Рішення

від 07.05.2019 по справі 1.380.2019.000620

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.000620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Сільник Н.Є.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника позивачів - ОСОБА_2

представника відповідача - Гринихи Х.А.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Міра і К", Львівське комунальне автотранспорте підприємство-1, Публічне акціонерне товариство "Львівське АТП-14630", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фіакр Львів", Товариство з обмеженою відповідальністю "Успіх БМ" про визнання протиправним та нечинним рішення,-

Встановив:

На розгляді Львівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Міра і К", Львівське комунальне автотранспортне підприємство-1, Публічне акціонерне товариство "Львівське АТП-14630", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фіакр Львів", Товариство з обмеженою відповідальністю "Успіх БМ" про визнання протиправним та нечинним рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради "Про встановлення тарифу на послуги з перевезення пасажирів у міському автомобільному транспорті" № 62 від 25.01.2019.

В обґрунтування позовним вимог позивачі зазначили, що відповідач не виконує покладених на нього Законами України "Про місцеві державні адміністрації", "Про автомобільний транспорт" та іншими нормативними документами повноважень щодо організації перевезень пасажирів автомобільним транспортом загального користування і здійснення державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту. Внаслідок самоусунення відповідача від контролю за встановленням (зміною) автомобільними перевізниками тарифів на перевезення пасажирів на міських маршрутах під час організації перевезень пасажирів автомобільним транспортом у м. Львові, відбувається необґрунтоване підвищення перевізниками тарифів на проїзд та, як наслідок, виникнення соціальної напруги та обурення населення, та порушення позивачів права на проїзд за тарифом встановленим належним чином. Також при прийнятті рішення не були враховані доводи громадськості щодо необхідності проведення обстеження (аудиту) пасажиропотоку у міському автомобільному транспорті м. Львова відповідно до Порядку організації перевезень пасажирів та багажу автомобільним транспортом затвердженого Наказом Міністерства інфраструктури України від 15.07.2013 №480. Просить позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача подав відзив на адміністративний позов, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує повністю. В обґрунтування відзиву зазначив, що відповідачем жодних порушень положень Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності , Закону України Про доступ до публічної інформації при прийнятті оспорюваного рішення допущено не було. Свій законодавчо встановлений обов`язок по оприлюдненню відповідної інформації щодо проектів рішень, самих проектів рішень та аналізу у порядку передбаченому законом, в тому числі щодо опублікування самих рішень відповідачем (виконавчим комітетом Львівської міської ради) був дотриманий, а тому визначені позивачем підстави для визнання оскаржуваного рішення протиправним, законних підстав немає. Просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Позивачем -1 подано додаткові пояснення на адміністративний позов. В обґрунтування яких зазначено, що згідно п.1913033 30331070 додатку до ухвали ЛМР №4249 від 29.11.2018 "Про місцевий бюджет м. Львова на 2019 р" компенсаційні виплати на пільговий проїзд автомобільним транспортом окремим категоріям громадян встановлені у розмірі 61 313 200 грн. Таким чином, додаткове фінансування авто перевізників за рахунок громади м. Львова абсолютно неприпустиме. Також зазначив, що при підготовці оскаржуваного рішення був відсутній аналіз регуляторного впливу та не оприлюднено проект оскаржуваного рішення.

Представник відповідача подав додаткові пояснення щодо заперечення позовних вимог. Зазначив, що на виконання вказаних положень Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" управлінням транспорту департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради (розробником проекту рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 25.01.2019 №62 "Про встановлення тарифу на послуги з перевезення пасажирів у міському автомобільному транспорті" було забезпечено опублікування і проекту вказаного рішення виконавчого комітету Львівської міської ради, і прийнято рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 25.01.2019 №62 у друкованому виданні "Львівська пошта".

Позивач-1 та представник позивачів в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, просили задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив, просила в задоволенні таких відмовити повністю.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

25.01.2019 року Виконавчим комітетом Львівської міської ради було прийнято рішення №62 "Про встановлення тарифу на послуги з перевезення пасажирів у міському автомобільному транспорті".

Не погоджуючись із Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради №62 від 25.01.2019 року "Про встановлення тарифу на послуги з перевезення пасажирів у міському автомобільному транспорті" , позивачі звернулися з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частиною другою статті 6 та частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою та другою ст.77 КАС України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача

Відповідно до пункту 18 частини першої статті 4 КАС України, нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Згідно з частиною другої статті 264 КАС України, право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачі є мешканцями міста Львова та їм кореспондоване право користування автомобільним транспортом у місті проживання, таким чином, дія оскаржуваного рішення як акту регуляторного впливу поширюється в тому числі і на позивачів.

Тому, суд вважає, що позивач є суб`єктом правовідносин, до якого застосовується Рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №62 від 25.01.2019 року "Про встановлення тарифу на послуги з перевезення пасажирів у міському автомобільному транспорті".

Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України.

З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такі ж положення закріплені у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними.

В Основному Законі України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144). На основі цього положення Конституції України в Законі визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (частина перша статті 59). Проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, суд дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти.

До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію. Такий висновок узгоджується із правовими позиціями Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 27 грудня 2001 року № 20-рп/2001 у справі про укази Президії Верховної Ради України щодо Компартії України, зареєстрованої 22 липня 1991 року (абзац перший пункту 6 мотивувальної частини), від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі про акти органів Верховної Ради України (абзац четвертий пункту 1 мотивувальної частини).

У відповідності до ст.10 Закону України Про місцеве самоврядування , сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 11 Закону України Про місцеве самоврядування передбачено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Підпунктом 2 пункту а ст.28 Закону України Про місцеве самоврядування передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законом, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), транспортні та інші послуги.

Відповідно до частини 3 статті 5 Закону України "Про автомобільний транспорт" державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту реалізується шляхом проведення центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, зокрема тарифної політики на автомобільному транспорті.

Згідно з статтею 7 Закону України Про автомобільний транспорт забезпечення організації пасажирських перевезень покладається на міських автобусних маршрутах загального користування - на виконавчий комітет сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту.

Ухвалою Львівської міської ради №777 від 14.07.2016 року Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради , а саме пунктом 8 розділу II додатку 1 передбачено, що до повноважень виконавчого комітету Львівської міської ради належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством України, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг), транспортні та інші послуги.

Аналогічне положення закріплено у пункті 3.8. Положення про виконавчий комітет Львівської міської ради (затверджено ухвалою Львівської міської ради №1478 від 09.02.2017 року), згідно із яким до повноважень виконавчого комітету належить встановлення тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг), транспортні та інші послуги.

З огляду на вищевикладене, відповідач (виконавчий комітет Львівської міської ради) наділений повноваженнями щодо встановлення тарифів на транспортні послуги в порядку і межах, визначених чинним законодавством України.

Позивачі у позовній заяві зазначають, що під час проведення відповідачем конкурсів з визначення переможців на перевезення пасажирів на міському транспорті не розглядалася така умова конкурсу, як вартість перевезення, з приводу цього суд зазначає наступне.

Законом України Про автомобільний транспорт встановлено, що організація проведення конкурсу та визначення умов перевезень покладається на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 9 ст. 6 Закону України Про автомобільний транспорт , органи місцевого самоврядування формують мережу міських автобусних маршрутів загального користування і здійснюють контроль за виконанням транспортного законодавства на відповідній території згідно з повноваженнями, визначеними законами.

Статтею 44 Закону України Про автомобільний транспорт також встановлено, що для підготовки та проведення конкурсу органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування утворюють конкурсний комітет, до складу якого входять представники відповідних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та територіальних органів Національної поліції, а також громадських організацій у сфері автомобільного транспорту.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 року № 1081 (зі змінами), Порядок проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, визначає, що організатором є орган виконавчої влади, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, який самостійно або із залученням робочого органу проводить конкурс з визначення автомобільного перевізника на автобусних маршрутах загального користування.

Пунктом 4 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування визначено, що організатором перевезень на автобусному маршруті загального користування є, зокрема, виконавчий орган місцевої ради об`єднаної територіальної громади сіл, селищ, міст - на маршруті, що проходить у межах території об`єднаної територіальної громади (міський чи приміський маршрут).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.11.2016 року № 1062 Про затвердження Положення про управління транспорту департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради та його структури до компетенції управління транспорту департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради віднесено організацію конкурсів на здійснення перевезень на автобусних маршрутах загального користування, з визначення операторів паркування автотранспорту у порядку, передбаченому законодавством України.

Повноваження управління транспорту департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради в частині організації конкурсів на здійснення перевезень на автобусних маршрутах загального користування, з визначення операторів паркування автотранспорту у порядку, передбаченому законодавством України закріплено також в ухвалі Львівської міської ради №777 від 14.07.2016 року Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради .

Виконавчий комітет Львівської міської ради, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є окремою юридичною особою з присвоєним кодом ЄДРПОУ - 26256622.

Управління транспорту департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, також, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є окремою юридичною особою з присвоєним кодом ЄДРПОУ - 41005838

Відтак, аргументи позивачів, які стосуються процедури проведення конкурсу з визначення автомобільного перевізника на міських автобусних маршрутах загального користування у м. Львові, можуть бути адресовані організатору конкурсу (управлінню транспорту департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради), а не відповідачу у справі - виконавчому комітету Львівської міської ради.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності - ч. 12 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Так, статтею 1 Закону №1160 визначено, що регуляторний акт це:

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання;

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом;

- регуляторний орган - Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, інший державний орган, центральний орган виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, а також посадова особа будь-якого із зазначених органів, якщо відповідно до законодавства ця особа має повноваження одноособово приймати регуляторні акти. До регуляторних органів також належать територіальні органи центральних органів виконавчої влади, державні спеціалізовані установи та організації, некомерційні самоврядні організації, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, якщо ці органи, установи та організації відповідно до своїх повноважень приймають регуляторні акти;

- регуляторна діяльність - діяльність, спрямована на підготовку, прийняття, відстеження результативності та перегляд регуляторних актів, яка здійснюється регуляторними органами, фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями, територіальними громадами в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Аналізуючи вказані норми, можна дійти висновку, що за своєю правовою природою рішення (акт) органу місцевого самоврядування чи його виконавчого органу (яким у даному випадку є виконавчий комітет Львівської міської ради) є регуляторним актом за умови, якщо таким рішенням (актом) змінені норми права, рішення розраховане на неодноразове застосування і щодо невизначеного кола осіб, з метою встановлення тарифів на перевезення населення у відповідному населеному пункті.

Наведена правова позиція узгоджується із правовою позицією, яка міститься у висновках, викладених у постановах Верховного Суду у справах від 31.01.2018р. №490/2099/15-а, від 08.05.2018р. у справі №405/5819/14-а, від 21.12.2018р. у справі №591/1335/15-а, від 20.02.2019р. у справі №812/1177/18.

Також і у рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009р. № 7-рп/2009 зазначено, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, зверненні до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Згідно ст. 8 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності стосовно кожного проекту регуляторного акта його розробником готується аналіз регуляторного впливу.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань.

Повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет.

Звіт про відстеження результативності регуляторного акта оприлюднюється шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації регуляторного органу, який прийняв цей регуляторний акт, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених цим регуляторним органом, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці цього регуляторного органу в мережі Інтернет.

Відповідно до статті 12 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.

Слід зауважити, що офіційних друкованих засобів масової інформації Львівської міської ради не існує.

Відтак, у газеті Львівська пошта (№ 89(2101) від 10 листопада 2018 року) на сторінці 14 було опубліковано проект рішення виконавчого комітету Львівської міської ради Про встановлення тарифу на послуги з перевезення пасажирів у міському автомобільному транспорті та аналіз регуляторного впливу зазначеного проекту рішення.

Також у газеті Львівська пошта (№ 9(2124) від 01 лютого 2019 року) на сторінці 13 опубліковано рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 25.01.2019 № 62 Про встановлення тарифу на послуги з перевезення пасажирів у міському автомобільному транспорті .

Підпунктом 4.1.1. Стандартів внутрішньої роботи у Львівській міській раді та її виконавчих органах, установах, організаціях, комунальних підприємствах (затверджено рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 11.02.2011 № 139 Про затвердження стандартів внутрішньої роботи у Львівській міській раді та її виконавчих органах, установах, організаціях, комунальних підприємствах ) основним електронним інформаційним ресурсом Львівської міської ради є офіційний сайт Львівської міської ради (www.city-adm.lviv.ua).

На офіційному сайті Львівської міської ради у розділі Консультації з громадськістю опубліковано повідомлення про те, що з 14 листопада до 28 листопада 2018 року триватимуть консультації з громадськістю щодо проекту рішення виконавчого комітету Про встановлення тарифів на послуги з перевезення пасажирів у міському автомобільному транспорті (https://city-adm.lviv.ua/public-consultation/257931-konsultatsii-z-hromadskistiu-shchodo-proektu-rishennia-vykonavchoho-komitetu-pro-vstanovlennia-taryfiv-na-posluhy-z-perevezennia-pasazhyriv-u-miskomu-avtomobilnomu-transporti ).

Відповідно до статті 48 Статуту територіальної громади міста Львова органи та посадові особи місцевого самоврядування міста Львова можуть проводити консультації з громадськістю з питань, що відносяться до їх компетенції. Консультації з громадськістю проводяться шляхом проведення опитувань та збору пропозицій членів територіальної громади з питань, які належать до компетенції місцевого самоврядування. Проведення консультацій з громадськістю є обов`язковим зокрема при прийнятті регуляторних актів.

Таким чином, із 14 листопада до 28 листопада 2018 року у Львівській міській раді тривали консультації з громадськістю щодо проекту рішення виконавчого комітету Про встановлення тарифів на послуги з перевезення пасажирів у міському автомобільному транспорті , ініціатором яких виступало управління транспорту департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради.

Відтак з відповідним проектом рішення виконавчого комітету Львівської міської ради можна було ознайомитись на сайті Львівської міської ради та у відділі громадського партнерства управління Секретаріат ради Львівської міської ради, за адресою: м. Львів, пл. Ринок 1. Усім зацікавленим особам було надано можливість подавати свої зауваження та пропозиції через Центри надання адміністративних послуг м. Львова, або як електронне звернення до 28 листопада 2018 року.

За згаданим вище посиланням також міститься інформація про аналіз регуляторного впливу згаданого проекту рішення виконавчого комітету Львівської міської ради.

Відповідно до аналізу регуляторного впливу проекту рішення Про встановлення тарифів на послуги з перевезення пасажирів у міському автомобільному транспорті було визначено, що діючий тариф розрахований автоперевізниками при ціні палива 22,79 грн/л з рентабельністю 15%. За цей час відбувся ріст цін на паливо на 45% у порівнянні із груднем 2017 року (середня ціна зросла з 22,79 до 33 грн/л).

Згідно із даними аналізу регуляторного впливу простежується зростання заробітної плати. У 2017 році величина мінімальної заробітної плати становила 3200 гривень. З січня 2017 року мінімальна зарплата становить 3723 грн., відповідно ріст на 16%.

У зв`язку із зростанням складових тарифу, діючий тариф не забезпечує рентабельну роботу підприємств-перевізників, що призвело до необхідності перегляду діючого тарифу.

Відповідно до п.1.6. Методики розрахунку тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту, затвердженої наказом Міністерства транспорту України від 17.11.2009 № 1175, перегляд тарифів повинен здійснюватися у зв`язку із зміною умов виробничої діяльності та реалізації послуг, що не залежать від господарської діяльності підприємств-перевізників, в тому числі в разі зміни вартості палива більш ніж на 10%.

Згідно з розрахунковими (нормативними) витратами на прикладі Львівського комунального АТП №1 вартість перевезення одного пасажира становить в середньому 8,21 грн. (рентабельність дорівнює нулю). По інших підприємствах розрахунки тарифу по маршрутах коливаються, а саме: середній тариф ТзОВ Фіакр-Львів 8,51грн.; ТзОВ Успіх БМ 8,10грн, ТзОВ Міра і К 8,45грн, ПАТ Львівське АТП 14630 8,31 грн. У проекті тарифу застосований рівень прибутку для приватних підприємств 15%.

Згідно із статтею 10 Закону України Про автомобільний транспорт тарифна політика на автомобільному транспорті має задовольняти підприємницький інтерес, забезпечувати розвиток автомобільного транспорту, стимулювати впровадження новітніх технологій перевезень, застосування сучасних типів транспортних засобів, а також сприяти вирішенню таких завдань:

• збільшення можливостей суб`єктів господарювання щодо забезпечення потреб споживачів у послугах, залучення інвестицій у розвиток автомобільного транспорту та досягнення сталих економічних умов роботи;

• стимулювання конкуренції та появи нових суб`єктів господарювання, які належать до автомобільного транспорту;

• забезпечення балансу між платоспроможним попитом на послуги та обсягом витрат на їх надання;

• забезпечення стабільності, прозорості та прогнозованості тарифів.

Таким чином, встановлення тарифів повинне бути таким щоб можна було забезпечити баланс між платоспроможним попитом на послугами та обсягом витрат на їх надання, встановлення тарифів повинне забезпечувати стабільності, прозорість та прогнозованість тарифів.

За результатами проведення згаданих консультацій із громадськістю було подано 117 пропозицій громадськості, які були враховані при поданні на розгляд виконавчого комітету Львівської міської ради проекту рішення Про встановлення тарифів на послуги з перевезення пасажирів у міському автомобільному транспорті

Відтак, твердження позивача, що при прийнятті оскаржуваного рішення не були враховані доводи громадськості не відповідає дійсності.

Визначаючись на предмет дотримання відповідачем частини другої статті 2 КАС України, при прийнятті оскаржуваного рішення, суд приходить до переконання, що оскаржуване рішення повністю відповідає вимогам даної статті, тобто, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, суд приходить до переконання, що рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 25.01.2019 року №62 Про встановлення тарифів на перевезення пасажирів у міському автомобільному транспорті прийняте у відповідності до Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності , з дотриманням Методики проведення аналізу впливу регуляторного акту, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України №308 від 11.03.2004 року, а тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_3 слід відмовити повністю.

Зі змісту ст. 139 КАС України вбачається, що у випадку не задоволення позову позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, понесені ним судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 90, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п. 15 розділу "Перехідних положень" КАС України, суд -

Вирішив:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 10.05.2019.

Суддя Р.М. Брильовський