Рішення

від 05.03.2019 по справі 0940/2439/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2019 р. справа № 0940/2439/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

при секретарі судового засідання Драгомирецькому І.М.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби про визнання незаконними та скасування наказу №397-к від 13.08.2018 щодо повідомлення про зміну істотних умов державної служби і наказу №602-к від 04.12.2018 щодо припинення державної служби, а також поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1М.) 20.12.2018 звернулася в суд з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби (надалі по тексту також - відповідач, Івано-Франківська митниця ДФС) про визнання незаконними та скасування наказу №397-к від 13.08.2018 щодо повідомлення про зміну істотних умов державної служби і наказу №602-к від 04.12.2018 щодо припинення державної служби, а також поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 з жовтня 2017 року обіймала посаду старшого державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного посту "Прикарпаття" (надалі по тексту також - відділ митного оформлення №3) Івано-Франківської митниці ДФС. Втім, на підставі наказу №397-к від 13.08.2018 позивача та інших посадових осіб відділу митного оформлення №3 повідомлено 14.08.2018 про зміну істотних умов державної служби, яка полягає в зміні місця розташування підрозділу з вул. Н. Яремчука, 3 в с. Ямниця на вул. Коновальця, 264-а в м. Івано-Франківську. Позивач вважає, що у відношенні до неї не мало місце зміни істотних умов державної служби так як фактично відбулася лише заміна назви структурного підрозділу, зокрема, посада старшого державного інспектора у складі митного посту "Прикарпаття" за місцем розташування одного із структурних підрозділів по вул. Н. Яремчука, 3 в с. Ямниця, до введення в серпні 2018 року змін в організації структури відповідача, знаходилася у відділі митного оформлення №3, а після таких змін у секторі митного оформлення №1. При цьому, так звана міна в організації структури відповідача полягала лише в зміні місця розташування відділі митного оформлення №3 і створення за тією ж адресою (вул. Н. Яремчука, 3 в с. Ямниця) замість ліквідованого відділу митного оформлення №4 нового сектору митного оформлення №1. Такими змінами на митному пості "Прикарпаття" не було змінено чисельність посадових осіб такого органу (структурного підрозділу) і його основних функції. Так як, на переконання позивача, мало місце зміна назви структурного підрозділу державного органу (з відділу митного оформлення №3 на сектор митного оформлення №1), то в силу вимог частини 2 статті 43 Закону України "Про державну службу" такі зміни не вважаються змінами істотних умов державної служби. Після такого повідомлення про зміну істотних умов державної служби у відділі митного оформлення №3 позивач 21.08.2018 письмово звернулася до відповідача із заявою про призначення її на посаду старшого державного інспектора новоствореного сектору митного оформлення №1, втім така заява залишена без жодного реагування. У зв'язку із тим, що посада старшого державного інспектора новоствореного сектору митного оформлення №1 була вакантною ОСОБА_1 двічі (20.09.2018 і 01.10.2018) відмовилася від запропонованих посад у митному пості "Калуш" і митному пасті "Долина", оскільки вважала, що керівництво відповідача могло зберегти її попередні істотні умови праці за місцем митного оформлення вул. Н. Яремчука, 3 в с. Ямниця на посаді старшого державного інспектора сектору митного оформлення №1. ОСОБА_1 вважає, що відповідач, безпідставно залишаючи без розгляду її заяву від 21.08.2018, незаконно 20.09.2018 призначив на вказану посаду шляхом переведення іншого працівника митниці ОСОБА_4, задовольнивши його заяву, яка була подана значно пізніше ніж заява позивача. Позивач наголосила, що у відповідача не було правових підстав припиняти із нею державну служби в порядку пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу", оскільки орган призначення мав можливість забезпечити переведення її на іншу рівнозначну посаду (сектор митного оформлення №1) та повністю зберегти колишні істотні умови праці (за адресою вул. Н. Яремчука, 3 в с. Ямниця), так як того вимагає частина 3 статті 87 згаданого Закону та частина 4 статті 32 Кодексу Законів про працю України. На думку позивача, відповідач, приймаючи 13.08.2018 і 04.12.2018 накази про повідомлення щодо зміни істотних умов державної служби і припинення такої служби відповідно, не виконав вимог статті 49-2 Кодексу Законів про працю України, не запропонувавши ОСОБА_1 усі вакантні посади, які з'явилися за наслідками змін і реорганізації у серпні 2018 року. Вважаючи звільнення протиправним на підставі таких аргументів позивач просить визнати незаконними та скасувати наказ №397-к від 13.08.2018 щодо повідомлення про зміну істотних умов державної служби, наказ №602-к від 04.12.2018 щодо припинення державної служби, а також поновити її на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу і моральну шкоди в сумі 5 000,00 гривень.

За наслідками виконання позивачем ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 24.12.2018 (а.с.34-36, 38-49 том І), ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.01.2019 відкрито провадження у адміністративній справі за правилами статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України) в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с.1-3 том І). Одночасно, судом за клопотанням позивача від 04.01.2019 визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду щодо оскарження наказу відповідача №397-к від 13.08.2018 про повідомлення про зміну істотних умов державної служби (а.с.2, 50-55 том І).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позов, який разом із відповідними доказами надійшов в суд 28.01.2019 (а.с.68-76, 78-135 том І). Відповідач не погоджується із позовними вимогами ОСОБА_1 та вважає їх безпідставними. Зокрема, з метою проведення оптимізації структури Івано-Франківської митниці ДФС взагалі і окремих підрозділів митного посту "Прикарпаття" зокрема, відповідачем на підставі наказів в.о. Голови Державної фіскальної служби України від 16.07.2018 і 30.07.2018 прийнято накази №№110, 111 від 08.08.2018 "Про введення в дію переліку змін №2 до Організаційної структури Івано-Франківської митниці ДФС", "Про введення в дію переліку змін №2 до штатного розпису Івано-Франківської митниці ДФС" і №116 від 13.08.2018 "Про внесення змін до положення про митний пост "Прикарпаття" Івано-Франківської митниці ДФС". На підставі вказаного відбулася зміна місця розташування підрозділу, посаду в якому обіймала ОСОБА_1 (відділ митного оформлення №3 митний пост "Прикарпаття") з вул. Н. Яремчука, 3 в с. Ямниця на вул. Коновальця, 264-а в м. Івано-Франківську. Про таку зміну місця митного оформлення і відповідно структурного підрозділу митний пост "Прикарпаття" повідомлено Державну фіскальну службу України листом від 13.08.2018. Вказана обставина (зміна розташування державного органу), на переконання відповідача, у відповідності до пункту 5 частини 3 статті 43 Закону України "Про державну службу" є зміною істотних умов державної служби, про що 14.08.2018 письмово повідомлено ОСОБА_1 Позивач не погодилася на таку зміну істотних умов державної служби. У зв'язку з цим та відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 43 Закону України "Про державну службу" ОСОБА_1 двічі (20.09.2018 і 01.10.2018) запропоновано рівнозначні посади старшого державного інспектора в митному пості "Калуш" і митному пасті "Долина", від яких позивач також відмовилася. У зв'язку із відмовою позивача від переведення на запропоновані рівнозначні посади в інших структурних підрозділах відповідача з урахуванням абзацу 2 частини 3 статті 78 Закону України "Про державну службу" та на підставі пункту 1 частини 1 статті 78 того ж закону і пункту 6 статті 36 Кодексу Законів про працю України з ОСОБА_1 було припинено державну службу. На переконання представника відповідача зміна істотних умов праці, передбачена частиною 3 статті 32 Кодексу Законів про працю України, за своїм змістом не тотожна звільненню у зв'язку із зміною організації і праці, скороченням чисельності або штату працівників на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 цього Кодексу, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці. Тому у відповідача, як у суб'єкта призначення, в тому числі з урахуванням вимог частини 3 статті 43 Закону України "Про державну службу", не було обов'язку одночасно з повідомленням про зміну істотних умов праці (державної служби) одночасно пропонувати їй усі наявні посади, в тому числі посаду старшого державного інспектора сектору митного оформлення №1 митний пост "Прикарпаття". Вказана посада була зайнята на підставі відповідного наказу відповідача 20.09.2018 ОСОБА_4 в порядку переведення останнього з митного пасту "Долина" за його заявою за правилами статті 41 Закону України "Про державну службу". На підставі вказаного відповідач вважає вимоги ОСОБА_1 безпідставними, а позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення.

В ході розгляду справи представник відповідача по усіх спірних питаннях, в тому числі на виконання відповідних ухвал суду, подано пояснення №33/09-70-10-24 від 06.02.2019, №31/09-70-10-24 від 06.02.2019, №34/09-70-10-24 від 06.02.2019, №32/09-70-10-24 від 06.02.2019, №60/09-70-10-24 від 18.02.2019, №59/09-70-10-24 від 18.02.2019, №82/09-70-10-24 від 26.02.2019, №83/09-70-10-24 від 26.02.2019, №84/09-70-10-24 від 26.02.2019 і №102/90-70-10-24 від 05.03.2019 (а.с.149-151, 152-154, 155-157, 158-159 том І; а.с. 105-106, 108-121, 128-129, 130-132, 133-134, 228-230 том ІІ).

Представником позивач також 05.03.2019 (в останньому судовому засіданні) подано детальне пояснення щодо усіх обставин у справі із відповідним обґрунтуванням (а.с.1-7 том ІІІ).

Вказані пояснення представника позивача і представника відповідача вивчено, доводи в них оцінено та враховано при вирішенні справи по суті, про що зазначено нижче по тексту.

У судовому засіданні 1, 12, 19 лютого і 1, 5 березні 2019 року позивач і його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечив, з підстав визначених у адміністративному позові, відзиві на позов і додаткових поясненнях.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення позивача, представників позивача і відповідача, відзиву на позов, додаткових письмових пояснень, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Встановлено, що ОСОБА_1 з 19.10.2017 на підставі наказу відповідача №492-к від 18.10.2017 була переведена на посаду старшого державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного посту "Прикарпаття" Івано-Франківської митниці ДФС (а.с.43 том І).

Івано-Франківською митницею ДФС на підставі наказів в.о. Голови Державної фіскальної служби України від 16.07.2018 і 30.07.2018 прийнято накази №№110, 111 від 08.08.2018 "Про введення в дію переліку змін №2 до Організаційної структури Івано-Франківської митниці ДФС", "Про введення в дію переліку змін №2 до штатного розпису Івано-Франківської митниці ДФС" і №116 від 13.08.2018 "Про внесення змін до положення про митний пост "Прикарпаття" Івано-Франківської митниці ДФС" (а.с.103-104, 132 том І).

Вказані обставини, серед іншого, стали підставою для зміни місця розташування підрозділу, посаду в якому обіймала ОСОБА_1 (відділ митного оформлення №3 митний пост "Прикарпаття") з вул. Н. Яремчука, 3 в с. Ямниця Тисменицького району на вул. Коновальця, 264-а в м. Івано-Франківську (а.с.133 том І).

Відповідач листом від 13.08.2018 за №1238/8/09-70-158 повідомлено Державну фіскальну службу України про таку зміну місця митного оформлення і відповідно розташування структурного підрозділу митний пост "Прикарпаття" (а.с.78-80 том І).

13.08.2018 відповідач в порядку пункту 5 частини 3 статті 43 Закону України "Про державну службу" прийняв наказ №397-к від 13.08.2018 "Про повідомлення про зміну істотних умов державної служби", яким, поряд з іншими, старшого державного інспектора відділ митного оформлення №3 митний пост "Прикарпаття" ОСОБА_1 повідомлено про зміну істотних умов державної служби (а.с.100 том І).

На підставі згаданого наказу відповідача 14.08.2018 письмово повідомлено ОСОБА_1 про такі зміни істотних умов державної служби. Позивач на такі зміни не погодилася, про що власноручно зазначила у повідомленні (а.с.134 том І).

В подальшому, відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 43 Закону України "Про державну службу" ОСОБА_1 двічі (20.09.2018 і 01.10.2018) було запропоновано рівнозначні посади старшого державного інспектора в митному пості "Калуш" і митному пасті "Долина", від яких позивач також відмовилася (а.с.135, зворотній бік а.с.135 том І).

З 21 серпня по 4 грудня 2018 року на підставі наказів відповідача №419-к від 21.08.2018, №480-к від 24.09.2018, №533-к від 22.10.2018 і №555-к від 01.11.2018 на ОСОБА_1 покладено виконання обов'язків старшого державного інспектора сектору митного оформлення №1 митного посту "Прикарпаття" (а.с.231-234 том ІІ).

У зв'язку із змінами в структурі та штатному розписі Івано-Франківської митниці ДФС, а також відмовою позивача від переведення на запропоновані посади на підставі пункту 1 частини 1 статті 78 Закону України "Про державну службу" і пункту 6 статті 36 Кодексу Законів про працю України з ОСОБА_1 припинено державну службу (а.с.131 том І).

Позивач, не погоджуючись із своїм звільненням, вважаючи його неправомірним, здійсненим в порушення вимог Закону України "Про державну службу" і Кодексу Законів про працю України (надалі по тексту також - КЗпП України), звернувся до суду за захистом свого порушеного права на службу в органах державної влади, ставлячи вимогу про скасування наказів №397-к від 13.08.2018, №602-к від 04.12.2018 і поновлення на посаді.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступного.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначається Законом України "Про державну службу" за №889-VІІІ від 10.12.2015 (надалі по тексту також - Закон №889-VІІІ).

За змістом частини 1 статті 3 Закону №889-VІІІ цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Державна служба здійснюється з дотриманням принципів, зокрема, верховенства права - забезпечення пріоритету прав і свобод людини і громадянина відповідно до Конституції України, що визначають зміст та спрямованість діяльності державного службовця під час виконання завдань і функцій держави; а також принципу стабільності - призначення державних службовців безстроково, крім випадків, визначених законом, незалежність персонального складу державної служби від змін політичного керівництва держави та державних органів (пункти 1, 10 частини 1 статті 4 Закону №889-VІІІ).

Відповідно до частин 2 і 3 статті 5 Закону №889-VІІІ відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Державний службовець (заявник) має право оскаржити рішення, дії чи бездіяльність державних органів та їх посадових осіб, що перешкоджають реалізації прав, наданих йому цим Законом, до суду (частина 8 статті 11 Закону №889-VІІІ).

Пунктами 4 і 6 частини 1 статті 83 Закону №889-VІІІ визначено різні за змістом і правовою природою підстави для припинення державної служби:

- за ініціативою суб'єкта призначення, що реалізується в порядку статті 87 цього Закону;

- у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв'язку із зміною її істотних умов, процедура щодо якої врегульована статтею 43 цього Закону.

Оцінюючи доводи відповідача про те, що зміна розташування державного органу - відділу митного оформлення №3 митного посту "Прикарпаття" була правовою підставою оформлення наказу за №397-к від 13.08.2018, повідомлення ОСОБА_1 про зміну істотних умов державної служби від 14.08.2018 та в подальшому, у зв'язку із незгодою позивача на такі зміни і відмови від запропонованих посад, також підставою для припинення 04.12.2018 державної служби, суд виходить із наступного.

З даного приводу суд вважає за доцільним дослідити юридичний зміст понять "зміна розташування державного органу", "державний орган" і "структурний підрозділ державного органу".

Доводячи свою позицію про те, що структурний підрозділ державного органу, незалежно від наявності у нього статусу юридичної особи є державним органом, якому згідно із законодавством надано повноваження здійснювати від імені держави владні управлінські функції, представник відповідача у своєму поясненні від 06.02.2019 за №33/09-70-10-24 посилається на частину 1 статті 1 Закону України "Про запобігання корупції", якою визначено поняття державний орган (а.с.149-150 том І).

Разом з тим, за змістом частини 2 статті 2 Закону №889-VІІІ дія Закону України "Про запобігання корупції" поширюються на Закон №889-VІІІ лише щодо значень термінів "близькі особи", "корупційне правопорушення", "потенційний конфлікт інтересів", "реальний конфлікт інтересів", "пряме підпорядкування", серед яких термін "державний орган" відсутній.

В свою чергу, Закон №889-VІІІ містить самостійне значення "державного органу" і "структурного підрозділу державного органу".

Зокрема, відповідно до частини 2 статті 1 Закону №889-VІІІ державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Згідно пунктів 4 і 7 частини 1 статті 2 Закону №889-VІІІ посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов'язками у межах повноважень, визначених частиною 1 статті 1 цього Закону.

Суб'єкт призначення - державний орган або посадова особа, яким відповідно до законодавства надано повноваження від імені держави призначати на відповідну посаду державної служби в державному органі та звільняти з такої посади.

За змістом пункту 8 частини 2 статті 3 Закону №889-VІІІ його дія поширюється на державних службовців у конкретних державних органах, визначених у пунктах 1-7 даної частини статті Закону, серед яких визначено і інші державні органи.

Коментованими вище приписами Закону №889-VІІІ чітко визначено, що державний службовець займає посаду в державному органі, посада державної служби є первинна структурна одиниця державного органу, суб'єкт призначення є державний орган.

В той же час, частина 2 статті 7, пункт 2 частини 1 статті 33, частина 2 статті 43 та інші положення Закону №889-VІІІ містить посилання на таке поняття як "структурний підрозділ державного органу".

Отже, Закон №889-VІІІ розрізняє значення "державного органу" і окремо "структурного підрозділу державного органу".

Як свідчить зміст наказу №397-к від 13.08.2018 і повідомлення про зміну істотних умов державної служби, оформленого у відношенні до ОСОБА_1, відповідачч вважає, що зміна "місця розташування підрозділу" - відділу митного оформлення №3 митного посту "Прикарпаття" у відповідності до вимог статті 43 Закону №889-VІІІ є зміною істотних умов державної служби (а.с.100, 134 том І)

Згідно пункту 1.2 Положення про митний пост "Прикарпаття" Івано-Франківської митниці ДФС, в редакції затвердженої наказом відповідача №226 від 11.12.2017, такий митний пост є митним органом, який входить до складу Івано-Франківської митниці ДФС як відокремлений структурний підрозділ, а згідно пункту 1.6 Положення до складу митного поста входять такі підрозділи як відділ митного оформлення №1, відділ митного оформлення №2, відділ митного оформлення №3 і відділ митного оформлення №4 (а.с.84-99 том І). Наказом відповідача від 13.08.2018 за №116 до згаданого Положення внесено зміни в пункт 1.6, за змістом якого структуру митного посту змінено, у зв'язку з чим до його складу станом на час звільнення позивача (04.12.2018) і розгляду справи входять наступні підрозділи: відділ митного оформлення №1, відділ митного оформлення №2, відділ митного оформлення №3 і сектор митного оформлення №1 (а.с.132-133 том І).

Як свідчать довідка Головного управління статистики в Івано-Франківській області №42/09-70-10-24 від 25.02.2019 митного посту "Прикарпаття" із присвоєним кодом ЄДРПОУ 40926722 (вул. Польова, 6, м. Івано-Франківськ) є іншим відокремленим підрозділом без права юридичної особи в складі Івано-Франківської митниці ДФС (вул. К. Данила, 20, м. Івано-Франківськ), яке, в своє чергу, має правовий статус юридичної особи з ідентифікаційним кодом 39640261 (а.с.182 том ІІ).

Витяги з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 1 серпня і 1 вересня 2018 року (до і після введення змін до організаційної структури і переліку змін до штатного розпису відповідача) свідчать, що правовий статус відокремленим підрозділом без права юридичної особи в складі Івано-Франківської митниці ДФС і адреса розташування митного посту "Прикарпаття" не змінювалися (а.с.140-145 том ІІ).

За змістом пунктів 1.2 Положень про відділ митного оформлення №3 митного посту "Прикарпаття" Івано-Франківської митниці ДФС в редакціях від 17.10.2017 і 09.10.2018 такий відділ є структурним підрозділом, який входить до складу митного посту "Прикарпаття" як структурний підрозділ. Пунктами 1.6 Положень визначено місце розташування такого структурного підрозділу (а.с.4-18, 19-29 том ІІ).

Коментовані вище судом норми законів і фактичні обставини свідчать, що відділ митного оформлення №3 митного посту "Прикарпаття" Івано-Франківської митниці ДФС (до і після введення змін до організаційної структури і переліку змін до штатного розпису відповідача) не є державним органом в контексті Закон №889-VІІІ, в тому числі і за змістом статті 43 даного Закону, а являється лише одним із структурних підрозділів державного органу.

Як зазначено Закон №889-VІІІ розрізняє поняття "державний орган" і "структурний підрозділ державного органу", які за своїм юридичним змістом не є тотожними. Натомість у пункті 5 частини 3 статті 43 Закон №889-VІІІ застосовується поняття саме в значенні "державний орган", а не його "структурного підрозділу".

На переконання суду положення усього Закону №889-VІІІ і його статті 43 зокрема не містить нечіткості, чи двозначності, що б надано можливість суду по іншому трактувати або застосовувати приписи пункту 5 частини 3 статті 43 Закон №889-VІІІ.

Відтак, у спірному випадку не мало місце "зміна розташування державного органу", у зв'язку із чим саме за таких обставин у відношенні до ОСОБА_1 не відбувалися зміни істотних умов державної служби.

Вказане свідчить про відсутність у відповідача з підстав "зміни розташування державного органу" приймати щодо ОСОБА_1 наказ №397-к від 13.08.2018 "Про повідомлення про зміну істотних умов державної служби"(а.с.100 том І) і оформляти для неї повідомлення про зміну істотних умов державної служби у зв'язку із зміною розташування підрозділу відділу митного оформлення №3 із з вул. Н. Яремчука, 3 в с. Ямниця на вул. Коновальця, 264-а в м. Івано-Франківську (а.с.134 том І).

З вище вказаних підстав суд приходить до переконання про протиправність наказу відповідача №397-к від 13.08.2018 "Про повідомлення про зміну істотних умов державної служби".

Разом з тим, вказаний наказ окрім ОСОБА_1 стосувався інших двох державних службовців, зокрема, головних державних інспекторів Липовецького О.С. і ОСОБА_5, які не є позивачами у даній справі, а також іншими учасниками справи.

Такий наказ у відношенні до ОСОБА_6 і ОСОБА_5 став підставою виникнення для них окремих правовідносин, які знаходяться поза межами оскарження і розгляду даної справи.

Відтак, в цій частині позову вимоги підлягають частковому задоволенні шляхом визнання протиправним та таким, що скасовується наказ відповідача за №397-к від 13.08.2018 лише щодо повідомлення ОСОБА_1 про зміну істотних умов державної служби.

Суд не оцінює в розгляді даної справи обставини щодо непогодження відповідачем заяви позивача від 21.08.2018 про призначення її на посаду старшого державного інспектора сектору митного оформлення №1 митний пост "Прикарпаття", з наступних підстав (а.с.172 том І).

По перше, в процедурі вимог статті 43 Закон №889-VІІІ державними службовцями подаються заяви про переведення, а не про призначення на посаду, що має місце у спірному випадку.

По друге, посада, яку ОСОБА_1, визначила у заяві від 21.08.2018 є такою, що відповідачем у відповідності до правил абзацу 2 частини 4 статті 43 Закон №889-VІІІ не пропонувалася позивачу для переведення у зв'язку із незгодою державного службовця на продовження проходження державної служби у зв'язку із зміною істотних умов державної служби.

Досліджуючи підставність і як наслідок правомірність прийняття відповідачем наказу №602-к від 04.12.2018 про припинення державної служби ОСОБА_1, суд виходить із наступного.

Преамбула наказу відповідача №602-к від 04.12.2018 свідчить, що правовою підставою для його прийняття є пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" та пункт 6 статті 36 КЗпП України, при цьому зазначено, що припинення державної служби має місце у зв'язку із змінами в структурі та штатному розписі Івано-Франківської митниці ДФС та відмовою від переведення на запропоновані посади. Фактичною ж підставою визначено повідомлення про зміну істотних умов державної служби від 14.08.2018 і наказ відповідача від 13.08.2018 за №397-к (а.с.131 том І).

Відповідно до змісту наказу відповідача від 13.08.2018 за №397-к і повідомлення позивача про зміну істотних умов державної служби від 14.08.2018 ОСОБА_1 за правилами статті 43 Закону №889-VІІІ, зокрема пункту 5 частини 3 статті 43 Закону, останню повідомлено про зміну істотних умов державної служби та роз'яснено правові наслідки можливості застосування пункту 6 статті 83 Закону №889-VІІІ щодо припинення державної служби у випадку не згоди із зміною істотних умов державної служби (а.с.100, 134 том І).

Із вказаного слідує, що ОСОБА_1 наказом відповідача від 13.08.2018 за №397-к і повідомленням про зміну істотних умов державної служби від 14.08.2018 безпосередньо повідомлено про можливе подальше звільнення (припинення державної служби) відповідно до пункту 6 статті 83 Закону №889-VІІІ, якщо позивач не погодиться на зміну місця розташування структурного підрозділу державного органу як складової зміни істотних умов державної служби, а фактично наказом №602-к від 04.12.2018 припинено державну службу на підставі пункту 1 частини 1 статті 87 Закону №889-VІІІ та пункт 6 статті 36 КЗпП України у зв'язку, як вважає відповідач, із змінами в структурі та штатному розписі Івано-Франківської митниці ДФС та відмовою від переведення на запропоновані посади.

Суд повністю погоджується із доводами позивачами про те, що процедура припинення державної служби за правилами пункту 6 статті 83 Закону №889-VІІІ є відмінною від такої процедури відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону №889-VІІІ та пункт 6 статті 36 КЗпП України, виходячи із наступного.

Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 43 Закону №889-VІІІ зміною істотних умов державної служби, серед іншого, вважається зміна місця розташування державного органу (в разі його переміщення до іншого населеного пункту).

Першим та другим абзацами частини 4 статті 43 Закону №889-VІІІ визначено, що про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніш як за 60 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати.

У разі незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв'язку із зміною істотних умов державної служби він подає керівнику державної служби заяву про звільнення на підставі пункту 6 частини 1 статті 83 цього Закону або заяву про переведення на іншу запропоновану йому посаду не пізніш як за 60 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов державної служби.

За приписами пункту 6 статті 83 Закону №889-VІІІ державна служба припиняється у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв'язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону).

Системний зв'язок абзацу 2 частини 4 статті 43 з пунктом 6 статті 83 Закону №889-VІІІ свідчить, що у випадку коли державний службовець не згідний на зміну істотних умов державної служби (у разі незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв'язку із зміною істотних умов державної служби) і він подав заяву про відповідне звільнення, застосовуються дія пункту 6 статті 83 Закону №889-VІІІ. Тобто, для застосування пункту 6 статті 83 Закону №889-VІІІ як підстави для припинення державної служби має мати сукупність двох обставин:

- не згода державного службовця на продовження проходження державної служби у зв'язку із зміною істотних умов державної служби;

- подання державним службовцем безпосередньо заяви на звільнення на підставі пункту 6 частини 1 статті 83 Закону №889-VІІІ.

Суд констатує, що ОСОБА_1 у спірному випадку не подавала заяви про звільнення на підставі пункту 6 частини 1 статті 83 Закону №889-VІІІ, відтак правових підстав на застосування останньої не було.

Разом з тим, як свідчить безпосередній зміст абзацу 2 частини 4 статті 43 подання заяви про звільнення або про переведення на іншу запропоновану йому посаду є правом, а не обов'язком державного службовця.

ОСОБА_1 незважаючи на пропонування їй 20.09.2018 і 01.10.2018 рівнозначних за кваліфікацією та спеціальністю позивача, аналогічну за обсягом і змістом посади старшого державного інспектора сектору митного оформлення №1 митного посту "Калуш", а також старшого державного інспектора митного посту "Долина", відмовилася від обіймання останніх (а.с.135, зворотній бік а.с.135 том І).

Заяви ОСОБА_1 про переведення на іншу запропоновану їй посаду не писала.

В контексті вказаного суд зазначає, що абзацом 3 частини 4 статті 43 Закону №889-VІІІ визначено, якщо протягом 60 календарних днів з дня ознайомлення державного службовця з повідомленням про зміну істотних умов служби від нього не надійшли заяви, зазначені в абзаці 2 цієї частини, державний службовець вважається таким, що погодився на продовження проходження державної служби.

Отже, так як ОСОБА_1 у спірних відносинах не писала заяв, зазначених в абзаці 2 частини 4 статті 43 Закону №889-VІІІ, то з 14 жовтня та з 4 грудня 2018 року, дня коли завершив дію наказ відповідача №555-к від 01.11.2018 про тимчасове покладення на ОСОБА_1 виконання обов'язків старшого державного інспектора сектору митного оформлення №1 митного посту "Прикарпаття" на час перебування ОСОБА_4 в стані тимчасової непрацездатності, позивач вважалася такою, що погодилася на продовження проходження державної служби у відділі митного оформлення №3 митного посту "Прикарпаття" Івано-Франківської митниці ДФС на посаді старшого державного інспектора.

Представник відповідача у судовому засіданні не змогла пояснити суду про причини не повернення позивача до виконання обов'язків на посаді старшого державного інспектора відділі митного оформлення №3 митного посту "Прикарпаття" Івано-Франківської митниці ДФС.

В свою чергу, суд встановив, що позивач не мала такої можливості так як наказом відповідача №406-к від 15.08.2018 "Про переведення" на посаду старшого державного інспектора відділі митного оформлення №3 митного посту "Прикарпаття", яку обіймала позивач без проведення процедури звільнення, з 15 серпня 2018 року переведено іншого працівника відповідача ОСОБА_7 (а.с.214 том І).

Вказане свідчить, що відповідач не дочекавшись завершення 60 календарних днів з дня ознайомлення ОСОБА_1 (14.08.2018) з повідомленням про зміну істотних умов державної служби і вирішення питання про можливу згоду чи не згоду позивача на зміну істотних умов державної служби, на наступний день (15.08.2018), в порушення вимог абзаців 2 і 3 частини 4 статті 43 Закону №889-VІІІ прийняв протиправне розпорядче рішення у відносинах публічної служби, яким, призначивши на посаду ОСОБА_7, незаконно позбавив позивача основного робочого місця як державного службовця - посади старшого державного інспектора відділі митного оформлення №3 митного посту "Прикарпаття" Івано-Франківської митниці ДФС.

Слід констатувати, що зміст дій і рішень відповідача, які вчиненні у відношенні до ОСОБА_1 в період з 14 серпня по 4 грудня 2018 року, в тому числі 20 вересня і 1 жовтня 2018 року, не мають жодного стосунку до дій, рішень та повідомлень, які тягнуть за собою скорочення чисельності штату державних службовців чи реорганізації державного органу як то передбачено пунктом 1 частини 1 статті 87 Закон №889-VІІІ і є підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення, процедура якої щодо державного службовця відрізняється і не є тотожною до змін істотних умов державної служби.

Відповідач не доводив до відома ОСОБА_1 про зміну структури та штатного розпису Івано-Франківської митниці ДФС у повідомленні від 14.08.2018, як підставу припинення державної служби (а.с.131, 134 том І).

В свою чергу, відмова від переведення на запропоновані посади, як одна із обґрунтувань наказу №602-к від 04.12.2018, в силу вимог частини 4 статті 43 Закону №889-VІІІ, не є підставою для припинення державної служби, а має чіткий правовий наслідок - державний службовець вважається таким, що погодився на продовження проходження державної служби.

Представник відповідача жодним чином не змогла обґрунтовано довести перед судом щодо причин, за якими ОСОБА_1 попереджено про зміну істотних умов державної служби згідно пункту 5 частини 3 статті 43 і можливе майбутнє звільнення саме за правилами пункту 6 частини 1 статті 83 Закону №889-VІІІ, а фактично звільнено (припинено державну службу) за зовсім іншими підставами, визначеними пункту 1 частини 1 статті 87 Закону №889-VІІІ та пункт 6 статті 36 КЗпП України.

Суд вважає вказаний спосіб припинення державної служби грубим порушенням права ОСОБА_1 на працю, гарантованого статтею 43 Конституції України.

В сукупності вказаного вище суд вважає обґрунтованими і підставними позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині, та доходить висновку про протиправність та таким, що підлягає скасуванню наказ Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби "Про припинення державної служби" за №602-к від 4 грудня 2018 року.

Варто відзначити й те, що положення КЗпП України жодним чином не врегульовують питання припинення державної служби у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв'язку із зміною її істотних умов. Відтак, є помилковим як позиція позивача, так і відповідача про необхідність застосування до спірного випадку вимог коментованого Кодексу.

З приводу доводів позивача про те, що після введення з 08.08.2018 змін до організаційної структури і переліку змін до штатного розпису відповідача відбулися зміни, які пов'язані тільки із зміною назви структурного підрозділу, що не є зміною істотних умов праці (державної служби) в контексті статті 32 КЗпП України та статті 43 Закон №889-VІІІ, судом встановлено наступне.

До введення 08.08.2018 змін в організацію структури і переліку змін до штатного розпису відповідача штатна чисельність працівників митного посту "Прикарпаття" становила 23 одиниці, а в розрізі підрозділів:

- начальник митного посту "Прикарпаття" (митний пост "Прикарпаття", вул. Польова, 6 м. Івано-Франківськ ) - 1 одиниця;

- відділ митного оформлення №1 (вул. Польова, 6, м. Івано-Франківськ) - 9 одиниць (1 начальник відділу, 7 головних інспекторів, 1 старший інспектор);

- відділ митного оформлення №2 (вул. Юності, 47, м. Івано-Франківськ) - 5 одиниць (1 начальник відділу, 3 головних інспекторів, 1 старший інспектор);

- відділ митного оформлення №3 (вул. Н. Яремчука, 2, с. Ямниця, Тисменицький район) - 4 одиниці (1 начальник відділу, 2 головних інспекторів, 1 старший інспектор);

- відділ митного оформлення №4 (вул. Коновальця, 264а, м. Івано-Франківськ) - 4 одиниці (1 начальник відділу, 2 головних інспекторів, 1 старший інспектор).

Після введення 08.08.2018 змін в організацію структури і переліку змін до штатного розпису відповідача штатна чисельність працівників митного посту "Прикарпаття" склала 22 одиниці (тобто на 1 менше), а в розрізі підрозділів:

- начальник митного посту "Прикарпаття" (митний пост "Прикарпаття", вул. Польова, 6 м. Івано-Франківськ ) - 1 одиниця;

- відділ митного оформлення №1 (вул. Польова, 6, м. Івано-Франківськ) - 9 одиниць (1 начальник відділу, 7 головних інспекторів, 1 старший інспектор);

- відділ митного оформлення №2 (вул. Юності, 47, м. Івано-Франківськ) - 5 одиниць (1 начальник відділу, 3 головних інспекторів, 1 старший інспектор);

- відділ митного оформлення №3 (вул. Коновальця, 264а, м. Івано-Франківськ) - 4 одиниці (1 заступник начальника митного посту "Прикарпаття"- начальник відділу, 2 головних інспекторів, 1 старший інспектор);

- сектор митного оформлення №1 (вул. Н. Яремчука, 2, с. Ямниця, Тисменицький район) - 3 одиниці (1 завідувач сектору, 1 головних інспекторів, 1 старший інспектор).

За наслідками таких змін в митному пості "Прикарпаття" виведено зі штату відділ митного оформлення №4 разом із чотирма посадовими одинцями та введено новий сектор митного оформлення №1 із трьома посадовими одиницями. Також в ході такої зміни відділ митного оформлення №3 змінив своє розташування з вул. Н. Яремчука, 3 в с. Ямниця Тисменицького району на вул. Коновальця, 264-а в м. Івано-Франківську (а.с.228-230 том ІІ).

Отже, коментовані вище доводи ОСОБА_1 щодо відсутності фактичних змін в організації структури і штатного розпису відповідача у митному пості "Прикарпаття", не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Не відповідають дійсності і доводи ОСОБА_1 про не пропонування їй жодної посади, яка є вакантною у структурі Івано-Франківської митниці, та яка відповідає кваліфікації та спеціальності позивача, зокрема, рівнозначній раніше зайнятій.

З'ясовано, що відповідачем 20.09.2018 і 01.10.2018 двічі пропонувалися рівнозначні за кваліфікацією та спеціальністю позивача, аналогічну за обсягом і змістом посади старшого державного інспектора сектору митного оформлення №1 митного посту "Калуш", а також старшого державного інспектора митного посту "Долина", від обіймання яких позивач відмовилася (а.с.135, зворотній бік а.с.135 том І).

Оцінюючи доводи ОСОБА_1 з приводу штучного створення несприятливих умов, які тягли за собою зміну істотних умов праці для позивача в момент, коли колишні такі умови праці для ОСОБА_1 могли бути збережені, то суд вважає, що оцінку таким обставинам можливо надати виключно при вирішення питання щодо правомірності наказів відповідача №№110, 111 від 08.08.2018 "Про введення в дію переліку змін №2 до Організаційної структури Івано-Франківської митниці ДФС", "Про введення в дію переліку змін №2 до штатного розпису Івано-Франківської митниці ДФС" і №116 від 13.08.2018 "Про внесення змін до положення про митний пост "Прикарпаття" Івано-Франківської митниці ДФС" в цілому, в тому числі проведеної оптимізації структури окремих підрозділів митного посту "Прикарпаття" зокрема.

Втім, таких позовних вимог ОСОБА_1 не заявляла, доказів скасування, зміни чи визнання недійсними тощо коментованих наказів Івано-Франківської митниці ДФС в матеріалах справи відсутні.

У зв'язку з чим, суд не має правових і фактичних підстав дійти висновку про те, що зміна адреси розташування відділу митного оформлення №3 митного посту "Прикарпаття" (з вул. Н. Яремчука, 3 в с. Ямниця на вул. Коновальця, 264-а в м. Івано-Франківську) і одночасного, при цьому, створення сектора митного оформлення №1 митного посту "Прикарпаття" за адресою вул. Н. Яремчука, 3 в с. Ямниця (на місці попереднього розташування відділу митного оформлення №3) є "штучно" створеною відповідачем обставиною, в тому числі "створення несприятливих умов" для заміни, усунення працівників (посадових) осіб (усіх або окремих із них) від виконання ними службових обов'язків саме за адресою розташування підрозділу відповідача, який забезпечував митне оформлення по вул. Н. Яремчука, 3 в с. Ямниця.

Оцінюючи доводи ОСОБА_1 з приводу відсутності у спірному випадку події жодних змін, з якими Закон №889-VІІІ і КЗпП України пов'язує зміну істотних умов державної служби для позивача, а також щодо заміни посади старшого державного інспектора відділу митного оформлення №3 на рівнозначну посаду у секторі митного оформлення №1 без будь яких додаткових процедур, яка застосовується у зв'язку із істотними змінами умов державної служби чи скорочення чисельності штату працівників, суд зазначає таке.

Позивач, зазначаючи вказане вище у своєму додатковому поясненні від 05.03.2019 (а.с.1-7 том ІІІ), не наводить жодної норми матеріального права, яка регламентувала б вчинення "заміни без додаткових процедур" для державного службовця його посади в одному підрозділі структурної одиниці органу державної влади на іншу посаду, з тими ж функціональними і посадовими обов'язками, за тією ж спеціальністю і кваліфікацією, втім зовсім в іншому підрозділі структурної одиниці того ж органу державної влади.

Судом вже відзначено, що у спірному випадку не мало місце зміни "місця розташування державного органку" як однієї із підстав зміни істотних умов державної служби, визначних частинами 1, 3 статті 43 Закон №889-VІІ.

Разом з тим, порівняння графіку роботи і місця розташування відділу митного оформлення №3 митного посту "Прикарпаття" до і після введення з 08.08.2018 змін № 2 до організаційної структури і переліку змін № 2 до штатного розпису відповідача, свідчить, що вони є явно відмінними, а саме:

- місце розташування підрозділу змінилося з вул. Н. Яремчука, 3 в с. Ямниця на вул. Коновальця, 264-а в м. Івано-Франківську (а.с.78, 80, 133 том І);

- звичайний графік роботи підрозділу замінений на так званий "не нормований графік роботи" із почерговим відпрацюванням робочого часу у відповідні години доби, в тому числі у вечірній і нічний та із подальшими відгулами після такої роботи (а.с.132-133 том І; а.с.177-181 том ІІ).

На переконання суду такі обставини без зміни спеціальності, кваліфікації і посади є зміною режиму служби, що підпадає під поняття зміни істотних умов державної служби, визначених пунктом 4 частини 3 статті 43 Закон №889-VІІ.

Однак, у спірних відносинах вказане (зміна режиму служби) не було підставою для попередження про зміну істотних умов державної служби, доведеного до відома ОСОБА_1 14.08.2018, і тим паче підставою для юридичного оформлення припинення 04.12.2018 державної служби позивача.

Позицію ОСОБА_1 про те, що посада старшого державного інспектора у секторі митного оформлення №1 митного посту "Прикарпаття" за адресою с. Ямниця, вул. Н. Яремчука, 2, службові обов'язки на якій тимчасово виконувала позивач в період з 21.08.2018 по 04.12.2018 (а.с.231-234 том ІІ), є тою самою посадою старшого державного інспектора, яку ОСОБА_1 обіймала до 14.08.2018 у відділі митного оформлення №3 митного посту "Прикарпаття" за тією ж адресою, суд вважає помилковою, виходячи із наступного.

По перше, як встановлено, дійсно, адресою місця розташування відділу митного оформлення №3 митного посту "Прикарпаття" до прийняття відповідачем наказів №№110, 111 від 08.08.2018 "Про введення в дію переліку змін №2 до Організаційної структури Івано-Франківської митниці ДФС", "Про введення в дію переліку змін №2 до штатного розпису Івано-Франківської митниці ДФС" і №116 від 13.08.2018 "Про внесення змін до положення про митний пост "Прикарпаття" Івано-Франківської митниці ДФС", було с. Ямниця, вул. Н. Яремчука, 2 (а.с.103, 104, 113-117, 132 том І).

Втім, після введення в дію вказаних змін до організаційної структури і переліку змін до штатного розпису відповідача адреса місця розташування відділу митного оформлення №3, як відповідне місце митного оформлення, змінено на вул. Коновальця, 264а в м. Івано-Франківську, що оформлено наказом відповідача №116 від 13.08.2018 і листом-повідомленням відповідача до Державної фіскальної служби України від 13.08.2018 за №1238/8/09-70-18. Одночасно, з 13.08.2018 в структуру митного посту "Прикарпаття" введено новий підрозділ - сектор митного оформлення №1, місце розташування якого визначено с. Ямниця, вул. Н. Яремчука, 2, тобто за адресою попереднього розташування відділу митного оформлення №3 (а.с.78-80, 132-133 том І).

По друге, згідно наказів відповідача за №№110, 111 від 08.08.2018 посада старшого державного інспектора у відділі митного оформлення №3 митного посту "Прикарпаття" не була скорочена, ліквідована чи виведена із штатного розпису Івано-Франківська митниця ДФС. Правовий статус такої посади в митного посту "Прикарпаття" не змінився. В свою чергу, посада старшого державного інспектора у секторі митного оформлення №1 митного посту "Прикарпаття" є новою, так як в штатний розпис Івано-Франківська митниця ДФС була введена на підставі тих же наказів відповідача за №№110, 111 від 08.08.2018 і №116 від 13.08.2018.

Вирішуючи позовну вимогу про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді старшого державного інспектора у секторі митного оформлення №1 митного посту "Прикарпаття" Івано-Франківської митниці ДФС, що є рівнозначній раніше займаній посаді у відділі митного оформлення №3 митного посту "Прикарпаття".

Суд погоджується із аргументами позивача про те, що посада старшого державного інспектора у секторі митного оформлення №1 митного посту "Прикарпаття" Івано-Франківської митниці ДФС, як штатна одиниця, яка, як і інші посади в секторі митного оформлення №1, створена наказами відповідача за №№110, 111 від 08.08.2018, за №116 від 13.08.2018, є "ідентичною" до раніше займаній ОСОБА_1 посади у відділі митного оформлення №3 митного посту "Прикарпаття".

Однак, на переконання суду, така "ідентичність" посад старшого державного інспектора у секторі митного оформлення №1 і відділі митного оформлення №3 митного посту "Прикарпаття" за правилами КЗпП України, Закону №889-VІІІ, і виходячи із фактичних обставинами у справі, не може вважатися "рівнозначною", зважаючи на наступні мотиви.

По перше, як встановлено судом, оскаржуваним наказом відповідача №602-к від 04.12.2018 позивача звільнено з посади старшого державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного посту "Прикарпаття" Івано-Франківської митниці ДФС.

Окрім вказаного, відповідно до з'ясовано вище, сектор митного оформлення №1 митного посту "Прикарпаття" Івано-Франківської митниці ДФС (с. Ямниця, вул. Н. Яремчука, 2) як нова структурна одиниця структурного підрозділу Івано-Франківської митниці ДФС - митного посту "Прикарпаття" (вул. Польова, 6, м. Івано-Франківськ) створена на підставі наказів відповідача №110 від 08.08.2018 "Про введення в дію переліку змін №2 до Організаційної структури Івано-Франківської митниці ДФС", №111 від 08.08.2018 "Про введення в дію переліку змін №2 до штатного розпису Івано-Франківської митниці ДФС" і №116 від 13.08.2018 "Про внесення змін до положення про митний пост "Прикарпаття" Івано-Франківської митниці ДФС".

При цьому, слід констатувати, що відділ митного оформлення №3 митного посту "Прикарпаття" Івано-Франківської митниці ДФС ні станом на 04.12.2018 (день припинення державної служби ОСОБА_1М.), ні на час вирішення справи по суті не ліквідований, а перебуває у складі відповідача як структурна одиниця організаційної структури одного із підрозділів Івано-Франківської митниці ДФС, зокрема, митного посту "Прикарпаття". Втім, як встановлено, із зміною адреси розташування із вул. Н. Яремчука, 3 в с. Ямниця на вул. Коновальця, 264-а в м. Івано-Франківську.

Відтак, попереднє місце роботи ОСОБА_1, на час вирішення спору, збережене, а посада, з якої мало місце звільнення позивача (припинення державної служби), перебуває в організаційній структурі і штатному розписі відділі митного оформлення №3 митного посту "Прикарпаття" Івано-Франківської митниці ДФС.

По друге, подія (факт) створення - введення з серпня 2018 року в організаційну структуру митного посту "Прикарпаття" Івано-Франківської митниці ДФС сектора митного оформлення №1 з адресою розташування по вул. Н. Яремчука, 3 в с. Ямниця (із створенням трьох штатних одиниць-посад, в тому числі посади старшого державного інспектора) та одночасною зміною адреси розташування відділу митного оформлення №3 із вул. Н. Яремчука, 3 в с. Ямниця на вул. Коновальця, 264-а в м. Івано-Франківську, на час вирішення спору, ніким не оскаржена.

Накази відповідача за №№110, 111 від 08.08.2018, за №116 від 13.08.2018, є чинними, не зміненими та не скасованими в частині створення сектора митного оформлення №1 і зміни адреси розташування відділу митного оформлення №3, в тому числі щодо кількісної складової штатних одиниць (посад) таких структурних підрозділів.

В контексті вказаного не заслуговують на увагу аргументи позивача про те, що відповідно до наказів відповідача за №№110, 111 від 08.08.2018, за №116 від 13.08.2018 фактично мало місце зміна назви структурного підрозділу Івано-Франківської митниці ДФС, а саме відділу митного оформлення №3 митного посту "Прикарпаття" на сектор митного оформлення №1 митного посту "Прикарпаття".

Доказом вказаного, на думку позивача, є ідентичність (незмінність) положень про відділ митного оформлення №3 (до і після введення змін №2 до організаційної структури відповідача в серпні 2018 року), окрім лише зміни адреси розташування із вул. Н. Яремчука, 3 в с. Ямниця на вул. Коновальця, 264-а в м. Івано-Франківську, а також ідентичність положень про відділ митного оформлення №3 (в редакції до введення змін №2) і положення про сектор митного оформлення №1 (затвердженого, як наче б то новоствореної структурної одиниці митного посту "Прикарпаття", після введення змін №2).

Окрім цього, позивач наголошує на незмінність положення про митний пост "Прикарпаття" (до і після введення змін №2 до організаційної структури відповідача в серпні 2018 року), окрім лише зміни адреси розташування відділу митного оформлення №3 із вул. Н. Яремчука, 3 в с. Ямниця на вул. Коновальця, 264-а в м. Івано-Франківську, ліквідації відділу митного оформлення №4 (за адресою вул. Коновальця, 264-а) і, наче б то, введення нової одиниці митного посту "Прикарпаття" - сектору митного оформлення №1, хоча на місці переміщеного відділу митного оформлення №3 за адресою вул. Н. Яремчука, 3 в с. Ямниця.

З даного приводу суд констатує, що вищевказані подіє є юридичними фактами, які виникли, мали місце і продовжують діяти в часі на підставі наказів відповідача за №№110, 111 від 08.08.2018, за №116 від 13.08.2018. Всі вказані накази відповідача, як зазначено судом, та не заперечується позивачем і його представником є чинними, не зміненими і не скасованими на час вирішення спору по суті.

ОСОБА_1 в розгляді справи не заявила вимоги про визнання протиправними та такими, що підлягають скасування накази відповідача за №№110, 111 від 08.08.2018 і за №116 від 13.08.2018 в частині безпідставності введення змін організаційну структуру та штатного розпису відділу митного оформлення №№3, 4 і сектору митного оформлення №1 митного посту "Прикарпаття".

Відтак, в силу вимог пункту 4 частини 3 статті 2, частин 1, 2 статті 9 КАС України, виходячи із принципу диспозитивності, суд розглядає дану справу не інакше як за позовною заявою ОСОБА_1М, виключно в межах заявлених позовних вимог.

Більше того, фактичні обставини у справі свідчать про відсутність підстав для виходу судом за межі позовних вимог.

По третє, як з'ясовано судом після введення в дію з 08.08.2018 змін до організаційної структури і переліку змін до штатного розпису відповідача у підрозділів митного посту "Прикарпаття", зокрема, для посадових осіб відділу митного оформлення №3 і сектора митного оформлення №1 встановлені різні графіки роботи.

Зокрема, у секторі митного оформлення №1 митного посту "Прикарпаття" встановлений загальний (звичайний) графік роботи з 9:00 до 18:00 години та п'ятиденний робочий тиждень. Таку обставину позивач і її представник не заперечують.

В той час, як у відділі митного оформлення №3 митного посту "Прикарпаття" в міжнародному пункті пропуску повітряного сполучення "Івано-Франківськ" встановлений так званий "не нормований графік роботи" (із почерговим відпрацюванням робочого часу у відповідні години доби, в тому числі у вечірній і нічний, вихідні дні та із відгулами після такої роботи), свідченням чого є графіки роботи за серпень, вересень, жовтень, листопад і грудень 2018 року, затверджені наказами відповідача від 31.07.208 за №373-к, від 31.08.2018 за №438-к, 25.09.2018 за №496-к, від 31.10.2018 за №553-к, від 27.11.2018 за №598-к (а.с.177-181 том ІІ).

По четверте, до змін до організаційної структури і переліку змін до штатного розпису відповідача, введених в дію з 08.08.2018 наказами відповідача, такий підрозділ митного посту "Прикарпаття" як відділ митного оформлення №3 складався із начальника відділу, двох головних інспекторів і одного старшого інспектора (посаду, якої обіймала ОСОБА_1М.). Вказаними змінами, з 08.08.2018, з відділу митного оформлення №3 виведено із штатного розпису посаду начальника відділу та введено посаду заступника начальника митного посту - начальник відділу. Разом з тим, до штатного розпису відповідача введено новий підрозділ митного посту "Прикарпаття" - сектор митного оформлення №1 у складі трьох посадових одиниць, а саме: завідувач сектору, головний державний інспектор і старший державний інспектор (тимчасове виконання обов'язків якої до звільнення здійснювала ОСОБА_1М.) (а.с.113-117 том І).

Вищевказане в сукупності свідчить, що у спірному випадку посада старшого державного інспектора сектору митного оформлення №1 митного посту "Прикарпаття" Івано-Франківської митниці ДФС, не є рівнозначною до посади старшого державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного посту "Прикарпаття" Івано-Франківської митниці ДФС як станом на 14.08.2018, 20.09.2018, 04.12.2018, так і станом на час вирішення спору по суті.

За змістом частини 1 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Враховуючи неправомірне звільнення позивача шляхом протиправного припинення державної служби, за переконанням суду, на підставі частин 1 статті 235 КЗпП України ОСОБА_1 слід поновити саме на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного посту "Прикарпаття" Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби, тобто на попереднє місця роботи.

Негайно, серед іншого, виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби (пункт 3 частини 1 статті 371 КАС України). З урахуванням наведеного в частині поновлення ОСОБА_1 на попередній роботі, рішення суду підлягає зверненню до негайного виконання.

За таких обставин, суд також вважає, що позивачу належить виплатити середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з дня звільнення, тобто з 04.12.2018, по день проголошення Івано-Франківським окружним адміністративним судом вступної та резолютивної частини рішення 05.03.2019.

Як роз'яснив Пленум Вищого адміністративного суду України в абзаці 5 пункту 10.4 постанови №7 від 20 травня 2013 року "Про судове рішення в адміністративній справі", задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати. Період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення.

При визначенні розміру втраченого заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню, суд керувався такими нормами матеріального права.

Так, згідно з частини 1 статті 27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок розрахунку заробітної плати за час вимушеного прогулу визначений постановою Кабінету Міністрів України №100 від 8 лютого 1995 року "Про затвердження Порядку розрахунку середньої заробітної плати" (надалі по тексту також - Порядок №100).

Відповідно до пункту 2 Порядку №100, у разі визнання середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Абзацом 2 пункту 3 Порядку №100 передбачено, що всі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмiрi, в якому вони нарахованi, без виключення сум відрахування на податки, стягнення алiментiв тощо, за винятком відрахувань iз заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Згідно пункту 8 Порядку №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим із дотриманням вимог законодавства.

Також судом було взято до уваги норми статей 162, 164, 168, пункт 16-1 Підрозділ 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України, статей 1, 4, 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо обов'язків відповідача при виплаті втраченого заробітку, на який, як встановлено вище, поширюються норми чинного законодавства щодо оплати праці, здійснити з вказаного доходу ОСОБА_1 як податкового агента - утримання податку на доходи фізичних осіб, військового збору, та як страхувальника - утримання єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Окрім цього, при визначенні розміру втраченого заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню, суд бере до уваги також роз'яснення, викладені в пункті 32 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів", та пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці".

Як вбачається з довідки відповідача без номера і дати (а.с.82 том І), середньоденна та середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1, розраховані за останні два місяці, що передували дню звільнення, а саме: жовтень-листопад 2018 року, становили: 392,32 гривень та 8 719,04 гривень відповідно. Число робочих днів: в жовтні - 22, в листопаді - 22.

Судом не встановлено невідповідність розрахунку вказаних сум Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.2005.

Позивач 05.02.2019 на вимогу суду подала заяву за власним підписом про те, що в період з 04.12.2018 (день звільнення) по 05.03.2019 (день проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення) не була працевлаштована, та не оформлена у відповідному органі зайнятості населення (а.с.221 том ІІ). Вказане також засвідчується наявною у матеріалах справи копією трудової книжки ОСОБА_1 (а.с.11-14 том І).

З даного приводу судом роз'яснено позивачу, що за введення суду в оману щодо фактичних обставин справи винні особи несуть відповідальність, встановлену законом (частина 6 статті 44 КАС України).

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що з дня звільнення: з 4 грудня 2018 року по день постановлення судового рішення: 5 березня 2019 року, минуло 3 місяці (з 04.12.2018 по 04.03.2019 року) та 1 робочий день (з 04.03.2019 по 05.03.2019).

Отже, за час вимушеного прогулу позивачу належить до виплати 26 5495,44 гривень, виходячи з розрахунку: 26 157,12 гривень (8 719,04 гривень середньомісячної заробітної плати помножити 3 місяці) додати 392,32 гривень (392,32 гривень середньоденної заробітної плати).

Таким чином, з Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби на користь ОСОБА_1 належить до стягнення середній заробіток за час вимушеного прогулу в загальній сумі 26 5495,44 гривень з утриманням податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць. З урахуванням наведеного, в частині стягнення заробітної плати (середнього заробітку за час вимушеного прогулу) за один місяць в сумі 8 719,04 гривень рішення суду підлягає негайному виконанню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 5 000,00 гривень, в тій частині підстав позову, яка обґрунтована її завданням внаслідок неправильного припинення державної служби (звільнення), то суд оцінивши аргументи позивача, дійшов висновку, що позов в цій частині не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначений в статті 23 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Окрім того, правове регулювання відшкодування моральної шкоди в спірних правовідносинах також здійснюється частиною 1 статті 1167 Цивільного кодексу України, відповідно до якої моральна шкода, спричинена фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Суд зазначає про те, що в пункті 9 постанови "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31 березня 1995 року, Пленум Верховного Суду України роз'яснив наступне: розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Разом з тим, позивачем не наведено суду обставин в чому саме полягали моральні страждання позивача внаслідок протиправних дій відповідача щодо протиправного припинення державної служби, а також відповідно до частини 1 статті 77 КАС України не подано суду належних доказів в підтвердження таких обставин та розрахунку моральної шкоди. Вказане позбавляє суд можливості встановити факт завдання позивачу моральної шкоди таким діями відповідача та провести розрахунок її розміру згідно вимог статті 23 Цивільного кодексу України.

Наданий суду лист-відповідь на адвокатський запит Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медичної і консультативно-діагнозтичної допомоги Івано-Франківської міської ради" за №24/68-21 від 09.01.2019 про відповідний стан здоров'я ОСОБА_8 у певні дні звернення за медичною допомогою (17.10.2018, 19.10.2018, 06.12.2018, 13.12.2018), не містить жодної прив'язки до спірних відносин, в тому числі обставин звільнення позивач з державної служби чи погіршення стану здоров'я у зв'язку із цим (а.с.139 том І).

Щодо розподілу судових витрат суд відзначає, що позивач на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи.

Згідно вимог абзацу 2 частини 5 статті 139 КАС України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Аналіз вказаної правової норми свідчить, що основною умовою для стягнення судових витрат з іншої сторони на користь особи, є понесення таких витрат особою.

Суд не стягує з відповідача витрати по сплаті судового збору так як останні позивачем фактично не понесені.

Учасниками справи не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідні клопотання не подано, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 та пунктами 2, 3 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби "Про повідомлення про зміну істотних умов державної служби" за №397-к від 13 серпня 2018 року в частині повідомлення старшого державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного посту "Прикарпаття" Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби ОСОБА_1 про зміну істотних умов державної служби.

Визнати протиправним та скасувати наказ Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби "Про припинення державної служби" за №602-к від 4 грудня 2018 року.

Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного посту "Прикарпаття" Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби.

Стягнути з Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 26 549 (двадцять шість тисяч п'ятсот сорок дев'ять) гривень 44 (сорок чотири) копійки з утриманням з цієї суми податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного посту "Прикарпаття" Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби, рішення суду звернути до негайного виконання.

В частині стягнення заробітної плати (середнього заробітку за час вимушеного прогулу) за один місяць в сумі 8 719 (вісім тисяч сімсот дев'ятнадцять) гривень 04 (чотири) копійки з утриманням з цієї суми податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, рішення суду звернути до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), вул. Жаб'євський потік, 17, смт. Верховина, Верховинський район, Івано-Франківська область, 78700.

Відповідач - Івано-Франківська митниця Державної фіскальної служби (ідентифікаційний код юридичної особи 39640261), вул. К. Данила, 20, м. Івано-Франківськ, 76010.

Суддя /підпис/ ОСОБА_9

Рішення складено в повному обсязі 11 березня 2019 року.