Рішення

від 01.03.2019 по справі 907/36/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.03.2019 м. Ужгород Справа № 907/36/19

Господарський суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Ушак І.Г.

за участю секретаря судового засідання Лазар С.Л.

у відкритому судовому засіданні розглянув справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю БЕВЕРЛІ-ВУДС , м.Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю ЛІСОІНДУСТРІЯ , м. Берегове

про стягнення 149311,44 грн.

представники:

від позивача - Туголукова І. В., адвокат (в режимі відеоконференції)

від відповідача - не з'явився

Позовні вимоги позивача обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманого товару на суму 149 311,44 грн.

Ухвалою суду від 01.02.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, перше судове засідання призначено на 1.03.19.

Ухвалою від 20.02.2019 р. задоволено клопотання представника позивача - про його участь у судовому засіданні призначеному на 01.03.19 у режимі відеоконференції.

Представник позивача присутній у судовому засіданні наполягає на задоволенні заявлених вимог, посилаючись на їх обґрунтованість долученими до позовної заяви документами, заперечує проти відкладення судового розгляду за клопотанням представника відповідача з огляду на необгрунтованість останнього.

Відповідач, належним чином повідомлений про час, дату та місце судового розгляду справи, письмового відзиву на позов не надав, участі уповноваженого представника у судовому засіданні не забезпечив, надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на неможливість через відрядження директора та хворобу представника прийняти участь у розгляді справи. Разом з тим, жодних доказів на підтвердження зазначених обставин не надав.

За наведених обставин, оскільки відповідач, повідомлений про час і місце судового розгляду справи, не скористався своїм правом прийняти участь у її розгляді, подати суду відзив на позов, суд вправі згідно ст. 178 ГПК України вирішити спір за наявними матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, керуючись законом дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

При цьому суд виходив з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем 03.10.2017р. було продано відповідачу товар, а саме, клей Rakol11 ECO 3 (7046624001) 1100 кг та клей Rako11 ECO 4 (7074690280) на загальну суму 149311,44 грн. Зазначений товар був прийнятий відповідачем (видаткова накладна № В-00000545 від 03.10.2017р. підписана представниками сторін та скріплена їх печатками міститься у матеріалах справи). Однак, всупереч домовленості сторін відповідач не здійснив оплату одержаного товару, у зв'язку з чим 12.11.18 позивач надіслав відповідачеві вимогу про оплату боргу на суму 149311,44 грн. у строк на протязі трьох днів з дня одержання вимоги. Вимога відповідачем отримана, про що свідчить відмітка у повідомленні про вручення цінного листа, однак ні в зазначений строк, ні в будь який інший строк заборгованість перед позивачем не була сплачена.

Наведені обставини передували та послугували підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

У ході судового розгляду справи спірна заборгованість доведена матеріалами справи та не спростована відповідачем.

За приписами ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступних приписів господарського та цивільного законодавства.

Так, у відповідності до ст. 181 Господарського кодексу України (ГК України), укладення господарських договорів допускається у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Нормою ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання, якими є сторони спірних відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України (ЦК України) одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір купівлю-продаж.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Частиною першою ст. 692 ЦК України визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару.

За наведених вище фактичних обставин справи, оскільки належними та допустимими доказами доведено факт надання товару відповідачу та невиконання останнім зобов'язань щодо оплати отриманого товару, та з огляду на наведені норми цивільного та господарського законодавства, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості на суму 149311,44 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Судові витрати позивача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242,247-252 Господарського процесуального кодексу України,

суд ухвалив:

1. Позов задоволити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ЛІСОІНДУСТРІЯ (90202, Закарпатська обл., м. Берегове, вул. Фабрична, буд. 53, код ЄДРПОУ 30640834) на користь товариства з обмеженою відповідальністю БЕВЕРЛІ-ВУДС (03028, м. Київ, проспект Науки, буд. 42/1, код ЄДРПОУ 41030859) заборгованість на суму 149311,44 грн. (сто сорок дев'ять тисяч триста одинадцять грн. 44 коп.) та у відшкодування судових витрат - суму 2239,68 (дві тисячі двісті тридцять дев'ять грн. 68 коп.).

Відповідно до приписів ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення складено 07.03.2019р.

Суддя Ушак І.Г