Ухвала

від 11.03.2019 по справі 127/6679/19

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/6679/19

Провадження № 2/127/920/19

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

11 березня 2019 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Іщук Т.П., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Приватного підприємства Особняк-К про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ПП Особняк-К про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

Вивчивши матеріали позовної заяви, суд встановив, що вона не відповідає вимогам цивільно-процесуального законодавства України.

Так, у порушення ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документ, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно ч.2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ст. 4 Закону України Про судовий збір , з 01.01.2019 року розмір ставки судового збору за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (768,40 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (9605 грн.).

Однак, доказів сплати судового збору за позовною вимогою про стягнення середнього заробітку позивачем до позовної заяви не додано.

Що стосується звільнення позивача від сплати судового збору, з підстав вказаних нею у позовній заяві, то слід зазначити наступне.

Відповідно до Закону України Про судовий збір №3674-VI, цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору. Отже, саме Закон України №3674-VI є спеціальним законом, який визначає порядок сплати та звільнення від сплати судового збору та має пріоритет застосування у даних правовідносинах.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору від 22 травня 2015 року №484-VIII внесено ряд змін до Закону України Про судовий збір та, зокрема, статтю 5 названого закону викладено в новій редакції. Вказані зміни набули чинності з 1 вересня 2015 року.

Так, статтею 5 Закону №3674-VI, чинного з 01.09.2015р., закріплено перелік осіб, які звільнені від сплати судового збору під час розгляду справи у всіх судових інстанціях. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 вказаного Закону від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі: 1) у справах про стягнення заробітної плати; 2) поновлення на роботі.

Основні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання та структуру заробітної плати визначає Закон України Про оплату праці та Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 року № 5, яка розроблена відповідно до Закону України Про державну статистику та Закону України Про оплату праці з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці й стандартів Системи національних рахунків (за змістом преамбули цієї Інструкції).

Відповідно до статті 1 Закону України Про оплату праці , ст. 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про оплату праці та Інструкції, заробітна плата складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Перелік інших виплат, що не належать до фонду оплати праці, наведено у пункті 3 Інструкції, до яких відносяться суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні (п. 3.9 Інструкції).

Тобто, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України Про оплату праці , тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Отже, пільга щодо сплати судового збору, передбачена п.1 ч.1 ст. 5 Закону України Про судовий збір , не поширюється на вимогу про стягнення середнього заробітку працівнику за час затримки розрахунку при звільненні.

Зазначена позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 30.01.2019 року в справі №910/4518/16.

Таким чином, заявлена позивачем вимога, в частині стягнення 98 744,32 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не є заробітною платою в розумінні статті 1 Закону України Про оплату праці , статті 94 Кодексу законів про працю України, а відтак, з урахуванням положень статті 5 Закону України Про судовий збір із зазначеної вимоги позивачу необхідно сплатити судовий збір в розмірі 987,44 грн.

Платiжнi реквiзити для перерахування судового збору наступні: отримувач коштів: УК у м. Вінниці, 22030101; код ЄДРПОУ банку: 38054707; банк: Казначейство України; МФО: 899998; рахунок: 31217206002002.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 133 , 177, 185, 260 , 261 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного підприємства Особняк-К про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків не більше п'яти днів з дня отримання ухвали .

У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк заяву вважати неподаною та повернути заявникові зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя: