Рішення

від 05.03.2019 по справі 904/59/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2019м. ДніпроСправа № 904/59/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Воронько В.Д.,

за участю секретаря судового засідання Батир Б.В.,

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт А", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю НВП "Велдінтек", м. Дніпро

про стягнення 116874,40 грн

за відсутності у судовому засіданні представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

04.01.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Стандарт А" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю НВП "Велдінтек" (далі - відповідач), у якій заявило вимоги про стягнення основного боргу в сумі 101119,24 грн, пені у сумі 11455,33 грн, інфляційних нарахувань у сумі 3349,83 грн та 3% річних у сумі 950,09 грн, нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору суборенди № 28/18, укладеного між сторонами 01.06.2018.

Ухвалою суду від 09.01.2019 було залишено позовну заяву без руху та надано позивачу час для усунення недоліків на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Позивач повністю виконав вимоги вказаної ухвали, надіславши до суду 14.01.2019 відповідні докази усунення недоліків.

Ухвалою від 16.01.2019 суд прийняв справу до свого провадження за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ГПК України, з повідомленням (викликом) сторін та призначив її розгляд у засіданні на 14.02.2019.

У зв'язку з тим, що 14.02.2019 суддя Воронько В.Д. перебував у відпустці, розгляд справи у судовому засіданні, призначений ухвалою суду від 16.01.2019, перенесено судом на 19.02.2019, про що постановлено ухвалу від 30.01.2019.

19.02.2019 позивач подав до суду пояснення, в якому зазначив, що відповідач частково погасив заборгованість шляхом сплати 28.01.2019, 30.01.2019, 01.02.2019 сум у розмірі 48700,00 грн, 16800,00 грн та 31700,00 грн відповідно. З урахуванням часткового погашення відповідачем заборгованості позивач також подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, у якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю НВП "Велдінтек" загальну суму заборгованості у розмірі 19674,49 грн, з яких: 3919,24 грн - основного боргу, 11455,33 грн - пені, 3349,83 грн - інфляційних нарахувань у сумі 3349,83 грн та 950,09 грн - 3% річних.

Розглянувши подану позивачем заяву, яка фактично є заявою про зменшення розміру позовних вимог в частині суми основного боргу, суд дійшов висновку, що вона не суперечить приписам ст. 46 ГПК України, а тому прийнята та буде врахована при вирішенні спору по суті.

Ухвалою суду від 19.02.2019 на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України у судовому засіданні оголошено перерву до 05.03.2019.

Сторони участі своїх представників у судовому засіданні, призначеному на 05.03.2019, не забезпечили.

Відповідач відзиву на позов не надав, про причини неявки свого представника у судове засідання суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення 29.01.2019 та 06.02.2019 уповноваженому представнику Товариства з обмеженою відповідальністю НВП "Велдінтек" поштових відправлень ухвал суду від 16.01.2019 та від 30.01.2019.

За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але останній не скористався своїм правом на участь його представника у судовому засіданні та на подання відзиву на позов.

Разом з тим, стаття 43 ГПК України зобов'язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Нормами статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов'язків щодо доказів. Тож, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень сторонам були створені належні умови для надання доказів та заперечень.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, яка кореспондується з ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. При цьому, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 ГПК України).

З огляду на наведені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності представників сторін за наявними у справі та додатково поданими матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стандарт А" (далі - позивач, орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю НВП "Велдінтек" (далі - відповідач, суборендар) укладено договір суборенди №28/18 (далі - договір), за умовами пункту 1.1 якого орендар передає в суборенду, а суборендар приймає у строкове платне користування, на умовах цього договору, наступне майно: нежитлове приміщення (далі - майно), розмірами та плануванням згідно з затвердженою сторонами "План-схемою переданого в суборенду приміщення" (додаток №1), загальною площею - 595,0 м 2 , розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду 156/А, корпус Р-2, Н-1.

Майно, що передається в суборенду, орендар прийняв у строкове користування за договором оренди №106/18-1 від 01.06.2018 та здає в суборенду з письмової згоди орендодавця (п. 1.2 договору).

Пунктом 1.3 договору визначено, що строк дії даного договору встановлюється з 01.06.2018 і до 31.12.2018.

Згідно з п. 4.1 договору початком користування приміщенням, оплати оренди та комунальних платежів є день підписання акту приймання-передачі приміщення в суборенду (додаток №2).

Оренда плата нараховується до моменту фактичного повернення приміщення з оренди та підписання акту. До цієї дати приміщення вважається таким, що перебуває в суборенді та оплачується на загальних підставах (п. 4.2 договору).

Відповідно до п. 4.3 договору датою оплати є надходження грошових коштів на р/р орендаря.

Плата за користування приміщенням є договірною та встановлюється на весь трок дії договору (п. 4.4 договору).

В пункті 4.22 договору суборендар узгодив із орендарем щомісячну орендну плату за користування приміщеннями корпусу Р-2, Н-1:

- на період з 01.06.2018 по 30.06.2018 - у розмірі 20568,40 грн

- на період з 01.07.2018 по 31.12.2018 - у розмірі 23260,80 грн.

За умовами пункту 4.12 договору витрати, пов'язані з наданням послуг електропостачання, водопостачання та теплопостачання в орендну плату не включаються.

За змістом пунктів 4.15, 4.23 договору подача суборендарю води та тепла здійснюється мережами орендаря; суборендар оплачує витрати за послуги по утриманню та експлуатації мереж, а також за послуги по вивозу побутових відходів та прибиранню прилеглої території згідно з актом виконаних робіт.

Пунктом 4.5 договору передбачено, що суборендар до 10 числа отримує рахунки, акти виконаних робіт і здійснює оплату за оренду приміщення поточного місяця, часткову оплату комунальних послуг (опалення, вода) поточного місяця, та оплату комунальних послуг минулого місяця.

У відповідності до п. 4.6 договору, у випадку прострочення оплати, суборендар сплачує орендарю за кожний день невиконання зобов'язань пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості.

На виконання умов договору позивач передав у строкове платне користування відповідачу нежитлове приміщення загальною площею 595,0 м 2 , розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду 156/А, корпус Р-2, Н-1, що підтверджується актом прийому-передачі приміщення в суборенду від 01.06.2018.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з червня по листопад 2018 року позивач надав відповідачу обумовлені договором послуги суборенди приміщення та комунальні послуги, про що свідчать підписані сторонами без заперечень та зауважень акти надання послуг, а саме:

- №14 від 30.06.2018 на суму 217879,90 грн (у тому числі суборендна плата за приміщення за червень 2018 - 20568,40 грн, відшкодування комунальних витрат за червень 2018 - 1311,50 грн);

- №80 від 31.07.2018 на суму 24464,30 грн (у тому числі суборендна плата за приміщення за липень 2018 - 23260,80 грн, відшкодування комунальних витрат за липень 2018 - 1203,50 грн);

- №147 від 31.08.2018 на суму 24523,30 грн (у тому числі суборендна плата за приміщення за серпень 2018 - 23260,80 грн, відшкодування комунальних витрат за серпень 2018 - 1262,50 грн);

- №216 від 30.09.2018 на суму 24268,30 грн (у тому числі суборендна плата за приміщення за вересень 2018 - 23260,80 грн, відшкодування комунальних витрат за вересень 2018 - 1007,50 грн);

- №289 від 31.10.2018 на суму 23260,80 грн вартості суборендної плати за приміщення за жовтень 2018.

В той же час, підписаного сторонами акту надання послуг за листопад 2018 року на суму 10855,04 грн суборендної плати та 436,00 грн вартості комунальних витрат позивачем не надано і матеріали справи не містять .

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач зазначив, що відповідач свої зобов'язання по оплаті за договором виконав лише частково - в сумі 28568,40 грн, сплативши позивачеві 11.06.2018 - 20568,40 грн орендної плати за червень 2018 року та 03.08.2018 - 8000,00 грн орендної плати за липень 2018 року. При цьому, за твердженням позивача, оплата комунальних послуг у порядку та строки, передбачені договором, суборендарем жодного разу не здійснювалась.

Окрім цього позивач зазначив, що 07.11.2018 ним, у зв'язку з невнесенням відповідачем орендної плати протягом трьох місяців підряд, на адресу останнього було направлено повідомлення за №711/18-1 про відмову від договору суборенди, яке отримано ТОВ НВП "Велдінтек" 14.11.2018.

Після відкриття провадження у даній справі відповідач у рахунок виконання своїх зобов'язань за договором 28.01.2019, 30.01.2019 та 01.02.2019 оплатив позивачу ще 97200,00 грн.

Отже, з урахуванням заяви позивача про уточнення позовних вимог, предметом цього спору є стягнення з відповідача на користь позивача залишку заборгованості з орендної плати та комунальних послуг за листопад 2018 року в сумі 3919,24 грн, пені в сумі 11455,33 грн, інфляційних нарахувань у сумі 3349,83 грн та 3% річних у сумі 950,09 грн.

Відповідач заявлених до нього вимог не заперечив і не спростував.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів (ст. 11 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписом ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Факт користування відповідачем на праві суборенди майном, орендарем якого є позивач, підтверджено матеріалами справи та відповідачем не оспорено.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Частиною першою статті 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до припису ч. 1 ст. 530 цього Кодексу, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на положення ст. 530 ЦК України та умови п. 4.5 договору відповідач повинен був виконувати свої зобов'язання по сплаті орендної плати попередньою платою до 10 числа кожного місяця за поточний місяць та по відшкодуванню вартості комунальних витрат - до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто неналежне виконання.

За твердженнями позивача, відповідач з моменту укладення договору та до моменту подання до суду даного позову сплатив позивачу лише 28568,40 грн орендної плати, з яких 11.06.2018 - 20568,40 грн орендної плати за червень 2018 року та 03.08.2018 - 8000,00 грн орендної плати за липень 2018 року, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість з орендної плати та комунальних платежів за період з липня по жовтень 2018 року включно у розмірі 89828,20 грн.

Тож, матеріалами справи підтверджується, що відповідач не сплачував позивачу оренду плату та комунальні платежі протягом трьох місяців підряд, а отже, наявне порушення відповідачем умов договору та вимог чинного законодавства України.

Згідно зі ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Дослідження матеріалів справи показало, що позивач 07.11.2018 направив відповідачу повідомлення за №711/18-1 від про відмову від договору суборенди, яке було отримано ТОВ НВП "Велдінтек" 14.11.2018.

Таким чином, відповідно до положень ч. 2 ст. 782 ЦК України договір суборенди №28/18 від 01.06.2018 є розірваним з 14.11.2018.

Зі змісту заяви про уточнення позовних вимог вбачається, що позивач, з урахуванням часткового погашення відповідачем заборгованості (28.01.2019 - в сумі 48700,00 грн, 30.01.2019 - в сумі 16800,00 грн та 01.02.2019 - в сумі 31700,00 грн), просить стягнути з відповідача основний борг у сумі 3919,24 грн, яка згідно з наданою позивачем карткою рахунку 3771 за 01.06.2018-13.02.2019 складається з 3483,24 грн орендної плати за листопад 2018 року та 436,00 грн вартості комунальних послуг за листопад 2018 року.

Оскільки орендна плата справляється за весь час фактичного користування майном, то суд, незважаючи на відсутність підписаного сторонами акту надання послуг суборенди, дійшов висновку щодо обґрунтованості та законності нарахування позивачем орендної плати відповідачу за 14 днів листопада (до моменту розірвання договору) в сумі 10855,04 грн (23260,80 грн / 30 днів х 14 днів). З огляду на наведене, позовна вимога про стягнення основного боргу в сумі 3483,24 грн залишку орендної плати за листопад 2018 року підлягає задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 436,00 грн вартості комунальних витрат за листопад 2018 року, слід зауважити, що відповідно до умов пунктів 4.12, 4.15, 4.23 договору витрати, пов'язані з наданням послуг електропостачання, водопостачання, теплопостачання в орендну плату не включаються та підлягають оплаті суборендарем лише на підставі акту виконаних робіт.

Матеріали справи не містять ані підписаного сторонами акту виконаних робіт (наданих послуг) в частині нарахування відповідачу комунальних витрат за листопад 2018 року в сумі 436,00 грн, ані доказів складання позивачем та направлення відповідачу на узгодження і підписання такого акту. Крім того, позивачем не надано і будь-яких доказів понесення ним витрат на комунальні послуги за листопад 2018 року та обґрунтованого розрахунку нарахованої відповідачу суми відшкодування таких витрат за листопад 2018 року в розмірі 436,00 грн.

Тому у суду відсутні підстави для задоволення вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 436,00 грн вартості комунальних витрат за листопад 2018 року.

Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню у сумі 11455,33 грн за загальний період прострочення оплати послуг за договором з 11.07.2018 по 31.12.2018, розрахунок якої здійснено окремо по кожному місяцю.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За умовами пункту 4.6 договору, у випадку прострочення оплати, суборендар сплачує орендарю за кожний день невиконання зобов'язань пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості.

Перевіркою наданого позивачем розрахунку суми пені судом встановлено його арифметичну вірність. Однак, оскільки вимога позивача про стягнення основного боргу в сумі 436,00 грн вартості комунальних витрат за листопад 2018 року задоволенню не підлягає, стягнення з відповідача суми пені в розмірі 31,34 грн, нарахованої на вказану суму заборгованості, є неправомірним.

Враховуючи викладене, стягненню з відповідача підлягає пеня у сумі 11423,99 грн за загальний період прострочення з 11.07.2018 по 31.12.2018.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 3% річних у сумі 950,09 грн за загальний період з 11.07.2018 по 31.12.2018 та інфляційні нарахування у сумі 3349,83 грн за загальний період з серпня по листопад 2018 року.

Приписами статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому, в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" роз'яснено, що розрахунок суми боргу з врахуванням індексу інфляції здійснюється шляхом множення суми заборгованості (на момент її виникнення) на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума, яка внесена з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, якщо сума внесена з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, якщо з 16 по 31 день місяця, інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Дослідивши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних нарахувань, судом встановлено, що позивачем, аналогічно як і при нарахуванні пені, здійснено нарахування зазначених величин на заборгованість в сумі 436,00 грн вартості комунальних витрат за листопад 2018 року, у стягненні якої судом відмовлено.

Після здійсненого судом перерахунку 3% річних за загальний період з 11.07.2018 по 31.12.2018 складають 948,40 грн, а інфляційні нарахування за період із серпня по листопад 2018 року - 3343,73 грн, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача суми річних та інфляційних нарахувань підлягають частковому задоволенню.

За наведених обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 3483,24 грн, пені в сумі 11423,99 грн, інфляційних нарахувань у сумі 3343,73 грн та 3% річних у сумі 948,40 грн, з відмовою в іншій частині вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 1913,19 грн.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю НВП "Велдінтек " (49019, м. Дніпро, вул. Краснозаводська, буд. 68; ідентифікаційний код 33856065) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт А" (49055, м. Дніпро, пр. О. Поля, буд. 92-а, кв. 63; ідентифікаційний код 40704637) основний борг у сумі 3483,24 грн, пеню у сумі 11423,99 грн, інфляційні нарахування у сумі 3343,73 грн, 3% річних у сумі 948,40 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 1913,19 грн, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 11.03.2019.

Суддя В.Д. Воронько