Постанова

від 11.03.2019 по справі 475/840/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

11.03.19

22-ц/812/134/19

Єдиний унікальний номер судової справи 475/840/18

Номер провадження 22-ц/812/134/19

Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

Постанова

Іменем України

11 березня 2019 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого Серебрякової Т.В.,

суддів: Галущенка О.І., Лисенка П.П.,

з секретарем судового засідання Лівшенком О.С.,

за участі:

представника позивача ОСОБА_2- ОСОБА_3,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Друга Миколаївська Агро-Група рішення, яке ухвалено Доманівським районним судом Миколаївської області 07 листопада 2018 року , під головуванням судді Єгорової Н.І., в приміщені цього ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Друга Миколаївська Агро-Група , ОСОБА_5, треті особи, які не заявляють самостійних вимого щодо предмета спору: Головне територіальне управління юстиції у Миколаївській області, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, про визнання недійсними договору оренди землі та нотаріально посвідченої довіреності, повернення земельної ділянки власнику,

УСТАНОВИЛА :

У серпні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Друга Миколаївська Агро-Група (далі - ТОВ Друга Миколаївська Агро-Група ), ОСОБА_5, треті особи, які не заявляють самостійних вимого щодо предмета спору: Головне територіальне управління юстиції у Миколаївській області, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, про визнання недійсними договору оренди землі та нотаріально посвідченої довіреності, повернення земельної ділянки власнику.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1 позивач є власником земельної ділянки площею 6.28 га, з кадастровим номером НОМЕР_2, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах території Маринівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області.

В грудні 2015 року, під час розгляду справи в адміністративному суді, позивач дізнався, що 01 січня 2006 року від його імені укладено договір оренди належної йому земельної ділянки із Малим колективним підприємством Науково-технічний центр Ротор (далі - МКП НТЦ Ротор ), правонаступником якого є ТОВ Друга Миколаївська Агро-Група , строком дії на 50 років. Вказаний договір був зареєстрований відповідачем у Доманівському районному відділі Миколаївської регіональної філії Державне підприємство Центр державного земельного кадастру , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01 грудня 2006 року за №040601300066. При цьому зазначений договір від імені позивача був підписаний ОСОБА_5

Окрім того, як стало відомо позивачу, 20 січня 2005 року від його імені видано довіреність на ім'я ОСОБА_5 та МКП НТЦ Ротор , посвідчену приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Токарчуком С.А., якою позивач уповноважив зазначених осіб на певні дії та повноваження щодо даної земельної ділянки.

Проте, вказану довіреність він не підписував, ніяких повноважень на виконання певних дій не надавав та вона взагалі не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки не була внесена до державного реєстру для реєстрації нотаріальних дій.

Посилаючись на викладені обставини, а також на те, що ані договір оренди земельної ділянки, ані довіреність він не підписував та не мав такого волевиявлення, орендної плати від відповідача не отримував, позивач ОСОБА_2 просив суд:

визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 01 січня 2006 року, укладений між МКП НТЦ Ротор , правонаступником якого є ТОВ Друга Миколаївська Агро-Група , та ОСОБА_2 щодо земельної ділянки площею 6.28 га, розташованої в межах території Маринівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області, який зареєстрований у Доманівському районному відділі Миколаївської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру 01 грудня 2006 року за №040601300066;

визнати недійсною довіреність від 20 січня 2005 року, видану від імені ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_5 або МКП НТЦ Ротор , посвідчену приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Миколаївської області Токарчуком С.А., зареєстровану в реєстрі за №269;

зобов'язати ТОВ Друга Миколаївська Агро-Група повернути ОСОБА_2 земельну ділянку площею 6.28 га, розташовану в межах території Маринівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області, кадастровий номер НОМЕР_2.

Представник відповідача ТОВ Друга Миколаївська Агро-Група надав до суду відзив, в якому посилався на відсутність підстав для задоволення позовної заяви. Крім того зазначав, що ОСОБА_2 зловживає своїми процесуальними правами, оскільки ухвалою Доманівського районного суду Миколаївської області від 02 серпня 2018 року задоволено заяву позивача та залишено без розгляду його позовні вимоги аналогічного змісту у справі №475/853/16-ц. Цього ж дня ОСОБА_2 подав до суду позовну заяву з тими самими вимогами у даній справі. Зазначене, на думку представника відповідача, свідчить про маніпуляцію позивачем автоматизованим розподілом справ між суддями.

Рішенням Доманівського районного суду Миколаївської області від 07 листопада 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі.

Визнано договір оренди землі від 01 січня 2006 року, укладений між МКП НТЦ Ротор , правонаступником якого є ТОВ Друга Миколаївська Агро-Група та ОСОБА_2 про передачу в оренду земельної ділянки площею 6.28 га, розташованої в межах території Маринівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області, який зареєстрований у Доманівському районному відділі Миколаївської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру 01 грудня 2006 року за №040601300066 - недійсним.

Визнано довіреність від 20 січня 2005 року, видану від імені ОСОБА_2 на уповноваження ОСОБА_5 або МКП НТЦ Ротор користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6.28 га, що розташована в межах території Маринівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області, яка посвідчена приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Миколаївської області Токарчуком С.А., зареєстрована в реєстрі за №269 - недійсною.

Зобов'язано ТОВ Друга Миколаївська Агро-Група повернути ОСОБА_2 земельну ділянку площею 6.28 га, розташовану в межах території Маринівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області, кадастровий номер НОМЕР_2.

Стягнуто з ТОВ Друга Миколаївська Агро-Група на користь ОСОБА_2 2 114 грн. 40 коп. на відшкодування судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що спірний договір оренди позивач не підписував, а ОСОБА_5, який підписав спірний правочин як його представник, не мав необхідний обсяг цивільної дієздатності на час вчинення правочину, так як довіреність не відповідає вимогам ст.52 Закону України Про нотаріат .

В апеляційній скарзі ТОВ Друга Миколаївська Агро-Група посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Згідно ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін, оскільки районний суд ухвалив його з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до частин 1,2,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає в повному обсязі.

Так, забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, ст.1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України Про оренду землі від 06 жовтня 1998 року (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), а також іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них та договором оренди земельної ділянки.

В силу п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, договори, які є одним з видів правочину, є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6,202,203 ЦК України, правочином визнається дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин є дійсним, якщо:

- його зміст не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка його вчиняє, має необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасників є вільним і відповідає їх внутрішній волі;

- він вчинений у формі, встановленій законом й спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У ч.1 ст.627 ЦК України проголошено принцип свободи договору, якою передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недотримання хоча б однієї із зазначених умов дійсності правочину може тягнути його нікчемність, з застосуванням відповідних правових наслідків, або слугувати підставою для визнання правочину недійсним у судовому порядку відповідно до положень ст.215 ЦК України.

Якщо правочин підлягає державній реєстрації, то він є вчиненим з моменту такої реєстрації.

Договір оренди земельної ділянки теж є правочином, а тому, сторони у ньому повинні дотримуватися зазначених правил і, крім того, положень Закону України Про оренду землі від 06 жовтня 1998 року (з наступними змінами та доповненнями).

Так, відповідно до вимог ч.4 ст.124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.

Згідно із ст.93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За ч.3 ст.792 ЦК України та ч.8 ст.93 ЗК України відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Таким спеціальним законом, що регулює орендні земельні відносини та підлягає застосуванню до спірних правовідносин є Закон України Про оренду землі від 06 жовтня 1998 року (з наступними змінами та доповненнями, далі - Закон України).

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом (ст.ст.203,215-216 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

При цьому волевиявлення є важливим чинником, без якого неможливо вчинення правочину, що узгоджується зі свободою договору, установленою ст.627 ЦК України.

Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, в якому фіксуються правові наслідки.

Частиною 1 ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладений, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Належною формою для договору оренди, згідно з положеннями ст.792 ЦК України, ст.14 Закону України Про оренду землі (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) є письмова форма, яка передбачає підписання угоди.

При цьому, сформульований текст письмового правочину обов'язково має бути підписаний стороною (сторонами).

В тому ж випадку, коли сторона не приймала участі в укладенні угоди, що підтверджується відсутністю її підпису під договором, вона має право вимагати визнання угоди недійсною, на підставі ст.ст.203,215 ЦК України, як такої, що не відповідає її внутрішній волі.

Відповідно до ст.237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. При цьому, представництво виникає на підставі договору, закону, акту органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

За ст.238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Згідно ч.2 ст.218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо -, відеозапису та іншими доказами.

З матеріалів справи убачається, що на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, площею 6.28 га, з кадастровим номером НОМЕР_2, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах території Маринівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області. (а.с.9).

За змістом довіреності, посвідченої 20 січня 2005 року приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Миколаївської області Токарчуком С.А., ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_5 або МКП НТЦ Ротор , користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6.28 га, що розташована в межах території Маринівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області та належить ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, реєстраційний номер 010401300662, виданого Доманівською райдержадміністрацією 14 липня 2004 року, зокрема надав право:

- здійснювати нагляд за належною йому землею, мати вільний доступ до ділянки, при настанні сезону - вживати заходів щодо обробки землі, вносити необхідні платежі, які стосуватимуться реалізації його права власності на земельну ділянку;

- вчиняти всі дозволені законодавством правочини по розпорядженню і користуванню земельною ділянкою (продавати, міняти, здавати в оренду, заставляти, вносити до статутного фонду товариств тощо), визначати у кожному випадку суттєві умови договору, подавати від його імені заяви, розписуватися за нього, отримувати гроші, майно по укладеним договорам, та інше.

Строк дії цієї довіреності не визначений. Дана довіреність зареєстрована в реєстрі за №269, бланк ВВТ №669613 (а.с.18).

Відповідно до договору 01 січня 2006 року між ОСОБА_2 та МКП НТЦ Ротор (правонаступником якого є ТОВ Друга Миколаївська Агро- Група ), в особі директора ОСОБА_5, у простій письмовій формі був укладений договір оренди земельної ділянки площею 6.28 га строком на 50 років. Даний договір був підписаний від імені ОСОБА_2 за нотаріальною довіреністю ОСОБА_5 та керівником підприємства ОСОБА_5

Договір зареєстрований у Доманівському районному відділі Миколаївської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01 грудня 2006 року за №040601300066 (а.с.10-12).

Відповідно до листа №566/01-21-2 від 26 травня 2017 року Державного нотаріального архіву слідує, що згідно з реєстром для реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса Первомайського міського нотаріального округу Миколаївської області Токарчука С.А. за 2005 року, том №1 є запис про посвідчення довіреності на розпорядження земельною ділянкою від імені ОСОБА_2, за реєстровим №269 від 20 січня 2005року, бланк №ВВТ 664613 (а.с.16).

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначав, що довіреність, яка посвідчена 20 січня 2005 року приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Миколаївської області Токарчуком С.А. на бланку ВВТ №669613 не відповідає вимогам закону, оскільки не була зареєстрована в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій.

Отже, з наведених вище правових норм презюмується, що довіреність на укладення договору, у тому числі й договору оренди землі, вважається правомірною, якщо вона особисто підписана особою, яка цю довіреність видає, нотаріально посвідчена, при цьому свідченням волевиявлення вважається саме підпис на дорученні, а у випадку заперечення власного волевиявлення на видачу довіреності особа повинна довести, що цей правочин вчинено у неналежній формі, без додержання вимог щодо форми довіреності.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться в п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судове рішення у цивільній справі , суд повинен встановити чи були порушені, невизнані, або оспорені права, свободи чи інтереси осіб, які звернулись до суду, та чи відповідач відповідальний за це.

Положеннями ст.239 ЦК України, визначено, що правочин вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Відповідно до ст.52 Закону України Про нотаріат (в редакції, яка діяла на час посвідчення довіреності) усі нотаріальні дії, вчинені нотаріусами чи посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, реєструються в реєстрах нотаріальних дій.

Форми реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, нотаріальних свідоцтв, посвідчувальних написів на угодах і засвідчуваних документах встановлюються Міністерством юстиції України.

З наявної у матеріалах справи копії довіреності від 20 січня 2005 року убачається, що вона виготовлена на спеціальному бланку №ВВТ 669613 та є такою, що не зареєстрована в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, а відповідно, не відповідає вимогам законом. За такого, відсутність запису у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, свідчить про відсутність доказів вчинення нотаріальної дії.

За положеннями Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України за №20/5 від 03 березня 2004 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03 березня 2004 року за №283/8882 (яка діяла на час посвідчення спірної довіреності), примірник довіреності залишається у приватного нотаріуса та зберігається у його справі.

На час розгляду справи приватний нотаріус, який посвідчував спірну довіреність, припинив свою діяльність, а за даними Державного нотаріального архіву значиться, що є запис лише про посвідчення довіреності на розпорядження земельною ділянкою від імені ОСОБА_2, за реєстровим №269 від 20 січня 2005 року, але інший бланк №ВВТ 664613 (а.с.16). Вказану довіреність відповідачем суду не надано.

Посилання представника відповідача на можливість технічної помилки нотаріуса при внесені запису в реєстр щодо номера та серії бланку довіреності колегія суддів не приймає до уваги, оскільки рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

За такого, колегія суддів вважає, що позивач довів факт відсутності у нього волевиявлення на укладання оскаржуваної довіреності, оскільки не вчиняв дій, спрямованих на виникнення у ОСОБА_5 та МКП НТЦ Ротор повноважень на представництво його інтересів за такою довіреністю, а тому вона є недійсною. Оскільки договір оренди спірної земельної ділянки було вчинено з використанням недійсної довіреності, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про недійсність й договору оренди земельної ділянки.

До того ж, зі змісту договору оренди землі слідує, що від імені позивача ОСОБА_2, та від імені МКП НТЦ Ротор договір оренди підписано представником ОСОБА_5

Отже, оскільки спірний договір оренди земельної ділянки був укладений ОСОБА_5 від імені позивача як орендодавця на підставі довіреності, так і від імені МКП НТЦ Ротор як орендаря на підставі повноважень, передбачених статутом товариства, то колегія суддів вважає, що є підстави для визнання його недійсним, оскільки підписуючи договір від імені позивача, ОСОБА_5 діяв у інтересах МКП НТЦ Ротор та фактично у своїх власних інтересах. Тобто, будучи директором товариства, ОСОБА_5 при укладенні договору оренди землі діяв від імені власника земельної ділянки недобросовісно, тим самим порушивши вимоги ст.238 ЦК України.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки, як такий, що не відповідає вимогам закону, порушує права та інтереси позивача, оскільки правові наслідки за цим договором настають саме для власника земельної ділянки, тому він підлягає визнанню недійсним.

За такого, оскільки відповідач ТОВ Друга Миколаївська Агро-Група , яке є правонаступником МКП НТЦ Ротор , отримало в оренду спірну земельну ділянку з порушенням норм цивільного законодавства, у зв'язку з чим це майно перебуває в оренді відповідача поза волею власника земельної ділянки, то порушене право приватної власності позивача підлягає захисту шляхом визнання недійсною довіреності на право розпоряджатися спірною земельною ділянкою, визнання недійсним укладеного договору оренди землі та повернення спірної земельної ділянки у власність позивача, що вірно констатував і суд першої інстанції.

При цьому, при вирішенні даної справи, районним судом правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Європейський суд з прав людини, в своєму рішенні від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, то апеляційна скарга в силу ст.375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381,382 ЦПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Друга Миколаївська Агро-Група - залишити без задоволення.

Рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 07 листопада 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуючий Т.В. Серебрякова

Судді: О.І. Галущенко

П.П. Лисенко

Повний текст судового рішення

складено 12 березня 2019 року