Рішення

від 26.02.2019 по справі 908/2366/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/134/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2019 Справа № 908/2366/18

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі: головуючий суддя - Горохов І.С.,

За участю секретаря судового засідання Соловйової А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу

за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області, 69002, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, 105-А

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Деймос , 69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенко - Карого, 52, офіс 3

про повернення майна, яке знаходиться на зберіганні

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача - Шалагінова М.В., довіреність № 3 від 08.01.2019;

Климова М.А., довіреність № 18 від 29.12.2018;

від відповідача - не з'явився.

Суть спору:

09.11.2018 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області, м. Запоріжжя до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Демос , м. Запоріжжя про зобов'язання повернути газ скраплений в об'ємі 7880 літрів.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.11.2018, справу № 908/2366/18 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 13.11.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2366/18, присвоєно справі номер провадження 15/134/18. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 10.12.2018 о/об 11 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 10.12.2018 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 13.02.2018, відкладено підготовче засідання на 14.01.2019 о 10 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 14.01.2019 відкладалось підготовче засідання на 12.02.2019 о 10 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 12.02.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу № 908/2366/18 до судового розгляду по суті на 26.02.2019 о 14 год. 15 хв.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що на підставі акта приймання-передачі від 13.06.2016 активи, в тому числі газ скраплений, який знаходиться на відповідальному зберіганні у ТОВ Деймос , було передано від Державної фітосанітарної інспекції Запорізької області на баланс його правонаступника Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області в об'ємі 7880 л. з метою врегулювання договірних відносин позивач звернувся до відповідача з відповідною претензією. У відповіді на претензію ТОВ Деймос відмовилося повертати майно - газ скраплений в об'ємі 7880 л або відшкодувати збитки у розмірі його вартості.

В судовому засіданні 26.02.2019 представники позивача підтримали позовні вимоги.

Відповідач у призначені судові засідання не з'явився, при причини неявки суду не повідомив. Про час та місце слухання справи повідомлявся у встановленому порядку шляхом направлення на адресу відповідної ухвали. Клопотань про розгляд справи без уповноваженого представника або про відкладення розгляду скарги на адресу суду не надходило. Вимоги ухвал суду не виконав, відзив на позов не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п. 2).

Отже, враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце призначеного судового засідання, а також враховуючи клопотання позивача суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи документами.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме програмно - апаратного комплексу "Оберіг".

В судому засіданні 26.02.2019 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 10 днів.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд встановив.

16.03.2012 між ТОВ Деймос - виконавець та Державною інспекцією з карантину рослин по Запорізькій області - замовник укладено договір №3 на зберігання газу скрапленого та заправки автотранспорту.

За умовами п. 1.1. договору виконавець зобов'язався прийняти на відповідальне зберігання газ скраплений в об'ємі 7000 літрів, оплачений по рахунку № СФ-0000122 від 16.03.2012 та забезпечити його видачу за першою вимогою через АЗС виконавця у відповідності з графіком роботи АЗС.

Даний договір вступає в силу з моменту підписанні обома сторонами та діє до повної вибірки газу скрапленого (п. 2.1. договору).

16.03.2012 сторонами договору підписано акт приймання-передачі на зберігання газу скрапленого.

Державну інспекцію з карантину рослин по Запорізькій області відповідно до Указу Президента України від 09.12.2010 року № 1085 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади та постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2012 року № 125 Про утворення територіальних органів Державної ветеринарної та фітосанітарної служби було реорганізовано в Державну фітосанітарну інспекцію Запорізької області шляхом злиття.

Відповідно до пункту 5 указу № 1085 встановлено, що міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються.

29.05.2014 між ТОВ Деймос - виконавець та Державною фітосанітарною інспекцією Запорізької області - замовник укладено договір № 20 на зберігання газу скрапленого та заправки автотранспорту.

За умовами п. 1.1. договору виконавець зобов'язався прийняти на відповідальне зберігання газ скраплений в об'ємі 7042 літра, оплачений по рахунку № СФ-0000395 від 22.07.2013 та забезпечити його видачу за першою вимогою через АЗС виконавця у відповідності з графіком роботи АЗС.

Даний договір вступає в силу з моменту підписанні обома сторонами та діє до повної вибірки газу скрапленого (п. 2.1. договору).

29.05.2014 сторонами договору підписано акт приймання-передачі на зберігання газу скрапленого.

Як свідчить Акт звірки ПММ, що знаходяться на відповідальному зберіганні в ТОВ Деймос , від 01.03.2016 на зберіганні у ТОВ Деймос станом на 01.03.2016 знаходиться 7905 літрів скрапленого газу, що належить Державній фітосанітраній інспекції Запорізької області.

Після проведення звірки Державною фітосанітарною службою Запорізької області використано 25 літрів скрапленого газу, що підтверджується лімітно-забірною відомістю № 708 від 01.03.2016. Залишок газу склав 7880 літрів.

Відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади та від 16.12.2015 № 1092 Про утворення територіальних органів Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів шляхом приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) була реорганізована Державна фітосанітарна інспекція Запорізької області.

Згідно пункту 5 постанови № 442 встановлено, що центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються.

Таким чином, Державна фітосанітарна інспекція Запорізької області реорганізована шляхом приєднання до Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області.

Відповідно до статті 104 Цивільного кодексу України, у разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Передавальний акт майна, прав та обов'язків Державної фітосанітарної інспекції Запорізької області Головному управлінню Держпродспоживслужби в Запорізькій області, як правонаступнику, затверджено 30.01.2017.

Листом № 023-12/115 від 13.01.2017 Головне управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області звернулося до ТОВ Деймос про врегулювання договірних відносин щодо газу скрапленого, придбаного за державні кошти, та який знаходиться у ТОВ Деймос на зберіганні.

Відповіді на лист не надано.

21.05.2018 позивач звернувся до відповідача з претензією № 11-10-16/3051, в якій зазначив, що відповідно до пунктів 1.2 та 1.3 договорів № 3 від 16.03.2012 та № 20 від 29.05.2014, видача газу здійснюється згідно з лімітною відомістю, а виконавець оформлює всі необхідні документи на заправку скрапленого газу. Разом з тим, на автозаправних станціях відповідна відомість згідно з якою вівся облік використаного газу відсутня, що унеможливлює його видачу замовнику, що в свою чергу, є порушенням умов зазначених договорів. У зв'язку з викладеним просить або повернути майно, або відшкодувати збитки у розмірі його вартості.

Листом № 09/07/18-1 від 09.07.2018 відповідач відмовив позивачеві у задоволенні претензії. В обґрунтування відмови посилається на те, що на даний час ТОВ Деймос змінило учасника товариства ОСОБА_4 шляхом купівлі-продажу корпоративних прав новому учаснику ТОВ Промнафтохім . При передачі товариства новому власнику та виконавчому органу жодних договорів, актів чи лімітних відомостей попереднім директором ОСОБА_4 передано не було. Жодної інформації чи документів щодо взаємовідносин ТОВ Деймос з Державною інспекцією з карантину рослин по Запорізькій області надано не було. При передачі бухгалтерської документації, звітності та бухгалтерського обліку в програмному вигляді була відсутня жодна інформація про прийняття на відповідальне зберігання ТОВ Деймос майна, що підтверджується річними фінансовими звітами та балансами підприємства. Більш того, при передачі права власності на корпоративні права підприємства та майна підприємства попередній директор (учасник) не передавав новому власнику (учаснику), директору газу скрапленого в об'ємі 7905 л, що начебто знаходився на відповідальному зберіганні у Товариства.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 ГК України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

На підставі зібраних у матеріалах справи доказів, виходячи із встановлених обставин спору суд дійшов висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами, ґрунтуються на договорах зберігання № 3 від 16.03.2012 та № 20 від 29.05.2014 та підпадають під правове регулювання параграфа 1 Загальні положення про зберігання глави 66 ЦК України Зберігання .

Відповідно до норм ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Нормами ст. 937 ЦК України визначено, що договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу, і письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання (ст. 938 ЦК України).

У пункті 2.1. договорів на зберігання газу скрапленого зазначено, що ці договори діють до повної вибірки газу.

Згідно ст. 953 ЦК України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Матеріалами справи встановлено, що на відповідальному зберіганні ТОВ Деймос знаходилося 7880 літрів газу скрапленого.

Тобто, за умовами договорів відповідач зобов'язався прийняти майно - газ скраплений на зберігання та забезпечити його видачу за першою вимогою власника.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договорів, а відтак договори є укладеними.

Доказів розірвання договорів, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договорів, або визнання недійсними договорів внаслідок недодержання сторонами в момент їх вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договорів в силу певних об'єктивних обставин.

Станом на момент розгляду справи, відповідачем суду не надано жодного доказу якій б свідчив про виконання відповідачем умов договору щодо повернення майна за договором зберігання.

Слід зазначити, що заміна учасника юридичної особи не є підставою для звільнення самої юридичної особи від виконання своїх зобов'язань за укладеними договорами.

За приписами ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Позивачем надано всі належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог. Відповідачем жодним чином не спростовано доводів позивача.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача. Крім того, стягненню з позивача в дохід Державного бюджету України підлягає сума в розмірі 131,56 грн. - доплата судового збору за подання даного позову.

Керуючись ст. ст. 73, 86, 202, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю Деймос (69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенко - Карого, 52, офіс 3; ідентифікаційний номер 22123832) повернути на користь Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області (69002, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, 105-А; ідентифікаційний номер 40311343) газ скраплений в об'ємі 7 880 літрів (сім тисяч вісімсот вісімдесят літрів). Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Деймос (69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенко - Карого, 52, офіс 3; ідентифікаційний номер 22123832) на користь Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області (69002, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, 105-А; ідентифікаційний номер 40311343) судовий збір в розмірі 1 893,56 грн. (одна тисяча вісімсот дев'яносто три гривні 56 коп.). Видати наказ.

Стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області (69002, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, 105-А; ідентифікаційний номер 40311343) в дохід Державного бюджету України доплату судового збору за подання позову до господарського суду Запорізької області в розмірі 131,56 грн. (сто тридцять одна гривня 56 коп.). Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 11 березня 2019 року.

Суддя І. С. Горохов