Рішення

від 27.02.2019 по справі 200/674/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2019 р. Справа№200/674/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., за участі секретаря судового засідання Лопушанського Д.О., позивача ОСОБА_1, представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Донецької митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

04 січня 2019 року шляхом надіслання поштою позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Донецької митниці Державної фіскальної служби України, у якому, посилаючись на статтю 8, 19 Конституції України, статті 43, 44, 45 Митного кодексу України, статті 14, 189 Податкового кодексу України, просив визнати протиправною та скасувати картку відмови №UA700140/2018/00006, видану 29 грудня 2018 року.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач протиправно відмовив позивачу у митному оформленні товару через невизнання митним органом сертифікату про походження товару, виданого продавцем автомобіля. Позивач покликався на те, що ним були надані всі необхідні документи для митного оформлення

У відзиву на адміністративний позов відповідач позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні. Покликався на те, що при проведенні формато-логічного контролю, а також контролю із застосуванням автоматизованої системи аналізу та управління ризиками митної декларації, поданої позивачем, було встановлено, що задекларований товар за кодом УКТ ЗЕД НОМЕР_1 та описом підпадає під товари, до яких рішенням Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 13.11.2015 №АС-344/2015/4411-06 застосовано остаточні компенсаційні заходи у вигляді справляння остаточного компенсаційного мита за ставкою 17,66%. Однак у графі 47 митної декларації не було здійснено нарахування зазначеного виду мита, у зв'язку із цим системою АСАУР в автоматичному режимі сформовано відповідне попередження. З метою виключення ймовірності ввезення на митну територію України товару походженням з Російської Федерації під виглядом товару іншого походження з ризиками недостовірного декларування з метою ухилення від заходів нетарифного регулювання, враховуючи вимоги частини 3 статті 43 Митного кодексу України, позивач мав подати оригінал сертифікату про походження даного транспортного засобу, який у даному випадку є єдиним документом, що однозначно підтверджує країну походження товару. За відсутності такого сертифіката були всі підстави вважати країну походження невідомою. Відповідно до частини 3 статті 48 Митного кодексу України у разі неможливості достовірно встановити країну походження товарів, щодо яких застосовуються особливі види мита (антидемпінгове, компенсаційне, спеціальне або додатковий імпортний збір), такі товари випускаються у вільний обіг на митній території України за умови сплати особливих видів мита. Враховуючи, що позивачем не було надано сертифікату про походження товару та у графі 47 митної декларації не нараховане компенсаційне мито, нарахування та сплата якого, у разі відсутності сертифікату про походження, передбачена рішенням Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 13.11.2015 №АС-344/2015/4411-06, митна декларація не може бути прийнята до оформлення, у зв'язку із чим прийнято рішення про відмову у митному оформленні шляхом надання картки відмови від 29.12.2018 № UA700140/2018/00006.

15 січня 2019 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначений за правилами загального позовного провадження.

19 лютого 2019 року підготовче провадження було закрито і справу призначено до розгляду по суті на 27 лютого 2019 року.

У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги, надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали, надали пояснення аналогічні викладеним у відзиву на адміністративний позов, просили відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.

29 грудня 2018 року позивачем до Донецької митниці ДФС України подана митна декларація №UA700140/2018/000945 (далі - митна декларація/МД) на товар (легковий автомобіль для перевезення пасажирів, новий, марка - Mitsubishi, модель - Eclipse Cross, в кількості 1 шт., ідентифікаційний номер VIN JMBXTGK1WJZ023045, кузов №JMBXTGK1WJZ023045, із зазначенням коду згідно УК ТЗЕД НОМЕР_1 ) до якої, як додатки, були додані наступні документи:

- рахунок-фактура (Commercial invoice) №17168-780119 від 16.11.2018;

- декларація про походження товару (Declaration of orain) б/н від 07.12.2018;

- митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №UA700140/2018/000931 від 28.12.2018;

- акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA209060/2018/60737 від 20.11.2018;

- картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA700140/2018/00005 від 28.12.2018;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу №FE 129834 від 10.10.2018;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу №SG-S-1-320/18-00012 від 16.11.2018;

- копія митної декларації країни відправлення №MRN18DE295694859788E4 від 13.11.2018;

- документ, що підтверджує право власності громадянина на транспортний засіб №17168-780119 від 16.11.2018;

- паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України ВВ 007109 від 16.09.1997;

- митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №UA700140.2018.000945 від 29.12.2018.

У графі 44 митної декларації зазначено наступні документи:

0380 - рахунок-фактура (інвойс) 17168-780119 від 16.11.2018;

0862 - декларація про походження товару - б/н від 07.12.2018;

1300 - митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів - UA700140.2018.000931.001 від 28.12.2018;

1701- акт про проведення огляду транспортного засобу - UA209060/2018/60737 від 20.11.2018;

1703- картка відмови у прийнятті митної декларації - UA700140/2018/00005 від 28.12.2018;

2800 - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу - FE129834 від 10.10.2018;

2800 - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу SG-S-1-320/18-00012 від 16.11.2018;

4207 - договір про надання послуг митного брокера - 6/2018/12 від 20.12.2018;

9000 - інші некласифіковані документи - лист б/н від 07.12.2018;

9000 - інші некласифіковані документи - сертифікат виробника б/н від 17.07.2018;

9610 - копія митної декларації країни-відправлення - MRN 18DE295694859788E4 від 13.11.2018;

9701 - документ, що підтверджує право власності громадянина на транспортний засіб - 17168-780119 від 16.11.2018;

9802 - паспортний документ громадянина ВВ 007109 від 16.09.1997.

29 грудня 2018 року Донецькою митницею ДФС України прийнято рішення про відмову у митному оформленні товару шляхом надання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобі комерційного призначення №UA700140/2018/00006. Відмова в митному оформленні вмотивована тим, що надана до митного оформлення МД не може бути оформлена в митному відношенні, оскільки не надано оригіналу сертифікату про походження товару та у графі 47 МД не нараховане компенсаційне мито (код виду платежу 125), встановлене рішенням Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 13.11.2015 №АС-344/2015/4411-06, яке нараховується відповідно до Закону України Про захист національного товаровиробника від с субсидованого імпорту . Згідно пункту 3 статті 44 Митного кодексу України сертифікат про походження товару подається обов'язково на товари, щодо ввезення яких в Україну застосовуються кількісні обмеження (квоти) або заходи, вжиті органами державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в межах повноважень, визначених Законами України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту", "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту", "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну", "Про зовнішньоекономічну діяльність". Відповідно до пункту 3 статті 43 Митного кодексу України встановлено, що сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару. Пунктом 3 статті 48 Митного кодексу України встановлено, що у разі неможливості достовірно встановити країну походження товарів, щодо яких застосовуються особливі види мита (антидемпінгове, компенсаційне, спеціальне або додатковий імпортний збір), такі товари випускаються у вільний обіг на митній території України за умови сплати особливих видів мита.

При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 67 Основного Закону України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно частини 1 статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Частиною 1 статті 3 МК України встановлено, що при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, чинні на день прийняття митної декларації органом доходів і зборів України.

Згідно частини 1 статті 44 МК України для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару.

Пунктом 2 частини 4 статті 44 МК України встановлено, що документи, які підтверджують країну походження товару, не вимагаються у разі, якщо товари ввозяться громадянами та оподатковуються за єдиною ставкою мита відповідно до розділу XII цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 364 розділу ХІІ Митного кодексу України цей розділ регулює умови та порядок пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних зі здійсненням підприємницької діяльності.

За приписами частини 1 статті 377 МК України товари за товарними позиціями 8701-8707, 8711, 8716 згідно з УКТ ЗЕД, які підлягають державній реєстрації, при ввезенні громадянами на митну територію України […], незалежно від їх вартості, підлягають письмовому декларуванню та митному оформленню в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, з оподаткуванням ввізним митом за повними ставками Митного тарифу України, акцизним податком і податком на додану вартість за ставками, встановленими Податковим кодексом України.

Товари, зазначені у частині першій цієї статті, що ввозяться громадянами на митну територію України для вільного обігу, підлягають обов'язковій сертифікації у випадках, встановлених законодавством для підприємств. Документи, що засвідчують відповідність таких товарів вимогам технічних регламентів та національних стандартів, подаються органам доходів і зборів під час митного оформлення цих товарів з метою вільного обігу та уповноваженим органам під час їх державної реєстрації в Україні (частина 2 статті 377 МК України).

Дана норма вимагає подання сертифіката відповідності транспортного засобу вимогам технічних регламентів та національних стандартів, але не сертифіката про походження товару.

Згідно пункту 60 статті 4 МК України транспортні засоби особистого користування це наземні транспортні засоби товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепи до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД, плавучі засоби та повітряні судна, що зареєстровані на території відповідної країни, перебувають у власності або тимчасовому користуванні відповідного громадянина та ввозяться або вивозяться цим громадянином у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію виключно для особистого користування, а не для промислового або комерційного транспортування товарів чи пасажирів за плату або безоплатно.

Судом встановлено, що 20 листопада 2018 року через Львівську митницю ДФС 087 ОСОБА_1 ввіз на митну територію України наземний транспортний засіб особистого користування (товарна позиція УКТ ЗЕД НОМЕР_1) Mitsubishi Eclipse Cross 1,5, DIAMANT EDITION 2WD CVT (163), ідентифікаційний номер JMBXTGK1WJZ023045, 2018 року випуску, придбаний ним 16 листопада 2018 року за договором купівлі-продажу в автосалоні AUTOHAUS TEPEL GmbH & Co.KG (м. Вупперталь, Німеччина).

Суд не бере до уваги посилання відповідача на обов'язковість подання сертифікату про походження товару, оскільки цього вимагає частина 3 статті 44 МК України, з огляду на наступне.

Як зазначалося раніше, для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару тільки у передбачених законом випадках (частина 1 статті 44 МК України).

Згідно частини 3 статті 44 МК України у разі ввезення товару на митну територію України сертифікат про походження товару подається обов'язково:

1) на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України;

2) на товари, щодо ввезення яких в Україну застосовуються кількісні обмеження (квоти) або заходи, вжиті органами державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в межах повноважень, визначених законами України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту", "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту", "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну", "Про зовнішньоекономічну діяльність";

3) якщо це передбачено законами України та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Разом з тим, пунктом 2 частини 4 статті 44 МК України встановлено, що документи, які підтверджують країну походження товару, не вимагаються у разі, якщо товари ввозяться громадянами та оподатковуються за єдиною ставкою мита відповідно до розділу XII цього Кодексу.

Поза увагою відповідача залишилися особливості застосування законів України та інших нормативно-правових актів з питань державної справи передбачені статтею 3 МК України.

Відповідно до частини 4 статті 3 МК України у разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов'язків посадових осіб органів доходів і зборів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь органу доходів і зборів, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян.

Під час процедури декларування та виконання митних формальностей за митною декларацією, поданою позивачем, відповідач мав прийняти рішення на користь позивача, оскільки останній ввіз на митну територію України товар, який оподатковується за єдиною ставкою мита відповідно до розділу XII Митного кодексу України, а норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків громадян.

Отже, відповідач неправомірно вимагав від позивача подання сертифікату про походження товару.

Щодо застосування остаточних компенсаційних заходів

відносно імпорту в Україну легкових автомобілів

13 листопада 2015 року Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі відповідно до Закону України Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту та з урахуванням положень Угоди про субсидії та компенсаційні заходи СОТ прийняла рішення №АС-344/2015/4411-06 (далі - Рішення Комісії), згідно з яким вирішила застосувати остаточні компенсаційні заходи щодо імпорту в Україну товару походженням з Російської Федерації, якщо такий товар класифікується за товарною позицією 8703 згідно з УКТ ЗЕД.

Остаточні компенсаційні заходи застосовуються строком на п'ять років.

Остаточні компенсаційні заходи застосовуються шляхом запровадження справляння остаточного компенсаційного мита щодо імпорту в Україну товару, опис якого наводиться вище: виробництва ТОВ "Соллерс - Далекий Схід" - у розмірі 17,66 %; виробництва ВАТ "АвтоВАЗ" - 14,57 %; інших виробників у Російській Федерації - 10,41 %. Остаточне компенсаційне мито справляється у відсотках до митної вартості товару, опис якого наводиться вище.

Остаточне компенсаційне мито стягується органами доходів і зборів (митницями) України незалежно від сплати інших податків і зборів (обов'язкових платежів).

Імпорт на митну територію України товару, опис якого наводиться вище, без сертифіката про походження та в разі неможливості визначення його походження здійснюється зі сплатою остаточного компенсаційного мита за ставкою 17,66 %.

Остаточні компенсаційні заходи застосовуються з моменту набрання чинності Рішенням Комісії. Рішення Комісії набирає чинності через 30 календарних днів з дня опублікування цього повідомлення.

03 грудня 2015 року в газеті Урядовий кур'єр №226 було опубліковано повідомлення Про застосування остаточних компенсаційних заходів щодо імпорту в Україну легкових автомобілів походженням з Російської Федерації .

На час виникнення спору дане Рішення Комісії є чинним.

Для вирішення питання чи розповсюджуються вимоги Рішення Комісії на транспортні засоби особистого користування (товарна позиція УКТ ЗЕД 8703), які ввозяться на митну територію України її громадянами, слід проаналізувати положення Закону України від 22 грудня 1998 року №331-XIV, в редакції Закону України № 2530-VIII від 06.09.2018, Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту (далі - Закон №331-XIV) та положення Господарського кодексу України.

Згідно преамбули Закону №331-XIV цей Закон визначає механізм захисту національного товаровиробника від субсидованого імпорту з інших країн, митних союзів або економічних угруповань, регулює засади і порядок порушення та проведення антисубсидиційних розслідувань, а також застосування компенсаційних заходів.

Статтею 1 Закону №331-XIV встановлено, що у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

[…]

7) імпорт - ввезення на митну територію країни імпорту товару (товарів), призначеного для споживання в цій країні імпорту;

8) імпортер - суб'єкт господарсько-правових відносин, що декларує надходження на митну територію України товару (товарів) ;

9) компенсаційне мито (попереднє або остаточне) - особливий вид мита, що справляється у разі ввезення на митну територію України товару, що є об'єктом застосування компенсаційних заходів (попередніх або остаточних);

[…]

24) товар - будь-яка продукція, призначена для продажу.

Сфера застосування Закону №331-XIV визначена статтею 2, відповідно до якої цей Закон застосовується щодо субсидованого імпорту товару (товарів), що ввозиться в Україну з території країни походження або з території країни-посередника. Відповідно до цього Закону можуть застосовуватися компенсаційні заходи щодо субсидованого імпорту в Україну з метою усунення наслідків субсидії, що безпосередньо або опосередковано надається для виробництва, переробки, транспортування або експорту товару, ввезення якого на митну територію України заподіює шкоду національному товаровиробнику подібного товару.

Згідно статті 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Семантичний аналіз вищенаведених положень Господарського кодексу України, Закону №331-XIV та Рішення Комісії дозволяє дійти висновку, що Рішення Комісії регулює правовідношення, які виникають під час ввезення на митну територію України суб'єктами господарсько-правових відносин продукції (товару), яка призначена для продажу, ввезення якої на митну територію України заподіює шкоду національному товаровиробнику подібної продукції (товару).

Отже, не зважаючи на те, що ОСОБА_1, як громадянин України, ввіз на митну територію України товар, опис якого наводиться в Рішенні Комісії, відповідач неправомірно вимагав від нього сплати остаточного компенсаційного мита за ставкою 17,66 %, оскільки позивач, по-перше, не є імпортером, по-друге, товар ввезений ним для особистого користування, а не для продажу, по-третє, ввезення цього товару не заподіює шкоди національному товаровиробнику.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача проти позову, оскільки останні не ґрунтуються на чинному законодавстві з підстав, зазначених вище.

Перевіривши рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень - на предмет дотримання вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі, судові витрати, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (стаття 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 72-76, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 251, 255, 295, 297, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: 87502, АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_2) до Донецької митниці Державної фіскальної служби України (місцезнаходження: 87510, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Луніна, буд. 1; код ЄДРПОУ 39496499) про визнання протиправною та скасування картки відмови задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобі комерційного призначення №UA700140/2018/00006 від 29 грудня 2018 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Донецької митниці Державної митної служби України.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті, його вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 27 лютого 2019 року.

Повний текст рішення складений 11 березня 2019 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Донецького окружного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Циганенко А.І.