Постанова

від 26.06.2019 по справі 500/2613/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2019 рокуЛьвів№ 857/3906/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Ільчишин Н.В.,

Пліша М.А.,

з участю секретаря судового засідання Дідик Н.С.,

представника позивача Щербатюка О.Д.,

представника відповідача Свистун ОСОБА_1 М ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 березня 2019 року (прийняте у м. Тернополі суддею Мандзієм О.П.; складене у повному обсязі 11 березня 2019 року) в справі № 500/2613/18 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просив визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - ГУ ДФС у Тернопільській області) від 13.06.2018 № 0005601407.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що ГУ ДФC у Хмельницькій області за результатами фактичної перевірки дійшло помилкового висновку про нездійснення обліку готівкових коштів у загальній сумі 3218,89 грн у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку доходів і витрат, що є порушенням пункту 11 розділу ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 148 від 29.12.2017 (далі - Положення № 148; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Проте, всі розрахункові операції, в тому числі й вищезазначені, на повну суму покупки ним проведено через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій (далі - РРО) з роздрукуванням відповідних розрахункових документів та їх підклеювання у книзі обліку розрахункових операцій (далі - КОРО), що є фактом здійснення обліку готівки.

Крім того, контролюючий орган не врахував, що згідно Z-звіту № 1103 за 27.05.2018 на суму продаж 1107,11 грн цього ж дня відбулося повернення товару на суму 198,45 грн.

За таких обставин, застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування РРО спірним податковим повідомленням-рішенням від 13.06.2018 № 0005601407 є протиправним та підлягає скасуванню.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 березня 2019 року позов задоволено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржило ГУ ДФС у Тернопільській області, яке вважає, що висновок суду першої інстанції не повністю відповідає фактичним обставинам справи. Тому просило скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не врахував того, що згідно підпункту 18 пункту 3 розділу І Положення № 148 оприбуткуванням готівки визнається проведення суб`єктами господарювання обліку готівки в касі на повну суму їх фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат. Оскільки позивачем не оприбутковано готівкові кошти в книзі обліку доходів та витрат за період з 27.05.2018 по 28.05.2018 в розмірі 3218,89 грн, ГУ ДФС у Тернопільській області правомірно винесено податкове повідомлення-рішення від 13.06.2018 № 0005601407 на загальну суму 16 094,45 грн, що відповідає п`ятикратному розміру неоприбуткованої суми.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому вказав, що апеляційна скарга є безпідставною та не підлягає задоволенню, оскільки він проводив вищевказані касові операції з дотриманням Положення № 148, здійснив облік готівки в повній сумі їх фактичних надходжень на підставі даних розрахункових документів шляхом формування та друку фіскальних звітних чеків і їх підклеювання до відповідних сторінок КОРО/занесення даних розрахункових квитанцій до КОРО.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги із аналогічних підстав; просить апеляційну скаргу задовольнити. Представник позивача, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, позивач ОСОБА_3 12.11.2004 зареєстрований як фізична особа-підприємець (далі - ФОП), основним видом економічної діяльності якого є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, згідно відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 12 - 13).

29.05.2018 працівники ГУ ДФС України у Хмельницькій області на підставі наказу № 1671 від 23.05.2018 Про проведення фактичної перевірки провели фактичну перевірку господарської одиниці - універсаму Ютіс , що розташований за адресою: Хмельницька область, м. Волочиськ, вул. Незалежності, буд. 102 а, суб`єкта господарювання ОСОБА_3 , зареєстрованого в Підволочиському відділенні Кременецької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Тернопільській області, за результатами якої склали акт фактичної перевірки № 0194/22/01/14/2803106833 від 29.05.2018 (а.с. 26, 28 - 31).

Перевіркою встановлено нездійснення обліку готівкових коштів в сумі 3218,89 грн у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку доходів і витрат № 002673 від 24.04.2014, а саме: за період з 27.05.2018 по 28.05.2018 у вказаній книзі не відображено готівкові кошти, отримані від реалізації товарно-матеріальних цінностей із застосуванням РРО, зокрема: ІКС-483LT фіскальний номер 1912000713 Z-звіт № 1103 за 27.05.2018 на суму 1107,11 грн, Z-звіт № 1104 за 28.05.2018 на суму 705,75 грн, ІКС-483LT фіскальний номер 1912000623 Z-звіт № 2502 за 27.05.2018 на суму 703,95 грн, Z-звіт № 2503 за 28.05.2018 на суму 702,08 грн (а.с. 58, 16 - 20, 21 - 25).

Разом з тим, працівники податкового органу не встановили порушення правил відображення готівки у КОРО після проведення розрахункової операції із застосуванням РРО.

У висновку акта перевірки зазначено про порушення приписів пункту 11 розділу ІІ Положення № 148.

На підставі результатів цієї перевірки ГУ ДФС України у Тернопільській області 13.06.2018 прийняло податкове повідомлення-рішення № 0005601407, яким застосувало до ФОП ОСОБА_3 штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування РРО у сумі 16 094,45 грн (а.с. 14).

Із розрахунку штрафних (фінансових) санкцій видно, що такі застосовано за порушення пункту 11 розділу II Положення № 148, а саме: не забезпечено облік готівкових коштів в повній сумі її фактичних надходжень у книзі обліку доходів і витрат в загальній сумі 3218,89 грн, та відповідно до Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/96 Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки - у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми, що становить 16 094,45 грн.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що в діях ФОП ОСОБА_3 відсутні порушення приписів пункту 11 розділу ІІ Положення № 148, оскільки він фактично відобразив у КОРО повні дані щодо оприбуткування готівки відповідно до фактично проведених операцій та фактичних даних, підтверджених долученими до справи документами, що дає підставу для висновку про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке.

Як встановлено судом, отримання позивачем готівкових коштів на загальну суму 3218,89 грн було проведено через РРО шляхом роздруківки фіскальних звітних чеків (Z-звіт), які долучено (підклеєно) до КОРО, а саме: ІКС-483LT фіскальний номер 1912000713 Z-звіт № 1103 за 27.05.2018 на суму 1107,11 грн, Z-звіт № 1104 за 28.05.2018 на суму 705,75 грн та ІКС-483LT фіскальний номер 1912000623 Z-звіт № 2502 за 27.05.2018 на суму 703,95 грн, Z-звіт № 2503 за 28.05.2018 на суму 702,08 грн (а.с. 16 - 20, 21 - 25).

Разом з тим, перевіркою встановлено не оприбуткування позивачем готівкових коштів на суму 3218,89 грн у книзі обліку доходів та витрат, що полягає у відсутності записів про суми доходу, отримані 27.05.2018 та 28.05.2018 (а.с. 58).

Таким чином, з матеріалів справи видно, що отримання вищезгаданих сум було проведено через РРО, про що свідчить фіскальні звітні чеки (Z-звіти), а їх оприбуткування відображено у розділу 2 КОРО.

Проте позивач не виконав вимоги, встановлені пунктом 5 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України № 481 від 16.09.2013 (далі - Порядок № 481) щодо внесення запису у Книгу за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід.

Ведення Книги обліку доходів і витрат обумовлено приписами статті 177 Податкового Кодексу України з метою оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності та визначення правильності розрахунок податку на доходи фізичних осіб.

Так, за приписами пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.

Порядком № 481 передбачено, що у книзі обліку доходів і витрат за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

Підпунктом 14 пункту 3 Положення № 148 також передбачено наявність Книги обліку доходів і витрат у осіб, що здійснюють операції, пов`язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу.

Проте, Положення № 148 не передбачає необхідності одночасного та паралельного оприбуткування готівкових коштів як у КОРО так і у книзі обліку доходів і витрат.

Так, пунктом 11 розділу ІІ Положення № 148 встановлено, що готівка, що надходить до кас, оприбутковується в день одержання готівки у повній сумі.

Оприбуткуванням готівки в касах установ/підприємств/відокремлених підрозділів, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги/застосуванням РРО та КОРО (у разі застосування КОРО без застосування РРО), є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів/фіскальних звітних чеків (або даних розрахункових квитанцій).

Наведені вище правові норми дають підстави для висновку, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є сукупність дій з фіксації повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних розрахункової книги) та відображення на їх підставі готівки у КОРО.

Не відображення готівки у КОРО після проведення розрахункової операції із застосуванням РРО є порушенням порядку оприбуткування готівки, відповідальність за яке встановлена Указом Президента України від 12.06.1995 № 436/96 Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки .

Такий зміст правового регулювання спірних правовідносин щодо забезпечення суб`єктами господарювання належного та повного оприбуткування готівки в касах, у тому числі і під час розрахунків із застосуванням РРО, відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 1 квітня 2014 року у справі № 21-54а14 та в постанові Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 824/2588/13-а.

В той же час, з матеріалів справи видно, що позивачем забезпечена належна, своєчасна та повна фіксація готівки у фіскальних звітних чеках РРО та відображення на їх підставі готівки у КОРО.

Фактично, відповідачем до позивача застосовано штрафні санкції за неналежне ведення Книги обліку доходів і витрат.

Указом Президента України від 12.06.1995 № 436/96 Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки передбачено застосовування фінансові санкцій у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми, отже виконання позивачем всіх вимог Положення № 148 щодо фіксації готівки у фіскальних звітних чеках РРО та відображення на їх підставі готівки у КОРО унеможливлює застосування штрафних санкцій, оскільки порушення ведення Книги обліку доходів і витрат, самі по собі, не дають підстав для накладення штрафу.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 803/1038/17.

За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 березня 2019 року в адміністративній справі № 500/2613/18 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді Н. В. Ільчишин М. А. Пліш Постанова складена у повному обсязі 02 липня 2019 року.