Постанова

від 06.05.2019 по справі 200/674/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2019 року справа №200/674/19-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Арабей Т.Г., Геращенка І.В., секретаря судового засідання - Тішевського В.В., за участю представників відповідача Луценко О.В., Конопльової Т.П., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Донецької митниці Державної фіскальної служби України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2019 р. (у повному обсязі складено 11 березня 2019 року у м. Слов`янськ) у справі № 200/674/19-а (головуючий І інстанції суддя Циганенко А.І.) за позовом ОСОБА_1 до Донецької митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) 10.01.2019 звернувся до суду з позовом до Донецької митниці Державної фіскальної служби України (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправною та скасувати картку відмови № UА700140/2018/00006, видану 29.12.2018 року відповідачем; вирішити питання судових витрат (а.с. 4-8).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року у справі № 200/674/19-а адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобі комерційного призначення № UA700140/2018/00006 від 29 грудня 2018 року.

Вирішено питання судових витрат (а.с. 115-118).

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що норма частини 3 ст. 44 Митного кодексу України є спеціальною нормою по відношенню до норми, яка міститься у п. 2 ч. 4 ст. 44 Митного кодексу України; судом помилково застосовано норму ст. 377 Митного кодексу України; посилається на лист Міністерства юстиції України від 26.12.2008 року № 758-0-2-08-19. Зазначає, що у розумінні митного законодавства позивач є імпортером, головною ознакою транспортного засобу особистого користування є факт його реєстрації на території відповідної країни. Крім того, апелянт звертає увагу суду на те, що відповідно до Закону України від 22.12.1998 року № 331 сам факт прийняття Комісією рішення за результатами проведеного розслідування згідно процедури, визначеної цим Законом, є підтвердженням того, що імпорт на митну територію України товару, опис та код якого наводиться у Рішенні, заподіює шкоду національному товаровиробнику.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 29 грудня 2018 року позивачем до Донецької митниці ДФС України подана митна декларація № UA700140/2018/000945 (далі - митна декларація/МД) на товар (легковий автомобіль для перевезення пасажирів, новий, марка - Mitsubishi, модель - Eclipse Cross, в кількості 1 шт., ідентифікаційний номер VIN НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_1 , із зазначенням коду згідно УК ТЗЕД 8703221000 ) до якої, як додатки, були додані наступні документи:

- рахунок-фактура (Commercial invoice) в„– 17168-780119 від 16.11.2018;

- декларація про походження товару (Declaration of orain) б/н від 07.12.2018;

- митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів № UA700140/2018/000931 від 28.12.2018;

- акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA209060/2018/60737 від 20.11.2018;

- картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA700140/2018/00005 від 28.12.2018;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 10.10.2018;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_5 від 16.11.2018;

- копія митної декларації країни відправлення № MRN18DE295694859788E4 від 13.11.2018;

- документ, що підтверджує право власності громадянина на транспортний засіб НОМЕР_6 від 16.11.2018;

- паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України НОМЕР_7 від 16.09.1997;

- митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів № UA700140 .2018.000945 від 29.12.2018.

У графі 44 митної декларації зазначено наступні документи:

0380 - рахунок-фактура (інвойс) 17168-780119 від 16.11.2018;

0862 - декларація про походження товару - б/н від 07.12.2018;

1300 - митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів - UA700140.2018.000931.001 від 28.12.2018;

1701- акт про проведення огляду транспортного засобу - UA209060/2018/60737 від 20.11.2018;

1703- картка відмови у прийнятті митної декларації - UA700140/2018/00005 від 28.12.2018;

2800 - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу - НОМЕР_4 від 10.10.2018;

2800 - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 16.11.2018;

4207 - договір про надання послуг митного брокера - 6/2018/12 від 20.12.2018;

9000 - інші некласифіковані документи - лист б/н від 07.12.2018;

9000 - інші некласифіковані документи - сертифікат виробника б/н від 17.07.2018;

9610 - копія митної декларації країни-відправлення - MRN 18DE295694859788E4 від 13.11.2018;

9701 - документ, що підтверджує право власності громадянина на транспортний засіб - НОМЕР_6 від 16.11.2018;

9802 - паспортний документ громадянина НОМЕР_7 від 16.09.1997.

29 грудня 2018 року Донецькою митницею ДФС України прийнято рішення про відмову у митному оформленні товару шляхом надання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобі комерційного призначення № UA700140/2018/00006.

Відмова в митному оформленні вмотивована тим, що надана до митного оформлення МД не може бути оформлена в митному відношенні, оскільки не надано оригіналу сертифікату про походження товару та у графі 47 МД не нараховане компенсаційне мито (код виду платежу 125), встановлене рішенням Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 13.11.2015 № АС-344/2015/4411-06, яке нараховується відповідно до Закону України Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту . Згідно пункту 3 статті 44 Митного кодексу України сертифікат про походження товару подається обов`язково на товари, щодо ввезення яких в Україну застосовуються кількісні обмеження (квоти) або заходи, вжиті органами державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в межах повноважень, визначених Законами України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту", "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту", "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну", "Про зовнішньоекономічну діяльність". Пунктом 3 статті 43 Митного кодексу України встановлено, що сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару. Пунктом 3 статті 48 Митного кодексу України окреслено, що у разі неможливості достовірно встановити країну походження товарів, щодо яких застосовуються особливі види мита (антидемпінгове, компенсаційне, спеціальне або додатковий імпортний збір), такі товари випускаються у вільний обіг на митній території України за умови сплати особливих видів мита (а.с. 26-27).

Проблемою даного спору є правомірність дій відповідача щодо прийняття рішення про відмову у митному оформленні товару шляхом надання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобі комерційного призначення № UA700140/2018/00006 на вказаних вище підставах.

При вирішенні справи суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 67 Основного Закону України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За приписами частини 1 статті 1 Митного кодексу України законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Частиною 1 статті 3 Митного кодексу України встановлено, що при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, чинні на день прийняття митної декларації органом доходів і зборів України.

За унормуванням частини 1 статті 44 Митного кодексу України для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару.

У разі ввезення товару на митну територію України документ, що підтверджує країну походження товару, подається обов`язково лише у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров`я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в органу доходів і зборів є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України (ч. 2 ст. 44 Митного кодексу України).

Частиною 3 ст. 44 Митного кодексу передбачено, що у разі ввезення товару на митну територію України сертифікат про походження товару подається обов`язково:

1) на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України;

2) на товари, щодо ввезення яких в Україну застосовуються кількісні обмеження (квоти) або заходи, вжиті органами державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в межах повноважень, визначених законами України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту", "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту", "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну", "Про зовнішньоекономічну діяльність";

3) якщо це передбачено законами України та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Документи, які підтверджують країну походження товару, не вимагаються у разі, якщо:

1) товари, що переміщуються через митний кордон України, не підлягають письмовому декларуванню відповідно до цього Кодексу;

2) товари ввозяться громадянами та оподатковуються за єдиною ставкою мита відповідно до розділу XII цього Кодексу;

3) товари ввозяться на митну територію України в режимі тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування;

4) товари переміщуються митною територією України в режимі транзиту;

5) це передбачено міжнародним договором, згоду на обов`язковість якого надано Верховною Радою України;

6) через митний кордон України переміщуються зразки флори, фауни, ґрунтів, каміння тощо для наукових досліджень, відібрані на об`єктах України, які розташовані в полярних регіонах або на островах у нейтральних водах Світового океану, що знаходяться у сфері наукових інтересів України (ч. 4 ст. 44 Митного кодексу України).

У частини 1 статті 364 розділу ХІІ Митного кодексу України визначено, що цей розділ регулює умови та порядок пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов`язаних зі здійсненням підприємницької діяльності.

За приписами частини 1 статті 377 Митного кодексу України товари за товарними позиціями 8701-8707, 8711, 8716 згідно з УКТ ЗЕД, які підлягають державній реєстрації, при ввезенні громадянами на митну територію України […], незалежно від їх вартості, підлягають письмовому декларуванню та митному оформленню в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, з оподаткуванням ввізним митом за повними ставками Митного тарифу України, акцизним податком і податком на додану вартість за ставками, встановленими Податковим кодексом України.

Товари, зазначені у частині першій цієї статті, що ввозяться громадянами на митну територію України для вільного обігу, підлягають обов`язковій сертифікації у випадках, встановлених законодавством для підприємств. Документи, що засвідчують відповідність таких товарів вимогам технічних регламентів та національних стандартів, подаються органам доходів і зборів під час митного оформлення цих товарів з метою вільного обігу та уповноваженим органам під час їх державної реєстрації в Україні (частина 2 статті 377 Митного кодексу України).

Дана норма вимагає подання сертифіката відповідності транспортного засобу вимогам технічних регламентів та національних стандартів, але не сертифіката про походження товару.

Згідно пункту 60 статті 4 Митного кодексу України транспортні засоби особистого користування - це наземні транспортні засоби товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепи до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД, плавучі засоби та повітряні судна, що зареєстровані на території відповідної країни, перебувають у власності або тимчасовому користуванні відповідного громадянина та ввозяться або вивозяться цим громадянином у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію виключно для особистого користування, а не для промислового або комерційного транспортування товарів чи пасажирів за плату або безоплатно.

Судом встановлено, що 20 листопада 2018 року через Львівську митницю ДФС 087 ОСОБА_1 ввіз на митну територію України наземний транспортний засіб особистого користування (товарна позиція УКТ ЗЕД 8703221000) Mitsubishi Eclipse Cross 1,5, DIAMANT EDITION 2WD CVT (163), ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , 2018 року випуску, придбаний ним 16 листопада 2018 року за договором купівлі-продажу в автосалоні AUTOHAUS TEPEL GmbH & Co.KG (м. Вупперталь, Німеччина).

За таких обставин, зазначений транспортний засіб є транспортним засобом особистого користування.

Суд не бере до уваги посилання апелянта на обов`язковість подання сертифікату про походження товару з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 44 Митного кодексу України передбачено, що для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару тільки у передбачених законом випадках.

У частині 3 ст. 44 Митного кодексу України визначені підстави обов`язкового надання сертифікату про походження товару. Разом з тим, пунктом 2 частини 4 статті 44 Митного кодексу України встановлено, що документи, які підтверджують країну походження товару, не вимагаються у разі, якщо товари ввозяться громадянами та оподатковуються за єдиною ставкою мита відповідно до розділу XII цього Кодексу.

Поза увагою відповідача залишилися особливості застосування законів України та інших нормативно-правових актів з питань державної справи передбачені статтею 3 Митного кодексу України.

Диспозицією частини 4 статті 3 Митного кодексу України зазначено: у разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов`язків посадових осіб органів доходів і зборів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь органу доходів і зборів, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян.

Під час процедури декларування та виконання митних формальностей за митною декларацією, поданою позивачем, відповідач мав прийняти рішення на користь позивача, оскільки останній ввіз на митну територію України товар, який оподатковується за єдиною ставкою мита відповідно до розділу XII Митного кодексу України, а норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків громадян.

За таких обставин доводи апелянта стосовно обов`язкового застосування у спірних правовідносинах ч. 3 ст. 48 Митного кодексу України є безпідставними.

Посилання на лист Міністерства юстиції України від 26.12.2008 року № 758-0-2-08-19 також є хибним, оскільки він не є нормативним актом.

В даній ситуації відповідач неправомірно вимагав від позивача подання сертифікату про походження товару.

Стосовно застосування остаточних компенсаційних заходів відносно імпорту в Україну легкових автомобілів, суд зазначає наступне.

13 листопада 2015 року Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі відповідно до Закону України Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту та з урахуванням положень Угоди про субсидії та компенсаційні заходи СОТ прийняла рішення № АС-344/2015/4411-06 (далі - Рішення Комісії), згідно з яким вирішила застосувати остаточні компенсаційні заходи щодо імпорту в Україну товару походженням з Російської Федерації, якщо такий товар класифікується за товарною позицією 8703 згідно з УКТ ЗЕД.

Остаточні компенсаційні заходи застосовуються строком на п`ять років.

Остаточні компенсаційні заходи застосовуються шляхом запровадження справляння остаточного компенсаційного мита щодо імпорту в Україну товару, опис якого наводиться вище: виробництва ТОВ "Соллерс - Далекий Схід" - у розмірі 17,66 %; виробництва ВАТ "АвтоВАЗ" - 14,57 %; інших виробників у Російській Федерації - 10,41 %. Остаточне компенсаційне мито справляється у відсотках до митної вартості товару, опис якого наводиться вище.

Остаточне компенсаційне мито стягується органами доходів і зборів (митницями) України незалежно від сплати інших податків і зборів (обов`язкових платежів).

Імпорт на митну територію України товару, опис якого наводиться вище, без сертифіката про походження та в разі неможливості визначення його походження здійснюється зі сплатою остаточного компенсаційного мита за ставкою 17,66 %.

Остаточні компенсаційні заходи застосовуються з моменту набрання чинності Рішенням Комісії. Рішення Комісії набирає чинності через 30 календарних днів з дня опублікування цього повідомлення.

03 грудня 2015 року в газеті Урядовий кур`єр № 226 було опубліковано повідомлення Про застосування остаточних компенсаційних заходів щодо імпорту в Україну легкових автомобілів походженням з Російської Федерації .

На час виникнення спору дане Рішення Комісії є чинним.

Згідно преамбули Закону № 331-XIV цей Закон визначає механізм захисту національного товаровиробника від субсидованого імпорту з інших країн, митних союзів або економічних угруповань, регулює засади і порядок порушення та проведення антисубсидиційних розслідувань, а також застосування компенсаційних заходів.

Статтею 1 Закону № 331-XIV встановлено, що у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

7) імпорт - ввезення на митну територію країни імпорту товару (товарів), призначеного для споживання в цій країні імпорту;

8) імпортер - суб`єкт господарсько-правових відносин, що декларує надходження на митну територію України товару (товарів);

9) компенсаційне мито (попереднє або остаточне) - особливий вид мита, що справляється у разі ввезення на митну територію України товару, що є об`єктом застосування компенсаційних заходів (попередніх або остаточних);

24) товар - будь-яка продукція, призначена для продажу.

Сфера застосування Закону № 331-XIV передбачена статтею 2, відповідно до якої цей Закон застосовується щодо субсидованого імпорту товару (товарів), що ввозиться в Україну з території країни походження або з території країни-посередника. Відповідно до цього Закону можуть застосовуватися компенсаційні заходи щодо субсидованого імпорту в Україну з метою усунення наслідків субсидії, що безпосередньо або опосередковано надається для виробництва, переробки, транспортування або експорту товару, ввезення якого на митну територію України заподіює шкоду національному товаровиробнику подібного товару.

Згідно статті 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Семантичний аналіз вищенаведених положень Господарського кодексу України, Закону № 331-XIV та Рішення Комісії дозволяє дійти висновку, що Рішення Комісії регулює правовідношення, які виникають під час ввезення на митну територію України суб`єктами господарсько-правових відносин продукції (товару), яка призначена для продажу, ввезення якої на митну територію України заподіює шкоду національному товаровиробнику подібної продукції (товару).

Таким чином, незважаючи на те, що ОСОБА_1 , як громадянин України, ввіз на митну територію України товар, формально опис якого наводиться в Рішенні Комісії, відповідач неправомірно вимагав від нього сплати остаточного компенсаційного мита за ставкою 17,66 %, оскільки позивач, по-перше, не є імпортером, по-друге, товар ввезений ним для особистого користування, а не для продажу, по-третє, ввезення цього товару не заподіює шкоди національному товаровиробнику.

З огляду на норми вищезазначеного законодавства доводи апелянта стосовно того, що позивач є імпортером та що позивачем заподіяно шкоди національному товаровиробнику, є безпідставним.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Донецької митниці Державної фіскальної служби України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2019 р. - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2019 р. у справі № 200/674/19-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10 травня 2019 року.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко