Рішення

від 27.02.2019 по справі 914/2047/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2019 Справа №914/2047/18

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І. за участю секретаря судового засідання Сала О.А., розглянув матеріали

позивача: Приватного підприємства "Компанія "Інтер-Трейд", м.Львів,

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Коханської Тетяни Вікторівни, с. Гавришівка, Віннницька область,

предмет позову : стягнення 764 060,24 грн. збитків,

підстава позову : порушення зобов'язань по договору поставки №21/07/17-2 від 21.07.2017 року,

за участю представників:

позивача : не з'явився,

відповідача: не з'явився,

ПРОЦЕС

02.11.2018 року на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного підприємства "Компанія "Інтер-Трейд" до Фізичної особи-підприємця Коханської Тетяни Вікторівни про стягнення 764 060,24 грн.

Ухвалою суду від 07.11.2018 року позовну заяву залишено без руху. Ухвалою господарського суду Львівської області від 03.12.2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання у справі на 17.12.2018 року. Підготовче засідання двічі відкладалось.

Повідомлення про вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі до суду не повернулися, однак, 17.12.2018 року на електронну адресу суду надіслано відзив на позовну заяву, оригінал якого отримано судом засобами поштового зв'язку 18.12.2018 року.

Відводів складу суду сторонами не заявлено.

У судове засідання 10.01.2019 року з'явився представник відповідача, ознайомився з матеріалами справи.

23.01.2019 року відповідачем подано клопотання про проведення судового засідання без участі представника, про виключення з числа доказів копії претензії щодо якості поставленого товару та фіскального чеку, про витребування у позивача оригіналів вказаних документів.

У судове засідання 23.01.2019 року сторони явки представників не забезпечили. Судом задоволено клопотання відповідача про витребування оригіналів документів у позивача, задовольнив подане клопотання, закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 30.01.2019 року.

29.01.2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив.

30.01.2019 року, за участю представника відповідача, враховуючи неявку представника позивача та відсутність доказів отримання ним ухвали суду від 23.01.2019 року, розгляд справи по суті відкладено на 07.02.2019 року. 07.02.2019 року та 18.02.2019 року розгляд справи по суті відкладався, про що сторони повідомлялися під розписку в судовому засіданні чи шляхом надіслання ухвал на адреси сторін.

У судове засідання 27.02.2019 року сторони явку представників не забезпечили. Від відповідача на електронну адресу суду надійшла заява про неможливість забезпечення явки його представника в засідання 27.02.2019 року та про розгляд справи за його відсутності, а також про вжиття заходів процесуального примусу до позивача.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Суд зазначає, що відповідач повідомлений належним чином про дату та час судового засідання, повідомив суд причини неявки та просив проводити розгляд справи без його участі; позивач причин неявки не повідомив. Враховуючи наведене, а також положення ч.3 ст.196 ГПК України та закінчення строків розгляду справи, суд не вважає неявку сторін такою, що перешкоджає розгляду справи по суті в даному судовому засіданні.

У судовому засіданні 27.02.2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН

Спір між сторонами виник внаслідок порушення відповідачем, на переконання позивача, умов договору поставки в частині якості поставленого товару.

Позивач стверджує, що на виконання умов договору 21.07.2017 року сторонами було укладено специфікації до договору поставки загальною вартістю товару, що поставляється, 3 701 882,20 грн. (3 506 379,88 грн. та 195 502,32 грн.). Позивач за період з 17 серпня 2017 року по 19 квітня 2018 року здійснив на користь відповідача оплати за договором на суму 3 390 259,45 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, а ФОП Коханська Т.В. здійснила поставку товару на загальну суму 3 006 254,08 грн. згідно з видатковими накладними та товарно-транспортними накладними. Проте, під час здійснення монтажу поставлених відповідачем металоконструкцій, було виявлено, що останні не пофарбовані належним чином, а саме, відсутнє фарбування на окремих ділянках металоконструкцій, у зв'язку з чим, 26.04.2018 року позивач звернувся до ФОП Коханська Т.В. із претензією (вих.№76) щодо якості поставленого товару, згідно з якою відповідачу пропонувалось направити свого представника з належним чином засвідченими повноваженнями для діагностики дефектів товару та встановлення причин їх виникнення. 09.05.2018 року без участі представника відповідача (незважаючи на завчасне його повідомлення) позивачем складено акт №09/05/2018 невідповідності продукції вимогам по якості. У зв'язку з існуванням договірних зобов'язань перед іншими контрагентами, для виконання яких і придбавався у відповідача відповідний товар, ПП Компанія Інтер-Трейд змушене було в оперативному режимі (із дотриманням строків виконання таких договірних зобов'язань перед іншими контрагентами) виконати роботи по усуненню недоліків своїми силами та із залученням третіх осіб, внаслідок чого підприємством були понесені збитки на загальну суму 764 060,24 грн., про відшкодування яких ПП Компанія Інтер-Трейд зверталася до відповідача 19.09.2018 року шляхом надіслання вимоги. Проте, вимоги претензії відповідачем не виконано, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що акт №09/05/2018 невідповідності продукції вимогам та якості від 09.05.2018 року є неналежним доказом, оскільки складений з порушенням вимог як договору поставки, так і чинного законодавства, зокрема, п. 29 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, оскільки не містить всіх реквізитів. Стверджує, що акт складався за відсутності його представника та останній не був повідомлений про вчинення позивачем дій щодо діагностики дефектів товару; претензія щодо якості товару та про направлення представника до відповідача не надходила. Також зазначає, що акт складений у присутності директора ТОВ ТОР-Енергія ОСОБА_2, проте, дана особа не має ніякого відношення до правовідносин, які виникли у сторін за укладеним між ними договором поставки. Стосовно строку складання акту, відповідач звертає увагу, що в такому вказано, що неякісна продукція поставлялась в період з 27.09.2017 по 16.03.2018 року, а вбачається, що поставки здійснювались неодноразово, а саме 10 разів (згідно видаткових накладних та товарно-транспортних накладних). Тому позивач, в разі виявлення недоліків продукції, мав складати по кожному факту поставки повідомлення про виклик представника постачальника і в подальшому акт невідповідності. Також відповідач вважає, що згідно визначеного правила DDР після доставки нами товару на склад покупця, відповідальність продавця закінчується, що означає, що відповідальність щодо стану продукції його подальшого зберігання покладається на покупця. Крім цього, відповідач вважає, що його вина та причинний зв'язок у даній ситуації відсутні.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

21.07.2017 року Приватне підприємство "Компанія "Інтер-Трейд" (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором - покупець) та Фізична особа-підприємець Коханська Тетяна Вікторівна (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - постачальник) уклали договір поставки №21/07/17-2, відповідно до якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, встановлених договором, передавати у власність покупця товар відповідно до технічних характеристик, погоджених сторонами у специфікації до цього договору (додаток №1) та проектної документації розділу КМ (додаток №2), а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його вартість відповідно до умов договору.

Згідно з п.2.2 договору постачальник зобов'язується передати покупцеві товар у строк, вказаний у специфікації до цього договору. Строк поставки відраховується з дати здійснення покупцем авансового платежу та передачі покупцем постачальнику проектної документації розділу КМ, затвердженої підписом уповноваженої особи та відтиском печатки покупця.

Відповідно до п.2.3 договору факт передачі у власність (поставки) товару покупцеві оформляється шляхом підписання двосторонніх актів прийому-передачі товару або відповідних партій товару, або видаткової накладної, які підписуються сторонами лише після фактичної поставки товару. Датою передачі товару вважається дата підписання сторонами акта прийому-передачі товару або видаткової накладної.

Згідно зі специфікацією (додаток №1) від 21.07 сторони погодили вартість товару в сумі 3 506 379,88 грн., а також погодили, що товар постачається пофарбованим фарбою SigmaFast 20 у два шари згідно з наданими кресленнями; перед фарбуванням металеві конструкції обробляються хімічними засобами, при цьому надається гарантія на лакофарбове покриття тривалістю у один рік, та гарантія щодо збереження фарбою своїх властивостей протягом чотирьох років. Гарантія на металеві конструкції надається на строк 15 років.

Згідно зі специфікацією від 18.01.2018 року сторони погодили поставку товару на суму 195 502,2 грн., який покупець оплачує протягом 10-ти робочих днів від дня отримання рахунку-фактури. Термін передачі товару складає 20 днів з моменту підписання даної специфікації.

Договором сторони визначили, що оплата товару здійснюється покупцем в порядку, обумовленою специфікацією (п.3.3).

Загальна вартість погодженого у специфікаціях товару становить 3 701 882,20 грн. Покупцем здійснено оплату товару на загальну суму 3 390 259,45 грн., що підтверджено платіжним дорученням №207 від 17.08.2017 року на суму 2 045 387,75 грн., №628 від 28.11.2017 року на суму 311 644,78 грн., №649 від 29.11.2017 року на суму 62 328,96 грн., №755 від 21.12.2017 року на суму 30 000,00 грн., №770 від 27.12.2017 року на суму 100 000,00 грн., №35 від 18.01.2018 року на суму 200 000,00 грн., №77 від 05.02.2018 року на суму 140 897,96 грн., №148 від 15.02.2018 року на суму 100 000,00 грн., №163 від 20.02.2018 року на суму 300 000,00 грн., №422 від 19.04.2018 року на суму 100 000,00 грн.

Постачальником поставлено товар на загальну суму 3 006 254,08 грн., що підтверджено видатковими накладними: від 26.09.2017 року на суму 338 317,62 грн., від 09.10.2017 року на суму 373 826,00 грн., від 19.10.2017 року на суму 534 435,48 грн., від 11.12.2017 року на суму 559 168,94 грн., від 12.12.2017 року на суму 138 993,37 грн., від 24.01.2018 року на суму 143 799,66 грн., від 16.02.2018 року на суму 152 349,599 грн., від 16.03.2018 року на суму 289 470,13 грн., від 17.04.2018 року на суму 280 390,97 грн., від 17.04.2018 року на суму 195 502,32,00 грн.,

Заперечень чи спору щодо здійсненої поставки товару та його оплати у даній справі між сторонами немає.

26.04.2018 року позивач звернувся до відповідача з претензією вих.№76 від 26.04.2018 року щодо якості поставленого товару, зазначивши, що під час здійснення монтажу поставлених металоконструкцій, було виявлено, що останні не пофарбовані належним чином, а саме, відсутнє фарбування на окремих ділянках металоконструкцій. З тексту претензії вбачається, що її автор вказав, що згідно з п.4.2.2 договору постачальник, отримавши від покупця повідомлення (в письмовій формі) про виявлені дефекти товару, зобов'язаний прибути для діагностики дефектів на предмет причин їх виникнення протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання такого повідомлення. Запропоновано направити представника з належним чином засвідченими повноваженнями для діагностики дефектів товару та встановлення причин їх виникнення. Також у претензії вказано, що у випадку не направлення представника, ПП Компанія Інтер-Трейд залишає за собою право зафіксувати недоліки товару самостійно із залученням представника Торгово-промислової палати, а у випадку відмови сторони усунути встановлені дефекти ПП Компанія Інтер-Трейд змушене буде в порядку ст. 621 ЦК України усунути встановлені недоліки із залученням третіх осіб та, як наслідок, вимагати відшкодування збитків. Копія претензії та фіскального чеку від 26.04.2018 року з кодом відправлення 7900820190811 про її надіслання ФОП Коханській Т.В. долучені до матеріалів позовної заяви.

09.05.2018 року за участю представника покупця, директора ПП Компанія Інтер-Трейд ОСОБА_3, представника замовника згідно договору генерального підряду на будівництво сонячної електростанції №01/17 від 15.02.2017 року, директора ТОВ ТОР-Енергія ОСОБА_2, за відсутності представника постачальника, ФОП Коханської Т.В., який не з 'явився, хоча про необхідність забезпечення явки представника повідомлявся шляхом надіслання рекомендованим листом претензії від 26.04.2018 року №76, складено акт №09/05/2018 невідповідності продукції вимогам по якості (за договором поставки №21/07/17-2 від 21.07.2017 року), з тексту якого вбачається, що в межах гарантійного строку покупцем, ПП Компанія Інтер-Трейд , за договором поставки № 21/07/17-2 від 21.07.2017 року товару від постачальника, що проводилось на складі покупця за адресою вул. Львівська 2А, с. Пісочне Миколаївського району Львівської області в період часу: з 09.05.2018 року о 12.00 год., були виявлені наступні недоліки товару: відсутнє лакофарбоване покриття (фарбування фарбою SigmaFast 20 у два шари); зварювальні роботи проведені з порушенням вимог ГОСТу 5264-80: РУЧНАЯ ДУГОВАЯ СВАРКА. СОЕДИНЕНИЯ СВАРНЬІЕ. Основные типы, конструктивные элементы и размеры ; іржа на поверхні металевих конструкцій.

В акті перелічені товаросупровідні документи на товар: видаткові накладні та товарно-транспортні накладні. Зазначено, що продукція була доставлена на склад покупця вул. Львівська 2А, с. Пісочне Миколаївського району Львівської області 27.09.2018 - 16.03.2018р. Для усунення виявлених дефектів необхідно провести наступні роботи: механічне видалення іржі з поверхні металу; зварювальні роботи з дотриманням ГОСТу 5264-80; фарбування металу у два шари з використанням матеріалу: фарба SigmaFast 20. Акт підписаний присутніми представниками покупця та ТОВ ТОР-Енергія . До акту долучено фотографії виявлених недоліків товару.

Позивачем складено розрахунок витрат на усунення недоліків згідно з актом №09/05/2018 невідповідності продукції вимогам по якості (за договором поставки №21/07/17-2 від 21.07.2017 року) на загальну суму 764 060,24 грн., який включає:

1. послуги вишки, автокрана - 132 700,40 грн. (з вишки та люльки на автокрані проводились роботи по зварюванню швів, які не відповідали нормам, здиралась іржа і проводилось фарбування в два шари; роботи проводились на висоті), які включають

- оренду автокрана FAUN-1 на суму 87 500,00 грн. (підтверджуються актами надання послуг оренди від 29.06.2018 року на суму 61 750,00 грн., від 04.07.2018 року на суму 25 750,00 грн., платіжними дорученнями про сплату ПП Компанія Інтер-Трейд орендодавцю ПП Інжект вартості оренди - 61 750,00 грн. 27.06.2018 року та 25 750,00 грн. 11.07.2018 року);

- монтажні роботи краном Grove-3050, перебазування крану Grove-3050 (підтверджується актом здачі-прийняття робіт №ОУ-0000103 (надання послуг) від 18.05.2018 року на суму 43 200,00 грн., платіжними дорученнями від 16.05.2018 року та від 17.05.2018 року на загальну суму 43 200,00 грн., сплачених ПП Форштаг );

- оренду вишки Атлант , вартістю 2 000,40 грн. (підтверджуються актами надання послуг №215 від 31.05.2018 року на суму 1 800,36 грн. та №222 від 04.06.2018 року на суму 200,04 грн., платіжними дорученнями №1448 від 21.05.2018 року на суму 1400,00 грн. та №649 від 27.06.2018 року на суму 600,40 грн.)

2. вартість фарби та розчинника - 124 359,84 грн. (встановлено відсутність лакофарбового покриття (фарбування фарбою SigmaFast 20 у два шари) на окремих ділянках металоконструкцій), яка підтверджується видатковими накладними №РН-0000084 від 11.05.2018 року на суму 29 479,92 грн., №РН-0000095 від 24.05.2018 року на суму 5 199,84 грн., №РН-0000105 від 07.06.2018 року на суму 36 199,92 грн., №РН-0000137 від 05.07.2018 року на суму 16 800,00 грн., №РН-0000159 від 24.07.2018 року на суму 29 479,92 грн., №РН-0000196 від 27.08.2018 року на суму 7 200,00 грн., оплаченими згідно з платіжними дорученнями №448 від 10.05.2018 року на суму 29 479,00 грн., №539 від 24.05.2018 року на суму 5 200,00 грн., №575 від 06.06.2018 року на суму 36 200,00 грн., №618 від 20.06.2018 року на суму 16 800,00 грн., №1527 від 26.07.2018 року на суму 29 479,92 грн., №829 від 28.08.2018 року на суму 7 200,00 грн.;

3. вартість робіт по зачистці зварювальних швів на висоті, повторному зварюванню швів на висоті, видаленню іржі з металоконструкцій на висоті, обезжиренню металоконструкцій на висоті, пофарбуванню металоконструкцій в два слої на висоті - 507 000,00 грн., які підтверджуються договором підряду №10/05/2018 від 10 травня 2018 року, укладеним позивачем з ТОВ Білдінг Люкс (виконавцем), відповідно до якого ТОВ Білдінг Люкс зобов'язується за завданням і за кошти змовника виконати роботи по зварюванню, зачистці іржі та фарбуванню металоконструкцій на об'єкті, який розташований за адресою с. Пісочне Миколаївського району Львівської області, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи; специфікацією до договору №1 на суму 507 000,00 грн.; актом здачі-приймання робіт №РН-0000015 від 10.08.2018 року на суму 507 000,00 грн .

До матеріалів справи позивачем також долучено копію вимоги (претензії) про відшкодування збитків на суму 764 060,24 грн., адресованої відповідачу, та копію поштової накладної з описом вкладення у цінний лист про надіслання відповідачу 19.09.2018 року кореспонденції.

ВИСНОВКИ СУДУ

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на таке.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено судом вище, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір поставки.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.ч.1,2 ст. 712 ЦК України).

Судом вище встановлено, матеріалами справи підтверджується, а сторонами не заперечується факт поставки відповідачем позивачу товару, вартістю 3 006 254,08 грн., у період 26.09.2017 року-17.04.2018 року, що підтверджено відповідними видатковими накладними.

Згідно з умовами договору передача у власність (поставка) товару здійснюється на умовах DDP відповідно до міжнародних правил тлумачення термінів ІНКОТЕРМС 2010 року, на склад покупця, що розташований за адресою Львівська обл., Миколаївський район, с. Пісочне, вул. Львівська, 2А, якщо інше не вказано в специфікації або в інших додатках до цього договору. Специфікаціями не встановлено іншого місця поставки товару.

Відповідно до п.2.6 договору у випадку виявлення невідповідності (недоліків, відхилень у комплектності, якості, асортименті, упаковці, маркуванні) товару вказаним у даному договорі та/або у додатках до цього договору вимогам, покупець вправі здійснити часткове приймання товару і вимагати від постачальника усунення виявлених недоліків. У такому випадку постачальник зобов'язаний усунути виявлені недоліки (невідповідності, відхилення тощо) у погоджений за взаємною згодою строк, а у випадку не досягнення згоди протягом 20 робочих днів з моменту підписання акту про виявлені дефекти. У випадку часткового прийняття партії товару представники покупця та постачальника складають акт прийму-передачі або видаткову накладну на прийняту частину товару.

У матеріалах справи немає відповідних актів чи накладних, складених під час приймання товару, тобто наявна ситуація, коли дефекти товару не були виявлені під час поставки та приймання товару, а покупцю стало про них відомо згодом, у межах гарантійного терміну.

Так, п. 4.1, п.4.2 договору передбачено, що постачальник гарантує належну якість товару та відповідність товару технічним характеристикам, погодженим сторонами у специфікації до цього договору, постачальник гарантує, що весь товар виготовлений до діючих нормативних актів, ДБН, ДСН та ДСТУ, і відповідає всім необхідним вимогам щодо встановлення якості товару; постачальник гарантує належну якість (працездатність) товару протягом одного року з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі товару або видаткової накладної. Крім цього, згідно зі специфікаціями товар постачається пофарбованим фарбою SigmaFast 20 у два шари згідно з наданими кресленнями; перед фарбуванням металеві конструкції обробляються хімічними засобами, при цьому надається гарантія на лакофарбове покриття тривалістю у один рік, та гарантія щодо збереження фарбою своїх властивостей протягом чотирьох років. Гарантія на металеві конструкції надається на строк 15 років.

Договором (п. п. 4.2.1, 4.2.2) визначено, що якщо протягом гарантійного строку будуть виявлені недоліки товару, постачальник зобов'язаний усунути ці недоліки власними силами і засобами та за власний рахунок. Сторони визначили, що постачальник, отримавши від покупця повідомлення (в письмовій формі) про виявлені дефекти товару, зобов'язаний прибути для діагностики дефектів на предмет причин їх виникнення протягом п'яти робочих днів з моменту отримання такого повідомлення. При цьому, договором не передбачено порядку подальших дій покупця у випадку не реагування постачальника на вимоги покупця.

Як встановлено вище, 26.04.2018 року позивач звернувся до відповідача з претензією вих.№76 від 26.04.2018 року щодо якості поставленого товару, зазначивши, що під час здійснення монтажу поставлених металоконструкцій, було виявлено, що останні не пофарбовані належним чином, а саме, відсутнє фарбування на окремих ділянках металоконструкцій, у зв'язку з чим згідно з п.4.2.2 договору постачальник, отримавши від покупця повідомлення (в письмовій формі) про виявлені дефекти товару, зобов'язаний прибути для діагностики дефектів на предмет причин їх виникнення протягом 5 робочих днів з моменту отримання такого повідомлення. Запропоновано направити представника з належним чином засвідченими повноваженнями для діагностики дефектів товару та встановлення причин їх виникнення. Копія претензії та фіскального чеку від 26.04.2018 року про її надіслання ФОП Коханській Т.В. долучені до матеріалів позовної заяви.

Заперечення відповідача щодо отримання ним відповідної претензії суд не вважає обґрунтованими та підтвердженими жодними доказами, оскільки позивачем долучено поштову квитанцію від 26.04.2018 року з трек-кодом 7900820190811 та роздруківку з сайту Укрпошти про відстеження пересилання поштового відправлення за кодом 7900820190811, яка містить відомості про вручення поштового відправлення особисто 30.04.2018 року. Відповідачем у свою чергу не доведено, що ним згідно з даним відправленням 30.04.2018 року отримано кореспонденцію іншу, ніж претензія вих.№76 від 26.04.2018 року. Враховуючи положення ч.1 ст.74 та ст.78 Господарського процесуального кодексу України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а також про те, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, суд зазначає, що відповідачем не спростовано обставини надіслання позивачем та отримання відповідачем претензії №76 від 26.04.2018 року.

Відтак, отримавши 30.04.2018 року претензію позивача, у відповідача був обов'язок, визначений договором, з'явитися протягом п'яти робочих днів, тобто з 01.05.2018 року по 07.05.2018 року, для діагностики дефектів на предмет причин їх виникнення. Однак, явку представника протягом погодженого договором строку відповідач не забезпечив, і позивач 09.05.2018 року за участю представника покупця - директора ПП Компанія Інтер-Трейд ОСОБА_3, представника замовника згідно договору генерального підряду на будівництво сонячної електростанції №01/17 від 15.02.2017 року - директора ТОВ ТОР-Енергія ОСОБА_2, за відсутності представника постачальника - ФОП Коханської Т.В., який не з'явився, склав акт № 09/05/2018 невідповідності продукції вимогам по якості (за договором поставки №21/07/17-2 від 21.07.2017 року). Вказаним актом встановлено виявлення в межах гарантійного строку недоліків товару, поставленого відповідачем упродовж вересня 2017-березня 2018 року, а саме відсутнє лакофарбоване покриття (фарбування фарбою SigmaFast 20 у два шари); зварювальні роботи проведені з порушенням вимог ГОСТу 5264-80: РУЧНАЯ ДУГОВАЯ СВАРКА. СОЕДИНЕНИЯ СВАРНЬІЕ. Основные типы, конструктивные элементы и размер ; іржа на поверхні металевих конструкцій.

Щодо застосування вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановами Державного арбітражу Союзу РСР від 25.04.66 р. № п-7, суд зазначає про відсутність підстав її застосування до правовідносин між сторонами, адже згідно з п.1 Інструкції така застосовується у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами поставки або іншими обов'язковими для сторін правилами не встановлено інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю і комплектністю, а також тари під продукцією або товарами. У договорах поставки можуть бути передбачені особливості приймання відповідних видів продукції і товарів. Крім цього, Міністерство економіки України у листі від 11.10.2005 року №81-16/71 також надано роз'яснення, що повне застосування останньої не є обов'язковим у разі, коли відповідно до положень Цивільного кодексу України сторони договору поставки на власний розсуд урегулювати питання щодо порядку приймання-передачі продукції.

Договором поставки № 1/07/17-2 від 21.07.2017 року врегульовані питання щодо порядку та умов передачі товару, а також гарантійні терміни (строки) щодо якості поставленого товару, права та обов'язки сторін при виявленні недоліків, при цьому відсутні вказівки щодо обов'язкового застосування вимог відповідної Інструкції від 25.04.1966 року. Відповідно, твердження відповідача про недотримання позивачем вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю при складенні акту є безпідставними.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Щодо участі директора ТОВ ТОР-Енергія ОСОБА_2 при складенні акта як підставу порушення порядку складення акту (за твердженнями відповідача, дана особа не має ніякого відношення до правовідносини, які виникли у сторін за укладеним між ними договором поставки), суд зазначає, що дослідження правовідносин між вказаною особою та позивачем не входить в предмет доказування в межах даної справи, а присутність чи відсутність вказаної особи при складенні акту не впливає на обставини, відображені в акті. Крім цього, відповідач, не зазначає, яким чином участь директора ТОВ ТОР-Енергія ОСОБА_2 вплинула на правомірність чи неправомірність акту. Тому заперечення відповідача в цій частини не мають значення для визнання акта таким, що складений з порушенням якого-небудь порядку.

Безпідставними є заперечення відповідача і в тій частині, що позивач у разі виявлення недоліків продукції мав складати по кожному факту поставки повідомлення про виклик представника постачальника і в подальшому акт невідповідності. Суд звертає увагу, що акт невідповідності продукції складений за наслідками виявлення недоліків товару в межах гарантійного строку з моменту підписання видаткових накладних, а не за наслідками прийняття товару в порядку, передбаченому п.2.6 договору. Більше того, відповідач не стверджує та не надає доказів того, що товар, поставлений згідно з видатковими накладними за період вересня 2017 року-березня 2018 року, був належної якості та без дефектів, виявлених позивачем.

Суд також зазначає, що абсолютно безпідставними є твердження відповідача і про те, що згідно визначеного правила DDР після доставки ним товару на склад покупця відповідальність продавця закінчується, адже договором та специфікаціями сторони визначили, що відповідачем надається гарантія на лакофарбове покриття тривалістю у один рік та гарантія щодо збереження фарбою своїх властивостей протягом чотирьох років. Згідно з ч.1 ст. 676 ЦК України гарантійний строк починається з моменту передання товару покупцеві, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу, а згідно з ч.2 ст.679 ЦК України, якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили. Ч.3 ст.680 ЦК України передбачено, що якщо на товар встановлено гарантійний строк, покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару, які були виявлені протягом цього строку.

Як зазначалося вище, недоліки товару виявлені в межах гарантійного (річного) строку, а відповідачем не доведено, що такі недоліки виникли внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили. Враховуючи наведені обставини в їх сукупності з умовами договору та нормативними положеннями, суд доходить висновку, що позивачем належним чином повідомлено відповідача про необхідність забезпечення явки представника для складення спільного акту про виявлені недоліки товару, проте, відповідач таким правом не скористався, і позивачем за відсутності постачальника складено акт, який підтверджує виявлені недоліки товару.

Відповідно до ч.1 ст.678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач після складення 09.05.2018 року акту не звертався до відповідача з вимогою усунути недоліки, а обрав інший наданий законом спосіб захисту свого права - відшкодування витрат на усунення недоліків товару. Відсутність доказів звернення позивача з вимогою усунути недоліки, встановлені актом від 09.05.201 року, суд не вважає таким, що перешкоджає позивачу усувати недоліки самостійної з подальшим відшкодуванням вартості, адже ст. 678 ЦК України надає позивачу альтернативу дій у випадку отримання товару неналежної якості.

Як зазначено вище та підтверджено матеріалами справи, позивач самостійно вживав заходів для усунення недоліків поставленого товару, зокрема, залучав сторонніх осіб для проведення робіт, необхідних для приведення товару до належного стану. Так, позивач замовляв оренду автокрана FAUN-1 на суму 87 500,00 грн., що підтверджуються актами надання послуг оренди і платіжними дорученнями про сплату ПП Компанія Інтер-Трейд орендодавцю ПП Інжект вартості оренди; замовляв проведення монтажних робіт краном Grove-3050, перебазування крану Grove-3050, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт №ОУ-0000103 (надання послуг) від 18.05.2018 року на суму 43 200,00 грн. і платіжними дорученнями від 16.05.2018 року та від 17.05.2018 року на загальну суму 43 200,00 грн., сплачених ПП Форштаг ; замовляв оренду вишки Атлант , вартістю 2 000,40 грн., що підтверджується актами надання послуг і платіжними дорученнями; поніс витрати на придбання фарби та розчинника на суму 124 359,84 грн., які підтверджуються видатковими накладними, оплаченими згідно з платіжними дорученнями. Тобто, витрати на суму 257 060,24 грн., понесені позивачем на усунення недоліків, підтверджені належними доказами.

Щодо витрат, вартістю 507 000,00 грн., які, на думку позивача, понесені ним на виконання робіт по зачистці зварювальних швів на висоті, повторному зварюванню швів на висоті, видаленню іржі з металоконструкцій на висоті, обезжиренню металоконструкцій на висоті, пофарбуванню металоконструкцій в два слої на висоті, суд зазначає таке.

На підтвердження понесення вказаних витрат надано копію договору підряду №10/05/2018 від 10 травня 2018 року, укладеного позивачем з ТОВ Білдінг Люкс (виконавцем), відповідно до якого ТОВ Білдінг Люкс зобов'язується за завданням і за кошти змовника виконати роботи по зварюванню, зачистці іржі та фарбуванню металоконструкцій на об'єкті, який розташований за адресою с. Пісочне Миколаївського району Львівської області, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи. Долучено також специфікацію до договору №1 на суму 507 000,00 грн., акт здачі-приймання робіт №РН-0000015 від 10.08.2018 року на суму 507 000,00 грн.

Разом з тим, не подано доказів здійснення позивачем оплати вказаної суми виконавцю відповідних робіт, при тому, що згідно з договором строк оплати таких закінчився 09.10.2018 (відповідно до п. 4.4 договору підряду №10/05/2018 від 10 травня 2018 року оплата вартості робіт здійснюється в порядку, передбаченому Специфікацією; відповідно до Специфікації № 1 від 10.05.2019 року замовник здійснює післяоплату 100 % вартості робіт протягом 60 календарних днів з моменту підписання акту прийому-передачі; акт здачі-прийняття робіт № РН-0000015 був підписаний 10.08.2018 року). Станом на момент розгляду справи позивач не надав доказів оплати простроченого зобов'язання позивача перед ТОВ Білдінг Люкс в розмірі 507 000,00 грн. Внаслідок наведеного суд не має достовірних доказів про те, чи позивач має намір сплачувати вказану суму. У випадку ж звернення ТОВ Білдінг Люкс до позивача з вимогою про сплату чи стягнення вказаних коштів в судовому порядку суд не може припустити результат такого звернення чи розгляду справи судом та ступені виконання сторонами такого рішення. Враховуючи такі обставини, суд робить висновок про не підтвердження позивачем витрат на суму 507 000,00 грн. Суд звертає увагу позивача на те, що в подальшому він не буде позбавлений права на звернення до відповідача з вимогою про відшкодування таких витрат у випадку врегулювання відносин позивача з ТОВ Білдінг Люкс з приводу виконання умов договору підряду №10/05/2018 від 10 травня 2018 року.

Положеннями ч.1 ст. 623 ЦК України, ст.224 ГК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно зі ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ч. 1 ст. 225 ЦК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною, а також неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Отже, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Таким чином, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема, невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб'єктів тощо.

Підставою для притягнення особи до відповідальності у вигляді відшкодування збитків є склад цивільного правопорушення, який складається з: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкоди, завданої такою поведінкою; причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду, у вигляді умислу або необережності. Відсутність одного із елементів складу цивільного правопорушення є підставою для звільнення особи від відповідальності у вигляді відшкодування збитків. Отже, відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення. При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Враховуючи зазначені вище обставини, суд доходить висновку, що позивачем доведено понесення ним витрат у сумі 257 060,24 грн. на усунення недоліків отриманого товару, які в розумінні наведених норм ЦК України є реальними збитками. Також суд зазначає, що відповідачем допущено порушення господарського зобов'язання в частині поставки неякісного товару, адже договором визначено стан товару, який поставляється, і відповідачем гарантовано належну якість товару та відповідність товару технічним характеристикам, погодженим сторонами у специфікації до договору, тобто, доведеною є протиправна поведінка відповідача у правовідносинах з позивачем. Крім цього, понесені позивачем збитки в сумі 257 060,24 грн., які включають вартість додаткових робіт, понесених позивачем на усунення недоліків товару, зумовлені саме поставкою відповідачем товару, щодо якого позивачем виявлено недоліки, що доводить причинний зв'язок між поведінкою відповідача та понесеними позивачем збитками. Щодо вини відповідача, то суд звертає увагу на положення ч. 1 та ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України, згідно з якими особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Однак, у даній справі, відповідач, заперечуючи позовні вимоги, не подавав доказів, які б підтверджували здійснення ним поставки товару належної та відповідної з умовами договору якості, та які б підтверджували відсутність його вини у понесенні позивачем витрат.

Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно ст.78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно ст.79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи досліджені та встановлені вище обставини справи, перевіривши доводи позивача, суд доходить висновку про часткову обгрунтованість заявлених позовних вимог.

Крім цього, суд звертає увагу, що згідно з записом в ЄДР 17.01.2019 року припинено діяльність Коханської Т.В. як підприємця. Проте, вказане не є підставою для закриття провадження у даній справі чи відмови у задоволенні позовних вимог з урахуванням наступного.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Частина 2 статті 50 Цивільного кодексу України встановлює, що фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Таким чином, підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Відповідно до статті 52 Цивільного кодексу України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Із зазначеного необхідно зробити висновок, що у разі позбавлення фізичної особи статусу підприємця, вона не позбавляється набутих раніше господарських зобов'язань, зокрема і зобов'язання здійснити оплату за господарським договором. Аналогічної позиції дотримується Верховний суд України в постанові від 09.08.2017 у справі №915/1056/16 (провадження №3-788гс17), де зазначено, що однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 04 грудня 2013 року у справі ? 6-125цс13).

Крім цього, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 року у справі №338/180/17 зробила висновки, що Фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до відповідного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 80 ГПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, господарський суд припиняв провадження у справі, якщо припинено діяльність суб'єкта господарювання, який був однією зі сторін у справі. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 231 ГПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, господарський суд закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва. У разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою її права й обов'язки за укладеними під час здійснення підприємницької діяльності договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою (пп.67-70).

Відтак, стягнення обґрунтованої та підтвердженої матеріалами справи суми боргу на користь позивача здійснюється з фізичної особи Коханської Тетяни Вікторівни.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про застосування заходів процесуального примусу до позивача, суд зазначає про його безпідставність та необгрунтованість. Так, відповідач просить застосувати до позивача заходи процесуального примусу у вигляді штрафу в розмірі трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у зв'язку з безпідставною неявкою в судове засідання 18.02.2019 року та інші засідання, що є зловживанням позивачем своїми процесуальними правами шляхом вчинення дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи.

Частиною 2 ст.43 ГПК України передбачено право суду визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, а ч.4 вказаної статті визначено, що у випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.131 ГПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Частиною 1 ст.135 ГПК України визначено перелік випадків, за яких суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб:

1) невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу;

2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству;

3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин;

4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк;

5) порушення заборон, встановлених частиною десятою статті 188 цього Кодексу.

Суд звертає увагу, що неявка представника позивача в судове засідання 18.02.2019 року за обставин надіслання на електронну адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечення явки представника, та за обставин неодноразової неявки в судові засідання представників обох сторін, не свідчить про зловживання стороною процесуальними правами. Більше того, позивач як ініціююча сторона спору зацікавлений у своєчасному та швидкому розгляді справи, а не в затягуванні судового процесу. Відтак, зазначені відповідачем обставини є його суб'єктивними припущеннями, які є необґрунтованими, тому суд не вбачає підстав для задоволення заяви про застосування до позивача заходів процесуального примусу.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Коханської Тетяни Вікторівни (ІПН НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Приватного підприємства "Компанія "Інтер-Трейд" (код ЄДР 37030093, 79017, Львівська обл., місто Львів, вулиця Кримська, будинок 28) 257 060,24 грн. заборгованості та 3 850,87 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

3. У задоволенні позовної вимоги в частині стягнення 507 000,00 грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 11.03.2019 року.

Суддя Матвіїв Р.І.