Рішення

від 06.03.2019 по справі 607/25952/18

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 607/25952/18

06 березня 2019 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Баранюка А.З.

за участю:

секретаря судового засідання Кухар О.Л.

представника позивача: ОСОБА_1;

представника відповідача: Матуса Т.А.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, третя особа Петриківський обласний геріатричний пансіонат про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області звернулася ОСОБА_3 (надалі - позивач) з адміністративним позовом Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (надалі - відповідач), третя особа Петриківський обласний геріатричний пансіонат про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що є особою, яка переміщена з тимчасово окупованої території України, з 01.09.2014 року знаходиться на обліку у Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області та перебуває в Петриківському обласному геріатричному пансіонаті.

З 07 червня 2018 року по 10 серпня 2018 року ОСОБА_3 перебувала у відпустці за межами Тернопільської області. За цей час їй нарахована пенсія у розмірі 2551,48 грн. Зазначена пенсія обліковується в Тернопільському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Тернопільської області як поточна доплата за минулий період. Проте відповідач відмовляється виплатити цю пенсію, оскільки такі кошти будуть виплачені після прийняття відповідного порядку Кабінетом Міністрів України.

Позивач не погоджуючись із діями відповідача та звернулася до суду із адміністративним позовом та просить суд:

- визнати протиправними дії Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області щодо невиплати пенсії в сумі 2551,48 грн;

- зобов'язати Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області виплатити пенсію в сумі 2551 грн 48 коп.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 грудня 2019 року справу передано на розгляд Тернопільського окружного адміністративного суду.

Ухвалою судді Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2019 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду на 28 лютого 2019 року.

22 лютого 2019 року на адресу суду надійшов відзив у якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог. У відзиві відповідач зазначив, що пункт 16 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. № 365, передбачає, що у разі прийняття позитивного рішення комісією згідно з пунктом 15 цього Порядку соціальні виплати поновлюються через два місяці з місяця прийняття рішення про прнпинення таких виплат. Комісія може прийняти рішення про поновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеній особі з місяця припинення таких виплат у разі, коли така особа перебуває у складних життєвих обставинах і з поважних причин не виконала вимоги структурного підрозділу з питань соціального захисту населення, передбачені пунктами 6 і 7 цього Порядку. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 18 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування повторне призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеній особі у разі їх припинення відповідно до підпункту 4 пункту 12 цього Порядку можливе лише через шість місяців після такого припинення і виконання всіх процедур, необхідних для їх призначення, передбачених законодавством. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

У зв'язку з цим пенсія позивачки за попередні періоди є нарахованою, проте не виплаченою, оскільки на сьогодні Кабінетом Міністрів України не визначено зазначеного у постанові № 365 від 08.06.2016 року окремого порядку такої виплати.

Крім того, у відзиві відповідач вказав, що Верховний Суд в постанові від 14.02.2018 року у справі № 635/903/17 зазначив, що бездіяльність Кабінету Міністрів України не може вважатися доказом протиправності дій Пенсійного фонду України і покладати на нього обов'язки, не передбачені законодавством. Аналізуючи дану постанову Верховного Суду, можна прийти до висновку що у зв'язку з відсутністю визначених Кабінетом Міністрів України умов та порядку проведення виплати пенсії за попередній період, призводить до того, що Пенсійний фонд України не має правових підстав та законного способу дій для реалізації своїх повноважень, що виключає можливість проведення виплат пенсій, які не виплачені за минулий період.

Таким чином, доплата по вищезазначеному перерахунку за період з 07.06.2018 року по 10.08.2018 року в сумі 2551,48 грн нарахована та обліковується в Тернопільському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Тернопільської області, як поточна доплата за минулий період, оскільки Кабінетом Міністрів України досі не прийнято порядку щодо виплати соціальних виплат за минулий період внутрішньо переміщеним особам.

Ухвалою суду від 28 лютого 2019 року розгляд справи відкладено до 06 березня 2019 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимог підтримав з підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Від Петриківського обласного геріатричного пансіонату надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

Дослідивши подані суду письмові докази, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_3 є особою, яка переміщена з тимчасово окупованої території України. 01.09.2014 року позивача, за її заявою, взято на облік у Тернопільському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Тернопільської області як особу, переміщену з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції.

З листа Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 28.08.2018 № ОС-8432180 слідує, що відповідно до довідок від 11.06.2018 № 288 та від 13.08.2018 № 402 наданих Петриківським обласним геріатричним пансіонатом позивачка перебувала у відпустці з 07.06.2018 (наказ від 07.06.2018 № 158) по 10.08.2018 (наказ від 10.08.2018 № 222).

17.08.2018 року відповідачем проведено перерахунок пенсії у зв'язку із перебуванням у відпустці з 07.06.2018 року по 10.08.2018 року, та донараховано доплату в сумі 2551,48 грн. Зазначена доплата позивачці не виплачена.

На звернення ОСОБА_3 щодо невиплати пенсії 04.12.2018 року Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області листом № 17510/06 повідомило позивачку, що сума пенсії з 07.06.2018 року по 10.08.2018 року вважається поточною доплатою та, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365, обліковується в органі, що здійснює соціальні виплати.

Не погоджуючись з такою відповіддю позивачка звернулася до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року №1706-VII Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Стаття 7 Закону визначає, що Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Згідно пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року за №637 Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам , призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 . Припинення або відновлення соціальних виплат проводиться структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад або територіальними органами Пенсійного фонду України згідно з Порядком здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року за №365 Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам .

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (у подальшому Порядок №365), який визначає механізм призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати пенсій за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 4 Порядку №365 соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення), територіальними органами Пенсійного фонду України, робочими органами Фонду соціального страхування, центрами зайнятості (далі - органи, що здійснюють соціальні виплати) за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

Згідно з пунктом 15 Порядку №365 орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулюються Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування .

Відповідно до статті 49 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Судом встановлено, що позивачці з 07.06.2018 року по 10.08.2018 року було призупинено виплату пенсії. При цьому, відповідач зазначає, що суми доплати за минулий період не виплачені, оскільки Кабінет Міністрів України не визначив порядку таких виплат.

Суд зазначає, що відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих соціальних виплат не звільняє державу в особі уповноваженого органу від обов'язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних йому сум соціальних виплат.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні у справі Суханов та Ільченко проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.

Тому, відмовляючи позивачу у виплаті пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання даної соціальної допомоги.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Суд зазначає, що відсутність окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України для виплати пенсії за минулий період, не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії.

Додатково суд зазначає, що посилання відповідача на правову позицію Верховного Суду наведену в постанові від 14.02.2018 року у справі № 635/903/17 стосовно того, що бездіяльність Кабінету Міністрів України не може вважатися доказом протиправності дій Пенсійного фонду України є помилковим.

У постанові від 14.02.2018 року у справі № 635/903/17 Верховний Суд зробив висновок про те, що відсутність визначених Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку призначених працівникам прокуратури пенсій, призвела до того, що Пенсійний фонд України не має правових підстав та законного способу дій для реалізації своїх повноважень, що виключає можливість перерахунку зазначених пенсій.

У справі, що розглядається спір виник не з підстав відмови в перерахунку пенсій у зв'язку із відсутністю встановленого Кабінетом Міністрів України порядку, оскільки позовні вимоги стосуються виплати вже нарахованої та невиплаченої частини пенсії. Зазначена пенсія, на час розгляду справи, обліковується на рахунку управління Пенсійного фонду України, тобто є власністю позивачки.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача та наявність підстав для зобов'язання провести виплату ОСОБА_3 пенсію за період з 07.06.2018 року по 10.08.2018 року в сумі 2551,48 грн.

За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (46001, вул. Руська, 17, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 40377598) третя особа Петриківський обласний геріатричний пансіонат (47720, вул. Зелена, 15, с. Петриків, Тернопільський район, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 03562589) задовольнити.

Визнати протиправними дії Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області щодо невиплати ОСОБА_3 пенсії в сумі 2551,48 грн.

Зобов'язати Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області виплатити ОСОБА_3 пенсію в сумі 2551 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят одну) грн 48 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11 березня 2019 року.

Головуючий суддя Баранюк А.З.

копія вірна

Суддя Баранюк А.З.