Рішення

від 07.03.2019 по справі 120/354/19-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

07 березня 2019 р. Справа № 120/354/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Чернюк А.Ю.,

за участю:

секретаря судового засідання: Павліченко А.В.

представника позивача: Архіпова О.Ю.

представника відповідача: Козлачкової Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агронутс" (код ЄДРПОУ 40199199, адреса: вул. Незалежності, 51, с. Березина, Вінницький район, Вінницька область, 23226)

до: Головного управління ДФС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 39402165, адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21100); Вінницької митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39510664, адреса: вул. Лебединського, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21034)

про: визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

30.01.2019 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Агронутс (далі - ТОВ Агронутс , Позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - ГУ ДФС у Вінницькій області, Відповідач -1) та Вінницької митниці ДФС (далі - Відповідач -2) про визнання протиправними і скасування рішень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивачем було наведені наступні обставини, що зумовили звернення до суду. Зокрема позивач вказав, що 17.12.2014 року ГУ ДФС у Вінницькій області та Вінницькою митницею ДФС прийнято спільне розпорядження № 47-р/65/1-р Про взаємодію структурних підрозділів ДФС під час здійснення додаткових заходів щодо експорту товару горіхи волоські (далі - Розпорядження).

24.06.2015 року Відповідачами прийнято спільне розпорядження № 170/15/1-р Про взаємодію структурних підрозділів ДФС під час здійснення додаткових заходів щодо експорту товару горіхи волоські (далі - Оскаржуване рішення).

Вказані дії Відповідачів, пов'язані з прийняттям розпорядження та оскаржуваного рішення, на думку Позивача є протиправними.

На переконання Позивача, згідно з п. 5 Оскаржуваного рішення Розпорядження вважається таким, що втратило чинність та вважається протиправним.

При цьому, оскаржуване рішення має бути визнане протиправним та скасованим частково - в частині п. 1-4, і залишене в силі в частині п. 5, яким Розпорядження визнається таким, що втратило чинність.

Разом із позовною заявою, представником Позивача надано до суду клопотання про поновлення строку на звернення до адміністративного суду.

Обґрунтовуючи вказане клопотання, представник Позивача вказав, що оскаржуване рішення є спільним внутрішнім актом індивідуальної дії Відповідачів, який відсутній у вільному доступі, таким чином Позивач не мав об'єктивної можливості звернутися до суду з даним позовом в межах шестимісячного строку з дати прийняття оскаржуваного рішення або розпорядження, так як дізнався про їх існування лише 12.10.2018 року.

За таких обставин, Позивач вважає, що ним не було порушено норм встановлених ст. 122 КАС України щодо строків звернення до адміністративного суду.

Оскільки, позивачу стало відомо про можливе порушення своїх прав та інтересів лише 12 жовтня 2018 року, суд вважає, що строк звернення до суду не пропущено.

Ухвалою від 05.02.2019 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 27.02.2019 року.

27.02.2019 року на адресу суду від представника відповідача ГУ ДФС у Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву, в якому ГУ ДФС у Вінницькій області просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Свою позицію мотивує тим, що дані рішення є виключно спільними та внутрішніми актами індивідуальної дії Відповідачів. З огляду на викладене, у задоволенні адміністративного позову просили відмовити.

У судовому засіданні 27.02.2019 року оголошено перерву до 07.03.2019 року, у зв'язку з необхідністю поданням додаткових пояснень Позивачем.

01.03.2019 року від представника Відповідача 2 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник зазначив, що проти задоволення позовних вимог заперечує. Крім того, вказав, що оскаржуване рішення жодним чином не порушує права та законні інтереси Позивача, оскільки таке лише встановлює механізм взаємодії між суб'єктами владних повноважень.

01.03.2019 року на адресу суду надійшли додаткові пояснення від позивача, в яких позивач просив долучити до матеріалів справи копію висновку науково-правової експертизи щодо надання правової оцінки законності видання та змісту спільних розпоряджень ГУ ДФС у Вінницькій області та Вінницької митниці ДФС від 20.12.2018 року, виконаної Радою науково-правових експертиз при Інституті держави і права імені В.М. Корецького НАН України, відповідно до звернення директора ТОВ "Агронутс" ОСОБА_5

07.03.2019 року через відділ прийому суду від представника Відповідача 1 надійшло клопотання про долучення додаткових доказів по справі, а саме Розпорядження №307-р/29/1-р від 27.10.2015 року "Про внесення змін до Розпорядження від 24.06.2015 року №70/15/1-р".

Усною ухвалою від 07.03.2019 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, у зв'язку із заявленим клопотанням відповідача про відсутність перешкод розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 07.03.2019 року представник Позивача підтримав заявлені позовні вимоги, посилаючись на обставини, що викладені у позовній заяві.

Представник Відповідача 1 заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені в наданому до суду відзиві. Крім того, зазначила, що відповідачі діяли у межах та спосіб, що передбачені чинним законодавством, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник Відповідача 2 в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, що підтверджується відповідною розпискою про вручення повістки.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за встановленої явки представників сторін, за відсутності представника Відповідача 2.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

17.12.2014 року ГУ ДФС у Вінницькій області та Вінницькою митницею ДФС прийнято спільне розпорядження № 47-р/65/1-р Про взаємодію структурних підрозділів ДФС під час здійснення додаткових заходів щодо експорту товару горіхи волоські .

24.06.2015 року Відповідачами прийнято спільне розпорядження № 170/15/1-р Про взаємодію структурних підрозділів ДФС під час здійснення додаткових заходів щодо експорту товару "горіхи волоські". Крім того, в подальшому прийнято Розпорядження №307-р/29/1-р від 27.10.2015 року "Про внесення змін до Розпорядження від 24.06.2015 року №170/15/1-р".

Позивач вважаючи, що розпорядження № 47-р/65/1-р Про взаємодію структурних підрозділів ДФС під час здійснення додаткових заходів щодо експорту товару горіхи волоські та розпорядження № 170/15/1-р Про взаємодію структурних підрозділів ДФС під час здійснення додаткових заходів щодо експорту товару "горіхи волоські", є такими, що порушують його права та законні інтереси, з метою їх скасування звернувся до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, Митного кодексу України, Податкового кодексу України, інших законів України, що регулюють питання державної митної справи, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання Митного кодексу України та інших законодавчих актів України.

Аналіз чинного законодавства України з питань державної митної справи, рішень національних і міжнародних судів у справах про оскарження відповідних рішень у сфері митних правовідносин, а також змісту наданих копій розпоряджень дозволяє стверджувати про наступне:

Відповідно до ст. 543 Митного кодексу України безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів і зборів.

Відповідно до частини другої статті 544 Митного кодексу України органи доходів і зборів у сфері державної митної справи виконують такі основні завдання, зокрема: 1) забезпечення правильного застосування, неухильного дотримання та запобігання невиконанню вимог законодавства України з питань державної митної справи; 2) створення сприятливих умов для полегшення торгівлі, збільшення товарообігу через митний кордон України; 3) здійснення митного контролю та виконання митних формальностей щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України; 4) забезпечення справлення митних платежів, контроль правильності обчислення, своєчасності та повноти їх сплати; 5) запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил на всій митної території України; 6) здійснення державного експортного контролю в межах повноважень, покладених на органи доходів і зборів відповідно до Митного кодексу України та інших законів України; 7) забезпечення виконання зобов'язань, передбачених міжнародними договорами України з питань державної митної справи, укладеними відповідно до закону тощо.

З урахуванням наведеного, повноваження органів доходів і зборів визначені Митним кодексом України та іншими законами України. Зокрема, відповідно до положень статті 545 зазначеного Кодексу саме центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, спрямовує, координує та контролює діяльність митниць, зокрема і діяльність Вінницької митниці, а також здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом та іншими законами України. Зазначений орган в межах своїх повноважень видає накази, організує та контролює їх виконання. Таким центральним органом є Державна фіскальна служба (ДФС) України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 року № 236 затверджено Положення про Державну фіскальну службу України, відповідно до якого ДФС України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (пункт 1 Положення). Відповідно до вимог цього Положення саме ДФС України відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний експортний контроль під час проведення митного контролю та митного оформлення (абз.89 пункту 4 Положення) та з метою організації своєї діяльності координує та контролює діяльність своїх територіальних органів та організовує їх взаємодію з державними органами та органами місцевого самоврядування (абзац 8 пункту 5 Положення).

Головне управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області діє на основі Положення про Головне управління ДФС України у Вінницькій області, затвердженого наказом Державної фіскальної служби України (чинне Положення затверджено наказом ДФС від 27.03.2017 року № 202).

Відповідно до пункту 3.16 цього Положення ГУ ДФС у Вінницькій області є територіальним органом ДФС України, який підпорядковується ДФС. Головне управління ДФС у Вінницькій області є органом доходів і зборів.

Відповідно до вказаного Положення ГУ ДФС у Вінницькій області у межах повноважень, на основі і на виконання доручень Державної фіскальної служби України видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує і контролює їх виконання (пункт 9 Положення).

З урахуванням наведеного, а також з урахуванням положень Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів АРК, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 року № 1242 (яка діяла на момент видання розпоряджень, що є предметом дослідження) накази (як і розпорядження) є розпорядчими документами, основна функція яких - регулювання діяльності органу управління задля виконання поставлених перед ним завдань, одержання максимального ефекту від своєї діяльності та діяльності служби загалом. Розпорядчі документи виконують регулятивну функцію, спрямовану від суб'єкта управління (керівного органу) до об'єкта управління (підлеглих), забезпечуючи безперебійність і безперервність процесу управління, злагоджену роботу всіх його ланок. Накази - це розпорядчі документи, які видає керівник установи одноосібно в межах своїх повноважень задля вирішення основних і оперативних завдань. Розпорядження - це розпорядчі документи, які видає керівник установи одноосібно в межах своїх повноважень задля вирішення оперативних завдань.

Структурно як текст наказу, так і текст розпорядження складається з: 1) констатуючої частини (преамбули); 2) розпорядчої частини. Констатуюча частина містить інформацію про причину, з якої видано наказ (розпорядження), а розпорядча - завдання, виконання яких сприятиме розв'язанню відповідних проблем.

Що стосується взаємодії структурних підрозділів ДФС, що є предметом розпоряджень, що досліджуються, то слід звернути увагу на тому, що відповідно до Положення про зазначене управління під час виконання покладених на неї завдань ГУ ДФС у Вінницькій області може здійснювати взаємодію з Митницею на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці лише в установленому порядку (пункт 8 Положення).

Порядок взаємодії структурних підрозділів ДФС, зокрема, взаємодії ГУ ДФС у Вінницькій області з Вінницькою митницею ДФС, визначає ДФС України, оскільки відповідно до постанови Кабінетом Міністрів України від 21 травня 2014 року № 236 це віднесено до виключних повноважень ДФС (абзац 8 пункту 5 Положення про Державну фіскальну службу України).

З урахуванням цього, територіальні структурні підрозділи ДФС самостійно вирішувати питання організації взаємодії не можуть, оскільки вони здійснюють взаємодію лише в установленому порядку.

Правовий статус митниці визначено статтею 546 Митного кодексу України, де, зокрема, зазначається, що митниця є митним органом, який у зоні своєї діяльності забезпечує виконання завдань, покладених на органи доходів і зборів. Митниця є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, і підпорядковується йому, Митниця є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку та бланк із зображенням Державного Герба України та із своїм найменуванням і діє відповідно до Конституції України, Митного кодексу України, інших нормативно-правових актів та на підставі положення, яке затверджується наказом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

На виконання зазначеної норми закону наказом Державної фіскальної служби України від 21.08.2014 № 63 затверджено Положення про Вінницьку митницю ДФС, відповідно до якої Вінницька митниця Державної фіскальної служби України є територіальним органом ДФС України, який підпорядкований ДФС. У своєї діяльності Вінницька митниця керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства фінансів України, що належать до компетенції ДФС, наказами ДФС, дорученнями керівника ДФС, його першого заступника та заступника, іншими актами законодавства. Вінницька митниця у межах повноважень , на основі та на виконання доручень ДФС видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання (пункт 8 Положення). Підписує такі накази начальник Митниці (підпункт 10.16 пункту 10 Положення); він також дає обов'язкові для виконання державним службовцям та працівникам Митниці доручення (підпункт 10.17 пункту 10 Положення).

Додатково судом було досліджено висновки науково-правової експертизи від 20.12.2018 року щодо надання правової оцінки законності видання та змісту спільних розпоряджень ГУ ДФС у Вінницькій області та Вінницької митниці ДФС , виконаної Радою науково-правових експертиз при Інституті держави і права імені В.М. Корецького НАН України відповідно до звернення директора ТОВ "Агронутс" ОСОБА_5

Узагальнюючі висновки науково-правової експертизи та правової позиції полягає в наступному.

Обов'язки, покладені досліджуваними Розпорядженнями на учасників робочої групи, не відповідають положенням Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів, що регулюють права та обов'язки співробітників державної фіскальної та митної служби України, а також порядок здійснення митного оформлення товарів.

Вирішення питання щодо законності (незаконності) розпоряджень, що є предметом цього дослідження, є предметом відповідного конституційно-правового механізму. Найбільш ефективними є судовий механізм визнання незаконними таких актів або їх перегляд під час проведення процедури адміністративного оскарження Державною фіскальною службою України.

У випадку наявності суперечностей між положеннями досліджуваних Розпоряджень та інших нормативно-правових актів України співробітники державної фіскальної та митної служби України під час реалізації визначених у розпорядженні завдань повинні керуватись нормами законів та інших нормативно - правових актів України, що мають більш високу юридичну силу.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення та інші документи організаційно-розпорядчого характеру видаються Відповідачами виключно на основі та на виконання доручень ДФС.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, Відповідачами, які за своїм правовим статусом є територіальними органами ДФС, вирішено питання про координування та організацію взаємодії територіальних органів ДФС.

Однак, Оскаржуване рішення не містить інформації про наявність відповідного доручення центральним органом - ДФС.

При цьому, суд наголошує, що Головне управління ДФС у Вінницькій області та Вінницька митниця ДФС не можуть створювати нових правових норм (приписів), а зобов'язані діяти лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачено законодавчими актами. В ході судового розгляду, даний факт не був спростований представником Відповідача та не надано належним чином підтверджуючих доказів.

У відповідності до вимог частини другої статті 19 Конституції України щодо дії державних органів у межах повноважень та у спосіб, визначених законами України, положень Митного кодексу України, інших законів та нормативно - правових актів України, аналіз наданих для правової оцінки копій розпоряджень Головного управління ДФС України у Вінницькій області та Вінницької митниці ДФС України від 17 грудня 2014 року № 47-р/65/1-р та від 24 червня 2015 року №170/15/1 -р про взаємодію структурних підрозділів ДФС під час здійснення додаткових заходів щодо експорту товару "горіхи волоські" дозволяє стверджувати, що зазначені акти як за формою, так і змістом не відповідають вищевказаним нормативно-правовим актам.

Водночас, накази організаційно-розпорядчого характеру повинні видаватись на виконання законодавчих актів та у межах повноважень цих органів. Законодавчих повноважень на видання такого роду розпоряджень Головне управління ДФС у Вінницькій області та Вінницька митниця ДФС не мали.

Крім того, про необхідність видання спільних розпоряджень головних управлінь ДФС в областях та митниць ДФС України не йдеться і у Листі Головного управління ДФС України від 12.12.2014 року № 15163/7/99-99-07-13-17 "Про взаємодію структурних підрозділів ДФС під час здійснення додаткових заходів щодо експорту товару "горіхи волоські".

Аналізуючи назву та розпорядчу частину актів, що є предметом дослідження, слід дійти висновку, що питання організації взаємодії Головного управління ДФС у Вінницькій області та Вінницької митниці ДФС не віднесено до їх повноважень, оскільки це є виключним повноваженням Державної фіскальної служби України.

Згідно вимог частини четвертої статті 7 та статті 545 Митного кодексу України, Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 236 (із змінами), рішення щодо координації та взаємодії територіальних органів ДФС має повноваження приймати виключно Державна фіскальна служба України як центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та відповідно до покладених завдань координує та контролює діяльність своїх територіальних органів та організовує їх взаємодію, спрямовує, координує та контролює діяльність митниць, здійснює інші повноваження, передбачені Митним кодексом України та іншими законами України. Зазначений центральний орган виконавчої влади відповідно до положень статті Митного кодексу України та Положення про нього, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 року № 236 (із змінами), в межах своїх повноважень видає накази, організує та контролює їх виконання, зокрема і з питань взаємодії територіальних органів ДФС. Проте, для територіальних органів ДФС України таких повноважень чинним законодавством не передбачено.

Суд приходить до висновку, що спільні розпорядження Головного управління ДФС у Вінницькій області та Вінницької митниці ДФС від 17.12.2014 року № 47-р/65/1-рта від 24.06.2015 року № 170/15/1-р за формою і змістом не відповідають законодавчим та іншим нормативно-правовим актам з питань організації діяльності цих державних органів, а також завданням та повноваженням Головного управління ДФС у Вінницькій області та Вінницької митниці ДФС.

Крім того, суд звертає увагу, що права та обов'язки посадових осіб та інших працівників державної фіскальної та митної служби визначаються з урахуванням вимог Конституції України, Митного кодексу України, Податкового кодексу України, інших законів та нормативно-правових актів, а також відповідних посадових інструкцій.

Посадовими особами органів доходів і зборів є працівники податкових і митних органів України, на яких покладено виконання завдань органів доходів і зборів, зазначених у статті 544 Митного кодексу України, здійснення організаційного, юридичного, фінансового, кадрового, матеріально-технічного забезпечення органу доходів і зборів. Регулювання правового становища посадових осіб органу доходів і зборів України здійснюється відповідно до Конституції України, Податкового і Митного кодексів України, Закону України "Про державну службу", Закону України "Про Дисциплінарний статут митної служби України" та інших законодавчих і нормативно-правових актів України, що регулюють порядок проходження служби в органах доходів і зборів. Конкретні права та обов'язки працівників органів доходів і зборів України визначаються на основі кваліфікаційних характеристик в посадових інструкціях, що затверджуються відповідними керівниками в межах визначеної компетенції.

При здійсненні аналізу змісту розпоряджень, що є предметом дослідження, вбачається невідповідність положень їх розпорядчої частини щодо покладення додаткових завдань на посадових осіб Вінницької митниці положенням чинного законодавства щодо здійснення державної митної справи.

Так, зокрема, у пункті 2 Розпорядження Головного управління ДФС у Вінницькій області та Вінницької митниці ДФС від 17.12.2014 року № 47-р/65/1-р зазначено, що посадових осіб Вінницької митниці ДФС після прийняття митної декларації до митного оформлення товару "горіхи волоські" негайно письмово інформувати керівника робочої групи про початок митного оформлення вказаної експортної операції (з наданням електронним або факсимільним зв'язком документів, поданих декларантом...).

Оскільки, Головне управління ДФС у Вінницькій області відповідно до Положення є територіальним органом ДФС, а керівником робочої групи був визначений в.о. заступника начальника - начальника СУ ФР ГУ Міндоходів у Вінницькій області ОСОБА_6, положення зазначеного пункту Розпорядження не відповідають вимогам частини третьої статті 546 Митного кодексу України, де у другому реченні у якості імперативу вказано, що не допускається втручання у діяльність митниць інших територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Аналогічно не відповідають вимогам частини третьої статті 546 Митного кодексу України і положення пункту 2 Розпорядження Головного управління ДФС у Вінницькій області та Вінницької митниці ДФС України від 24.06.2015 року № 170/15/1-р, згідно якого було визначено керівника та співкерівників робочої групи. Зокрема, керівник робочої групи - заступник начальника ГУ ДФС у Вінницькій області ОСОБА_7 та співкерівники - начальник оперативного управління ГУ ДФС у Вінницькій області ОСОБА_8, та заступник начальника Вінницької митниці ДФС України ОСОБА_9

З урахуванням Розпорядження 27.10.2015 року №301-р/29/1-р "Про внесених змін до Розпорядження від 24.06.2015 №170/15/1-р", відповідно до якого було внесено зміни до складу робочої групи, а саме : керівником робочої групи визначено ОСОБА_8 - першого заступника начальника ГУ ДФС у Вінницькій області, співвкерівниками - ОСОБА_7 - заступника начальника ГУ ДФС у Вінницькій області.

Оскільки відповідно до зазначених розпоряджень керівники та співкерівники робочих груп наділені організаційно-розпорядчими та контрольними повноваженнями, це слід розглядати як втручання у діяльність митниці з боку іншого територіального органу ДФС (у кокретному випадку - Головного управління ДФС у Вінницькій області), що заборонено приписами статті 546 Митного кодексу України.

У зв'язку з цим є такими, що не відповідають вимогам частини третьої статті Митного кодексу України, положення п.п. 3.6 і 3.7 Розпорядження від 17.12.2014 року № 47-р/65/1-р щодо зобов'язання посадових осіб митниці, отримавши від керівника або співкерівників робочої групи інформацію, вжити заходів щодо недопущення порушення митного законодавства при здійсненні митного оформлення товару "горіхи волоські" в митному режимі "експорт" (пункт 3.6).

Також не відповідає вимогам частини третьої статті 546 Митного кодексу України положення п. 2.2.17 Розпорядження Головного управління ДФС у Вінницькій області та Вінницької митниці ДФС України від 24.06.2015 року № 170/15/1-р та внесеними змінами до Розпорядження 27.10.2015 №301-р/29/1-р, яким начальників митних постів Вінницької митниці ДФС після отримання від ГУ ДФС області інформації щодо наявності порушення податкового законодавства службовими особами підприємства-експортера товару "горіхи волоські" або інших порушень, відкриття кримінального провадження, зобов'язано вжити заходів щодо недопущення порушення митного законодавства при здійсненні митного оформлення товару "горіхи волоські" в митному режимі "експорт".

З огляду на вищевикладене, суд критично оцінює посилання представників Відповідачів, що дане розпорядження та оскаржуване рішення є виключно внутрішніми актами індивідуальної дії та не порушує права, свободи та законні інтереси Позивача, як суб'єкта підприємницької діяльності та митного декларування.

Крім того, суд звертає увагу, що завданням адміністративного судочинства згідно частини першої статті 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 6 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таке ж правило має застосовуватись і до правових актів індивідуальної дії.

Зокрема в рішенні Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп (справа 3/35-313) передбачено, що за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

Зі змісту наведеного можна зробити висновок, що правові акти індивідуальної дії своїми приписами мають породжувати (породжують) права і обов'язки конкретних осіб, на яких спрямована їх дія. У такому випадку реалізується компетенція видавця цього акту як суб'єкта владних повноважень, уповноваженого управляти поведінкою іншого суб'єкта, а відповідно інший суб'єкт зобов'язаний виконувати його вимоги та приписи.

Тобто, відмінною ознакою дій суб'єкта владних повноважень є наявність в них змісту управління особою, здійснення щодо неї влади, шляхом впливу на її права і обов'язки.

Отже, як зазначено у Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01.06.2010 року за № 781/11/13-10 нормативно-правові акти можуть бути оскаржені широким колом осіб (фізичних та юридичних), яких вони стосуються. Індивідуальні ж акти можуть бути оскаржені лише особами, безпосередні права, свободи чи охоронювані законом інтереси яких такими актами порушені.

Системний аналіз наведених норм законодавства України свідчить про те, що прийняті Відповідачами в Оскаржуваному рішенні приписи - додаткові вимоги щодо документів та відомостей, виходять за межі переліку, встановленого Митного кодексу України та прямо порушують права, свободи та законні інтереси Позивача як суб'єкта підприємницької діяльності - експортера товару "горіхи волоські", що полягає, серед іншого, в обмеженні митного оформлення вказаного товару.

Таким чином, способом судового захисту Позивач обрав визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, встановлений п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що даний спосіб судового захисту забезпечує ефективний захист порушених прав, свобод і законних інтересів Позивача.

Водночас, дані висновки викладені в нормах та приписах європейського права, яке є джерелом корисних орієнтирів щодо права на звернення до суду за захистом своїх прав, що містяться в висновках Європейського суду з прав людини.

Так, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , яка передбачає : "кожен, чиї права та свободи, визнанні в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження".

Поряд з цим, норма ст. 13 Конвенції гарантує на національному рівні доступність засобу юридичного захисту, здатного забезпечувати втілення в життя змісту конвенційних прав і свобод, незалежно від того, у якій формі вони закріплені в національному правовому порядку.

У відповідності до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача

Таким чином, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши усі обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного здобутого доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до переконання про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, оскаржувані рішення суперечать нормам Митного кодексу України, Конституції України та підлягають скасуванню.

Питання про розподіл судових витрат вирішено судом відповідно до вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області та Вінницької митниці Державної фіскальної служби України № 47-р/65/1-р від 17.12.2014 "Про взаємодію структурних підрозділів ДФС під час здійснення додаткових заходів щодо експорту товару "горіхи волоські".

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області та Вінницької митниці Державної фіскальної служби України № 170/15/1-р від 24.06.2015 "Про взаємодію структурних підрозділів ДФС під час здійснення додаткових заходів щодо експорту товару "горіхи волоські".

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агронутс" (код ЄДРПОУ 40199199, адреса: вул. Незалежності, 51, с. Березина, Вінницький район, Вінницька область, 23226) 1921,00 грн (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня) судових витрат зі сплати судового збору при зверненні до суду за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 39402165, адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21100).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агронутс" (код ЄДРПОУ 40199199, адреса: вул. Незалежності, 51, с. Березина, Вінницький район, Вінницька область, 23226) 1921,00 грн (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня) судових витрат зі сплати судового збору при зверненні до суду за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39510664, адреса: вул. Лебединського, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21034).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агронутс" (код ЄДРПОУ 40199199, адреса: вул. Незалежності, 51, с. Березина, Вінницький район, Вінницька область, 23226)

Відповідач 1: Головне управління ДФС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 39402165, адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21100)

Відповідач 2: Вінницька митниця ДФС (код ЄДРПОУ 39510664, адреса: вул. Лебединського, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21034)

Повний текст рішення суду виготовлено: 11.03.2019 року.

Суддя Чернюк Алла Юріївна