Ухвала

від 25.02.2019 по справі 910/13478/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

25.02.2019Справа № 910/13478/15

за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Білий Колодязь" прозвернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником у справі №910/13478/15 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Білий Колодязь" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Конфетко" про стягнення 65 715,65 грн. Суддя Яковенко А.В.

при секретарі судового засідання Березовська С.В.

Представники учасників справи:

від позивача Дербеньова С.В.

від відповідача не з'явився

від ДП Рівненський облавтодор не з'явився

від Служби автомобільних доріг у Рівненській області не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.07.2015 у справі 910/13478/15 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Білий колодязь" задоволено повністю стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінік Україна" з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Білий Колодязь" заборгованість за Договором поставки №26/0814 від 27.08.2014 у розмірі 65 715,65 грн., з яких 46 000,00 грн. - основного боргу, 669,21 грн. - пені, 5 576,71 грн. - 25% річних, 13 469,73 грн. - інфляційних втрат та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 827,00 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 р. рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2015 змінено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінік Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Білий Колодязь" заборгованість за Договором поставки №26/0814 від 27.08.2014 у розмірі 64 718,65 грн. з яких 45 003,00 грн. - основного боргу, 669,21 грн. - пені, 5 576,71 грн. - 25% річних, 13 469,73 грн. - інфляційних втрат та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 827,00 грн., в частині стягнення заборгованості в сумі 997,00 грн. провадження у справі припинено.

15.01.2016 на виконання вказаної постанови Київського апеляційного господарського суду було видано відповідні накази.

31.01.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Білий Колодязь" про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2018 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Білий Колодязь" задоволено повністю; звернуто стягнення на грошові кошти у розмірі 64 038,65 грн., що належать Дочірньому підприємству "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в межах заборгованості останнього перед Товариством з обмеженою відповідальністю "КОНФЕТКО" відповідно до рішення Господарського суду Рівненської області у справі №918/416/14 від 24.06.2014 р., на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Білий колодязь" (62540, Харківська обл., Вовчанський район, смт. Білий Колодязь, вул. Димитрова, буд. 2; код ЄДРПОУ 31235456); визнано наказ Господарського суду Рівненської області №918/416/14 від 08.07.2014 про стягнення з Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінік Україна" грошових коштів у розмірі 96 340,00 основного боргу, 28,90 грн. пені, 0,09 грн. штрафу та 1927,38 грн. судового збору, виданий на виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 24.06.2014 по справі №918/416/14 таким, що не підлягає виконанню частково в межах суми 64 038,65 грн. Видано наказ.

20.02.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Білий Колодязь" про звернення стягнення на грошові кошти, які належать Службі автомобільних доріг у Рівненській області, яке має заборгованість перед Дочірнім підприємством "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

Заява мотивована наявністю підстав для звернення стягнення на грошові кошти, які належать Службі автомобільних доріг у Рівненській області, яке має заборгованість перед Дочірнім підприємством "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

Згідно ч. 1 ст. 336 Господарського процесуального кодексу України суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Відповідно до ч. 7 ст. 336 Господарського процесуального кодексу України про задоволення заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, або про відмову у її задоволенні суд постановляє ухвалу.

В свою чергу, суд відзначає, що для вирішення заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі в межах заборгованості такої особи перед боржником, підлягають встановленню факт наявності заборгованості, що підтверджується належними доказами, зокрема, це може бути відповідне рішення суду, та факт беззаперечності заборгованості особи, якій належать кошти на які виконавець просить звернути стягнення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №910/18299/16 та від 23.07.2018 у справі №925/1048/17.

Спір у справі №910/13478/15 стосувався наявності заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінік Україна" (нове найменування Товариство з обмеженою відповідальністю КОНФЕТКО ) перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Білий Колодязь".

Рішенням Господарського суду Рівнеснької області від 24.06.2017 у справі №918/416/14 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Лінік Україна (нове найменування Товариство з обмеженою відповідальністю КОНФЕТКО ) задоволено повністю; стягнуто з Дочірнього підприємства Рівненський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Лінік Україна (нове найменування Товариство з обмеженою відповідальністю КОНФЕТКО ) 96 340,00 грн. основного боргу, 28,90 грн. пені, 0,09 грн. штрафу та 1927,38 грн. судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2018 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Білий Колодязь" задоволено повністю; звернуто стягнення на грошові кошти у розмірі 64 038,65 грн., що належать Дочірньому підприємству "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в межах заборгованості останнього перед Товариством з обмеженою відповідальністю "КОНФЕТКО" відповідно до рішення Господарського суду Рівненської області у справі №918/416/14 від 24.06.2014 р., на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Білий колодязь" (62540, Харківська обл., Вовчанський район, смт. Білий Колодязь, вул. Димитрова, буд. 2; код ЄДРПОУ 31235456); визнано наказ Господарського суду Рівненської області №918/416/14 від 08.07.2014 про стягнення з Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінік Україна" грошових коштів у розмірі 96 340,00 основного боргу, 28,90 грн. пені, 0,09 грн. штрафу та 1927,38 грн. судового збору, виданий на виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 24.06.2014 по справі №918/416/14 таким, що не підлягає виконанню частково в межах суми 64 038,65 грн.

Обґрунтовуючи заяву, Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Білий Колодязь" посилається на наявність рішення Господарського суду Рівненської області від 10.08.2018 у справі №918/201/18, вказаним рішенням було задоволено позовні вимоги Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" до Служби автомобільних доріг у Рівненській області, а тому, на думку заявника є підстави для звернення стягнення на грошові кошти, що належать ДП Рівненський облавтодор .

Предметом дослідження суду, у даному випадку, буде факт наявності заборгованості, що підтверджується належними доказами, зокрема, це може бути відповідне рішення суду та факт беззаперечності заборгованості особи.

Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Слід зазначити, що правило належності доказів обов'язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб'єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Питання про прийняття доказів спершу повинно вирішуватися під час їх представлення суду. Однак остаточно може з'ясуватися неналежність доказу і на подальших стадіях, під час їх оцінки судом, аж до проголошення рішення.

Мета судового дослідження полягає у з'ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у встановленні прав і обов'язків (відповідальності) осіб, які є суб'єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів. З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв'язок із фактами, що підлягають установленню. Отже, належність доказів нерозривно пов'язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання.

Традиційно правило допустимості доказів у процесуальному праві розумілось як певне, встановлене законом обмеження у використанні доказів у процесі вирішення конкретних справ, що є наслідком наявності письмових форм фіксації правових дій та їх наслідків.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шабельник проти України" (Заява N 16404/03) від 19 лютого 2009 року 921, зазначається, що хоча стаття 6 гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством (див. рішення у справі "Шенк проти Швейцарії", від 12 липня 1988 року, серія A, N 140, с. 29, пп. 45 - 46, та у справі "Тейшейра ді Кастру проти Португалії", від 9 червня 1998 року, Reports 1998-IV, с. 1462, п. 34).

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

Отже, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Заявником не доведено факту наявності заборгованості належними та допустимим доказами Служби автомобільних доріг у Рівненській області саме перед Товариством з обмеженою відповідальністю Конфетко .

Крім того, слід зазначити що стаття 336 Господарського процесуального кодексу України не замінює боржника у справі, а тому вважати, що заборгованість Служби автомобільних доріг у Рівненській області перед Державним підприємством Рівненський облавтодор є кошти особи, яка має заборгованість перед боржником, а саме, Товариством з обмеженою відповідальністю Конфетко , у суду відсутні.

Також, у суду відсутні підстави вважати, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.02.2018 у справі №910/13478/15 неможливо виконати, так як постанова Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області про відкриття виконавчого провадження ВП №56070132 від 29.03.2018 не є належним доказом неможливості виконання рішення суду.

Враховуючи, що Товариством з обмеженою відповідальністю Сількогосподарське підприємство Білий Колодязь не доведено належними та допустимими доказами наявності заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю Конфетко у осіб, на грошові кошти яких, заявник просить звернути стягнення, суд дійшов до висновку, що в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Сількогосподарське підприємство Білий Колодязь слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 233, 234, 336 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Білий Колодязь .

2. Ухвала набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена.

Повний текст ухвали складено 12.03.2019.

Суддя А.В. Яковенко