Постанова

від 12.03.2019 по справі 0240/3336/18-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 0240/3336/18-а

Головуючий у 1-й інстанції:Поліщук І.М.

Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.

12 березня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Граб Л.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Фермерське господарство "Поташнянське" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

В вересні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Фермерське господарство "Поташнянське" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскільки господарська діяльність на орендованих земельних ділянках здійснюється саме через створене ФГ " Поташнянське", а не позивачем особисто, а тому на його переконання, саме ФГ як фактичний користувач землі має сплачувати податкове зобов'язання, у зв'язку з чим вважає, що податкові повідомлення рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2018 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело, на його переконання, до невірного вирішення справи.

29 січня 2019 року до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів.

22 лютого 2019 року від ОСОБА_2 та ФГ "Поташнянське" надійшли заяви про розгляд справи без їх участі.

В судове засідання з'явилась представник відповідача ОСОБА_4, яка на підтвердження своїх повноважень надала довіреність.

Однак, зі змісту вказаної довіреності було встановлено, що вона не відповідає формі та змісту документу, який надає право ОСОБА_4 на здійснення представництва інтересів ГУ ДФС у Вінницькій області.

У зв'язку з чим, ОСОБА_4 не приймала участь в судовому засіданні, як представника ГУ ДФС у Вінницькій області.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, про що 28.02.2019 року було винесено протокольну ухвалу.

За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи неоспорені факти про те, що 23.07.2014 року між позивачем та Головним управлінням Держземагенства у Вінницькій області укладено договори №486, №485, №487, №497, №496, №495, №494, №492, №493, №491, №488, №490, №489 та 26.01.2015 року договір №79 оренди земельних ділянок, згідно яких ОСОБА_2 передано у строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства (п. 1 Договорів).

Відповідно до п. 9 Договорів оренди №486, №485, №487, №492, №491, №79, №488, №490, №489 орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 1 рік.

Згідно з п. 9 Договорів оренди №497, №496, №495, №494, №493 орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 1 рік.

Пунктом 14 цих Договорів визначено, що земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства.

Згідно п. 30 Договору, орендар земельної ділянки, окрім іншого, зобов'язаний використовувати земельну ділянку у відповідності до цільового призначення.

Відповідно до положень Закону України "Про фермерське господарство" та з метою виконання договорів оренди, 11.09.2014 року позивачем створено та зареєстровано Фермерське господарство Поташнянське .

Протягом 2015, 2016, 2017 та 2018 років орендну плату за вказану земельну ділянку сплачувало Фермерське господарство Поташнянське , заборгованість за минулі періоди відсутня, що також підтверджується довідками Лісниченської сільської ради, Михайлівської сільської ради та Поташнянської сільської ради Бершадського району, Вінницької області.

Разом із тим, 05.06.2018 року Головним управлінням ДФС у Вінницькій області було винесено податкові повідомлення-рішення №142697-5102-0204, №142698-5102-0204, №142699-5102-0204, №142700-5102-0204, №142701-5102-0204, №142702-5102-0204, №142703-5102-0204, №142704-5102-0204, №142705-5102-0204, №142706-5102-0204, №142707-5102-0204, №142708-5102-0204, №142709-5102-02-04 та №142696-5102-0204, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2018 рік в сумі 395451,58 грн.

Вважаючи податкові повідомлення - рішення протиправними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що орендовані земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства використовує саме юридична особа - ФГ "Поташнянське", а позивач як його засновник здійснює діяльність на таких земельних ділянках тільки через створену ним юридичну особу - фермерське господарство, а не особисто, а тому податкові повідомлення рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно пп.14.1.72 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

За змістом пп.14.1.73 п.14.1 ст.14 названого Кодексу землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно пп.270.1.1 п.270.1 ст.270 названого Кодексу об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до п.288.1 ст. 288 ПК, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Пунктами 288.2 та 288.3 ст. 288 ПК визначено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки, а об'єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду.

Згідно з п. 288.4 ст. 288 ПК, розмір та умови внесення її плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Пунктом 288.5 ст. 288 ПК передбачено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки (пп. 288.5.1); не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки (пп. 288.5.2); може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у пп. 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах (пп.288.5.3).

Згідно з п.288.7 ст. 288 ПК, податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

У відповідності до п. 287.2 ст. 287 ПК, облік фізичних осіб-платників податку і нарахування відповідних сум проводяться щороку до 1 травня. Згідно з п. 286.5 ст. 286 ПК, нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 54 ПК України, визначено обов'язок нарахування суми податку фізичній особі контролюючим органом шляхом направлення податкового повідомлення - рішення, яке підлягає сплаті протягом 60 днів з дня вручення.

Статтею 269 Податкового кодексу України визначено, що платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно зі статтею 270 вказаного Кодексу, об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності. У п.286.1 ст.286 ПК України закріплено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідно до п.287.1 ст.287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Отже, з аналізу вищенаведених норм вбачається, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є Договір оренди земельної ділянки, а платником орендної плати є орендар такої земельної ділянки, в разі несплати орендарем обов'язкових платежів з орендної плати за землю, контролюючий орган зобов'язаний здійснити нарахування сум податку.

Статтею 125 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-111 передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Згідно зі ст. 126 Земельного кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме та їх обтяжень".

Згідно зі статтею 18 Закону України Про оренду землі договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до статті 20 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

З аналізу зазначених положень законодавства вбачається, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується орендарем з дня виникнення права користування земельною ділянкою, а саме, з дня реєстрації договору оренди земельної ділянки в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

В силу вимог статті 8 Закону України Про фермерське господарство після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Надаючи оцінку доводам апелянта щодо правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, 11.09.2014 року позивачем була зареєстрована юридична особа - Фермерське господарство Поташнянське на земельних ділянках, орендованих для ведення фермерського господарства, згідно договорів оренди землі від 23.07.2014 року.

Водночас, як свідчать матеріали справи орендарем та землекористувачем відповідно до Договорів та Державного земельного кадастру є ОСОБА_2, вказані земельні ділянки не були передані ним Фермерському господарству Поташнянське .

Колегія суддів зауважує, що хоча земельні ділянки і перебували у фактичному користуванні ФГ Поташнянське , проте позивач не оформив належним чином передачу земельних ділянок фермерському господарству як землекористувачу, адже відповідно до ст. 125 ЗК України право користування землею, так само як і суміжні права та обов'язки землекористувача, виникають з моменту реєстрації права оренди або права власності на землю.

Відтак, з огляду на те, що орендарем земельних ділянок є фізична особа ОСОБА_2, що підтверджується самими Договорами, інформація про які внесена до державного земельного кадастру, а не ФГ "Поташнянське", суд апеляційної інстанції вважає, що саме ОСОБА_2 має сплачувати плату за землю в силу приписів Податкового законодавства.

Той факт, що використання земельних ділянок відбувається через створене позивачем ФГ "Поташнянське" не змінює статусу позивача як орендаря земельної ділянки та не звільняє його від визначеного чинним законодавством обов'язку сплачувати податок.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду № 808/3798/16 від 28 серпня 2018 року

З огляду на викладене, на думку суду апеляційної інстанції прийняті у відношенні ОСОБА_2 податкові повідомлення - рішення про донарахування сум орендної плати за земельні ділянки відповідають вимогам чинного законодавства тому підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, в той час як доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскарженому судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області задовольнити повністю.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Фермерське господарство "Поташнянське" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень скасувати.

Прийняти постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Фермерське господарство "Поташнянське" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Біла Л.М. Граб Л.С.