Рішення

від 04.03.2019 по справі 500/2613/18

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2613/18

04 березня 2019 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мандзія О.П.

за участю:

секретаря судового засідання Канюка Н.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Живчик В.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФC у Тернопільській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області від 13.06.2018 року №0005601407.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Головним управлінням ДФC у Хмельницькій області за результатами фактичної перевірки, викладеними в акті №0194/22/01/14/НОМЕР_1 від 29.05.2018 року, помилково зроблено висновок про не здійснення обліку готівкових коштів у загальній сумі 3218,89 грн. у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку доходів і витрат №002673 від 24.04.2014 року, що є порушенням р.ІІ п.11 постанови Правління Національного банку України №148 від 29.12.2017 року "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні".

Позивачем проведено усі розрахункові операції, в тому числі, 27.05.2018 року та 28.05.2018 року на повну суму покупки через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій (далі - РРО) з роздрукуванням відповідних розрахункових документів та їх підклеювання у книзі обліку розрахункових операцій (далі - КОРО), що є фактом здійснення обліку готівки.

Водночас, згідно Z-звіту №1103 за 27.05.2018 року на суму продаж 1107,11 грн., цього ж дня відбулось повернення товару на суму 198,45 грн., що не враховано контролюючим органом ні під час проведення перевірки, ні під час прийняття оскаржуваного рішення.

За таких обставин, позивач вважає протиправним застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування РРО спірним податковим повідомленням-рішенням від 13.06.2018 року №0005601407, яке підлягає скасуванню, що і зумовило звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 03.12.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено у справі судове засідання на 26.12.2018 року.

На виконання вимог вказаної ухвали, Головним управлінням ДФС у Тернопільській області 17.12.2018 року подано до суду відзив на позовну заяву (а.с.35-36), просило відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що працівниками Головного управління ДФC у Хмельницькій області при проведенні фактичної перевірки суб'єкта господарювання ОСОБА_3 встановлено факт не оприбуткування готівкової виручки в книзі обліку доходів та витрат за період з 27.05.2018 року по 28.05.2018 року. Загальна сума згідно фіскальних звітів чеків готівкових розрахунків, яка не оприбуткована належним чином за вищевказані періоди, становить 3218,89 грн.

Як наслідок, відповідачем правомірно застосовано штрафні санкції у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми згідно п.1 Указу Президента України №436/95 від 12.06.1995 року "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", а тому вимоги позивача про скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є необґрунтованими.

Ухвалою суду від 26.12.2018 року, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оголошено перерву в судовому засіданні до 24.01.2019 року.

Ухвалою суду від 24.01.2019 року, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 КАС України, оголошено перерву в судовому засіданні до 19.02.2019 року.

Ухвалою суду від 19.02.2019 року, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 КАС України, оголошено перерву в судовому засіданні до 04.03.2019 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з мотивів, викладених у позовній заяві, просив суд задовольнити їх в повному обсязі, надавши додаткові документи щодо спростування заперечень відповідача. Додатково вказав, що відповідачем безпідставно до розрахунку штрафних санкцій влючено непрямі податки акциз та ПДВ, які не є доходом підприємця.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, з підстав наведених у відзиві, просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийнятті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 12.11.2004 року зареєстрований як фізична особа-підприємець, основним видом економічної діяльності якого є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, згідно відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.12-13).

Працівниками Головного управлінням ДФС України у Хмельницькій області 29.05.2018 року, на підставі наказу №1671 від 23.05.2018 року "Про проведення фактичної перевірки" (а.с.26), проведено перевірку господарської одиниці - універсам "ІНФОРМАЦІЯ_2", що розташована за адресою: АДРЕСА_1, суб'єкта господарювання - ОСОБА_3, зареєстрованого в Підволочиському відділенні Кременецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області, за результатами якої складено акт фактичної перевірки №0194/22/01/14/НОМЕР_1 від 29.05.2018 року (а.с.28-31).

В ході проведення фактичної перевірки встановлено не здійснення обліку готівкових коштів у загальній сумі 3218,89 грн. у повній сумі їх фактичних надходжень у книгу обліку доходів і витрат №002673 від 24.04.2014 року, а саме: за період з 27.05.2018 року по 28.05.2018 року, не відображено у вищевказаній книзі готівкові кошти отримані від реалізації товарно-матеріальних цінностей із застосуванням РРО (а.с.58), а саме: ІКС-483LT фіскальний номер 1912000713 Z-звіт №1103 за 27.05.2018 року на суму 1107,11 грн., Z-звіт №1104 за 28.05.2018 року на суму 705,75 грн. (а.с.16-20), ІКС-483LT фіскальний номер 1912000623 Z-звіт №2502 за 27.05.2018 року на суму 703,95 грн., Z-звіт №2503 за 28.05.2018 року на суму 702,08 грн. (а.с.21-25).

Разом з тим, працівниками податкового органу не встановлено порушення правил відображення готівки у КОРО після проведення розрахункової операції із застосуванням РРО.

У висновку акта перевірки зазначено про порушення р.ІІ п.11 постанови Національного банку України №148 від 29.12.2017 року "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні".

На підставі результатів перевірки Головним управлінням ДФС України у Тернопільській області 13.06.2018 року застосовано штрафні санкції до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 податковим повідомленням-рішенням №0005601407 за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування РРО у сумі 16094,45 грн. (а.с.14).

Не погодившись із таким рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Згідно ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті перевірки, і винесених на підставі них спірного рішення на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.56 Закону України "Про Національний банк" № 679-XIV від 20.05.1999 року, Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

На виконання вимог Закону України "Про Національний банк України" з метою удосконалення та приведення у відповідність до вимог нормативно-правових актів України Правління Національного банку України затвердило Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні від 29.12.2017 року № 148 (далі - Положення №148, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пп.18 п.3 р.I "Загальні положення" Положення №148 оприбуткування готівки - проведення суб'єктами господарювання обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі / книзі обліку доходів і витрат.

Згідно п.5 р.ІІ "Вимоги до організації готівкових розрахунків" Положення №148, зокрема, що суб'єкти господарювання здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Книга обліку - касова книга, книга обліку виданої та прийнятої старшим касиром готівки, книга обліку розрахункових операцій, книга обліку доходів і витрат (пп.13 п.3 р.І Положення №148).

У відповідності до п.11 р.ІІ Положення №148 готівка, що надходить до кас, оприбутковується в день одержання готівки у повній сумі.

Оприбуткуванням готівки в касах установ/підприємств / відокремлених підрозділів, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги / застосуванням РРО та КОРО (у разі застосування КОРО без застосування РРО), є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів / фіскальних звітних чеків (або даних розрахункових квитанцій).

Касова книга - документ установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі (пп.9 п.3 р.І Положення №148).

В силу приписів п.39 р.IV "Порядок ведення касової книги та обов'язки касира" Положення №148 відокремлені підрозділи установ/підприємств, страхові агенти, брокери, розповсюджувачі лотерей, які здійснюють готівкові розрахунки із застосуванням РРО або РК та веденням КОРО, але не проводять операцій з приймання (видачі) готівки за касовими ордерами, а також фізичні особи - підприємці касової книги не ведуть.

Водночас, згідно п.48 р.VI "Контроль за дотриманням порядку ведення операцій з готівкою" Положення №148 контролюючий орган під час проведення перевірки, зокрема, перевіряє повноту та своєчасність оприбуткування в касах готівкових надходжень, одержаних установою/підприємством (за реалізовану продукцію, продані товари, виконані роботи, надані послуги і за позареалізаційні операції). Готівка, що надходить до кас, повинна своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися. Порядок оприбуткування готівки в касах, у тому числі і під час розрахунків із застосуванням РРО (або РК), визначено в пункті 11 розділу II цього Положення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до розрахунку штрафних (фінансових) санкцій за результатами фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 відповідно до акту перевірки №0194/22/01/14/НОМЕР_1 від 29.05.2018 року (а.с.15), за порушення п.11 р.II Положення №148, а саме: не забезпечено облік готівкових коштів в повній сумі її фактичних надходжень у книзі обліку доходів і витрат в загальній сумі 3218,89 грн., відповідачем застосовано штрафні (фінансові) санкції згідно Указу Президента України від 12.06.1995 року № 436/96 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" - у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми, що становить 16094,45 грн.

Проте, системний аналіз наведених законодавчих норм свідчить про те, що порядок оприбуткування готівки в касах, у тому числі і під час розрахунків із застосуванням РРО, визначений в п.11 р. II Положення №148, в редакції чинній на час проведення фактичної перевірки, що полягає у здійсненні обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі, не відноситься до категорії платників податків фізичних осіб - підприємців, у яких взагалі відсутній обов'язок введення такої.

При цьому, перевірка контролюючим органом повноти та своєчасність оприбуткування в касах готівкових надходжень передбачена щодо отриманих таких саме установою/підприємством, в той як позивач є суб'єктом господарювання - фізичною особою-підприємцем.

Згідно з пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Також суд звертає увагу, що можливість неоднозначного визначення порядку оприбуткування готівки в касах, як наслідок, множинного трактування прав та обов'язків платників податків усунено постановою Правління Національного банку України від 24.05.2018 року № 54, яка діє з 01.06.2018 року, та прийнято нову редакцію п.11 р.II Положення №148 у новій редакції: "Готівка, що надходить до кас, оприбутковується в день одержання готівки в повній сумі.

Оприбуткуванням готівки в касах установ/підприємств та їх відокремлених підрозділів, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Оприбуткуванням готівки в касах фізичних осіб - підприємців, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх товарними чеками (квитанціями) і веденням книги обліку доходів і витрат (або книги обліку доходів), є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у книзі обліку доходів і витрат (або книзі обліку доходів) на підставі товарних чеків (квитанцій).

Оприбуткуванням готівки в касах відокремлених підрозділів установ/підприємств, а також у касах фізичних осіб - підприємців, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням РРО та/або КОРО без ведення касової книги, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень на підставі даних розрахункових документів шляхом формування та друку фіскальних звітних чеків і їх підклеювання до відповідних сторінок КОРО / занесення даних розрахункових квитанцій до КОРО.

Суб'єкти господарювання, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням РРО та/або КОРО, використовують КОРО для:

1) підклеювання та зберігання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках КОРО;

2) здійснення операцій із розрахунковими квитанціями в разі виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії;

3) обліку ремонтів, робіт з технічного обслуговування, перевірок конструкцій та програмного забезпечення РРО."

З огляду на викладене, з 01.06.2018 року п.11 р.II Положення №148 визначено, зокрема, порядок оприбуткуванням готівки у касах фізичних осіб-підприємців, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням РРО та КОРО без ведення касової книги, що полягає у сукупності таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО і їх підклеювання до відповідних сторінок КОРО. Виконання цих дій в сукупності може свідчити про належне оприбуткування готівкових коштів.

Тобто на час перевірки (29.05.2018 року) і день прийняття оскарженого рішення (13.06.2018 року) діяли різні редакції п.11 р.II Положення №148.

Як встановлено судом та не заперечувалось відповідачем, що отримання позивачем готівкових коштів на загальну суму 3218,89 грн. було проведено через РРО шляхом роздруківки фіскальних звітних чеків (Z-звіт), які долучено до КОРО, а саме: ІКС-483LT фіскальний номер 1912000713 Z-звіт №1103 за 27.05.2018 року на суму 1107,11 грн., Z-звіт №1104 за 28.05.2018 року на суму 705,75 грн. (а.с.16-20) та ІКС-483LT фіскальний номер 1912000623 Z-звіт №2502 за 27.05.2018 року на суму 703,95 грн., Z-звіт №2503 за 28.05.2018 року на суму 702,08 грн. (а.с.21-25).

Разом з тим, фактичною перевіркою посадовими особами Головного управління ДФС у Хмельницькій області встановлено не оприбуткування позивачем готівкових коштів на суму 3218,89 грн. саме у книзі обліку доходів та витрат, що полягає у відсутності записів про суми доходу отримані 27.05.2018 року та 28.05.2018 року (а.с.58).

За змістом п.177.10. ст. 177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.

Фізичні особи - підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, встановлений наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 року №481, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 року за №1686/24218 (далі - Порядок №481).

Пунктом 1 Порядку №481 визначено, що відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 178.6 статті 178 розділу IV Податкового кодексу України (далі - Кодекс) фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - самозайняті особи), зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга), у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

Згідно п.5 Порядку №481 записи у книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід.

Отже, проведеною фактичною перевіркою встановлено не виконання позивачем вимог зазначених у п.5 Порядку №481 щодо внесення запису у книгу обліку доходів і витрат за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід.

Проте, суд вказує, що Положення №148, ні в редакції чинній з 01.06.2018 року, ні чинній на момент виникнення спірних правовідносин, не передбачає необхідності одночасного та паралельного оприбуткування готівкових коштів як у КОРО так і у книзі обліку доходів і витрат.

При цьому, абз.4 п.11 р.ІІ Положення № 148, в редакції чинній з 01.06.2018 року, визначено, що оприбуткуванням готівки в касах відокремлених підрозділів установ/підприємств, а також у касах фізичних осіб-підприємців, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням РРО та/або КОРО без ведення касової книги, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень на підставі даних розрахункових документів шляхом формування та друку фіскальних звітних чеків і їх підклеювання до відповідних сторінок КОРО/занесення даних розрахункових квитанцій до КОРО.

Наведені вище правові норми дають підстави для висновку, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є сукупність дій з фіксації повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних розрахункової книги) та відображення на їх підставі готівки у КОРО.

Таким чином, суд вважає, що саме не відображення готівки у КОРО після проведення розрахункової операції із застосуванням РРО є порушенням порядку оприбуткування готівки, відповідальність за яке встановлена Указом Президента України від 12.06.1995 року № 436/96 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки".

Такий зміст правового регулювання спірних правовідносин щодо забезпечення суб'єктами господарювання належного та повного оприбуткування готівки в касах, у тому числі і під час розрахунків із застосуванням РРО, відповідає суті вимог п.11 р.II Положення №148.

В той же час, з матеріалів справи видно, що позивачем забезпечена належна, своєчасна та повна фіксація готівки у фіскальних звітних чеках РРО та відображення на їх підставі готівки у КОРО, що не заперечується відповідачем та підтверджується матеріалами справи.

Натомість, за даним висновком акту фактичної перевірки, відповідачем до позивача застосовано штрафні санкції саме за неналежне ведення книги обліку доходів і витрат відповідно до абз.3 ст.1 Указу Президента України Указом Президента України від 12.06.1995 року № 436/96 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", яким передбачено застосовування фінансові санкцій у вигляді штрафу за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми.

Однак, виконання позивачем фіксації готівки у фіскальних звітних чеках РРО та відображення на їх підставі готівки у КОРО унеможливлює застосування штрафних санкцій на підставі вказаного Указу, оскільки порушення ведення книги обліку доходів і витрат, самі по собі, не дає підстав для накладення штрафу.

Крім того, суд зазначає, що ст.164-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що неподання або несвоєчасне подання громадянами декларацій про доходи чи включення до декларацій перекручених даних, неведення обліку або неналежне ведення обліку доходів і витрат, для яких законами України встановлено обов'язкову форму обліку, - тягне за собою попередження або накладення штрафу у розмірі від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд не вбачає порушень з боку позивача п.11 р.ІІ Положення №148, оскільки фізична особа-підприємець ОСОБА_3 фактично відобразив у КОРО повні дані щодо оприбуткування готівки відповідно до фактично проведених операцій та фактичних даних, підтверджених залученими до справи документами, що дає підставу для висновку про не відповідність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень в контексті ч.2 ст.2 КАС України, а отже є протиправним.

Щодо надання сторонами різних копій книги обліку доходів і витрат (а.с. 49-51,58) суд відзначає, що вини не мають визначального значення у справі, оскільки важливим є факт належного ведення КОРО за період 27.05.2019 р.-28.05.2019 р., що встановлено судом з оригіналів представлених КОРО, які ведуться по двох зареєстрованих РРО на ОСОБА_3

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" суд визначив, що "... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваного рішення.

Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення. Приймаючи рішення у даній справі, суд виходить із повноважень, визначених ч.2 ст.245 КАС України, де передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про скасування індивідуального акта, попередньо визнавши його протиправним.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1 ст.139 КАС України).

Таким чином, оскільки позов підлягає до задоволення, то до відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 704,80 грн. згідно платіжного доручення №4952 від 05.11.2018 року (а.с.3).

Керуючись ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області від 13.06.2018 року №0005601407.

Стягнути на користь ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_2, РНОКПП: НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, 46003, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 39403535) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 (вісімдесят) копійок, сплачений відповідно до платіжного доручення №4952 від 05.11.2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11 березня 2019 року.

Головуючий суддя Мандзій О.П.

копія вірна

Суддя Мандзій О.П.