Рішення

від 07.03.2019 по справі 203/2760/18

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа №203/2760/18

Провадження №2/0203/180/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.03.2019 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Католікяна М.О.,

при секретарі Дзьомі Ю.О.,

з участю:

-позивачки ОСОБА_1;

-представниці позивачки ОСОБА_2;

-представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку По проспекту Кірова 1/9 про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

у с т а н о в и в:

09 серпня 2018 року позивачка звернулася до суду з позовом до ОСББ По проспекту Кірова 1/9 про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачка має статус особи похилого віку. Рішенням суду від 22.10.2015 року позивачку було поновлено на посаді керуючої ОСББ По проспекту Кірова 1/9 з 28.03.2013 року. Між тим, фактично стати до роботи позивачка не могла, оскільки відповідач не провів її інструктаж з техніки безпеки, не ознайомив з посадовими обов'язками та не забезпечив робочим місцем. Викладене стало причиною звернення позивачки до суду з позовом про скасування наказу від 27.11.2017 року №11-к про її звільнення, поновлення на роботі, стягнення з відповідача середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди в сумі 10 000,00 грн. (т. 1 а.с.а.с. 1 - 5 ).

Того ж дня позивачка звернулася до суду з клопотанням про поновлення їй строку звернення до суду, оскільки про своє звільнення вона дізналася у судовому засіданні в іншій справі. При цьому відповідачем не було роз'яснено строки оскарження наказу про звільнення. Порушення встановленого законом місячного строку також пов'язано із збором необхідних для звернення до суду матеріалів, зверненням до відповідних служб тощо (т. 1 а.с.а.с. 28 - 30 ).

У судовому засіданні позивачка, представниця підтримали позовні вимоги, пояснивши, що рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 22.10.2015 року позивачку було поновлено на посаді керуючої ОСББ По проспекту Кірова 1/9 з 28.03.2013 року. Фактично стати до роботи позивачка не мала можливості, оскільки відповідач не провів її інструктаж з техніки безпеки, не ознайомив з посадовими обов'язками та не забезпечив робочим місцем. При цьому для ознайомлення та підписання їй було надано посадову інструкцію, датовану 2008 роком, коли позивачка у відповідача не працювала.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, пояснивши, що, звернувшись з позовом про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, позивачка виклала у позовній заяві доводи, які стосуються інших правовідносин, а також не зазначила жодних правових підстав для її поновлення на роботі. Крім того, позивачка порушила місячний строк звернення до суду з таким позовом, і підстави, зазначені нею у клопотанні про поновлення строку, не мають ознак поважності.

Відзив на позов, у якому викладено доводи, аналогічні наданим у судовому засіданні, відповідачем подано 18.09.2018 року (т. 1 а.с.а.с. 75 - 85 ).

Відповідь на відзив, у якій викладено доводи, аналогічні наданим у судовому засіданні, позивачкою подано 01.10.2018 року (т. 4 а.с.а.с. 1 - 6 ).

Заслухавши пояснення позивачки, представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності з частинами 1 - 4 статті 12 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За правилами, встановленими частинами 1, 3 статті 13 ЦПК, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках . Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Аналіз приведених норм дає підстави дійти висновку про те, що до суду за захистом порушеного права може звернутися будь-яка особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено.

При цьому процес такого захисту у суді обмежено законодавцем принципами змагальності та диспозитивності.

Принцип змагальності, закріплений у статті 12 ЦПК, визначає для сторін ризики настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ними процесуальних дій. Такий принцип, зокрема, полягає у покладанні на позивача (його представника) обов'язку з доведення обставин, які мають значення для справи і на які він посилається як на підставу своїх вимог. Невиконання такого обов'язку має процесуально негативні наслідки у вигляді настання ризиків, визначених процесуальним законом (закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду, повна або часткова відмова у позові тощо).

Принцип диспозитивності, натомість, має дещо інший юридичний зміст, згідно з яким суд зобов'язаний розглянути справу винятково в межах заявлених позивачем вимог . При цьому позивач розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Принцип диспозитивності при розгляді справи та ухваленні у ній рішення процесуально обмежує суд доводами сторони та доказами, наданими на підтвердження таких доводів. При цьому межі самостійно визначених позивачем доводів суд порушувати не має права.

Судом встановлено, що позивачка, звернувшись з позовом про скасування наказу про звільнення від 27.11.2017 року №11-к та поновлення на роботі, виклала у ньому доводи, які стосуються інших правовідносин, ніж ті, що є спірними, а також не зазначила жодних правових підстав для її поновлення на роботі.

Так, зміст позовної заяви зведено позивачкою до аналізу її поновлення на роботі рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 22.10.2015 року, а також перешкод, з якими вона стикнулася при спробі такого поновлення. Жодних доводів щодо звільнення позивачки у листопаді 2017 року, його незаконності, правового обґрунтування скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі позовна заява не містить.

Відтак, зважаючи на необґрунтованість позову, а також абсолютну відсутність доводів на користь вимоги про поновлення на роботі, суд не знаходить підстав для задоволення позову.

Крім того, суд не вбачає у причинах порушення позивачкою строку звернення до суду з позовом, викладених у відповідному клопотанні, ознак поважності.

Так, частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) визначено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

За змістом статті 234 КЗпП у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Між тим, судом встановлено, що за вимогами про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі строк, визначений статтею 233 КЗпП, сплив з огляду на те, що копію наказу про звільнення позивачкою було отримано 05.01.2018 року, що підтверджується змістом її клопотання про поновлення строку звернення до суду.

При цьому суд критично ставиться до причин порушення строку звернення до суду, які, на думку позивачки, є поважними, оскільки нероз'яснення відповідачем строків оскарження наказу про звільнення, збір необхідних для звернення до суду матеріалів та звернення через це до відповідних служб жодним чином не перешкоджали вчасно - до 05.02.2018 року, звернутися до суду з позовом.

У порядку статті 141 ЦПК судові витрати у справі необхідно віднести на рахунок держави.

Керуючись статтями 5, 7, 10 - 13, 19, 23, 76 - 81, 89, 133, 141, 209 - 211, 213, 228, 229, 258, 259, 263 - 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1; 49061, Україна, місто Дніпро, проспект Олександра Поля, 117/104 ) у позові до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку По проспекту Кірова 1/9 (ідентифікаційний код - 34915550; 49000, Україна, місто Дніпро, проспект Олександра Поля, 1/9 ) про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення. Рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 11 березня 2019 року.

Суддя М.О. Католікян