Ухвала

від 05.03.2019 по справі 1.380.2019.000620

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.000620

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

05 березня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Сільник Н.Є.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Гринихи Х.А.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Львові заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради "Про встановлення тарифу на послуги з перевезення пасажирів у міському автомобільному транспорті" № 62 від 25.01.2019.

5 березня 2019 року позивач подав через канцелярію суду клопотання про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради "Про встановлення тарифу на послуги з перевезення пасажирів у міському автомобільному транспорті" № 62 від 25.01.2019.

В обґрунтування клопотання про забезпечення позову позивач зазначив, що забезпечення позову обумовлюється тим, що оскаржуване рішення призводить до триваючого правопорушення. Вказує, що кожного дня відбувається проїзд у міському транспорті за діючим тарифом 7 гривень, встановленим оскаржуваним рішенням, і при подальшому задоволенні судом позовних вимог, відновлення порушених прав позивача буде неможливим або потребуватиме значних зусиль, часу та витрат, а в окремих випадках, враховуючи масштаб правопорушення стане неможливим. На переконання позивача, оскаржувана ухвала суперечить Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні та Постанові Кабінету Міністрів України "Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування" від 17.05.93 №354, якими встановлено державні гарантії безкоштовного проїзду пенсіонерів за віком та осіб з інвалідністю 1-111 груп. Стверджує, що відповідно до додатку до ухвали ЛМР №4249 від 29.11.2018 Про міський бюджет м. Львова на 2019 рік компенсаційні виплати на пільговий проїзд автомобільним транспортом окремим категоріям громадян встановлені у розмірі 61 313 200 гривень, тому додаткове фінансування автоперевізників за рахунок громади м. Львова неприпустимим. Позивач вважає, що відповідач необґрунтовано підвищив тарифи на проїзд, що призвело до виникнення соціальної напруги та обурення населення, порушення прав позивача та його сім'ї на проїзд за тарифом встановленим належним чином. З огляду на викладене, позивач вважає, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, а вжиття заходів забезпечення позову збереже матеріально-правові інтереси позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Просить забезпечити позов.

Позивач та представник позивача в підготовчому засіданні клопотання про забезпечення позову підтримали, просили задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти клопотання про забезпечення позову заперечив, просив відмовити. У підготовчому засіданні представник відповідача пояснив, що підстави для забезпечення позову відсутні, оскільки ні позивач, ні його представник необгрунтували яким чином невжиття заходів забезпечення позову ускладнить відновлення порушених на думку позивача прав. Зазначив, що оскаржувана ухвали прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначений законом. Зазначив, що у відповідності до ст. 28 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що виконавчі органи місцевих рад наділені компетенцією із встановлення тарифів на перевезення транспортних послуг, тому жодних конкретизацій, що це лише дозволяє органу місцевого самоврядування, виконавчому органу затверджувати тарифи на електротранспорті даний Закон не регулює. Також представник відповідача пояснив, що посилання позивача на ст. 5 Закон України Про автомобільний транспорт є безпідставним, оскільки така визначає порядок встановлення тарифів перевезення пасажирів автобусами, які працюють у звичайному режимі на приміських та міжміських автобусних маршрутах. Однак, у даному випадку оскаржуваним рішенням відповідача встановлено тариф на перевезення у міських автобусних маршрутах, оскільки саме до компетенції виконавчих органів міської ради належить встановлення тарифів лише на міських маршрутах. Просив відмовити у забезпеченні позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Порядок вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначено у Главі 10 КАС України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду заяви) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч.2 ст.150 КАС України).

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (ч.4 ст.150 КАС України).

Відповідно до ст. 151 КАС України адміністративний позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову та доведеності належними доказами обставин, на які посилається заявник в заяві; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи наявна хоча б одна з вищенаведених обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

За правилами частини 1 статті 77 КАС України тягар доведення необхідності вжиття заходів забезпечення позову з наданням відповідних доказів покладається саме на позивачів, які ініціюють таке клопотання.

Згідно з роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи з забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Суд встановив, що ухвалою Виконавчого комітету Львівської міської ради від 25.01.2019 № 62 "Про встановлення тарифу на послуги з перевезення пасажирів у міському автомобільному транспорті" було встановлено тариф на послуги з перевезення пасажирів у міському автомобільному транспорті для автобусів, які працюють у "звичайному режимі", режимі "експрес" та "маршрутне таксі", у розмірі 7,00 грн за 1 поїздку.

Як встановив суд із змісту позовних вимог, позивач вважає, що Виконавчий комітет Львівської міської ради вийшов за межі наданих йому повноважень при прийнятті оскаржуваної ухвали.

Так, підставою для звернення позивача до суду із заявою про забезпечення позову є оскаржуване рішення, яке на думку позивача призводить до триваючого правопорушення, оскільки кожного дня відбувається проїзд у міському транспорті за діючим тарифом 7 гривень, тому при подальшому задоволенні судом позовних вимог позивача, відновлення порушених прав останнього буде неможливим або потребуватиме значних зусиль, часу та витрат, а в окремих випадках, враховуючи масштаб правопорушення стане неможливим.

Проте, як встановив суд з матеріалів справи, заява про забезпечення позову не містить беззаперечних мотивів, за якими позивач вважає, що захист саме його прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також не вказано в чому полягає значимість таких зусиль і наскільки значні витрати будуть позивачем при цьому понесені.

В той же час, наявність очевидних ознак протиправності рішення відповідача, на які посилається позивач у своїй заяві про забезпечення позову, може бути встановлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за наслідком розгляду справи по суті.

Однак, в поданій суду заяві позивач не навів суду належних доказів існування обставини, які б свідчили, що невжиття заходів забезпечення позову заподіє шкоди його правам, чи захист цих прав стане неможливим без вжиття таких заходів або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Виходячи із пов'язаності заходів про забезпечення позову з його предметом, співмірності таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову, зупинення виконання оскаржуваних постанов фактично призведе до вирішення справи по суті позовних вимог.

Крім того, посилання позивача на протиправність оскаржуваних постанов, суд вважає передчасним, оскільки вказана обставина підлягає встановленню під час судового розгляду справи.

На думку суду, даний спосіб забезпечення позову є фактичним вирішенням позовних вимоги на період розгляду справи, що не узгоджується з метою застосування правового інституту забезпечення позову та є неприпустимим.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що підстави забезпечення позову, наведені позивачем у поданій суду заяві є необґрунтованими.

З урахуванням наведеного відсутні підстави для задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 156, 248, 256, 264, 293-295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення- відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.

Повний текст ухвали складено та підписано 11.03.2019.

Суддя Р.М. Брильовський