Рішення

від 28.02.2019 по справі 923/1859/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2019 року Справа № 923/1859/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. при секретарі Горголь О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт", м. Херсон

до Приватного підприємства "Віатранс", м. Херсон

про стягнення 627205,30 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - уповноважений представник Жук Ю. В.;

від відповідача - уповноважений представник Копчинська Н. С., Апонаско В. А. - директор підприємства.

Суть спору: Державне підприємство "Херсонський морський торговельний порт" звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з приватного підприємства "Віатранс" заборгованість у розмірі 627205,30 грн. Судові витрати по справі позивач просить суд покласти на відповідача.

Справа була порушена та прийнята до свого провадження суддею Нікітенко С.В. 13.11.2015 р.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 04.02.2016 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.06.2016р., позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму боргу у розмірі 577,42 грн.. та 8,66 грн. судового збору. Провадження у справі в частині стягнення суми боргу у розмірі 544200,00 грн. припинено згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою.

Постановою Вищого господарського суду України від 28 вересня 2016р. касаційну скаргу Державного підприємства "Херсонський морський торгівельний порт" задоволено частково. Рішення Господарського суду Херсонської області від 04.02.2016р. та постанову Одеського апеляційного Господарського суду від 16.06.2016р. у даній справі скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Херсонської області.

Згідно постанови від 28.09.2016 колегія суддів касаційної інстанції дійшла до висновку, що судами не досліджено, "якими саме первинними документами (платіжними дорученнями, виписками з банківськими рахунку, тощо) і на яку суму підтверджується оплата виконаних позивачем робіт у квітні 2015 року відповідно до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг): № 464 від 06.04.2015 року на суму 4320,00 грн; № 540 від 26.04.2015 року на суму 30164,68 грн; № 541 від 26.04.2015 року на суму 40320,00 грн; № 366 від 10.04.2015 року на суму 430807,94 грн; № 448 від 10.04.2015 року на суму 77471,18 грн; № 469 від 26.04.2015 року на суму 11330,41 грн; № 550 від 26.04.2015 року на суму 139,89 грн; № 458 від 26.04.2015 року на суму 292707,38 грн; № 539 від 26.04.2015 року на суму 61201,50 грн; № 553 від 30.04.2015 року на суму 120,00 грн; № 553 від 30.04.2015 року на суму 120,00 грн; № 449 від 10.04.2015 року на суму 491306, 00 грн.

Розпорядженням Господарського суду Херсонської області №254 від 18.10.2016 та відповідно до повторного автоматизованого розподілу справ, справу передано до провадження судді Литвинової В.В.

27.12.2016 р. провадження у справі було зупинено у зв'язку з призначенням судово-бухгалтерської експертизи, проведення якої було доручено судовому експерту Амеліній Олені Юріївні (свідоцтво № 1003 видане Міністерством юстиції України 10 липня 2009, яка знаходиться за адресою - АДРЕСА_2).

Перед експертом поставлено наступні питання:

- якими саме первинними документами (платіжними дорученнями, виписками з банківськими рахунку, тощо) станом на 27.12.2016 і на яку суму підтверджується оплата виконаних Державним підприємством "Херсонський морський торгівельний порт" робіт у квітні 2015 року відповідно до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг): № 464 від 06.04.2015 року на суму 4320,00 грн.; № 540 від 26.04.2015 року на суму 30164,68 грн.; № 541 від 26.04.2015 року на суму 40320,00 грн.; № 366 від 10.04.2015 року на суму 430807,94 грн.; № 448 від 10.04.2015 року на суму 77471,18 грн.; № 469 від 26.04.2015 року на суму 11330,41 грн.; № 550 від 26.04.2015 року на суму 139,89 грн.; № 458 від 26.04.2015 року на суму 292707,38 грн.; № 539 від 26.04.2015 року на суму 61201,50 грн.; № 553 від 30.04.2015 року на суму 120,00 грн.; № 553 від 30.04.2015 року на суму 120,00 грн.; № 449 від 10.04.2015 року на суму 491306, 00 грн.

30 березня 2017 року суд задовольнив клопотання судового експерта Амеліної Олени Юріївни щодо уточнення поставленого питання та ухвалис сформулювати питання наступним чином:

1. Чи підтверджується документально заявлений у позовних вимогах позивача Державного підприємства "Херсонський морський торгівельний порт" розмір заборгованості в сумі 627 205,30 грн. за поставлені послуги приватному підприємству "Віатранс" за договором № 7/92Д за період з 18.12.2014 року по 27.12.2016 року? Якщо ні, то в якій сумі?.

2. Якими саме первинними документами (платіжними дорученнями, виписками банківського рахунку, тощо) станом на 27.12.2016 року і на яку саме суму підтверджується оплата виконаних Державним підприємством "Херсонський морський торгівельний порт" робіт у квітні 2015 року відповідно до здачі - прийняття робіт (надання послуг): № 464 від 06.04.2015 року на суму 4320,00 грн.; № 540 від 26.04.2015 року на суму 30164,68 грн.; № 541 від 26.04.2015 року на суму 40320,00 грн.; № 366 від 10.04.2015 року на суму 430807,94 грн.; № 448 від 10.04.2015 року на суму 77471,18 грн.; № 469 від 26.04.2015 року на суму 11330,41 грн.; № 550 від 26.04.2015 року на суму 139,89 грн.; № 458 від 26.04.2015 року на суму 292707,38 грн.; № 539 від 26.04.2015 року на суму 61201,50 грн.; № 553 від 30.04.2015 року на суму 120,00 грн., № 449 від 10.04.2015 року на суму 491306,00 грн.?.

26.11.2018 до Господарського суду Херсонської області від судового експерта Амеліної О.Ю. надійшов висновок судово-економічної експертизи № 128 від 26.11.2018 та матеріали справи № 923/1859/15.

Відповідно до пункту 1 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" № 2127-VІІІ від 03.10.2017, постанови Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" починаючи з 15.12.2017 року введено в дію нову редакцію Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 9 Прикінцевих положень якого справи у судах першої інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. У зв'язку з викладеним дана справа, починаючи з 15.12.2017 року, повинна розглядатися за правилами нового Господарського процесуального кодексу України.

28.11.2018 р. суд поновив провадження у справі № 923/1859/15 та призначив підготовче засідання.

08.01.2019 від позивача у справі надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій він просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 83005,30 грн., судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 9408,08 грн. та витрати по сплаті вартості проведення судово-економічної експертизи у сумі 74144,00 грн.

11.01.2019 р. судом було продовжено строк підготовчого провадження.

13.02.2019 р. закрито підготовче провадження у справі №923/1859/15 та призначено розгляд справи по суті.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланнями на умови договору на виконання робіт № 7/92Д від 18.12.2014 року, документальні докази, положення ст.ст. 520, 521, 526, 530, 629 ЦК України та ст.ст. 193, 231 ГК України.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Відповідач проти позову заперечує, просить відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

18 грудня 2014 року між державним підприємством "Херсонський морський торговельний порт" (надалі - позивач або підприємство) і приватним підприємством "Віатранс" (надалі відповідач або клієнт) був укладений договір №7/92Д на виконання робіт (надалі-договір № 7/92Д).

Предметом договору згідно п.1.1. є організація і здійснення силами і засобами за кошти клієнта наступні роботи: перевантаження вантажів клієнта, а саме - зернових та харчових вантажів насипом на експорт на каботаж, через зерновий перевантажувальний комплекс, криті склади підприємства, плав'ємності підприємства та/або клієнта, а також забезпечує короткочасне зберігання вантажу на підприємстві для накопичення суднових партій і подальшого відвантаження вантажу з підприємства на водний або інший вид транспорту.

Відповідно до п.1.4. договору за виконання підприємством робіт по даному договору клієнт здійснює оплату згідно умов даного договору.

Пунктом 6.2. договору сторони встановили, що розрахунки за роботи/послуги підприємства проводяться клієнтом шляхом здійснення попередньої та остаточної оплати робіт/послуг згідно рахунків підприємства. Остаточна оплата здійснюється за надані підприємством послуги/виконані роботи з урахуванням суми проведеної попередньої оплати.

Також згідно п.6.3.3. договору сторони встановили, що остаточний розрахунок здійснюється клієнтом згідно рахунків підприємства на остаточну оплату з додаванням підтверджуючих документів (актів виконання робіт (надання послуг)), які попередньо направляються факсом або по електронній пошті на адресу клієнта та в подальшому вручаються представнику клієнта (експедитора) під підпис або направляються поштою на адресу клієнта (експедитора). При цьому представник клієнта (експедитора) повинен бути належним чином уповноважений для одержання від підприємства документів для клієнта.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ті обставини, що на виконання умов договору позивач у період з 06 квітня 2015 року по 30 квітня 2015 року надав відповідачу послуги пов'язані зі зберіганням зернових та харчових вантажів та роботи по перевалці вантажу силами та засобами підприємства, на загальну суму 1127205,30 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт та рахунками (т.1 а.с. 25-45).

Позивач у позові зазначає, що відповідач в порушення договірних зобов'язань за надані позивачем послуги розрахувався частково, лише у розмірі 500000,00 грн., у зв'язку з чим за відповідачем утворилась прострочена заборгованість у розмірі 627205,30 грн.

В заяві про зменшення розміру позовних вимог (т.5 а.с.79,80) позивач зазначає, що подання Приватним підприємством Віатранс заяви про зарахування зустрічних вимог у спірних правовідносинах за договором №7/92Д від 18.12.2014 р., де позивач є кредитором, а відповідач - боржником, і навпаки, внаслідок припинення дії договору №5/139Д від 19.12.2013 року та необхідності повернення 544200,00 грн., де позивач є боржником, а відповідач - кредитором, зустрічні, однорідні вимоги, які виникли між сторонами були зараховані.

Позивач стверджує, що у зв'язку з зустрічним зарахуванням однорідних вимог розмір заборгованості відповідача перед позивачем за договором №7/92Д від 18.12.2014 року зменшився на 544200,00 грн. і складає 83005,30 грн.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Враховуючи предмет договору № 7/92Д від 18.12.2014р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою даний договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Приписами ч.1 ст. 903 ЦК України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до Висновку №128 від 26.11.2018 року судового експерта Амеліної О.Ю. - заявлений у позовних вимогах позивача розмір заборгованості в сумі 627205,30 грн. за поставлені послуги Приватному підприємству Віатранс за договором №7/92Д від 18.12.2014 р. за період з 18.12.2014 року по 27.12.2016 року підтверджується документально. Матеріали справи свідчать, що 27.01.2016р. відповідач передав позивачу заяву №57 від 27.01.2016р., в якій заявляє про застосування приписів ст. 601 ЦК України, у зв'язку з чим суму у розмірі 544200,00 грн. слід зарахувати в рахунок погашення боргу відповідача перед позивачем за договором №7/92Д від 18.12.2014р.

Враховуючи вищевикладене, висновок експерта у даній справі та заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення 83005,30 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи положення ч. 4 ст. 238 ГПК України, зміст п.58 рішення у справі Серявін та ін. проти України щодо тлумачення належного обґрунтування рішення, заперечення відповідача судом відхиляються як такі, що не спростовують доказів позивача та не входять в предмет доказування по даній справі.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до ст..129 ГПК України судовий збір стягується з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Щодо стягнення з відповідача витрат по сплаті вартості проведення судово-економічної експертизи у сумі 74144,00 грн., - суд констатує, що позивачем не надано відповідних доказів на підтвердження вищевказаної вимоги.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представників сторін про дату складення повного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129,232-240 ГПК України, суд

у х в а л и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "Віатранс" (73025, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ - 24109380) на користь державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" (73000, м. Херсон, проспект Ушакова, 4, код ЄДРПОУ - 01125695) суму боргу у розмірі 83005,30 грн. та 1244,69 грн. судового збору. В задоволенні вимог щодо стягнення 8163,39 грн. судового збору відмовити.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.03.2019р .

Суддя В.В.Литвинова