перевезення проводиться згідно наданої інструкції експедитора. У разі невиконання інструкції клієнт компенсує витрати експедитора за подачу вагонів з розрахунку 1 800 грн. за кожний поданий вагон.

Згідно ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

У даному випадку, колегія суддів вважає, що при наявності заперечень позивача, вказаний лист відповідача не може бути достатнім доказом на підтвердження обставин направлення відповідачем позивачу 6 вагонів під навантаження.

Інших доказів на підтвердження обставин подачі позивачу 6 вагонів відповідачем до суду не надано.

Стосовно доводів апелянта про порушення позивачем інструкції експедитора та зазначення у залізничній накладній як платника залізничного тарифу - ТОВ "СВК" замість Філії "Центр транспортної логістики" ПАТ "УЗ", слід зазначити наступне.

Так, внаслідок невиконання відповідачем умов Договору, позивач самостійно вирішив питання організації подачі 6 вагонів 05.10.2017 на станцію "Золотнішино" Південної залізниці, що підтверджується накладною від 05.10.2017 та відомістю від 07.10.2017 № 07100004, а тому відповідно в графі залізничної накладної "Платник" позивачем були зазначені інші відомості, ані ж ті, які вказані в інструкції експедитора.

З огляду на викладене, відповідачем не доведено обставин подачі вагонів позивачу.

Таким чином, підстави для утримання відповідачем, оплачених позивачем, грошових коштів у розмірі 10 800 грн. відсутні, а тому місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку у вказаній частині.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Метрудтранс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2018 у справі №910/7329/18 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 11.03.2019 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

М.А. Руденко