Постанова

від 12.03.2019 по справі 526/1700/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 526/1700/18 Номер провадження 22-ц/814/940/19Головуючий у 1-й інстанції Тищенко Л.І. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2019 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Пилипчук Л.І.,

суддів Дряниця Ю.В., Чумак О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) у м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 22 січня 2019 року, постановлене суддею Тищенко Л.І. (повний текст складено 31 січня 2019 року),

у справі за позовом ОСОБА_2 до Держави України, в особі Архівного Сектору Гадяцької районної державної адміністрації, третя особа: Державна казначейська служба України, про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

10.09.2018 ОСОБА_2 звернувся в суд з указаним позовом, у якому просить стягнути з Держави Україна, в особі Архівного Сектору Гадяцької районної державної адміністрації, моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн.

В обґрунтування поданої заяви посилається на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.05.2018, яким визнано протиправною бездіяльність Архівного Сектору Гадяцької районної державної адміністрації щодо ненадання інформації на заяви ОСОБА_2 В обґрунтування заподіяння моральної шкоди зазначає, що розгляд даної справи набув значного розголосу, що вплинуло на репутацію дітей позивача та завдало йому особисто значних душевних страждань, що полягають у зміні звичного способу життя, втраті душевної рівноваги та спокою. Протиправні дії відповідача призвели до втрати здоров'я, зниження престижу і ділової репутації, відновлення яких потребує значного часу та зусиль.

Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 22 січня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Держави Україна, в особі Архівного сектору Гадяцької районної державної адміністрації, третя особа: Державна казначейська служба України, про відшкодування моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 моральну шкоду, завдану протиправною бездіяльністю Архівного сектору Гадяцької районної державної адміністрації, у розмірі 1 000 (однієї тисячі) гривень.

У іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди в розмірі 4 000,00 (чотири тисячі) гривень залишено без задоволення.

Рішення районного суду мотивоване тим, що протиправна бездіяльність Архівного сектору Гадяцької районної державної адміністрації щодо ненадання інформації на заяви ОСОБА_2 встановлена судовим рішенням та не доказується при розгляді даної справи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначений районним судом з урахуванням обставин справи, характеру душевних страждань, заподіяних ОСОБА_2, а також доказів на його підтвердження і становить 1 000,00 грн.

Із рішенням районного суду не погодився ОСОБА_2 та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з'ясування обставин, просить рішення районного суду скасувати й ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Вважає, що рішення районного суду не відповідає вимогам розумності, справедливості та доброчесності, що охоплюється сферою застосування п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та гарантіями щодо справедливого суду. Посилаючись на судову практику країн Європи по аналогічним справам, де розмір моральної шкоди становить 5 000,00 євро, вважає визначений ним розмір моральної шкоди 5 000,00 грн. достатнім для задоволення у повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження (ч.1 ст.368 ЦПК України).

За правилом ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду на викладені норми цивільного процесуального права апеляційний суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення. При цьому враховує наступне.

Судом установлено та не оспорюється сторонами, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21.05.2018 у справі №526/100/18, яке набрало законної сили 29.06.2018, визнано протиправною бездіяльність Архівного сектору Гадяцької районної державної адміністрації щодо ненадання інформації на заяви ОСОБА_2 від 14.09.2017 (вхідний номер К-105/01-16 від 14.09.2017) та від 20.12.017 (вхідний номер К-159/01-16 від 28.12.2017).

Зобов'язано Архівний сектор Гадяцької районної державної адміністрації повторно розглянути заяви ОСОБА_2 від 14.09.2017 (вхідний номер К-105/01-16 від 14.09.2017) та від 20.12.017 (вхідний номер К-159/01-16 від 28.12.2017) з урахуванням висновків суду./а.с.5-8/

Частково задовольняючи позовні вимоги, районний суд виходив з наявного у матеріалах справи судового рішення щодо визнання протиправною бездіяльності органу державної влади, яке набрало законної сили, обставин справи та характеру душевних страждань, заподіяних позивачу, який є особою з інвалідністю 2-ї групи.

Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, зводяться до незгоди з рішенням суду та переоцінки доказів.

Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Стаття 16 ЦК України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Пунктами 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Фактичною підставою для застосування відповідальності на підставі ст.1167 ЦК України є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених ст.1174 ЦК України є шкода, протиправна поведінка та причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає належним доказом протиправності бездіяльності Архівного сектору Гадяцької районної державної адміністрації рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.05.2018 (справа №526/100/18), яке відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України не доказується при розгляді даної справи.

Доводи, викладені у апеляційній скарзі, щодо невідповідності оскаржуваного рішення вимогам розумності, справедливості та доброчесності, що охоплюється сферою застосування п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та гарантіями щодо справедливого суду, апеляційним судом відхиляються з таких підстав.

Основним призначенням указаних принципів є надання суддям більше можливостей з'ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об'єктивну істину. При цьому саме учасники справи зобов'язуються сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, подавати усі наявні у них докази в порядку та у строки, встановлені законом або судом (ч.2 ст.43 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини також зауважує, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи з урахуванням наданих сторонами доказів (PRONINA v. UKRAINE, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Натомість орієнтація на суми, що фігурують у рішеннях Європейського суду з прав людини, є обґрунтованою лише в частині відповідальності за неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів публічної адміністрації - причому за умови врахування досягнутого в Україні рівня життя, та не звільняє особи від обов'язку доказування.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України позивач не надав доказів заподіяння йому моральної шкоди у розмірі, визначеному ним у позові.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду має бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задовольняння.

Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 22 січня 2019 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 12.03.2019.

Головуючий суддя Л.І. Пилипчук

Судді Ю.В. Дряниця

О.В. Чумак