Рішення

від 11.03.2019 по справі 826/24597/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 березня 2019 року № 826/24597/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Констракшн Компані" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про представники учасників справи:визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.09.2015 № 0004212202, від 18.09.2015 № 0004222202 позивача - Білан В.І.; відповідача - Гайдай В.М.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Констракшн Компані" (далі - позивач або ТОВ "Інтер Констракшн Компані") подало на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач або ДПІ у Подільському районі), у якому просить суд:

- дослідити та надати належну оцінку доказам, які стали підставою для написання Акту № 3044/26-56-22-02-03/38218510 від 20.07.2015 та, відповідно, винесення податкового повідомлення-рішення № 0004212202 від 18.09.2015, в якому визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 35 633,75 грн., в т.ч. за основним платежем - 28 507 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7 126,75 грн., та податкового повідомлення-рішення № 0004222202 від 18.09.2015, в якому визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 32 070 грн., в т.ч. за основним платежем - 25 656 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6 414 грн.;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві: № 0004212202 від 18.09.2015, в якому визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 35 633,75 грн., в т.ч. за основним платежем - 28 507 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7 126,75 грн., та № 0004222202 від 18.09.2015, в якому визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 32 070 грн., в т.ч. за основним платежем - 25 656 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6 414 грн.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що висновки контролюючого органу, на яких ґрунтується оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки фінансово-господарські операції позивача з контрагентом є реальними, що підтверджується, за твердженнями позивача, належним чином оформленою первинною документацією.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, прийнятих у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв'язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог податкового законодавства з боку позивача.

Ухвалами Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.11.2015 (суддя Літвінова А.В.) відкрито провадження у адміністративній справі № 826/124597/15 та призначено до розгляду на 10.02.2016.

У судовому засіданні 10.02.2016 відкладено розгляд справи на 19.05.2016.

У судовому засіданні 19.05.2016 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, представник позивача заперечив проти позову повністю. Судом ухвалено перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України).

Відповідно до розпорядження щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справ від 10.10.2017 № 5447 справу передано на розгляд судді Пащенку К.С.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.10.2017 (суддя Пащенко К.С.) судом прийнято справу до свого провадження та призначено до судового розгляду у судове засідання на 12.12.2017.

12.12.2017 у зв'язку з неявкою представників сторін судове засідання не здійснювалось, розгляд справи було відкладено на 01.02.2018.

У судовому засіданні 01.02.2018 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, представник відповідача заперечив проти позову. Судом ухвалено перейти до стадії письмового провадження на підставі ч. 3 ст. 194 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ДПІ у Подільському районі на підставі наказу від 07.07.2015 № 812 та направлення на перевірку від 07.07.2015 № 538, згідно із пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Інтер Констракшн Компані" (ЄДРПОУ 38218510) з питань дотримання податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ "Будсервіс Тайм" (ЄДРПОУ 39193005) за період з 01.08.2014 по 31.08.2014.

За результатами перевірки складено Акт № 3044/26-56-22-02-03/38218510 від 20.07.2015, відповідно до якого головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві - Нечиталюком В.А. встановлено, що позивач порушено вимоги: пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, пп.138.5.1 п.138 ст.138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "Інтер Констракшн Компані" занижено податок на прибуток на загальну суму 25 656 грн., а також вимоги п. 198.2, 198.3 і п. 198.6 ст. 198, Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 28 507 грн., у зв'язку з віднесенням до складу податкового кредиту за звітний період серпень 2014 року сум податку на прибуток та на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних контрагентом ТОВ "Будсервіс Тайм", реальність господарських операцій з яким документально не підтверджено. Даний епізод порушення, на думку перевіряючого, призвів до заниження ТОВ "Інтер Констракшн Компані" податку прибуток та податку на додану вартість, які підлягають нарахуванню та сплаті до бюджету за вказаний звітний період, на суму 32070 грн. (в т.ч. основний платіж 25 656 грн., штрафна санкція - 6 414 грн.) та на суму 35633,75 грн. (в т.ч. основний платіж - 28 507 грн., штрафна санкція - 7 126,75 грн.) по операціях з ТОВ "Будсервіс Тайм".

Викладені в Акті головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві - Нечиталюком В.А. висновки обумовлені наступними обставинами:

1) за результатами дослідження поданих перевіряємим товариством до перевірки первинних документів згідно договору субпідряду № 7 від 28.07.2014 встановлено, що акти передачі матеріалів та звіти про використання матеріалів за своїм змістом фактично один і той самий документ, та ніяк не підтверджує обсяги використання та залишку будівельних матеріалів; відсутність додатку до договору субпідряду № 12 від 28.07.2014 унеможливлює аналіз відповідності комплексу виконаних робіт, роботам, вказаним у зазначеному додатку; в більшості документів наданих під час перевірки відсутні посади, прізвища осіб, які підписували документи; не надано жодних документів, які б підтверджували фактичне виконання робіт, а саме: улаштування наливного покриття та роботи з укладення мінерального утеплювача та виготовлення стяжок покрівлі з бетону (хто конкретно виконував послуги - кількість працівників, ПІБ працівника, їх кваліфікація); не визначено за чий рахунок купувалися матеріали, які використані для улаштування наливного покриття та роботи з укладення мінерального утеплювача та виготовлення стяжок покрівлі з бетону; не визначено походження матеріалів для виконання робіт (сертифікати якості матеріалів) тощо. У зв'язку з цим надані акти не підтверджують факту надання послуг та не дають можливості зробити висновки щодо зв'язку цих витрат з господарською діяльністю ТОВ "Інтер Констракшн Компані";

2) згідно матеріалів досудового розслідування по кримінальному провадженню № 42014000000000259 від 10.04.2014 встановлено, що з 24.04.2014 по 22.09.2014 керівником та засновником ТОВ "Будсервіс Тайм" (ЄДРПОУ 39193005) значилася ОСОБА_5 (код 29158044785), проте відповідно до протоколу допиту свідка, проведеного під час досудового розслідування по кримінальному провадженню № 42014000000000259, ОСОБА_5 повідомила про непричетність до фінансово-господарської діяльності ТОВ Будсервіс Тайм ;

3) за результатам аналізу даних поданої податкової звітності виявлено відсутність у ТОВ "Будсервіс Тайм" транспортних засобів, складських приміщень та інших виробничих фондів, в достатній кількості, для ефективного ведення господарської діяльності; крім того, остання податкова декларація ТОВ "Будсервіс Тайм" подана за звітний період серпень 2014 року;

4) під час перевірки встановлено, що єдиним постачальником товарів (робіт/послуг) в серпні 2014 року ТОВ "Будсервіс Тайм"(ЄДРПОУ 39193005) є ТОВ "Компанія Донєвротрейд" (ЄДРПОУ 39157805), проте податкові накладні ТОВ "Компанія Донєвротрейд" в ЄРПН не реєструвались за весь період реєстрації платником ПДВ. У зв'язку з вказаним надання товарів (робіт/послуг) ТОВ "Компанія Донєвротрейд" на адресу контрагентів-покупців - не є можливим. Крім того, матеріали перевірки від Жовтневої ОДПІ в м. Маріуполі ГУ Міндоходів у Донецькій області по ТОВ "Компанія Донєвротрейд" та постанова про проведення документальної позапланової перевірки від 21.04.2015 ставить під сумнів виконання робіт ТОВ "Будсервіс Тайм" на адресу ТОВ "Інтер Констракшн Компані".

18.09.2015 ДПІ у Подільському районі на підставі Акту № 3044/26-56-22-02-03/38218510 від 20.07.2015 прийнято податкове повідомлення-рішення за № 0004212202 (форми "Р"), яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 35 633,75 грн., в т.ч. за основним платежем - 28 507 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7 126,75 грн., та податкове повідомлення-рішення за № 0004222202 (форми "Р"), яким визначено та № 0004222202 від 18.09.2015, в якому визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 32 070 грн., в т.ч. за основним платежем - 25 656 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6 414 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення від 18.09.2015 № 0004212202 та № 0004222202 протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся із відповідним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.

Відповідно до підпункту 14.1.36. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями чинними на момент спірних правовідносин, надалі - ПК України) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У пункті 138.1 статті 138 зазначено витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, які складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.5.1. пункту 138.5 статті 138 ПК України визначено, що іншими витратами визнаються витрати того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням, того, що датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу норми п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - Наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 № 10 "Про затвердження Форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної", що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.01.2014 за № 185/24962 та діяв до 01.12.2014.

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також слідує й те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Між тим, у своєму листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).

В силу ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 27 грудня 2018 року (справа № 826/20956/14), надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Сам факт наявності у позивача податкових чи-то видаткових накладних, виписаних від імені контрагента, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (надалі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), "господарські операції" - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Частиною 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

В свою чергу, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку (ч. 3 ст. 9 цього Закону).

Суд встановив, що в липні 2014 року ТОВ "Інтер Констракшн Компані" уклало письмові договори субпідряду з іншим суб'єктом підприємницької діяльності - ТОВ "Будсервіс Тайм", а саме:

- договір субпідряду № 12 від 28.07.2014 (надалі Договір-1), за умовами якого субпідрядник (ТОВ "Будсервіс Тайм") зобов'язується, власними силами, виконати роботи з укладення мінерального утеплювача та виготовлення стяжок покрівлі з бетону (надалі - Роботи) та об'єкті: "Севастопольське президентське училище по адресу: м. Севастополь, вул. Паркова буд. 1", а Замовник (ТОВ "Інтер Констракшн Компані") зобов'язується прийняти роботи та своєчасно здійснити їх оплату.

Відповідно до підпункту 1.2. Договору-1, найменування, обсяг та вартість Робіт, а також порядок їх виконання визначаються додатками до даного Договору, що є його невід'ємною частиною.

Згідно підпункту 1.5. Договору-1 для виконання в повному обсязі Робіт, зазначених в п.1.1. Договору, Замовник зобов'язується надати Субпідряднику готову основу на об'єкті. Свідченням готовності основи є підписання двома сторонами Акт готовності об'єкта до улаштування стяжок покрівлі.

Пунктом 2.1. Договору-1 Субпідрядник зобов'язується виконати повний комплекс Робіт вказаних у Додатку № 1 до цього Договору протягом 16 робочих днів після сплати Замовником Субпідряднику авансу згідно п.4.1.1. та п. 4.1.2. даного Договору.

Пунктом 2.3.1. Договору-1 встановлено, що приймання-передача Робіт, зазначених у цьому Договорі, здійснюється підписанням Сторонами Актів приймання виконаних робіт, які готує Субпідрядник та надає Замовнику протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту завершення Робіт.

У пункті 4.1.1. Договору-1 після підписання Договору та акту виконаних робіт Замовник сплачує Субпідряднику повну вартість оголошену у Договорі за роботи в сумі 125 658,12 грн., в тому числі ПДВ 20%, що складає 20 943,02 грн.

Відповідно до пункту 6.4.8 Договору-1 Субпідрядник зобов'язується разом з Актами виконаних робіт передати Замовнику виконавчу документацію, в тому числі: акти прихованих робіт, протоколи (акти) відповідних випробувань, санітарно-гігієнічні висновки, сертифікати та паспорти на матеріали та вироби.

- договір субпідряду № 7 від 28.07.2014 (далі - Договір-2) за умовами якого Субпідрядник (ТОВ "Будсервіс Тайм") зобов'язується виконати роботи по Улаштуванню наливного покриття (надалі роботи) на об'єкті: "Будівництва Донецької міжнародної школи з центром раннього розвитку та енергоцентром на земельній ділянці площею 2,8090 га" за адресою: проспект Богдана Хмельницького, Ворошиловського району міста Донецька, а Замовник (ТОВ "Інтер Констракшн Компані") зобов'язується прийняти Роботи та своєчасно здійснити їх оплату.

Відповідно до підпунктів 1.2., 1.3. Договору-2, найменування, обсяг та вартість Робіт, а також порядок їх виконання визначаються додатками до даного Договору, що є його невід'ємною частиною. Субпідрядник гарантує що обладнання, устаткування та матеріали, які використовуються при виконанні Робіт за цим Договором, відповідають технічним та іншим нормам, стандартам та вимогам, встановленим чинним законодавством України для обладнання, устаткування та матеріалів даного виду. В момент приймання-передачі результатів робіт Субпідрядник зобов'язаний передати Замовнику сертифікати та висновки на матеріали, використані для Робіт. Сторонами встановлюється гарантійний термін 2 роки на виконані Субпідрядником Роботи з моменту підписання сторонами Актів приймання виконаних будівельних роботі в період якого Субпідрядник зобов'язується за власний рахунок та власними силами у термін, зазначений Замовником, виправити неякісно виконані Роботи або компенсувати Замовнику вартість виконаних Робіт.

Відповідно до пунктів 2.2., 2.4.1. Договору-2 перехід ризику випадкового знищення або пошкодження результатів Робіт та перехід права власності на результати Робіт від Субпідрядника до Замовника відбувається після виконання Субпідрядником всіх Робіт, передбачених в п.1.1. Договору та підписання Актів приймання виконання будівельних робіт. Приймання-передача робіт, зазначених у Договорі здійснюється протягом 3 (трьох) робочих днів з дня закінчення першого етапу Робіт і завершується підписанням Сторонами Актів виконаних робіт.

Згідно пункту 3.1. Договору-2 загальна вартість цього Договору (Договірна ціна) складає: 45 383,62 грн., у т.ч. ПДВ: 7 563,94 грн. Сума договірної ціни визначається на підставі Додатку № 1 до даного Договору, який є його невід'ємною частиною.

Пунктом 4.1.1. Договору-2 передбачено, що розрахунки за виконані роботи згідно Додатку № 1 (Договірна ціна/Кошторис) Замовник виконує на підставі підписаних Актів виконаних робіт протягом 15 банківських днів з моменту їх підписання.

В якості доказів, що засвідчують правомірність формування (ТОВ "Інтер Констракшн Компані") сум податкового кредиту за результатами виконання вказаних договорів, позивач надав до матеріалів справи копії таких документів:

- акт надання послуг № 2008/012 від 20.08.2014, на підставі договору субпідряду № 12 від 28.07.2014;

- акт надання послуг № 1308/013 від 13.08.2014, на підставі договору субпідряду № 7

- виписка за 19.08.2014 з рахунку ТОВ "Інтер Констракшн Компані" № 26004052723057, відкритий у ПАТ КБ "ПриватБанк", згідно якої 19.08.2014 проведено перерахунок грошових коштів позивачем на рахунок ТОВ "Будсервіс Тайм" у сумі 45 383,62 грн. як оплата за роботи за дог. 7 від 28.07.2014 у сумі 37 819,68 грн., ПДВ - 20% - 7 563,94 грн.;

- виписка за 21.08.2014 з рахунку ТОВ "Інтер Констракшн Компані" № 26004052723057, відкритий у ПАТ КБ "ПриватБанк", згідно якої 21.08.2014 проведено перерахунок грошових коштів позивачем на рахунок ТОВ "Будсервіс Тайм" у сумі 125 658,12 грн. як оплата за роботи по стяжці бетонній зг. дог. №12 від 28.07.2014 у сумі 104 715,10 грн., ПДВ - 20% - 20 9433,02 грн.;

- акт № 1 передачі матеріалів від 30.07.2014;

- акт № 1 передачі матеріалів від 28.07.2014;

- звіт про використання матеріалів замовника від 30.07.2014;

- звіт про використання матеріалів замовника від 13.08.2014;

- податкові накладні від 20.08.2014 № 15 та № 8;

- податкові накладні від 13.08.2014 № 14 та № 3;

- податкова накладна від 15.08.2014 № 4;

- податкова накладна від 01.08.2014 № 1.

Також на обґрунтування наявності у ТОВ "Інтер Констракшн Компані" економічної доцільності на укладення спірних договорів з ТОВ "Будсервіс Тайм" позивач надав суду копії наступних документів: договору субпідряду № 7 від 22.07.2014; Додатку № 1 до Договору, укладеного між позивачем та ТОВ "ІНТЕР ПОЛ"; акту передачі матеріалів від 30.07.2014, звіту про використання матеріалів замовника від 13.08.2014; акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 21 від 13.08.2014; виписка за 27.08.2014 з рахунку ТОВ "Інтер Констракшн Компані" № 26004052723057, відкритий у ПАТ КБ "ПриватБанк", згідно якої 27.08.2014 проведено перерахунок грошових коштів позивачем на рахунок ТОВ "ІНТЕР ПОЛ" у сумі 46 329,11 грн. як оплата за роботи зг. рах 21 від 13.08.2014 у сумі 38 607,59 грн., ПДВ - 20% 7 721,52 грн.; договору субпідряду № 30-07-14 від 30.07.2014, укладеного між позивачем та ТОВ "СФБ УКРАЇНА"; акту № 1 передачі матеріалів від 28.07.2014; звіту про використання матеріалів замовника від 30.07.2014; виписки за 01.08.2014, 15.09.2014, 22.08.2014 з рахунку ТОВ "Інтер Констракшн Компані" № 26004052723057, відкритий у ПАТ КБ "ПриватБанк", згідно якої 01.08.2014 проведено перерахунок грошових коштів позивачем на рахунок ТОВ "СФБ Україна" у сумі 22 983,75 грн. як передплата за виконання робіт, згідно договору субпідряду № 30-07-14 від 30.07.2014, у т.ч. ПДВ 20% 3 830,63 грн.; 15.08.2014 проведено перерахунок грошових коштів позивачем на рахунок ТОВ "СФБ УКРАЇНА" у сумі 91 562,25 грн. як передплата за виконання робіт, згідно договору субпідряду № 30-07-14 от 30.07.2014, у т.ч. ПДВ 20% 15 260,38 грн.; 22.08.2014 проведено перерахунок грошових коштів позивачем на рахунок ТОВ "СФБ УКРАЇНА" у сумі 14 388,00 грн. як плата за виконання робіт, згідно дог субпідряду № 30-07-14 від 30.07.2014, у т.ч. ПДВ 20% 2 398 грн.

Дослідивши та проаналізувавши перелічені вище документи позивача, суд встановив наступне:

- відсутність в тексті договору субпідряду № 12 від 28.07.2014 пункту 4.1.2., який, згідно п. 2.1., визначає питання порядку сплати авансу, з чим, відповідно, пов'язується початок строку виконання комплексу робіт, вказаних у додатку № 1; ненадання позивачем суду до матеріалів справи та неподання до ДПІ Додатку № 1 до Договору-1 та Додатку № 1 до Договору-2, якими визначаються істотні умови договорів, зокрема, ціна/перелік робіт, та кошторис, які, виходячи зі змісту вказаних правочинів, є їх невід'ємними частинами, свідчить, про недоведеність позивачем факту узгодження сторонами Договорів 1 і 2 змісту необхідних істотних умов під час укладення зауважених правочинів і, як наслідок, не підтвердження факту їх укладення з метою реального виконання;

- відсутність Акта готовності об'єкта до улаштування стяжок покрівлі згідно умов Договору-1;

- відсутність виконавчої документації, яка мала б бути передана позивачу разом з актом виконання робіт згідно Договору-1;

- відсутність сертифікатів та висновків на матеріали згідно умов Договору-2 ;

- відсутність актів прихованих робіт, протоколів (актів) відповідних випробувань, санітарно-гігієнічних висновків, сертифікатів та паспортів на матеріали та вироби згідно умов Договору-1;

- акти № 1 від 28.07.2014 та від 30.07.2014 передачі матеріалів не містять інформації про відповідність матеріалів вимогам законодавства України, які передаються для виконання робіт. Тобто не відомо походження матеріалів переданих на виконання робіт, передбачених Договором-1 та Договором-2;

- акти надання послуг від 13.08.2014 та 20.08.2014 не містять інформації про фактичний обсяг виконаних ТОВ "Будсервіс Тайм" робіт (наданих послуг), обсяг та склад використаних при улаштуванні наливного покриття та роботи з укладення мінерального утеплювача та виготовлення стяжок покрівлі з бетону матеріалів, кількість задіяних при цьому трудових ресурсів; про походження матеріалів;

- звіти про використання матеріалів від 30.07.2014 та від 13.08.2014 не містять інформації про виконавчу документацію відповідно до умов Договору-1 та Договору-2;

- відповідно до умов Договору-1 та Договору-2 роботи виконуються власними силами Субпідрядника та з його матеріалів, тобто доцільність актів передачі матеріалів замовником відсутня у даній ситуації.

Оцінюючи значимість наданих позивачем первинних документів на обґрунтування реальності господарських операцій з його контрагентом, суд в контексті вищезгаданих положень законодавства з питань бухгалтерського обліку, звертає увагу також на наступні правові позиції Вищого адміністративного суду України.

Так, Вищий адміністративний суд України у постанові від 07.07.2011 № К-25801/08 зазначив, що, згідно з частиною першою статті 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Правило належності доказів, як зазначає Вищий адміністративний суд України, не підміняє вимоги щодо достовірності та достатності доказів. Умовою достовірності доказів, як вбачається із зазначеного рішення, щодо придбання (послуг/товарів), вартість яких врахована позивачем в податковому обліку з метою зменшення податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість, зв'язку цих послуг з власною господарською діяльність позивача є, перш за все, конкретизація змісту, обсягу (операцій, товарів, робіт, послуг).

В своїх інших ухвалах від 14.01.2015 № К/9991/72258/12, від 21.10.2014 № К/800/6170/14 та від 26.08.2014 № К/800/6501/14 суд касаційної інстанції вказує на те, що: "податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Також істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента.

За правилами частини другої статті 71 КАС України обов'язок довести обставини, що слугували підставою для прийняття оспорюваного акта індивідуальної дії, покладається на податкову інспекцією як на суб'єкта владних повноважень. Разом з тим, дане правило не виключає обов'язку платника довести обґрунтованість сформованих ним податкового кредиту по операціям з придбання товарів (робіт, послуг)" та "…правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податків".

В своїй постанові від 27 листопада 2018 року (справа № 826/1290/15) Верховний Суд зауважив, що: Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків .

Верховний Суд в постанові від 09 жовтня 2018 року (справа № 826/3610/16) висловив правову позицію про те, що: Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи. При цьому, про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, у тому числі і наявність таких обставин: відсутність первинних документів обліку, відсутність економічної доцільності проведення відповідних господарських операцій, неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для проведення відповідних господарських операцій, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку, та інші обставини, які в сукупності можуть свідчити про вчинення операцій, що не мають на меті досягнення позитивного економічного ефекту, натомість мають на меті отримання неправомірної вигоди, у тому числі преференцій з боку держави, зокрема у вигляді податкового кредиту. При цьому, Суд зазначає, що кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій .

Виходячи з вищенаведених правових позицій Вищого адміністративного суду України і Верховного Суду, та встановлених у справі обставин суд оцінює первинні документи (зокрема, акти надання послуг, звіти про використання матеріалів замовника), як такі, що не підтверджують належним чином реальність виконаних господарських операцій.

Що ж до посилань представника позивача на додані до матеріалів справи звіти виконавця ТОВ "Будсервіс Тайм", як такі, що оформлені під час виконання спірних договорів, то суд не вважає їх такими, що можуть враховуватися при формуванні відповідних податкових вигод позивача (в даному випадку формування податкового кредиту) виходячи з такого.

По-перше, зі змісту договорів субпідряду та актів надання послуг, копії яких наявні в матеріалах справи, не вбачається вказівок (посилань) на оформлення таких документів. По-друге, судом враховуються приписи норми п. 44.6 ст. 44 ПК України, згідно якої у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Слід наразі відмітити, що правова позиція в питанні того, що обов'язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов'язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці органами державної податкової служби викладена Верховним Судом у постанові від 12 вересня 2018 року (справа № 815/7386/16).

Суд звертає увагу, що зі змісту акта перевірки № 3044/26-56-22-02-03/38218510 від 20.07.2015 вбачається, що зазначені акти передачі матеріалів та звіти про використання матеріалів замовника, які ідентифікуються позивачем як такі, що оформлені по спірним операціям ТОВ "Інтер Констракшн Компані" до перевірки не надавалися, а тому, як наслідок, суд приходить до висновку про відсутність таких документів у позивача на момент формування показників податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Будсервіс Тайм" та відповідно складання податкової звітності за звітний період серпень 2014 року.

Жодних інших первинних документів, документів бухгалтерського обліку та організаційно-розпорядчого характеру, документів ділової переписки, оформлених на підставі та на виконання спірних договорів з контрагентом ТОВ "Будсервіс Тайм" (в тому числі тих, що передбачені умовами договорів), представник позивача суду не пред'явив та пояснень про причини відсутності таких до суду не надав.

Також оцінюючи твердження представника позивача про використання результатів придбаних послуг та робіт у своїй господарський діяльності, а саме: у межах виконання договорів із замовниками ТОВ "ІНТЕР ПОЛ" та ТОВ "СФБ УКРАЇНА", суд зважає на те, що наявні в матеріалах справи договори, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) не містять інформації про залучення до їх виконання (створення) третіх осіб. Оригінали та/або копії письмових згод ТОВ "ІНТЕР ПОЛ" та ТОВ "СФБ УКРАЇНА" до виконання договорів з "Інтер Констракшн Компані" субпідрядних організацій (в даному випадку ТОВ "Будсервіс Тайм"), як то визначено у п. 6.4.7. Договору субпідряду № 30-07-14, укладеного між позивачем та ТОВ "СФБ УКРАЇНА", та п. 6.4.7. Договору субпідряду № 7, укладеного між позивачем та ТОВ "ІНТЕР ПОЛ", позивач суду не надав. У зв'язку з цим, суд не вбачає безпосереднього зв'язку між цими документами та спірними господарськими операціями.

Додатково суд відмічає, що під час проведення перевірки ДПІ у Подільському районі встановлено, що єдиним постачальником товарів (робіт/послуг) в серпні 2014 року на адресу ТОВ Будсервіс Тайм (код за ЄДРПОУ 39193005) було ТОВ Компанія Донєвртрейд (код за ЄДРПОУ 39157805). Від Жовтневої ОДПІ м. Маріуполя ГУ Міндоходів у Донецькій області отримано податкову Інформацію від 13.11.2014 № 17884/7/05-81-22-02-10-5, щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ Компанія Донєвротрейд , код за ЄДРПОУ 39157805, по взаємовідносинам останнім з платниками податків за період з 01.08.2014 по 31.08.2014. Згідно податкової інформації: Наявність трудових ресурсів: Інформація відсутня - розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за І квартал 2014 року до ДПІ у Київському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області не подавався. Наявність основних виробничих фондів: інформація про основні засоби в ДПІ відсутня. Звітність ТОВ Компанія Донєвротрейд , як і переважної більшості його покупців, не визнана органом ДПС як податкова декларація . Податкові накладні товариством Компанія Донєвротрейд в ЄРПН не реєструвались за весь період реєстрації платником ПДВ. Аналізом звітності з ПДВ за серпень 2014 року, яка не вважається податковою декларацією та наявної податкової інформації, встановлено факти формування податкових зобов'язань по операціях з підміни товарів, що свідчить про можливі порушення податкового законодавства та залучення суб'єкта до схеми формування штучного податкового кредиту . На думку податкового органу, надання товарів (робіт/послуг) ТОВ Компанія Донєвротрейд на адресу контрагентів-покупців - не є можливим та здійснювано діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам і формування технічного податкового кредиту.

Суд звертає увагу, що вказані висновки Акта перевірки щодо відповідних обставин, за викладених позивачем в адміністративному позові аргументів так і не спростовані останнім.

Окремо, суд зазначає таке.

Відповідна перевірка ДПІ у Подільському районі проводилася згідно із 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, зокрема, на підставі постанови старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України - Гришина І.В.

З постанови старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України - Гришина І.В. слідує, що під час досудового розслідування, проведеного у рамках кримінального провадження № 42014000000000259, встановлено, що з 24.04.2014 22.09.2014 керівником та засновником ТОВ "Будсервіс Тайм" значилась ОСОБА_5, яка під час її допиту, як свідка, повідомила про непричетність до фінансово-господарської діяльності ТОВ "Будсервіс Тайм".

Як вбачається з матеріалів справи, згідно протоколу допиту свідка ОСОБА_5 від 16.04.2015 видно, що остання ніколи не була директором, засновником або головним бухгалтером будь-якого підприємства. Також ОСОБА_5, серед іншого, відмітила, що підписи на реєстраційних, бухгалтерських та податкових документах ТОВ "Будсервіс Тайм" виконаних навпроти прізвища - ОСОБА_5 слід вважати недійсними, через відсутність їх проставлення особисто.

Суд відмічає, що при проведенні перевірки та викладення в Акті висновків, ДПІ у Подільському районі враховані обставини допиту ОСОБА_5

За ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до статті 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 76 КАС України).

Оцінюючи докази, надані сторонами, суди повинні мати на увазі, що сам факт наявності у позивача податкових накладних та інших облікових документів, виписаних від імені контрагентів, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах, а також те, що для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства.

Висновок суду про наявність у платника податків права на відображення валових витрат та податкового кредиту за наявності первинних документів, у тому числі на підтвердження подальшого використання товару, за відсутності вироку у кримінальному провадженні є помилковим, оскільки сам факт наявності у позивача податкових накладних та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах, а також те, що для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

Наведені правові позиції в питанні недостовірності інформації, відображеної в податкових накладних та інших облікових документах, виписаних від імені контрагентів , викладено Верховним Судом в постанові від 23 жовтня 2018 року (справа № 820/4398/17).

В постанові від 26 грудня 2018 року по справі № 2а/0570/23581/11 Верховним Судом зауважено на правовій позиції Верховного Суду України про те, що сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагентів не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

З огляду на наведені правові позиції Верховного Суду, приймаючи до уваги як відсутність в наявних у матеріалах справи договорах із замовниками ТОВ "ІНТЕР ПОЛ" та ТОВ "СФБ УКРАЇНА", та актах здачі-приймання робіт (надання послуг) інформації про залучення до їх виконання (створення) третіх осіб, так і не надання письмових згод ТОВ "ІНТЕР ПОЛ" та ТОВ "СФБ УКРАЇНА" до виконання договорів з "Інтер Констракшн Компані" субпідрядних організацій (в даному випадку ТОВ "Будсервіс Тайм"), що, відповідно, не свідчить про безпосередній зв'язок долучених до справи документів та спірних господарських операцій, зважаючи, що не спростовними є висновки Акту щодо постачання на адресу ТОВ "Будсервіс Тайм" товарів (робіт/послуг) лише з боку ТОВ Компанія Донєвротрейд , враховуючи, що ОСОБА_5 надала свідчення про непричетність її до будь-якої комерційної або підприємницької діяльності ТОВ "Будсервіс Тайм", суд відзначає, що позивачем не подано достовірних та достатніх доказів, які б спростовували викладені відповідачем в Акті перевірки обставини про непричетність ОСОБА_5 до фінансово-господарської діяльності ТОВ "Будсервіс Тайм".

У відповідності до частин 1, 2, 4 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, проаналізувавши всі обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Констракшн Компані" відмовити повністю.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко