Постанова

від 29.05.2019 по справі 0940/2439/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2019 рокуЛьвів№ 857/4190/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Обрізко І. М.,

суддів Іщук Л. П., Онишкевича Т. В.,

за участю секретаря судового засідання Лутчин А. М.,

за участю представника позивача ОСОБА_3,

за участю представника відповідача Прос Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та Івано-Франківської митниці ДФС на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 березня 2019 , прийняте суддею Чуприною Н.М. о 15 годині 49 хвилині у місті Івано - Франківську, повний текст складений 11.03.2019 у справі за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди,-

встановив :

ОСОБА_1 (надалі -позивач) звернулася з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці ДФС (надалі - відповідач) про визнання незаконними та скасування наказу №397-к від 13.08.2018 щодо повідомлення про зміну істотних умов державної служби і наказу №602-к від 04.12.2018 щодо припинення державної служби, а також поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 березня 2019 позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби Про повідомлення про зміну істотних умов державної служби за №397-к від 13 серпня 2018 в частині повідомлення старшого державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного посту Прикарпаття Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби ОСОБА_1 про зміну істотних умов державної служби; визнано протиправним та скасовано наказ Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби Про припинення державної служби за №602-к від 4 грудня 2018 ; поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного посту Прикарпаття Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби; стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 26 549 грн. 44 коп. з утриманням з цієї суми податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що згідно аналізу законодавства, відділ митного оформлення №3 митного посту Прикарпаття Івано - Франківської митниці ДФС не є державним органом в контексті Закону України Про державну службу від 10.12.2015 №889-VIII із внесеними змінами і доповненнями (далі Закон №889-VIII), а являється лише одним із структурних підрозділів органу. Отже, був відсутнім факт зміна розташування державного органу , у зв`язку із чим саме за таких обставин у відношенні до ОСОБА_1 не відбулися зміни істотних умов державної служби. Тому за вказаних обставин були відсутні підстави приймати щодо позивача наказ Про повідомлення про зміну істотних умов державної служби і оформляти для неї повідомлення про зміну істотних умов державної служби у зв`язку із зміною розташування підрозділу митного оформлення №3 із вул . Н.Яремчука, 3 в с. Ямниця на вул. Коновальця, 264-а в м. Івано - Франківську.

Отже, такий підлягає скасуванню частково, позаяк він стосується ще двох осіб, питання по яких не охоплюється предметом дослідження.

З приводу незаконності наказу про звільнення, то мало місце, що ОСОБА_1 попереджено про зміну істотних умов державної служби згідно п.5 ч.3 ст.43 Закону 889-VIII і можливе майбутнє звільнення саме за правилами п.6 ч.1 ст.83 вказаного Закону, а фактично звільнено (припинено державну службу) за зовсім іншими підставами, визначеними п.1 ч.1 ст.87 Закону 889-VIII та п.6 ст.36 КЗпП України.

Виходячи із даної ситуації, відмова від переведення на запропоновані посади, як одна із обґрунтувань вказаного наказу , в силу вимог ч.4 ст.43 Закону 889-VIII, не є підставою для припинення державної служби , а має чіткий правовий наслідок - держслужбовець вважається таким, що погодився на продовження проходження державної служби.

Зазначено, що положення КЗпП України жодним чином не врегульовують питання припинення держслужби у разі незгоди держслужбовця на проходження служби у зв`язку зі зміною її істотних умов, тому є помилковим покликання сторін на подібне.

Доводи позивача щодо відсутності фактичних змін в організації структури і штатного розпису відповідача у митному пості Прикарпаття не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи ( на 1 одиницю менше та змінено назви відділів, змінено місце розташування). Також не є обґрунтованими доводи позивача, що їй не пропонувались посади, які були вакантними і відповідали кваліфікації і спеціальності.

Не можна погодитись, виходячи з меж позовних вимог, що спірна ситуація була створена штучно відповідачем з метою усунення з посад деяких працівників.

Виходячи з матеріалів справи, посада старшого державного інспектора сектору митного оформлення №1 митного посту Прикарпаття не є рівнозначною до посади старшого державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного посту Прикарпаття , тому позивача слід поновити на останній, тобто на попереднє місце роботи (відділ не ліквідований №3, зменшено штат у секторі №1, змінено адресу, накази, які передбачали дану процедуру чинні, встановлено різні графіки роботи, тощо).

З дня звільнення 04.12.2018 по день постановлення судового рішення 05.03.2019 минуло 3 міс. 1 день, отже, належить до виплати 26549, 44 грн. та в частині стягнення за 1 місяць 8719,04 грн. звернуто до негайного виконання.

З приводу моральної шкоди, то позивачем не надано до суду доказів, в чому саме полягали моральні страждання та розрахунку моральної шкоди.

Лист - відповідь з медичного закладу не містить жодної прив`язки до спірних правовідносин.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, учасники справи подали апеляційні скаргу. Вважають, що судом першої інстанції ухвалено рішення із невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що судом не взято до уваги, що у відповідача мало місце зміни внутрішньої структури юридичної особи, в процесі якої впроваджені зміни в організаційній структурі установи митного посту Прикарпаття , тобто мала місце реорганізація окремих структурних підрозділів, що підтверджується Положеннями про відділ митного оформлення №3 та №4, посадовими інструкціями, режимом роботи.

Отже, фактичні зміни відбулись щодо назви двох структурних підрозділів, тому суд безпідставно застосував ст.43 Закону 889-VIII .

Не можна погодитись, що не були створені відповідачем штучно несприятливі умови праці для позивача, які потягли за собою зміну істотних умов праці, коли такі могли бути збережені. Не було запропоновано позивачу посаду, яку вона обіймала раніше та залишалась вакантною у новоствореному структурному підрозділі. Маються покликання на постанову Верховного Суду України від 31.01.2018 у справі №824/3229/14-а.

Є помилковою позиція суду, що у спірних правовідносинах немає застосовуватися ст.32 КЗпП України.

З приводу моральної шкоди, то провівши аналіз ст.237 - 1 КЗпП України, п.п. 1, 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 та враховуючи пригнічений стан позивача, наявність психологічної травми, необхідності докласти значних зусиль до повернення у нормальний стан ( звернення до лікарів) така оцінена в сумі 5000 грн.

Просить змінити рішення суду та ухвалити постанову, якою задовольнити позов повністю.

Івано-Франківська митниця ДФС у своїй апеляційній скарзі проводить системний аналіз ст.ст. 32, 33, 36 КЗпП України та зазначає, що перенесення робочого місця працівника в іншу місцевість є зміною істотних умов праці, про яку має попереджатись працівник. Також в ОСОБА_1 змінився режим, що відповідно до п.4 ч.3 ст.43 Закону 889-VIII, вважається зміною істотних умов служби.

Визначення державного органу Закон 889-VIII не містить, тому визначення взято із Закону України Про запобігання корупції .

Не є правильний висновок суду, що позивача слід було перевести без заяви та згоди на переведення, позаяк подібне суперечить ч.2 ст. 43 Закону 889-VIII. Разом з тим, остання не те, що не висловила згоди на переведення, а письмово відмовилась від проходження служби зі зміною істотних умов служби. Примусова праця - заборонена.

Отже, якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то такий договір припиняється за п.6 ст.36 КЗпП України.

ОСОБА_1 не оспорює той факт, що вона не погодилась на зміну істотних умов праці та на переведення на запропоновані їй посади.

Просить скасувати рішення суду та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 19.10.2017 на підставі наказу відповідача №492-к від 18.10.2017 була переведена на посаду старшого державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного посту Прикарпаття Івано-Франківської митниці ДФС.

Івано-Франківською митницею ДФС на підставі наказів в.о. Голови Державної фіскальної служби України від 16.07.2018 і 30.07.2018 прийнято накази №№110, 111 від 08.08.2018 Про введення в дію переліку змін №2 до Організаційної структури Івано-Франківської митниці ДФС , Про введення в дію переліку змін №2 до штатного розпису Івано-Франківської митниці ДФС і №116 від 13.08.2018 Про внесення змін до положення про митний пост Прикарпаття Івано-Франківської митниці ДФС (а.с.103-104, 132 том І).

Вказані обставини, серед іншого, стали підставою для зміни місця розташування підрозділу, посаду в якому обіймала ОСОБА_1 (відділ митного оформлення №3 митний пост Прикарпаття ) з вул. Н. Яремчука, 3 в с. Ямниця Тисменицького району на вул. Коновальця, 264-а в м. Івано-Франківську .

Відповідач листом від 13.08.2018 за №1238/8/09-70-158 повідомлено Державну фіскальну службу України про таку зміну місця митного оформлення і відповідно розташування структурного підрозділу митний пост Прикарпаття .

13.08.2018 відповідач в порядку пункту 5 частини 3 статті 43 Закону 889-VIII прийняв наказ №397-к від 13.08.2018 Про повідомлення про зміну істотних умов державної служби , яким, поряд з іншими, старшого державного інспектора відділ митного оформлення №3 митний пост Прикарпаття ОСОБА_1 повідомлено про зміну істотних умов державної служби.

На підставі згаданого наказу відповідача 14.08.2018 письмово повідомлено ОСОБА_1 про такі зміни істотних умов державної служби. Позивач на такі зміни не погодилася, про що власноручно зазначила у повідомленні.

В подальшому, відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 43 Закону 889-VIII ОСОБА_1 двічі (20.09.2018 і 01.10.2018) було запропоновано рівнозначні посади старшого державного інспектора в митному пості Калуш і митному пасті Долина , від яких позивач також відмовилася.

З 21 серпня по 4 грудня 2018 на підставі наказів відповідача №419-к від 21.08.2018, №480-к від 24.09.2018, №533-к від 22.10.2018 і №555-к від 01.11.2018 на ОСОБА_1 покладено виконання обов`язків старшого державного інспектора сектору митного оформлення №1 митного посту Прикарпаття .

У зв`язку із змінами в структурі та штатному розписі Івано-Франківської митниці ДФС, а також відмовою позивача від переведення на запропоновані посади на підставі пункту 1 частини 1 статті 78 Закону 889-VIII і пункту 6 статті 36 Кодексу Законів про працю України з ОСОБА_1 припинено державну службу.

Відповідно до частин 2 і 3 статті 5 Закону №889-VІІІ відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Пунктами 4 і 6 частини 1 статті 83 Закону №889-VІІІ визначено різні за змістом і правовою природою підстави для припинення державної служби:

- за ініціативою суб`єкта призначення, що реалізується в порядку статті 87 цього Закону;

- у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов, процедура щодо якої врегульована статтею 43 цього Закону.

З приводу покликання Івано - Франківської митниці ДФС на те, що визначення державного органу Закон №889-VІІІ не містить, тому визначення взято із Закону України Про запобігання корупції , апеляційний суд зазначає, що за змістом частини 2 статті 2 Закону №889-VІІІ дія Закону України Про запобігання корупції поширюються на Закон №889-VІІІ лише щодо значень термінів близькі особи , корупційне правопорушення , потенційний конфлікт інтересів , реальний конфлікт інтересів , пряме підпорядкування , серед яких термін державний орган відсутній.

Судом першої інстанції вірно звернута увага на те, що Закон №889-VІІІ містить самостійне значення державного органу і структурного підрозділу державного органу .

Зокрема, відповідно до частини 2 статті 1 Закону №889-VІІІ державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Згідно пунктів 4 і 7 частини 1 статті 2 Закону №889-VІІІ посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов`язками у межах повноважень, визначених частиною 1 статті 1 цього Закону.

В той же час, частина 2 статті 7, пункт 2 частини 1 статті 33, частина 2 статті 43 та інші положення Закону №889-VІІІ містить посилання на таке поняття як структурний підрозділ державного органу .

Отже, Закон №889-VІІІ розрізняє значення державного органу і окремо структурного підрозділу державного органу .

Як свідчить зміст наказу №397-к від 13.08.2018 і повідомлення про зміну істотних умов державної служби, оформленого у відношенні до ОСОБА_1 , відповідач вважає, що зміна місця розташування підрозділу - відділу митного оформлення №3 митного посту Прикарпаття у відповідності до вимог статті 43 Закону №889-VІІІ є зміною істотних умов державної служби.

Згідно пункту 1.2 Положення про митний пост Прикарпаття Івано-Франківської митниці ДФС, в редакції затвердженої наказом відповідача №226 від 11.12.2017, такий митний пост є митним органом, який входить до складу Івано-Франківської митниці ДФС як відокремлений структурний підрозділ, а згідно пункту 1.6 Положення до складу митного поста входять такі підрозділи як відділ митного оформлення №1, відділ митного оформлення №2, відділ митного оформлення №3 і відділ митного оформлення №4. Наказом відповідача від 13.08.2018 за №116 до згаданого Положення внесено зміни в пункт 1.6, за змістом якого структуру митного посту змінено, у зв`язку з чим до його складу станом на час звільнення позивача (04.12.2018) і розгляду справи входять наступні підрозділи: відділ митного оформлення №1, відділ митного оформлення №2, відділ митного оформлення №3 і сектор митного оформлення №1.

За змістом пунктів 1.2 Положень про відділ митного оформлення №3 митного посту Прикарпаття Івано-Франківської митниці ДФС в редакціях від 17.10.2017 і 09.10.2018 такий відділ є структурним підрозділом, який входить до складу митного посту Прикарпаття як структурний підрозділ. Пунктами 1.6 Положень визначено місце розташування такого структурного підрозділу.

В пункті 5 частини 3 статті 43 Закон №889-VІІІ застосовується поняття саме в значенні державний орган , а не його структурного підрозділу .

Відтак, суд першої інстанції вірно зауважив, що у спірному випадку не мало місце зміна розташування державного органу , у зв`язку із чим саме за таких обставин у відношенні до ОСОБА_1 не відбувалися зміни істотних умов державної служби, а тому наказ відповідача №397-к від 13.08.2018 Про повідомлення про зміну істотних умов державної служби в частині, що стосується позивача є протиправним та підлягає скасуванню.

З приводу оспорюваного наказу №602-к від 04.12.2018 про припинення державної служби ОСОБА_1 , апеляційний суд зазначає наступне.

Із наказу вбачається, що правовою підставою для його прийняття є пункт 1 частини 1 статті 87 Закону 889-VIII та пункт 6 статті 36 КЗпП України, при цьому зазначено, що припинення державної служби має місце у зв`язку із змінами в структурі та штатному розписі Івано-Франківської митниці ДФС та відмовою від переведення на запропоновані посади. Фактичною ж підставою визначено повідомлення про зміну істотних умов державної служби від 14.08.2018 і наказ відповідача від 13.08.2018 за №397-к.

Відповідно до змісту наказу відповідача від 13.08.2018 за №397-к і повідомлення позивача про зміну істотних умов державної служби від 14.08.2018 ОСОБА_1 за правилами статті 43 Закону №889-VІІІ, зокрема пункту 5 частини 3 статті 43 Закону, останню повідомлено про зміну істотних умов державної служби та роз`яснено правові наслідки можливості застосування пункту 6 статті 83 Закону №889-VІІІ щодо припинення державної служби у випадку не згоди із зміною істотних умов державної служби.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що процедура припинення державної служби за правилами пункту 6 статті 83 Закону №889-VІІІ є відмінною від такої процедури відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону №889-VІІІ та пункту 6 статті 36 КЗпП України, враховуючи наступне.

Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 43 Закону №889-VІІІ зміною істотних умов державної служби, серед іншого, вважається зміна місця розташування державного органу (в разі його переміщення до іншого населеного пункту).

Першим та другим абзацами частини 4 статті 43 Закону №889-VІІІ визначено, що про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніш як за 60 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати.

У разі незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв`язку із зміною істотних умов державної служби він подає керівнику державної служби заяву про звільнення на підставі пункту 6 частини 1 статті 83 цього Закону або заяву про переведення на іншу запропоновану йому посаду не пізніш як за 60 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов державної служби.

За приписами пункту 6 статті 83 Закону №889-VІІІ державна служба припиняється у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону).

Системний зв`язок абзацу 2 частини 4 статті 43 з пунктом 6 статті 83 Закону №889-VІІІ свідчить, що у випадку коли державний службовець не згідний на зміну істотних умов державної служби (у разі незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв`язку із зміною істотних умов державної служби) і він подав заяву про відповідне звільнення, застосовуються дія пункту 6 статті 83 Закону №889-VІІІ.

Однак, ОСОБА_1 не подавала заяви про звільнення на підставі пункту 6 частини 1 статті 83 Закону №889-VІІІ, відтак правових підстав на застосування даної норми не було.

ОСОБА_1 незважаючи на пропонування їй 20.09.2018 і 01.10.2018 рівнозначних за кваліфікацією та спеціальністю позивача, аналогічну за обсягом і змістом посади старшого державного інспектора сектору митного оформлення №1 митного посту Калуш , а також старшого державного інспектора митного посту Долина , відмовилася від обіймання останніх.

Разом з тим, відповідач не дочекавшись завершення 60 календарних днів з дня ознайомлення ОСОБА_1 (14.08.2018) з повідомленням про зміну істотних умов державної служби і вирішення питання про можливу згоду чи не згоду позивача на зміну істотних умов державної служби, на наступний день (15.08.2018), в порушення вимог абзаців 2 і 3 частини 4 статті 43 Закону №889-VІІІ прийняв протиправне розпорядче рішення у відносинах публічної служби, яким, призначив на посаду ОСОБА_2 , чим незаконно позбавив позивача основного робочого місця як державного службовця - посади старшого державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного посту Прикарпаття Івано-Франківської митниці ДФС.

Слід констатувати, що зміст дій і рішень відповідача, які вчиненні у відношенні до ОСОБА_1 в період з 14 серпня по 4 грудня 2018 року, в тому числі 20 вересня і 1 жовтня 2018 року, не мають жодного стосунку до дій, рішень та повідомлень, які тягнуть за собою скорочення чисельності штату державних службовців чи реорганізації державного органу як то передбачено пунктом 1 частини 1 статті 87 Закон №889-VІІІ і є підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, процедура якої щодо державного службовця відрізняється і не є тотожною до змін істотних умов державної служби.

Відповідач не доводив до відома ОСОБА_1 про зміну структури та штатного розпису Івано-Франківської митниці ДФС у повідомленні від 14.08.2018, як підставу припинення державної служби.

В свою чергу, відмова від переведення на запропоновані посади, як одна із обґрунтувань наказу №602-к від 04.12.2018, в силу вимог частини 4 статті 43 Закону №889-VІІІ, не є підставою для припинення державної служби, а має чіткий правовий наслідок - державний службовець вважається таким, що погодився на продовження проходження державної служби.

Крім того, положення КЗпП України жодним чином не врегульовують питання припинення державної служби у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов.

З приводу доводів ОСОБА_1 про те, що після введення з 08.08.2018 змін до організаційної структури і переліку змін до штатного розпису відповідача відбулися зміни, які пов`язані тільки із зміною назви структурного підрозділу, що не є зміною істотних умов праці (державної служби) в контексті статті 32 КЗпП України та статті 43 Закон №889-VІІІ, судом встановлено, що за наслідками таких змін в митному пості Прикарпаття виведено зі штату відділ митного оформлення №4 разом із чотирма посадовими одинцями та введено новий сектор митного оформлення №1 із трьома посадовими одиницями. Також в ході такої зміни відділ митного оформлення №3 змінив своє розташування з вул. Н. Яремчука, 3 в с. Ямниця Тисменицького району на вул . Коновальця, 264-а в м . Івано - Франківську (а.с.228-230 том ІІ).

Таким чином покликання апелянта ОСОБА_1 на відсутність фактичних змін в організації структури і штатного розпису відповідача у митному пості Прикарпаття не заслуговують на увагу суду.

Крім того, порівняння графіку роботи і місця розташування відділу митного оформлення №3 митного посту Прикарпаття до і після введення з 08.08.2018 змін № 2 до організаційної структури і переліку змін № 2 до штатного розпису відповідача, свідчить, що вони є явно відмінними, а саме:

- місце розташування підрозділу змінилося з вул. Н. Яремчука, 3 в с. Ямниця на вул. Коновальця , 264-а в м. Івано-Франківську ;

- звичайний графік роботи підрозділу замінений на так званий не нормований графік роботи із почерговим відпрацюванням робочого часу у відповідні години доби, в тому числі у вечірній і нічний та із подальшими відгулами після такої роботи.

На переконання суду такі обставини без зміни спеціальності, кваліфікації і посади є зміною режиму служби, що підпадає під поняття зміни істотних умов державної служби, визначених пунктом 4 частини 3 статті 43 Закон №889-VІІ.

Суд першої інстанції цілком вірно зауважив, що у спірних відносинах вказане не було підставою для попередження про зміну істотних умов державної служби, доведеного до відома ОСОБА_1 14.08.2018, і тим паче підставою для юридичного оформлення припинення 04.12.2018 державної служби позивача.

З приводу поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді старшого державного інспектора у секторі митного оформлення №1 митного посту Прикарпаття Івано-Франківської митниці ДФС, що є рівнозначній раніше займаній посаді у відділі митного оформлення №3 митного посту Прикарпаття колегія суддів зазначає.

Посада старшого державного інспектора у секторі митного оформлення №1 митного посту Прикарпаття Івано-Франківської митниці ДФС, як штатна одиниця, яка, як і інші посади в секторі митного оформлення №1, створена наказами відповідача за №№110, 111 від 08.08.2018, за №116 від 13.08.2018, є ідентичною до раніше займаної ОСОБА_1 посади у відділі митного оформлення №3 митного посту Прикарпаття .

Однак, така ідентичність посад старшого державного інспектора у секторі митного оформлення №1 і відділі митного оформлення №3 митного посту Прикарпаття за правилами КЗпП України, Закону №889-VІІІ, і виходячи із фактичних обставинами у справі, не може вважатися рівнозначною .

Оскаржуваним наказом відповідача №602-к від 04.12.2018 позивача звільнено з посади старшого державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного посту Прикарпаття Івано-Франківської митниці ДФС.

Окрім вказаного, відповідно до з`ясованого вище, сектор митного оформлення №1 митного посту Прикарпаття Івано-Франківської митниці ДФС (с. Ямниця, вул. Н. Яремчука, 2) як нова структурна одиниця структурного підрозділу Івано-Франківської митниці ДФС - митного посту Прикарпаття (вул. Польова, 6, м. Івано-Франківськ) створена на підставі наказів відповідача №110 від 08.08.2018 Про введення в дію переліку змін №2 до Організаційної структури Івано-Франківської митниці ДФС , №111 від 08.08.2018 Про введення в дію переліку змін №2 до штатного розпису Івано-Франківської митниці ДФС і №116 від 13.08.2018 Про внесення змін до положення про митний пост Прикарпаття Івано-Франківської митниці ДФС .

При цьому, слід констатувати, що відділ митного оформлення №3 митного посту Прикарпаття Івано-Франківської митниці ДФС ні станом на 04.12.2018 (день припинення державної служби Сорюк Н.М.), ні на час вирішення справи по суті не ліквідований, а перебуває у складі відповідача як структурна одиниця організаційної структури одного із підрозділів Івано-Франківської митниці ДФС, зокрема, митного посту Прикарпаття , однак, лише, із зміною адреси розташування.

Відтак, попереднє місце роботи ОСОБА_1 , на час вирішення спору, збережене, а посада, з якої мало місце звільнення позивача (припинення державної служби), перебуває в організаційній структурі і штатному розписі відділі митного оформлення №3 митного посту Прикарпаття Івано-Франківської митниці ДФС.

Крім того, подія (факт) створення - введення з серпня 2018 в організаційну структуру митного посту Прикарпаття Івано-Франківської митниці ДФС сектора митного оформлення №1 з адресою розташування по вул. Н. Яремчука, 3 в с. Ямниця (із створенням трьох штатних одиниць-посад, в тому числі посади старшого державного інспектора) та одночасною зміною адреси розташування відділу митного оформлення №3 із вул. Н. Яремчука, 3 в с. Ямниця на вул. Коновальця, 264-а в м. Івано-Франківську , ніким не оскаржена.

Накази відповідача за №№110, 111 від 08.08.2018, за №116 від 13.08.2018, є чинними, не зміненими та не скасованими в частині створення сектора митного оформлення №1 і зміни адреси розташування відділу митного оформлення №3, в тому числі щодо кількісної складової штатних одиниць (посад) таких структурних підрозділів.

Крім того, після введення в дію з 08.08.2018 змін до організаційної структури і переліку змін до штатного розпису відповідача у підрозділів митного посту Прикарпаття , зокрема, для посадових осіб відділу митного оформлення №3 і сектора митного оформлення №1 встановлені різні графіки роботи.

Зокрема, у секторі митного оформлення №1 митного посту Прикарпаття встановлений загальний (звичайний) графік роботи з 9:00 до 18:00 години та п`ятиденний робочий тиждень. В той час, як у відділі митного оформлення №3 митного посту Прикарпаття в міжнародному пункті пропуску повітряного сполучення Івано-Франківськ встановлений так званий не нормований графік роботи (із почерговим відпрацюванням робочого часу у відповідні години доби, в тому числі у вечірній і нічний, вихідні дні та із відгулами після такої роботи), свідченням чого є графіки роботи за серпень, вересень, жовтень, листопад і грудень 2018 року, затверджені наказами відповідача від 31.07.208 за №373-к, від 31.08.2018 за №438-к, 25.09.2018 за №496-к, від 31.10.2018 за №553-к, від 27.11.2018 за №598-к (а.с.177-181 том ІІ).

Також до змін до організаційної структури і переліку змін до штатного розпису відповідача, введених в дію з 08.08.2018 наказами відповідача, такий підрозділ митного посту Прикарпаття як відділ митного оформлення №3 складався із начальника відділу, двох головних інспекторів і одного старшого інспектора (посаду, якої обіймала ОСОБА_1 ). Вказаними змінами, з 08.08.2018, з відділу митного оформлення №3 виведено із штатного розпису посаду начальника відділу та введено посаду заступника начальника митного посту - начальник відділу. Разом з тим, до штатного розпису відповідача введено новий підрозділ митного посту Прикарпаття - сектор митного оформлення №1 у складі трьох посадових одиниць, а саме: завідувач сектору, головний державний інспектор і старший державний інспектор (тимчасове виконання обов`язків якої до звільнення здійснювала ОСОБА_1 )

Відтак, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що у спірному випадку посада старшого державного інспектора сектору митного оформлення №1 митного посту Прикарпаття Івано-Франківської митниці ДФС, не є рівнозначною до посади старшого державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного посту Прикарпаття Івано-Франківської митниці ДФС.

За змістом частини 1 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Враховуючи неправомірне звільнення позивача шляхом протиправного припинення державної служби, за переконанням суду, на підставі частин 1 статті 235 КЗпП України ОСОБА_1 слід поновити саме на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного посту Прикарпаття Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби, тобто на попереднє місця роботи.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що ОСОБА_1 належить виплатити середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з дня звільнення, тобто з 04.12.2018, по день проголошення Івано-Франківським окружним адміністративним судом вступної та резолютивної частини рішення 05.03.2019. в розмірі 26 5495,44 гривень.

Зазначений розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу учасниками справи не оскаржений.

Щодо позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 5 000,00 гривень, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Разом з тим, судам слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Для відшкодування шкоди обов`язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30 січня 2018 року в справі № 804/2252/14 та від 20.02.2018 року у справі №818/1394/17.

Апеляційний суд не знаходить підстав для задоволення заявлених позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачем не було надано до суду жодних доказів, які підтверджують завдання їй такої шкоди внаслідок звільнення та не було доведено причинно-наслідкового зв`язку з предметом позову.

Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянтів, які наведені у поданих апеляційних скаргах, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

З огляду на викладене, доводи апеляційних скарг в цілому суттєвими не являються і не дають підстав вважати неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Івано-Франківської митниці ДФС залишити без задоволення, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 березня 2019 року у справі № 0940/2439/18 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. В. Онишкевич Повний текст судового рішення виготовлено 04.06.2019 року.