Постанова

від 12.03.2019 по справі 226/1655/18

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 226/1655/18 Номер провадження 22-ц/804/810/19

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

7 березня 2019 року м. Бахмут

Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого судді Космачевської Т.В.,

суддів: Санікової О.С., Агєєва О.В.,

за участю секретаря Самойленко Г.В.,

представника відповідача адвоката Онілова В.Л.,

представника третьої особи Лаврової М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Димитровського міського суду Донецької області від 17 грудня 2018 року, ухваленого судом у складі головуючого судді Клепки Л.І. у місті Мирнограді Донецької області, повний текст судового рішення складений 26 грудня 2018 року, у справі номер 226/1655/18 за позовом ОСОБА_3 до Мирноградської центральної міської лікарні, третя особа: Мирноградська міська рада, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

В липні 2018 року до Димитровського міського суду Донецької області звернулась ОСОБА_3 з позовом до Мирноградської центральної міської лікарні, третя особа: Мирноградська міська рада, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона працювала у Мирноградській центральній міській лікарні за трудовим договором на посаді реєстратора медичного зубопротезної лабораторії на 1,0 ставки. 26.03.2018 року у зв'язку з реорганізацією стоматологічного відділення позивачка ОСОБА_3 отримала попередження від 22.03.2018 року про звільнення з роботи 22 травня 2018 року відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України через скорочення її посади на підставі наказу Мирноградської ЦМЛ від 16.03.2018 року №101 Про реорганізацію стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії Мирноградської центральної міської лікарні, скорочення чисельності та штату працівників , прийнятого на виконання рішення Мирноградської міської ради від 14.02.2018 року №VII/43-26 Про реорганізацію стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії Мирноградської центральної міської лікарні та штатного розпису Мирноградської ЦМЛ, який мав діяти з 23.05.2018 року.

Наказом №147 від 22.05.2018 року внесені зміни до наказу №101 від 16.03.2018 року, якими вивільнення працівників стоматологічної поліклініки та зубопротезної лабораторії, що підлягали звільненню за скороченням штату, за ініціативою голови первинної профспілки було відтерміноване до 11.06.2018 року.

11.06.2018 року на підставі наказу відповідача №210-к від 11.06.2018 року позивача звільнено з роботи за скороченням штату згідно п. 1 ч. 1 ст.40 КЗпП України.

Оскільки ОСОБА_3 повторно не вручено попередження про звільнення з роботи з 11 червня 2018 року, тому її звільнення без згоди первинної профспілкової організації вона вважає

незаконним.

Просила суд визнати незаконним та скасувати наказ №210-к від 11.06.2018 року про її

звільнення з роботи, поновити її на роботі на посаді реєстратора медичного на 1,0 ставки зубопротезної лабораторії Мирноградської ЦМЛ з 12 червня 2018 року, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.06.2018 року по день поновлення на роботі та допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення на її користь середньомісячного заробітку за один місяць вимушеного прогулу.

Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 17 грудня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_3 до Мирноградської центральної міської лікарні, третя особа: Мирноградська міська рада, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовлено.

Із вказаним рішенням не погодилась позивачка ОСОБА_3, подала апеляційну скаргу, в якій просила апеляційний суд скасувати рішення Димитровського міського суду Донецької області від 17 грудня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Доводами апеляційної скарги наведено, що висновки суду викладені в рішенні не відповідають обставинам справи, мало місце порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Суд необґрунтовано не узяв до уваги той факт, що 26 березня 2018 року вона отримала від відповідача попередження №01-17/574 від 22 березня 2018 року, яким була проінформована, що у зв'язку з реорганізацією стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами, на підставі наказу по Мирноградській центральній міський лікарні від 16 березня 2018 року №101 Про реорганізацію стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії Мирноградської центральної міської лікарні, скорочення чисельності та штату працівників та штатного розпису Мирноградської ЦМЛ, діючого з 23 травня 2018 року її посада підлягає скороченню. Інших попереджень про звільнення від відповідача вона не отримувала.

Наказ Мирноградської центральної міської лікарні від 16 березня 2018 року №101 Про реорганізацію стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії Мирноградської центральної міської лікарні, скорочення чисельності та штату працівників виданий без юридичних підстав, оскільки рішення міськради про реорганізацію прийняте з порушенням норм закону та не надавало відповідачу права видавати цей наказ.

Підстава вивільнення її за скороченням 11 червня 2018 року ґрунтувалася лише на клопотанні голови первинної профспілкової організації Мирноградської ЦМЛ від 22 травня 2018 року, скасованому листом голови первинної профспілкової організації Мирноградської ЦМЛ від 23 травня 2018 року.

Нікого з працівників стоматологічної поліклініки та зубопротезної лабораторії з травневих дат, зазначених у повторних поданнях до профкому від 22 травня 2018 року відповідач не звільнив. Так само як не звільнив і її з посади реєстратора медичного стоматологічної поліклініки 26 травня 2018 року.

Звертає увагу на те, що у наказі №147 містився припис не перенести вивільнення працівників на 11 червня 2018 року, а зазначено, що 11 червня 2018 року має бути проведено скорочення чисельності та штату працівників, що вказує на помилковість суду у висновках стосовно утримання відповідачем максимальної кількості днів, яка надається ст. 43 КЗпП України на розгляд подання роботодавця про надання згоди на звільнення працівників.

Крім того, позивач не згодна з тим, що суд першої інстанції ухвалою від 11 липня 2018 року безпідставно залишив її позовну заяву без руху з підстав відсутності ціни позову, розрахунку судових витрат, не враховуючи фактичних обставин справи, які мають бути відомі суду, оскільки у цього самого судді був у провадженні колективний позов з участю позивачки та до нього додані ті самі докази, але та справа з тотожними вимогами не залишалась без руху за таких вимог.

Також, 31 липня 2018 року ухвалою суду за відсутності клопотання позивача залучена

третя особа Мирноградська міська рада та суд зобов'язав позивача надати їй не пізніше 2 днів копію позову. При цьому суд, поклавши на неї процесуальний обов'язок надати копію позову, не врахував вимоги ч. 2 ст. 177 ЦПК України, а залучення третьої особи без клопотання сторін у даній справі є безпідставним.

Суд першої інстанції порушив норми процесуального права щодо строку розгляду справи.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив апеляційний суд в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_3 на рішення Димитровського міського суду Донецької області від 17 грудня 2018 року відмовити в повному обсязі (а.с. 55-58, том 2).

Під час судового розгляду встановлено, що у відповідача дійсно відбулися зміни в організаційно-штатній структурі, які потягли за собою скорочення чисельності та штату працівників стоматологічної поліклініки зі спеціалізованим прийомами та зубопротезної лабораторії, що спростовує доводи позивачки про відсутність чітких приписів та юридичних підстав для скорочення посади позивача. Процедура звільнення працівників стоматологічної поліклініки з спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії Мирноградської центральної міської лікарні відповідно до п. 1 статті 40 КЗпП проводилась з дотриманням гарантій для працівників з урахуванням вимог статей 43, 49-2 КЗпП України.

Твердження позивача про існування будь-якої невизначеності та необізнаності позивача про майбутнє звільнення та його дату, не має підстав.

Відповідачем при звільненні позивача не було порушено вимог ст. 49-2 КЗпП України, якою гарантується право працівника не бути звільненим у строк менш ніж два місяці з моменту попередження.

Третя особа - Мирноградська міська рада в свої поясненнях на апеляційну скаргу просила суд залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін (а.с. 42-47, том 2).

Мирноградська центральна міська лікарня діє на підставі Статуту, затвердженого рішенням Мирноградської міської ради, відповідно до якого Мирноградська центральна міська лікарня є комунальним лікувально-профілактичним закладом охорони здоров'я, що заснований на базі відокремленої частини комунальної власності територіальної громади міста Мирноград, управління в межах повноважень здійснює Мирноградська міська рада як представник територіальної громади.

Рішенням Мирноградської міської ради від 14 лютого 2018 року №УІІ/43-26 з організаційної структури ЦМЛ виключено стоматологічну поліклініку із спеціалізованими прийомами і зубопротезну лабораторію та утворено і включено до складу організаційної структури ЦМЛ лікувально-діагностичне відділення зі спеціалізованими прийомами стоматологічний кабінет. Звільнення позивачки здійснено з дотриманням вимог трудового законодавства.

Рішення Мироноградської міської ради, на яке посилається позивач, було оскаржено в Донецькому окружному адміністративному суді та в Першому апеляційному адміністративному суд і визнано законним, відповідним та прийнятим в межах компетенції.

Вказує, що 22.03.2018 року позивач отримав попередження про звільнення із займаної посади за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України з наданням відповідних пільг та компенсацій згідно з діючим законодавством. Позивачу запропоновані посади від яких вона відмовилась з особистих причин. Вакансії пропонувались неодноразово.

Законодавством не передбачено обмежень щодо перенесення дати звільнення працівників під час проведення процедури скорочення чисельності та штату. Перенесення дати звільнення позивача на іншу дату, ніж ту, що попередньо планувалось було пов'язано виключно з дотриманням прав позивача і його соціальних гарантій при звільненні. Тим більш, що підстава такого звільнення не змінювалась.

Представник відповідача Мирноградської ЦМЛ - адвокат Онілов В.Л. в судовому засіданні

апеляційного суду апеляційну скаргу не визнав, просив залишити її без задоволення, рішення суду

першої інстанції - без змін.

Представник третьої особи Мирноградської міської ради Лаврова М.А. в судовому

засіданні апеляційного суду апеляційну скаргу не визнала, просила залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Позивачка ОСОБА_3 в судове засідання апеляційного суду не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином відповідно до ст. 128, 130 ЦПК України (а.с. 60, том 2).

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю позивача.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників відповідача та третьої особи дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що згідно трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_3 після закінчення Макіївського медичного училища з 05.08.1987 року працювала в Димитровській міській лікарні на посаді медичної сестри, з 01.04.2015 року - на посаді медичного реєстратора зубопротезної лабораторії на 1,0 ставки та була членом первинної профспілкової організації Мирноградської центральної міської лікарні (а.с. 6-7, том 1).

Згідно штатного розкладу Мирноградської ЦМЛ, затвердженим міським головою Мирноградської міської ради 02.01.2018 року, станом на 01.01.2018 року чисельність штатних одиниць стоматологічної поліклініки становила 27,75 одиниць, зубопротезної лабораторії - 17,0 шт. одиниць (а.с. 176-193, том 1).

Рішенням Мирноградської міської ради №VII/43-26 від 14.02.2018 року Про реорганізацію стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії Мирноградської центральної міської лікарні , чинним на час розгляду справи, із організаційної структури Мирноградської ЦМЛ виключено стоматологічну поліклініку зі спеціалізованими прийомами (27,75 шт. од.) і зубопротезну лабораторію (17 шт. од.) та утворено і включено до складу організаційної структури ЦМЛ стоматологічний кабінет у складі лікувально-діагностичного відділення зі спеціалізованими прийомами на 3,5 штатних одиниць: лікаря-стоматолога-терапевта 0,5 одиниці, лікаря-стоматолога-хірурга - 0,5 одиниці, лікаря-стоматолога-дитячого - 0,5 одиниці, лікаря стоматолога-ортопеда - 0,5 одиниці, сестри медичної - 1,0 одиниці, молодшої медичної сестри (санітарки) - 0,5 одиниці (а.с. 113, том 1).

З листа №2 від 02.03.2018 року голови Мирноградської міської організації профспілки

працівників охорони здоров'я вбачається, що 20.02.2018 року роботодавцем на виконання вимог ч. 3 ст. 22 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності повідомлено первинну профспілкову організацію лікарні про реорганізацію стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії і вивільнення працівників за скороченням штату, дана інформація прийнята до відома (а.с.139, том 1).

Наказом головного лікаря Мирноградської ЦМЛ Хохловою Р.І. №101 від 16.03.2018 року Про реорганізацію стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії Мирноградської ЦМЛ, скорочення чисельності та штату працівників , на виконання рішення Мирноградської міської ради від 14.02.2018 року виключено з організаційної структури лікарні відділення Зубопротезна лабораторія зі штатними посадами в кількості 17,00 шт. од., в тому числі посаду медичного реєстратора в кількості 1,0 шт. одиниці, яку на 1,0 ставки обіймала позивачка ОСОБА_3, та відділення стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами з штатними посадами в кількості 27,75 шт. од. (а.с. 26, том 1).

Відповідно до протоколу зборів трудового колективу стоматологічної поліклініки із спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії Мирноградської ЦМЛ від 21.03.2018 року №1 обговорювалося питання про виключення із організаційної структури лікарні стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії з вивільненням всіх штатних одиниць та вирішувалося питання надання комісії з реорганізації пропозицій кандидатур, які виявили бажання працювати у стоматологічному кабінеті зі спеціалізованими прийомами у складі лікувально-діагностичного відділення, який вводився до організаційної структури закладу. Згідно зазначеного протоколу, один примірник якого було спрямовано до комісії з реорганізації, працювати у новоствореному стоматологічному кабінеті на посаді лікаря-стоматолога-терапевта 0,5 ставки виявила бажання ОСОБА_6, на посаді лікаря- стоматолога-хірурга 0,5 ставки - ОСОБА_7, лікаря-стоматолога-дитячого 0,5 ставки - ОСОБА_8, лікаря-стоматолога-ортопеда 0,5 ставки - ОСОБА_9, сестри медичної 1,0 ставки - ОСОБА_10 (0,5 ст.) і ОСОБА_11 (0,5 ст.), на посаді молодшої медичної сестри 0,5 ставки - ОСОБА_12 (а.с. 134-136, том 1).

Попередженням №01-17/545 від 22.03.2018 року адміністрації Мирноградської міської лікарні повідомлено ОСОБА_3 про скорочення її посади з 23.05.2018 року (а.с. 140, том 1).

Відповідно до акту від 23.03.2018 року ОСОБА_3 відмовилась від отримання попередження про скорочення штатної одиниці та подальше її вивільнення (а.с. 144-145, 201-202, том 1).

Згідно з протоколом зборів трудового колективу стоматологічної поліклініки із спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії Мирноградської ЦМЛ від 23.03.2018 року позивачку ОСОБА_3 попереджено про її наступне вивільнення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням її посади та запропоновані вакантні посади по лікарні: кухонний робітник іншого адміністративно-управлінського та допоміжного персоналу (1,0 ставки), молодша медична сестра травматологічного відділення (0,5 ставки), молодша медична сестра жіночої консультації (1,0 ставки), від яких вона відмовилась (а.с. 194-200, том 1).

Згідно пропозицій вакансій позивачці ОСОБА_3 пропонувались посади кухонного робітника іншого адміністративно-управлінського та допоміжного персоналу (1,0 ставки), молодшої медичної сестри (санітарки) травматологічного відділення (0,5 ставки), молодшої медичної сестри (санітарки) жіночої консультації (1,0 ставки), двірника іншого адміністративно-управлінського та допоміжного персоналу (0,5 ставки), про відмову від яких свідчать її підписи на письмових пропозиціях вакансій від 16 та 18.05.2018 року (а.с. 140-142, том 1).

07.05.2018 року Мирноградська центральна міська лікарня направила голові первинної організації профспілки працівників охорони здоров'я подання №01-17/908 про надання згоди на звільнення працівників за скороченням штату (а.с. 149, том 1).

21.05.2018 року Мирноградська міська організація профспілки працівників охорони здоров'я за результатами розгляду подань про надання згоди на звільнення працівників за скороченням штату, своїм листом за підписом голови Перетятка І.М. повідомила головного лікаря про відмову у наданні згоди на звільнення працівників за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, в тому числі і позивачки ОСОБА_3 Підставою для прийняття такого рішення, як зазначено в листі голови профспілки, стала юридична відсутність наказів, якими б скорочувалися посади працівників з дат, які були вказані у їх попередженнях про подальше вивільнення за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, так як, на думку голови профспілки, внесенням чисельних змін до п. 1 наказу №101 від 16.03.2018 року втрачалася первісна редакція цього пункту та тих змін, які вносилися до нього до видання наказу №117/1 від 02.04.2018 року і, відповідно, на думку голови профспілки, зміст пункту 1 цього наказу фактично відповідав тільки змісту наказу №117/1 від 02.04.2018 року, а первісні приписи п. 2 наказу №101 та наказу №102 від 16.03.2018 року Про затвердження штатного розкладу ЦМЛ замінені приписами наказу №120 від 02.04.2018 року (а.с. 150-152, том 1).

22.05.2018 року голова профспілки Перетятко І.М. у відповідності з положеннями ч. 4 ст. 22 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності звернувся до адміністрації ЦМЛ з пропозицією про перенесення дати звільнення працівників на 11.06.2018 року, на підставі чого відповідачем було видано наказ №147 від 22.05.2018 року про внесення змін до п. 1 наказу №101 від 16.03.2018 року, згідно яких скорочення чисельності штату працівників стоматологічної поліклініки та зубопротезної лабораторії перенесено на 11.06.2018 року. Наказ №147 від 22.05.2018 року доведено відповідачем до відома осіб, чиї посади підлягали скороченню (а.с. 106, 107-108, 109-110, том 1).

Відповідно до наказу про звільнення №210-к від 11 червня 2018 року ОСОБА_3 звільнена з згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України з 11.06.2018 року з компенсацією за невикористану щорічну відпуску за 42 календарних днів (а.с. 5, том 1).

За Статутом, затвердженим рішенням міської ради №VII/12-45 від 08.06.2016 року (зі змінами, внесеними рішенням №VII/43-26 від 14.02.2018 року) та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Мирноградська центральна міська лікарня є комунальним лікувально-профілактичним закладом охорони здоров'я, що заснований на базі відокремленої частини комунальної власності територіальної громади міста Мирнограда. Управління лікарнею в межах повноважень здійснює Мирноградська міська рада (а.с. 244-246, 247-250, том 1).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивачки здійснено з дотриманням вимог трудового законодавства, вона попереджена про майбутнє звільнення не пізніше ніж за два місяці до звільнення, їй було запропоновано всі наявні у відповідача вакансії, які відповідали її кваліфікації та освіті, від яких вона відмовилась.

Щодо наказів МЦМЛ, які були видані після наказу №101 від 16.03.2018 року та вносили зміни до цього наказу, суд першої інстанції виходив з того, що ці зміни дублюють норми первинного наказу та однаково відображають кількість та назви посад, що вводились у відділенні та конкретизують їх, наказ №146 містить зміни тільки щодо дати вивільнення працівників, які були обумовлені дотриманням процедури вивільнення закріплені ст. 49-2 КЗпП України. Вказані зміни не скасовували попередні і не змінювали первісного рішення про скорочення чисельності та штату працівників стоматологічної поліклініки і зубопротезної лабораторії, зокрема, щодо посади реєстратора зубопротезної лабораторії, яку обіймала ОСОБА_3 Відтак, ці накази не можуть вважатися такими, що скасовують рішення про скорочення посади позивача або законну силу попередження про звільнення.

Відмовляючи у задоволенні інших позовних вимог, суд виходив з того, що вони є похідними від позовних вимог про поновлення на роботі.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними та такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання

підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ч. 3 ст. 64 Господарського кодексу України власник або уповноважений ним орган самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Приписами постанові Пленуму Верховного суду України Про практику розгляду судами трудових спорів від 06.11.1992 року №9 зазначено, що, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, чи працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнений працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Мирноградської міської ради №VII/43-26 від 14.02.2018 року Про реорганізацію стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії Мирноградської центральної міської лікарні , чинним на час розгляду справи, із організаційної структури Мирноградської ЦМЛ виключено стоматологічну поліклініку зі спеціалізованими прийомами (27,75 шт. од.) і зубопротезну лабораторію (17 шт. од.) та утворено і включено до складу організаційної структури ЦМЛ стоматологічний кабінет у складі лікувально-діагностичного відділення зі спеціалізованими прийомами на 3,5 штатних одиниць: лікаря-стоматолога-терапевта 0,5 од., лікаря-стоматолога-хірурга - 0,5 од., лікаря-стоматолога-дитячого - 0,5 од., лікаря стоматолога-ортопеда - 0,5 од., сестри медичної - 1,0 од., молодшої медичної сестри (санітарки) - 0,5 од. (а.с. 113-115, том 1).

Вказані зміни знайшли своє закріплення в розділі 7 нової редакції Статуту ЦМЛ, затвердженому рішенням міської ради від 14.02.2018 року № УІІ/43-26 (а.с. 244-246, том 1).

16 березня 2018 року головним лікарем Мирноградської ЦМЛ Хохловою Р.І. на виконання рішення Мирноградської міської ради від 14.02.2018 року видано наказ №101 Про реорганізацію стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії Мирноградської ЦМЛ, скорочення чисельності та штату працівників , яким із організаційної структури лікарні виключено відділення Зубопротезна лабораторія зі штатними посадами в кількості 17 шт. од., в тому числі посади реєстратора медичного в кількості 1,0 шт. од., яку обіймала позивачка ОСОБА_3, та відділення Стоматологічна поліклініка зі спеціалізованими прийомами з штатними посадами в кількості 27,75 шт. од. (а.с. 114-115, том 1).

З огляду на наведене вище, розглядаючи спір про поновлення на роботі, суд перевірив чи мало місце скорочення штату або чисельності працівників і, виходячи із аналізу штатних розписів дійшов правильного висновку про те, що в даному випадку дійсно мало місце скорочення штатної одиниці. При цьому суд не вправі ставити питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, оскільки власник, користуючись правом самостійної господарської ініціативи, має право на свій розсуд приймати таке рішення.

Крім того, рішеннями Донецького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2018 року, від 28 вересня 2018 року, залишеного без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду підтверджено законність рішення Мирноградської міської ради від 14 лютого 2018 року №VII/43-26 Про реорганізацію стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії Мирноградської центральної міської лікарні .

Положеннями частини 2 статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за

його згодою, на іншу роботу.

Порядок вивільнення працівників визначено статтею 49-2 КЗпП України.

Так, частиною 3 цієї статті передбачено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

З аналізу наведених законодавчих норм вбачається, що при вирішенні питання про дотримання вимог законодавства власником або уповноваженим органом підприємства, установи, організації в цій частині підлягають з'ясуванню обставини, пов'язані з тим, чи була у відповідача інша робота (вакантні посади), яку міг виконувати (займати) працівник відносно якого вирішувалось питання про звільнення, чи пропонувалась йому така робота (посади) та чи надавав він згоду на переведення на іншу роботу.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини 2 статті 40, частини 3 статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що Мирноградською центральною міською лікарнею проведено скорочення чисельності та штату працівників стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії у зв'язку з реорганізацією даних структурних підрозділів на підставі рішення Мирноградської міської ради від 14 лютого 2018 року, яка є засновником ЦМЛ як представник територіальної громади. При цьому Мирноградська ЦМЛ як юридична особа не була реорганізована, виключення двох структурних підрозділів та включення до складу лікарні іншого підрозділу нового кабінету не є реорганізацією ЦМЛ, а саме відповідно до затвердженого Статуту ЦМЛ із організаційної структури ЦМЛ виключено всі посади з відділень Стоматологічна поліклініка зі спеціалізованими прийомами і Зубопротезна лабораторія та утворено і включено до структури лікарні лікувально-діагностичне відділення зі спеціалізованими прийомами, до складу якого увійшов стоматологічний кабінет, що свідчить про те, що у відповідача внаслідок зміни організаційної структури мало місце скорочення чисельності та штату працівників.

Отже, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги позивачки ОСОБА_3 в цій частині є необґрунтованими.

26.03.2018 року на засіданні комісії з реорганізації позивачку ОСОБА_3 було персонально попереджено про її наступне вивільнення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням її посади та запропоновано вакантні посади по лікарні: кухонний робітник іншого адміністративно-управлінського та допоміжного персоналу (1,0 ставки), молодша медична сестра травматологічного відділення (0,5 ставки), молодша медична сестра жіночої консультації (1,0 ставки), від яких вона відмовилася. В подальшому позивачці пропонувалися посади сестри медичної пологового відділення (1,0 ставки), сестри медичної палатної отоларингологічного відділення (1,0 ставки), сестри медичної перев'язної отоларингологічного відділення (0,5 ставки), сестри медичної приймального відділення (1,0 ставки), сестри медичної педіатричного відділення (1,0 ставки), сестри медичної гінекологічного відділення (1,0 ставки), молодшої медичної сестри травматологічного відділення (0,5 ставки), сестри медичної операційної травматологічного відділення (1,0 ставки), сестри медичної пологового відділення (1,0 ставки), сестри медичної хірургічного відділення (1,0 ставки), рентген лаборанта рентгенологічного відділення (1,0 ставки), а також медичної сестри новоутвореного стоматологічного кабінету у складі лікувально-діагностичного відділення зі спеціалізованими прийомами (1,0 ставки) (а.с. 128-131,140-141, 208-

209, том 1).

Відтак, судом першої інстанції правильно зазначено, що відповідачем при звільненні

позивача не було порушено вимог частини 1 статті 49-2 КЗпП України, оскільки ОСОБА_3 попереджувалася за два місяці про наступне вивільнення, при цьому перенесення дати звільнення позивача на іншу дату не потребує повторного попередження. ОСОБА_3 запропоновано іншу роботу в ЦМЛ, від якої вона відмовилась.

Доводи апеляційної скарги про те, що від дати попередження про майбутнє звільнення 22 березня 2018 року до дати фактичного звільнення 11 червня 2018 року пройшло більше двох місяців, відповідач повинен був знову попередити позивачку про звільнення, апеляційний вважає необґрунтованим, оскільки статтею 49-2 КЗпП України встановлено строк: про наступне вивільнення працівник повинен бути персонально попереджений не пізніше ніж за два місяці. Тобто законом не встановлено форму та порядок попередження працівників про вивільнення.

Відповідно до статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, має бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. Виборний орган первинної профспілкової організації повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації дав згоду на розірвання трудового договору.

Частиною 7 статті 43 КЗпП України та частиною 6 статті 39 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності передбачено, що рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору з працівником має бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у такій згоді, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

Розглядаючи трудовий спір з урахуванням положень частини 7 статті 43 КЗпП України та статті 39 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності , суд повинен з'ясувати, чи містить рішення профспілкового комітету власне правове обґрунтування такої відмови. І лише у разі відсутності у рішенні правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення працівника власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених законодавством вимог для звільнення. Оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права, то суд зобов'язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості.

Враховуючи, що у зазначених нормах зміст поняття обґрунтованості рішення профспілкового органу закон не розкриває, то така обґрунтованість повинна оцінюватись судом виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства (стаття 8 Конституції України, стаття 3 ЦК України, статті 263 ЦПК України) та лексичного значення (тлумачення) самого слова обґрунтований , яке означає бути достатньо, добре аргументованим, підтвердженим науково, переконливими доказами, доведеним фактами .

Апеляційний суд вважає, що рішення профспілкового органу від 21.05.2018 року про відмову у наданні згоди на звільнення позивачки не містить достатньої аргументації та посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав. У висновку не міститься будь - яких даних щодо фактичних обставин і підстав звільнення позивачки, її ділових і професійних якостей. Такий висновок ґрунтується лише на тому, що профспілкова організація вважає, що відсутність наказів ЦМЛ, якими б скорочувались посади зазначених працівників з дат, які вказані у їх попередженнях про вивільнення, а саме на час розгляду подань, зміст п. 1 наказу №101 має відповідати лише змісту наказу №117/1 від 2 квітня 2018 року, а надалі листом зазначив, що вивільнення працівників з 11 червня 2018 року неможливе, оскільки працівники лікарні не отримували попереджень про вивільнення 11 червня 2018 року.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що рішення профспілкового комітету не можна вважати таким, що відповідає вимогам закону, не містить обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення позивачки, правове обґрунтування незаконності звільнення позивачки в ньому відсутнє. Судом першої інстанції вірно зазначено, що відповідач мав право звільнити працівника без згоди профспілкового органу за відсутності обґрунтування профспілковим органом такої відмови, тобто відповідачем дотримані вимоги законодавства під час звільнення позивача з роботи. Крім того, рішень про згоду чи відмову у наданні згоди на вивільнення працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП за повторними поданнями відповідачу не надано.

Враховуючи наведене вище, апеляційний суд дійшов висновку, що звільнення позивачки ОСОБА_3 відбулось з дотриманням вимог трудового законодавства, а саме пункту 1 частини 1 статті 40, статті 49-2 КЗпП України.

Доводи, приведені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на правильність ухваленого рішення.

Нових доказів чи обставин, які не були предметом розгляду у суді першої інстанції та могли вплинути на рішення суду, позивачкою апеляційному суду не надано.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Відтак, підстав для скасування судового рішення не вбачається.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, рішення Димитровського міського суду Донецької області від 17 грудня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Повний текст судового рішення складений 12 березня 2019 року.

Суддя: