Рішення

від 03.06.2019 по справі 127/6679/19

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/6679/19

Провадження № 2/127/920/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2019 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Іщук Т.П.,

за участі секретаря судового засідання Коваленко Д.І.,

представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Особняк-К про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного підприємства Особняк-К про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та просила стягнути 16400,00 грн заборгованості по заробітній платі, 4011,28 грн компенсації за невикористану відпустку, а також середній заробітку за затримку розрахунку при звільненні, який, на момент подання позову, становив 98 744,32 грн. Свої вимоги мотивувала тим, що відповідачем не виплачено їй заробітну плату в повному розмірі та компенсацію за дні невикористаної відпустки при звільненні, внаслідок чого відповідно до ст. 117 КЗпП України також підлягає стягненню середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні.

Відповідач відзив на позов не надав.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Представник відповідач у судове засідання не з`явився, будучи повідомленим про день, час та місце судового засідання в порядку, визначеному чинним законодавством, що підтверджується матеріалами справи, про причини неявки суд не повідомив, відзиву не надав, а тому суд ухвалив (без винесення окремого процесуального документа із занесенням ухвали до протоколу судового засідання) провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України, оскільки представник позивача не заперечувала проти такого порядку розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Судом установлені наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами трудового законодавства в частині виплати заробітної плати та наслідків затримки виплат при звільненні працівника.

Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 працювала з 01.07.2015 року (наказ №04/2-к від 01.07.2015 року) по 14.02.2017 року (наказ №3-к від 14.02.2017 року) бухгалтером в Приватному підприємстві Особняк-К , що підтверджується записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 12.04.2006 року.

Факт перебування позивача в трудових відносинах з відповідачем ПП Особняк-К також підтверджується Відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 3 кварталу 2015 року по 3 квартал 2018 року.

При цьому, як слідує з цих відомостей, за 3 квартал 2016 року ОСОБА_1 не було виплачено заробітну плату в розмірі 1700,00 грн, за 4 квартал 2016 року - не було виплачено заробітну плату в розмірі 5100,00 грн, за 1 квартал 2017 року - не було виплачено заробітну плату у розмірі 9600,00 грн, тобто загальний розмір заборгованості із заробітної плати 16 400,00 грн.

Не виплата заробітної плати підтверджується також випискою по картковому рахунку ОСОБА_3 (а.с.9-11). Дана сума заборгованості не виплачена ні в день звільнення позивача, ні на день ухвалення рішення. Протилежного судом не встановлено. Суд звертає увагу, що відповідач в спростування вказаного доказів не надав.

Згідно ч.4 ст. 43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Як установлено позивачу не виплачена заборгованість по заробітній платі в розмірі 16400,00 грн, не виплачена вона і на день ухвалення рішення, а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а позов в цій частині підлягає задоволенню.

Позивач, звертаючись до суду, просить також стягнути компенсацію за невикористану відпустку в кількості 38 календарних днів.

Згідно ч. 1 ст. 75 КЗпП України щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

ОСОБА_1 відпрацювала в ПП Особняк-К з 01.07.2015 року до 14.02.2017 року ( 1 рік 7,5 місяців), а тому отримала право на щорічну основну відпустку тривалістю 38 календарних днів (24/12* 1 рік 7,5 місяці), компенсацію саме за які позивач просить стягнути, звернувшись до суду з цим позовом.

Відповідно до ст.24 Закону України Про відпустки , в разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до ст. 21 Закону України Про відпустки , порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, відпустки у зв`язку з усиновленням дитини, відпустки для підготовки та участі в змаганнях, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи та компенсації за невикористані відпустки, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 1 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Згідно п. 7 Порядку нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством); одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Суд не бере до уваги посилання позивача на абзац 2 пункту 2 цього Порядку, оскільки він регулює порядок обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки працівникові, який пропрацював на підприємстві менше одного року. Позивач же відпрацювала на підприємстві 1 рік 7,5 місяців.

Оскільки позивач відпрацювала 1 рік 7,5 місяців, то її середня заробітна плата обчислюється за 12 календарних місяців, що передують виплаті компенсації, тобто з 01.02.2016 року по 31.01.2017 року. Як слідує з Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 3 кварталу 2015 року по 3 квартал 2018 року, сумарний заробіток позивача за період з 01.02.2016 року по 31.01.2017 року складає 25100 грн.

Кількість календарних днів у розрахунковому періоді становить 355 днів (за винятком 11 святкових і неробочих днів відповідно до ст. 73 КЗпП України за розрахунковий період).

Отже, заробітна плата за час щорічної основної відпустки, яка підлягала виплаті становить 2686,76 грн (25100 грн: 355 днів х 38 календарних днів), а тому позов в цій частині підлягає задоволенню саме у вказаній сумі.

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу , при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

З огляду на вказану норму позивач має право на середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, так як відповідач має заборгованість перед позивачем з виплати заробітної плати і вона не виплачена в день звільнення.

Щодо визначення середнього заробітку, то суд зважає, що відповідно до ст. 27 Закону України Про оплату праці , порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати.

Відповідно до п.2 цього Порядку у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 3 цього Порядку, при обчисленні середньої заробітної плати в усіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад тощо). Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Згідно п.п. 5, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством на число календарних днів за цей період.

Заробітна плата позивача за грудень 2016 року становить 1700, 00 грн, за січень 2017 року - 6400 грн, тобто її заробітна плата за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата (звільненню), склала 8100,00 грн.

Відповідно до листів Мінсоцполітики № 10846/0/14-15/13 від 20.07.2015 року та №11535/0/14-16/13 від 05.08.2016 року, кількість робочих днів за грудень 2016 року становила по 22 робочі дні, а січень 2017 року - 20 робочих дні, тобто 42 робочі дні.

Отже, середньоденна заробітна плата позивача становить 192,86 грн. (8100 грн./42 робочі дні).

Згідно листа Мінсоцполітики № 11535/0/14-16/13 від 05.08.2016 року, кількість робочих днів за період з 15.02.2017 року до 31.12.2017 року становило 218 робочих днів, а відповідно до розрахунку Мінсоцполітики, кількість робочих днів за період з 01.01.2018 року до 31.12.2018 року становило 250 робочий день, а з 01.01.2019 року по день ухвалення рішення (03.06.2019 року) - 104 робочих дні, всього 572 робочих днів.

Таким чином, середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день ухвалення рішення становить 110 315,92 грн. (192,86 грн. х 572 робочих днів). Вказана сума визначена без урахування податків та інших обов`язкових платежів, зважаючи, що справляння і сплата податку з доходів громадян є обов`язком роботодавця та працівника, а тому суд визначає вказану суму без урахування цих платежів.

Вказана сума підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до пунктів 20, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. Задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість із заробітної плати в розмірі 16 400,00 грн, 2686,76 грн компенсації за невикористану відпустку та 110 315,92 грн середнього заробітку за весь час затримки по день ухвалення рішення (суми визначені без утримання податків та інших обов`язкових платежів).

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України та враховуючи розмір задоволених вимог, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 987,45 грн судового збору та на користь держави 306,58 грн судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43 Конституції України , ст. 47, 73, 75, 115-117 КЗпП України, Законом України Про відпустки , Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, ст. 13, 49, 81, 141, 263-265, 259, 268, 273 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства Особняк-К (вул.Козацька, 5, кв.2, с.Мирне Бердичівського району Житомирської області, код ЄДРПОУ 37159512) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , заборгованість із заробітної плати в розмірі 16 400,00 грн (шістнадцять тисяч чотириста гривень), 2686,76 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят шість гривень 76 коп) компенсації за невикористану відпустку та середній заробіток за весь час затримки по день ухвалення рішення в розмірі 110 315,92 грн. (сто десять тисяч триста п`ятнадцять гривень 92 коп) (без визначення податків та інших обов`язкових платежів).

В решті вимог - відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства Особняк-К на користь держави 306,58 грн. судового збору та на користь ОСОБА_1 987,45 грн. судового збору.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Вінницьким міським судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо позивачу повне рішення не було вручено у день його складення, він має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ,

Відповідач: Приватне підприємство Особняк-К , вул. Козацька, 5, кв. 2 , с.Мирне Бердичівського району Житомирської області, код ЄДРПОУ 37159512.

Повний текст рішення складений 06.06.2019 року.

Суддя: