Рішення

від 19.02.2019 по справі 910/11613/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.02.2019Справа № 910/11613/18

Господарський суд міста Києва у складі:

судді - Бондаренко Г. П.,

за участю секретаря - Коваленко О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи

За позовом Анімаккорд Лтд (Резидент Республіки Кіпр, Гріва Дігені, 82, Стефані Хауз, 2-й поверх, квартира/офіс 202, 3101, Лімасол; адреса для листування: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 56, офіс 11)

до Приватного підприємства "Світанок ОС" (08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Боголюбова, 18)

про захист авторського права

Представники сторін: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Анімаккорд Лтд (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Світанок Ос" (далі - відповідач) про захист авторського права.

Як зазначає позивач, звертаючись до суду з даним позовом, останній просить захистити порушені відповідачем (шляхом публічного показу та піратства) виключні права Анімаккорд Лтд на самостійний твір - графічне зображення персонажу "Маша" шляхом стягнення з Приватного підприємства "Світанок Ос" на користь позивача суму компенсації в розмірі 20 мінімальних забортних плат на день винесення рішення, що на дату звернення до суду становить 74 460, 00 грн. Також просить покласти судові витрати на позивача та розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2018 залишено позовну заяву Анімаккорд Лтд без руху, встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви десять днів з дня вручення цієї ухвали шляхом: подання письмової заяви із зазначенням вірного ідентифікаційного коду відповідача; подання письмової заяви із зазначенням наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; подання до суду оригіналу спеціальної довіреності від 02.03.2018.

18.09.2018 від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, якою останній усунув недоліки, встановлені даною ухвалою суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи № 910/11613/18 ухвалено здійснювати у порядку загального позовного провадження та підготовче засідання у справі № 910/11613/18 призначено на 30.10.2018.

30.10.2018 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з необхідністю подання відзиву на позов, в судове засідання представники сторін не з`явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2018 відкладено підготовче засідання у справі на 20.11.2018.

20.11.2018 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача.

В підготовчому судовому засіданні 20.11.2018 Суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів, задовольнив клопотання відповідача про зобов'язання учасника справи надати докази, витребував у позивача оригінал договору № ММ-2 від 10.12.2014 про відчуження виключного права на аудіовізуальні твори та відклав підготовче судове засідання на 11.12.2018, про що постановив відповідну ухвалу.

23.11.2018 через відділ канцелярії господарського суду від відповідача надійшов відзив у справі (не підписаний уповноваженим представником).

26.11.2018 через відділ канцелярії господарського суду від відповідача надійшов відзив у справі, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав недоведеності позивачем обставин наявності у позивача авторського пава та розповсюдження відповідачем контрафактного товару.

В підготовчому засіданні 11.12.2018 Суд закрив підготовче провадження та призначив справу № 910/11613/18 до судового розгляду по суті на 15.01.2019, про що постановив відповідну ухвалу.

14.01.2019 через відділ канцелярії господарського від відповідача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

15.01.2019 через відділ канцелярії господарського від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та заява щодо розподілу судових витрат, в якій позивач просив суд покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу, у зв'язку з розглядом справи у суді.

В судовому засіданні 15.01.2019 розгляд справи в судовому засіданні по суті спору відкладено на 19.02.2019, про що постановлено відповідну ухвалу.

В судове засідання 19.02.2019 сторони не прибули, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду спору були повідомлені належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи.

З'ясувавши обставини, на які позивач та відповідач посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та дослідивши в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються, Суд

ВСТАНОВИВ:

10.12.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" (правовласник) та Компанією Анімаккорд Лтд (набувач) укладено договір № ММ-2 про відчуження виключного права на аудіовізуальні твори (анімаційні серіали "Маша і Мєдвєдь" і "Машині казки", далі - Договір), відповідно до умов якого правовласник у порядку, передбаченому Договором, передає і відчужує набувачу виключне право в повному обсязі на аудіовізуальні твори, а набувач зобов'язується сплатити правовласнику обумовлену Договором винагороду;

Пунктом 3 параграфу А до Договору визначено, що "Аудіовізуальні твори" - означає спільно кольорові анімаційні серіали "Маша і Ведмідь" та "Машині казки", російською мовою, включаючи, але не обмежуючись вихідними матеріалами серій, Керівництво по стилю, робочі матеріали, назва(и) анімаційних серіалів "Маша і Ведмідь" та "Машині казки", елементи та об'єкти, що охороняються та є складовою частиною серій, в тому числі графічні зображення, персонажі, музика та фонограми, незалежно від того, чи перераховані вказані об'єкти безпосередньо у Додатках до цього Договору.

Згідно з п. 4 Акту передачі прав № 1 від 01.01.2015 до Договору про відчуження виключного права на аудіовізуальні твори (серіали "Маша та Ведмідь" та "Машині казки") № ММ-2 від 10.12.2014, одночасно з передачею права на Аудіовізуальні твори "Маша і Ведмідь" та "Машині казки", вказані у п. 2 та п. 3 вище Правовласник передав Набувачу у повному обсязі виключні права на всі юридично значимі елементи та об'єкти Аудіовізуального твору, що охороняються, включаючи, але не обмежуючись: вихідні матеріали серій, Керівництво по стилю, робочі матеріали, назва(и) анімаційних серіалів Аудіовізуальний творів та їх окремих серій, перерахованих у п. 2 та п. 3 вище, графічне зображення, персонажі, музика та фонограми, незалежно від того, чи названі вказані елементи та об'єкти безпосередньо у Додатках до Договору.

Статтею 1108 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Згідно зі ст. 1109 цього ж Кодексу, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Статтею 204 Цивільного кодексу України внормовано, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів із яких би вбачалося, що договір № ММ-2 про відчуження виключного права на аудіовізуальні твори (анімаційні серіали "Маша і Мєдвєдь" і "Машині казки") від 10.12.2014, визнавався недійсним матеріали справи не містять.

Таким чином, Компанія Анімаккорд Лтд є власником виключних прав на аудіовізуальний твір - мультиплікаційний серіал "Маша і Мєдвєдь".

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", виключне право - майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Матеріалами справи підтверджено, що 22.01.2016 в магазині, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Верховинна, 81, господарську діяльність в якому здійснює відповідач, здійснювався продаж товару - шоколадного яйця, на обгортку якого нанесено графічне зображення персонажів Маша та Ведмідь аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу Маша і Медведь (надалі - ABT MC Маша і Медведь ). Факт придбання вказаного товару підтверджується фіскальним чеком від 22.01.2016, фотографіями товару і відеозаписом на диску, що був оглянутий Судом у судовому засіданні.

Позивач стверджує, що ним не надавався відповідачу будь-який дозвіл на використання ні самого аудіовізуального твору мультиплікаційного серіалу "Маша і Мєдвєдь", ні його частин; між позивачем та відповідачем не укладалось жодних договорів на використання зазначених персонажів. Відповідачем доказів іншого Суду не надано.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Зображення персонажів "Маша" та "Мєдвєдь" названого мультиплікаційного серіалу є частиною твору, яка може використовуватися самостійно, а тому розглядається судом як твір.

За змістом статей 435, 440, 441, 443 Цивільного кодексу України та статей 7, 15, 31-33 Закону України "Про авторське право і суміжні права" право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку; використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).

Принцип вичерпання прав стосується лише оригіналу чи примірників творів, правомірно введених у цивільних обіг. Розповсюдження ж контрафактних примірників творів у будь-якому разі є порушенням виключних майнових прав на твір, незалежно від того, створено цей примірник самим порушником чи придбано у третіх осіб (для подальшого використання у комерційних цілях).

Так, в матеріалах справи відсутні докази наявності у відповідача правової підстави на використання об'єктів інтелектуальної власності, зокрема малюнків "Маша" і "Медведь" від Анімаккорд Лтд.

Суд зазначає, що враховуючи приписи статті 74 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем;

2) відповідач має довести додержання ним вимог Цивільного кодексу України і Закону при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 Цивільного кодексу України).

Дослідивши додані до матеріалів справи документи, на які позивач посилається в якості доказів, що підтверджують його вимоги, судом встановлено, що реалізований товар містить зображення персонажів "Маша" і "Медведь" аудіовізуального твору мультиплікаційного серіалу "Маша и Медведь", відповідно порушено виключне право позивача на використання вказаних об'єктів, що в свою чергу спростовує посилання відповідача про недоведеність продажу відповідачем саме контрафактного товару, оскільки вказані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи фіскальним чеком та відеозаписом моменту придбання товару представником позивача, які є належними і допустимими доками у даній справі.

Відповідно до ст. 431 Цивільного кодексу України порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншим законом чи договором.

Відповідно до п. а) ст. 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права" порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 вказаного вище Закону обмежень майнових прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення.

Відповідно до п. "г" ч. 1 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", при порушеннях будь-якою особою, зокрема, авторського права, передбаченого статтею 50 закону, суб'єкти авторського права мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права, або виплату компенсацій.

Пунктом "г" ч. 2 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про: виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом "г" ч. 2 ст. 52 Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Суд зазначає, що для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний.

Кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського та/або суміжних прав, в тому числі неодноразове використання одного й того самого об'єкта, становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у вигляді стягнення компенсації.

Так, позивач, обґрунтовуючи вимоги про стягнення 74 460,00 грн вказує, що такий розмір компенсації визначений ним з метою недопущення повторного та рецидивного порушення на майбутнє та для досягнення присічного характеру дії суми компенсації, яка була б значною для відповідача.

Суд зазначає, що розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо.

При цьому, матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача з вимогами щодо припинення порушення після 22.01.2016, коли позивачем виявлено факт порушення його прав.

В той же час, як вбачається з фіскального чеку від 22.01.2016, вартість придбаного товару - шоколадне яйце сюрприз складає 13, 50 грн.

У пункті 51 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" (із змінами і доповненнями), з-поміж іншого зазначено, що у вирішенні відповідних спорів господарським судам слід мати на увазі таке. Компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації.

За приписом статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

У підпункті 51.3 пункту 51 тієї ж постанови йдеться про те, що у визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні. У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

Таким чином, оцінивши всі наявні в матеріалах справи докази в сукупності, зокрема, й малозначимість порушення, вчиненого відповідачем та розмір отриманого ним доходу, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача компенсації у встановленому законом мінімальному розмірі.

Судом встановлено, що розмір мінімальної заробітної плати з січня 2018 року становить 3723 грн. 00 коп. (відповідно до ст. 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2018 рік").

Водночас, суд зазначає, що відповідно до пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Наразі такі зміни до Закону не внесені. Водночас виплата згаданої компенсації підпадає під ознаки "інших виплат", про які йдеться у наведеному приписі Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ, тобто розмір мінімальної заробітної плати, визначений цим Законом, на даний час не підлягає застосуванню як розрахункова величина при визначені компенсації, пов'язаної з порушенням авторського права і (або) суміжних прав.

Отже, при визначені розміру відповідної компенсації слід виходити з приписів пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та застосовувати розрахункову величину у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року (з 1 січня 2018 року - 1 762, 00 грн).

Враховуючи мінімальний розмір компенсації відповідно до ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", положення пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", та висновок суду, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт використання відповідачем твору без дозволу позивача, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню компенсація у розмірі 17 620, 00 грн, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково, у вказаній сумі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не надав суду доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутністю у позивача виключних прав.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Позивач надав суду заяву щодо розподілу судових витрат, в якій позивач просив суд покласти на відповідача витрати про професійну правничу допомогу, при цьому в додатках до вказаної заяви позивач зазначив договір на надання правової допомоги, акт виконаних робіт та детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, однак вказані документи не були додані позивачем до вищевказаної заяви, що підтверджується актом складеним відділом канцелярії господарського суду від 15.01.2019.

Таким чином позивачем не надано суду доказів понесення ним витрат на правничу допомогу, що є підставою для відмови йому у відшкодуванні таких витрат.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Анімаккорд Лтд до Приватного підприємства "Світанок ОС" про захист авторського права задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Світанок ОС" (08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Боголюбова, буд. 18; ідентифікаційний код 39017273) на користь компанії Анімаккорд Лтд (Кіпр, Гріва Дігені, 82, Стефані Хауз, 2-й поверх, офіс 202, 3101, Лімасол) 17 620 (сімнадцять тисяч шістсот двадцять) грн 00 коп. компенсації та 416 (чотириста шістнадцять) грн 95 коп. судового збору.

3. У задоволенні іншої частини позову, щодо стягнення 56 840, 00 грн компенсації, -відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 07.03.2019.

Суддя Г. П. Бондаренко