ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 березня 2019 року № 826/11091/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю ОЛТА ДоГоловного управління ДФС у м.Києві провизнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.04.2018 р. № 4312615141, № 4322615141, № 4332615141, № 0018171401, № 0000814208, № 0000824208, В С Т А Н О В И В:

товариство з обмеженою відповідальністю ОЛТА звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Головного управління ДФС у м.Києві, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.04.2018 р. № 4312615141, № 4322615141, № 4332615141, № 0018171401, № 0000814208, № 0000824208.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.07.2018 року суд визнав подану заяву і додані до неї матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження по справі, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ГУ ДФС у м.Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 26.03.2018 р. № 163/26-15-14-01-03/31256993 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими позивачу збільшено суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств, податку на доходи фізичних осіб, накладено штрафні санкції та визначено суму грошового зобов'язання з військового збору .

Відповідач в письмовому відзиві на позов підтримав висновки акта перевірки та вказав на відповідність оскаржуваних рішень вимогам чинного законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ ОЛТА (код ЄДРПОУ 31256993) податкового законодавства за період з 01.01.2015 р. по 30.09.2017 р., валютного за період з 01.01.2015 р. по 30.09.2017 р., єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 р. по 30.09.2017 р.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ ОЛТА :

-п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 5, п. 6, п. 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , п. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 1.2 ст. 1, п. 2.4 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що призвело до заниження податку на прибуток за на загальну суму 444 451,00 грн.;

-п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 3 104,00 грн.;

-п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду) на загальну суму 31 953,00 грн.;

-п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН за грудень 2017 року на загальну суму 2 037,66 грн.;

- пп. 168.1.1, пп.168.1. ст. 168, пп. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання по військовому збору на загальну суму 675,91 грн.

За результатами перевірки складено акт від 26.03.2018 р. № 163/26-15-14-01-03/31256993 та винесено податкові повідомлення-рішення:

від 11.04.2018 р. № 4312615141, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 520 291,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 444 451,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 75 840,00 грн.

від 11.04.2018 р. № 4322615141, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3 880,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 3 104,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 776,00 грн.;

від 11.04.2018 р. № 4332615141, яким позивачу застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на загальну суму 31 953,00 грн.;

від 11.04.2018 р. № 0018171401, яким позивачу застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на загальну суму 203,76 грн.;

від 11.04.2018 р. № 0000814208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 10 470,14 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 8 376,11 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2 094,03 грн.;

від 11.04.2018 р. № 0000824208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на загальну суму 844,89 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 675,91 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 168,98 грн.

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Тобто, починаючи з 1 січня 2015 року податок на прибуток розраховується виходячи із бухгалтерського фінансового результату (як різниці між отриманими підприємством доходами та понесеними ним витратами протягом звітного періоду) за національними положеннями (стандартів) бухгалтерського обліку (далі по тексту - НП(С)БО) чи міжнародними стандартами фінансової звітності (далі по тексту - МСФЗ), відкоригованого на різниці, передбачені Податковим кодексом України (як то амортизаційні різниці, різниці, які виникають при формуванні резервів (забезпечень), різниці, які виникають під час здійснення фінансових операцій).

Базою оподаткування визначено грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України), а звітним для цілей податку на прибуток періодом - календарний рік (п. 137.4 ст. 137 Податкового кодексу України).

В силу норм п.п. 44.1, 44.2 і 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У свою чергу правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV).

Відповідно до ч. 2 ст. 3, ч. 1 ст. 11 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

На основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства.

Частинами першою - четвертою ст. 9 Закону № 996-ХІV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій (визначення яких як фактів підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів міститься в абз. 2 п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88) є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

За приписами ч. 5 цієї статті Закону № 996-ХІV господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Згідно з ч. 2 ст. 6 зазначеного Закону регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Зокрема, методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності закріплені у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248).

Так, відповідно до положень п.п. 5 - 9 цього НП(С)БО витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо; попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг; погашення одержаних позик; інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту); витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; балансова вартість валюти.

Крім того, положеннями п. 14 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за № 288/4509), передбачено, що первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта. Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв'язку з частковою ліквідацією об'єкта основних засобів.

Більш детально, ніж у П(С)БО 7, питання поліпшення врегульовано у п.п. 28 - 33 розд. 6 Облік ремонту і поліпшень основних засобів Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 № 561.

Так, витрати на капітальний ремонт об'єктів основних засобів визнаються витратами звітного періоду. Такі витрати можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо витрати на значний огляд і капітальний ремонт можуть бути ідентифіковані з окремою замортизованою частиною (компонентом) основних засобів.

Вартість робіт, що приводять до збільшення очікуваних майбутніх вигод від об'єкта основних засобів, включається до капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості основних засобів. Підставою для визнання капітальними інвестиціями витрат, пов'язаних з поліпшенням основних засобів, є зростання внаслідок цих витрат очікуваного терміну корисного використання об'єкта, кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), яка виробляється (надається) цим об'єктом. Первісна (переоцінена) вартість основних засобів може бути збільшена на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням та ремонтом об'єкта, визначену у порядку, встановленому податковим законодавством.

Витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання (технічний огляд, технічне обслуговування, ремонт тощо), включаються до складу витрат звітного періоду.

Відповідно до норм пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пп. а п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого ) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу. Зокрема, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Аналіз вищевикладених норм Кодексу та Закону № 996-ХІV свідчить про те, що витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

У своєму листі від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 р. № 1936/11/13-11).

Як встановлено судом, позивач протягом перевіряємого періоду здійснював господарську діяльність у сфері надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем використовуються нежитлові приміщення, згідно договорів оренди від 26.06.2015 р. № 1520/02, ВІД 15.03.2016 р. № 1, від 01.10.2014 р. № 1425/2 та договору суборенди від 23.12.2015 р. № А0823125005.

Контролюючим органом встановлено, що зазачені орендовані приміщення використовувались позивачем для власного бізнесу та надавались в суборенду, в яких в подальшому виконувались ремонтні роботи підрядними організаціями з використанням матеріалів позивача.

Так, судом встановлено, що між позивачем (підрядник, постачальник) та ТОВ Доміан (замовник, покупець) укладено:

договір підряду від 03.11.2015 р. № 1540/1, відповідно до умов якого, підрядник зобов'язується виконати за завданням замовника відповідно до умов цього договору роботи з виготовлення та встановлення алюмінієвих конструкцій, а замовник зобов'язується надати підряднику фронт робіт, передати необхідну дозвільну документацію для виконання робіт, прийняти виконані роботи та оплатити їх.

договір поставки від 04.05.2016 р. № 1622/1, відповідно до умов якого,постачальник зобов'язується передати у власність покупця тимчасову мобільну споруду у кількості 1 штуки згідно технічному завданню покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар у власність і сплатити за нього визначену у цьому договорі грошову суму, у встановленому цим договорм порядку.

На підтвердження виконання вказаних договорів позивачем надано копії договору підряду від 03.11.2015 р. № 1540/1, додаткову угоду № 1 до договору підряду від 03.11.2015 р. № 1540/1, специфікації № 1, № 2, № 2/1, № 2/2, № 3, № 4, договору поставки від 04.05.2016 р. № 1622/1, виписки по банківському рахунку.

Також, між позивачем (замовник) та ТОВ Амікс-Груп (підрядник) укладено договір підряду від 22.08.2014 р. № 10/22-08-14, відповідно до умов якого, підрядник зобов'язується своїми силами і засобами та на свій ризик виконати та здати в установлені даним договором строки підрядні роботи в нежитловому приміщенні за адресою: вул. Р. Окіпної, 8-Б, офіс 17, кімнати №№ 1-17; 20-32, які визначаються відповідно до Договору, додаткових угол до договору та додатків до них.

На підтвердження виконання умов вказаного договору, позивачем надано договір підряду від 22.08.2014 р. № 10/22-08-14, ліцензію, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акти здачі-приймання монтажних робіт.

Крім того, на підтвердження виконання робіт залученими підрядниками (ТОВ АЛП-Буд , ТОВ Розумний Дім , ТОВ Амікс-Груп ) позивачем надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, актів списання товарів, акти приймання виконаних підрядних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати.

При цьому, позивачем також укладався усний договір поставки з ТОВ СМЦ БУДМЕТІНВЕСТ , на підтвердження чого надано: видаткові накладні та акти надання послуг.

Надаючи оцінку твердженням позивача про використання в господарській діяльності товарів та послуг, отриманих від контрагентів, суд враховує наступне.

За змістом положень п.п. 28, 29, 33 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 № 561, Рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт, тобто, чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) об'єкта, що приведе у майбутньому до збільшення економічних вигод, чи здійснюються вони для підтримання об'єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, приймається керівником підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат.

Зокрема, приймання закінчених робіт з ремонту і поліпшення основних засобів (модернізація, добудова, реконструкція тощо) оформлюється актом приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів. В технічні паспорти, інвентарні картки або інші регістри аналітичного обліку відповідних об'єктів основних засобів заносяться дані про змінені техніко-економічні характеристики (вартість, потужність, площа тощо) в результаті їх поліпшення.

Дослідивши надані сторонами докази, позивач довів, що виконаний ремонт не є поліпшенням основних засобів, а є поточним ремонтом з метою підтримання об'єкта в робочому стані.

Зважаючи на викладене, понесені витрати правомірно включені платником податків до витрат періоду, в якому був здійснений ремонт, а висновки контролюючого органу про завищення позивачем задекларованих сум витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість за перевіряємий період є необґрунтованими, у зв'язку із чим, податкові повідомлення - рішення від 11.04.2018 р. № 4312615141, № 4322615141, № 4332615141 підлягають скасуванню.

Неогрунтовами є посилання відповідача на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 19.05.2014 р. № 757/12369/14-к, оскільки вказаною ухвалою не встановлено вини посадових осіб ТОВ Амікс-Груп , а надано лише дозвіл на проведення обшуку.

Вироку суду щодо посадових осіб контрагентів, що набув законної сили, щодо вчинення ними кримінальних правопорушень, пов'язаних з фіктивним підприємництвом чи ухиленням від сплати податків, тощо відповідачем не надано.

Також, судом не беруться до уваги доводи відповідача щодо наявності вироку Солом'янського районного суду м. Києва від 20.06.2017 р. № по справі 1-кп/760/688/175, оскільки вказане рішення, яким встановлено відповідальність за кримінальне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 Кримінального кодексу України відносно контрагента платника податків, не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентами своїх договірних зобов'язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб'єктами господарської діяльності.

В частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішень від 11.04.2018 р. № 0018171401, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити, зокрема, дата виписування податкової накладної.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Вищезазначене свідчить про наявність у платника податків обов'язку скласти та зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому, реєстрація податкової накладної має бути здійснена не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Так, відповідно до п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних, звіряння даних, що містяться у виданих платникам податку на додану вартість - отримувачам (покупцям) товарів (послуг) податковій накладній та/або розрахунку коригування, з відомостями, які містяться у Реєстрі, встановлений Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1246 від 29.12.2010 (далі - Порядок №1246).

Згідно абз. 2 п. 1 Порядку №1246 подання податкової накладної та/або розрахунку коригування ДФС в електронній формі здійснюється відповідно до Порядку підготовки і подання податкових документів в електронній формі засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до п. 9 Порядку №1246 причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є: 1) наявність помилок під час заповнення податкової накладної; 2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; 3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; 4) порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 Податкового кодексу України(для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); 5) порушення вимог, установлених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що позивачем складено податкові наклдані від 23.12.2015 р. № 11, № 12, № 3 та № 3, від 24.12.2015 р. № 4.

Як зазначено позивачем, підставою для затримки реєстрації спірних податкових накладних стала вина контролюючого органу, так як останній відмовляв в укладенні договору про визнання електронних документів, що блокувало роботу позивача.

Однак, відповідних доказів щодо відмови контролюючого органу в укладенні договору про визнання електронних документів позивачем не надано, у зв'язку із чим відсутні правові підстави для скасування податкового повідомлення-рішень від 11.04.2018 р. № 0018171401.

В частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішень від 11.04.2018 р. № 0000814208, суд зазначає наступне.

Контролюючим органом під час проведення перевірки встановлено заниження зобов'язань позивача по нарахуванню та сплаті до бюджету податку на доходи фізичних осіб на суму 8 376,11 грн., із додаткового доходу директора підприємства ОСОБА_1, отриманого ним в вигляді аудіоплеера придбаного у ФОП ОСОБА_2, згідно платіжного доручення від 30.12.2015 р. № 2961.

Згідно підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до підпункту е підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

За пунктом 164.5 статті 164 Податкового кодексу України під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою: К = 100 : (100 - Сп), де К - коефіцієнт; Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

У такому самому порядку визначаються об'єкт оподаткування і база оподаткування для коштів, надміру витрачених платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки.

Як зазначено у пункті 167.1 статті 167, підпункті 168.1.1, підпункті 168.1.4 пункту 168.1 статті 168, Податкового кодексу України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).

Згідно пункту 171.2 а статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Як зазначено позивачем, матеріальна цінність у вигляді аудіоплеера придбана останнім у ФОП ОСОБА_2, згідно платіжного доручення від 30.12.2015 р. № 2961; у власність фізичної особи ОСОБА_1 не передавалась, а відтак не є об'єктом оподаткування в розумінні приписів п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України.

Однак, враховуючи, що контролюючим органом встановлено, що спірний аудіоплеер не обліковується на балансі ТОВ ОЛТА , а доказів такого обліку позивачем не надано, суд зазначає про відсутність правових підстав для скасування спірного рішення.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішень від 11.04.2018 р. № 0000824208, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 1.1 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 Кодексу, фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні. Об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 Податкового кодексу України (підпункт 1.2 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України). Для резидента - це загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання). Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту (підпункт 1.3 пункту 16 1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України). Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника, зобов'язаний утримувати збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку збору 1,5 відсотка.

Підпунктом 1.5 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України передбачено, що відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету згідно зі статті цього 171 Кодексу доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку; з інших доходів, є: податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні; платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) збору до бюджету.

Згідно з підпунктом 1.6. пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею цього 176 Кодексу.

Встановлені судом обставини та відповідне правове регулювання дають підстави для висновку, що висновки контролюючого органу ненарахування та несплата позивачеим податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та відповідно військового збору є обґрунтованими, тому відсутні підстави для визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.04.2018 р. № 0000824208.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача в частині. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятих на їх підставі податкових повідомлень-рішень від 11.04.2018 р. № 4312615141, № 4322615141, № 4332615141.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 242- 243, 245-246, 250, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю ОЛТА (02002, м.Київ, вул. Р. Окіпної, буд. 8-Б, офіс 17, код ЄДРПОУ 31256993) задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м.Києві від 11.04.2018 р. № 4312615141, № 4322615141, № 4332615141.

В решті позову відмовити.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю ОЛТА (02002, м.Київ, вул. Р. Окіпної, буд. 8-Б, офіс 17, код ЄДРПОУ 31256993) судові витрати в сумі 8 341,86 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м.Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення суду відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П.Васильченко

Зареєстровано 13.03.2019
Оприлюднено 13.03.2019
Дата набрання законної сили 12.03.2019

Судовий реєстр по справі 826/11091/18

Проскрольте таблицю вліво →
Рішення Суд Форма
Ухвала від 11.10.2019 Касаційний адміністративний суд Верховного Суду Адміністративне
Ухвала від 23.08.2019 Шостий апеляційний адміністративний суд Адміністративне
Ухвала від 27.06.2019 Шостий апеляційний адміністративний суд Адміністративне
Ухвала від 27.06.2019 Шостий апеляційний адміністративний суд Адміністративне
Ухвала від 20.05.2019 Шостий апеляційний адміністративний суд Адміністративне
Ухвала від 18.04.2019 Шостий апеляційний адміністративний суд Адміністративне
Рішення від 12.03.2019 Окружний адміністративний суд міста Києва Адміністративне
Ухвала від 23.07.2018 Окружний адміністративний суд міста Києва Адміністративне

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Перевірити компанію

Додайте Опендатабот до улюбленного месенджеру

Вайбер Телеграм Месенджер

Опендатабот для телефону