Рішення

від 15.01.2019 по справі 0440/6889/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2019 року Справа № 0440/6889/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Врони О.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-технічний центр Варіатор до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-технічний центр Варіатор (далі - ТОВ Науково-технічний центр Варіатор , позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.04.2018 року №0009591422 та №0009601422.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2018 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні.

В обгрунтування позову зазначено, що позивач не погоджується з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, зазначаючи, що ним надані всі необхідні первинні документи, що підтверджують факт реальності здійснених господарських операцій з ТОВ Інтерсенд ЮА та ТОВ Зілле Трейд . Станом на дату укладання і виконання договорів його контрагенти були зареєстровані у передбаченому законодавством порядку і були платниками ПДВ. Будь-яка неправомірна діяльність контрагента не може бути визнана беззаперечною підставою для притягнення до відповідальності платника податку. Добросовістний платник податку, який виконав всі передбачені законом умови щодо документального підтвердження розміру валових витрат, податкового кредиту і фактичного здійснення господарських операцій, не може бути позбавлений права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Представником відповідача надавались суду 04.10.2018 року відзив на позовну заяву та 07.11.2018 року заперечення, в яких просив відмовити в задоволенні позовної заяви, обґрунтовуючи тим, що аналізом ЄРНП встановлено відсутність придбання у ТОВ Інтерсенд ЮА та ТОВ Зілле Трейд запчастин в асортименті, що були реалізовані ТОВ НТЦ Варіатор . Крім того, відповідачем отримано вироки Печерського районного суду м. Києва, якими визнано фіктивною діяльність ТОВ Інтерсенд ЮА та ТОВ Зілле Трейд . Таким чином, первинні документи, які складені ТОВ Інтерсенд ЮА та ТОВ Зілле Трейд по взаємовідносинам з ТОВ НТЦ Варіатор є неправомірно складеними, носять формальний характер та не можуть підтверджувати факт здійснення будь-яких господарських операцій між вказаними підприємствами.

Представником позивача 16.10.2018 року надано суду відповідь на відзив, в якій зазначено, що відсутність товарів по ланцюгу постачання не є доказом нереальності господарських операцій. Зазначені відповідачем вироки не містять посилання на господарські взаємовідносини позивача з ТОВ Інтерсенд ЮА та ТОВ Зілле Трейд .

В підготовчому засіданні 18.12.2018 року представники сторін підтримали обрані правові позиції, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 15.01.2019 року.

В судове засідання, призначене на 15.01.2019 року, представник позивача не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Розгляд справи вирішено продовжити в письмовому провадженні, у зв'язку з клопотанням представника позивача про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кодексу адмінстративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на приписи ч. 1 ст. 205 ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за можливе здійснити судовий розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно з пп.19-1.1.1 п. 19-1.1 ст.19-1, пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20, ст.75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст.78, ст.79, п.82.2 ст. 82 ПК України, у зв'язку з ненаданням ТОВ НТЦ Варіатор пояснень та їх документального підтвердження на запит ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 04.12.2017 року, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ НТЦ Варіатор з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Інтерсенд ЮА та ТОВ Зілле Трейд за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року.

За результатами перевірки складено акт від 03.04.2018 року №16250/04-36-14-22/38754652, висновком якого встановлено порушення позивачем:

- пп.134.1.1 п.134.1 ст. 134, п.135.1 ст.135, п. 137.1 ст.137 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2015 рік у сумі 134027 грн.;

- п.185.1 ст.185, п.198.3 ст.198, п.201.1, п.201.7 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 148919 грн., у тому числі за лютий 2015 року у сумі 37940 грн., за березень 2015 року у сумі 61855 грн., за квітень 2015 року у сумі 35071 грн. та за травень 2015 року у сумі 14053 грн.

На підставі акту перевірки від 03.04.2018 року №16250/04-36-14-22/38754652 відповідачем сформовано та направлено позивачу податкові повідомлення-рішення від 24.04.2018 року:

- №0009591422, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість у загальному розмірі 73686 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями у розмірі 49124 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 24562 грн.;

- №0009601422, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток за податковими зобов'язаннями у розмірі 134027 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення від 24.04.2018 року №0009591422 та №0009601422 були оскаржені до Державної фіскальної служби України в порядку адміністративного оскарження згідно п. 56.2 ст. 56 Податкового кодексу України.

23.07.2018 року ДФС України було прийнято рішення № 24294/6/9999119/02-25 про результати розгляду скарги, яким скаргу було залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін.

Правомірність винесених податкових повідомлень-рішень від 24.04.2018 року №0009591422 та №0009601422 є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи оцінку доводам позивача про протиправність оскаржуваних рішень, з огляду на помилковість висновків контролюючого органу про відсутність реального характеру господарських операцій позивача з ТОВ Інтерсенд ЮА та ТОВ Зілле Трейд , суд виходить з наступного.

ТОВ НТЦ Варіатор зареєстровано 20.06.2013 року, видами діяльності за КВЕД визначено: 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний), 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування агропромислового призначення, 33.20 Установлення та монтаж машин і устаткування.

Між ТОВ НТЦ ВАРІАТОР (замовник) та ТОВ Інтерсенд ЮА (постачальник) було укладено договір поставки №12 від 30.01.2015 року, згідно умов якого постачальник передає, а замовник приймає на умовах, викладених в договорі, продукцію, перераховану в накладних і рахунках-фактур, що подаються до договору, які є невідємною частиною договору, і іменовані в подальшому товар . Ціна товару вказана у відповідному рахунку-фактурі. Загальна сума договору становить 720 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 120000,00 грн. та визначається сумою сплачених рахунків.

На підтвердження виконання вказаного договору, позивачем надано суду:

- податкові накладні №36 від 02.02.2015 року, №38 від 02.02.2015 року, №45 від 02.02.2015 року, №37 від 02.02.2015 року, №258 від 09.02.2015 року, №257 від 09.02.2015 року, №256 від 09.02.2015 року, №259 від 09.02.2015 року, №469 від 16.02.2015 року, №665 від 23.02.2015 року, №757 від 26.02.2015 року, №756 від 26.02.2015 року, №758 від 26.02.2015 року, №30 від 02.03.2015 року, №64 від 03.03.2015 року, №63 від 03.03.2015 року, №331 від 12.03.2015 року, №471 від 17.03.2015 року, №470 від 17.03.2015 року, №512 від 18.03.2015 року, №544 від 19.03.2015 року, №543 від 19.03.2015 року, №545 від 19.03.2015 року, №578 від 30.03.2015 року, №577 від 20.03.2015 року, №696 від 24.03.2015 року, №719 від 25.03.2015 року, №720 від 25.03.2015 року, №713 від 25.03.2015 року, №912 від 31.03.2015 року виписаними постачальником товару ТОВ Інтерсенд ЮА ;

- видаткові накладні №ІН-020225 від 02.02.2015 року, №ІН-020226 від 02.02.2015 року, №ІН- 20227 від 02.02.2015 року, №ІН-020243 від 02.02.2015 року, №Ш-0209056 від 09.02.2015 року, №ІН- 209057 від 09.02.2015 року, №ІН-0209058 від 09.02.2015 року, №ІН-0209059 від 09.02.2015 року, №ІН- 21670 від 16.02.2015 року, №ІН-022329 від 23.02.2015 року, №ІН-0226049 від 26.02.2015 року, №ІН- 226050 від 26.02.2015 року, №ІН-0226051 від 26.02.2015 року;

- акти приймання передачі виконаних-робіт №3 від 02.03.2015 року, №ІН-030310 від 03.03.2015 року, №ІН-030309 від 03.03.2015 року, №ІН-031223 від12.03.2015 року, №ІН-031713 від 17.03.2015 року, №ІН-031714 від 17.03.2015 року, №ІН-031814 від 18.03.2015 року, №ІН-0319027 від 19.03.2015 року, №ІН-0319028 від 19.03.2015 року, №ІН-0319029 від 19.03.2015 року, №ІН-0320042 від 20.03.2015 року, №ІН-032441 від 24.03.2015 року, №ІН-0320043 від 20.03.2015 року, №ІН-032549 від 25.03.2015 року, №ІН-032550 від 25.03.2015 року, №ІН-0325016 від25.03.2015 року, №ІН-033186 від 31.03.2015 року;

- рахунки-фактур №ІН-020225 від 02.02.2015 року, №ІН-020226 від 02.02.2015 року, №ІН-020227 а 02.02.2015 року, №ІН-020243 від 02.02.2015 року, №ІН-0209056 від 09.02.2015 року, №ІН-0209057 від 09.02.2015 року, №ІН-0209058 від 09.02.2015 року, №ІН-0209059 від 09.02.2015 року, №ІН-021670 від 06.02.2015 року, №ІН-022329 від 23.02.2015 року, №ІН-0226049 від 26.02.2015 року, №ІН-0226050 від 06.02.2015 року, №ІН-0226051 від 26.02.2015 року, №ІН-030207 від 02.03.2015 року, №ІН-030310 від 06.03.2015 року, №ІН-030309 від 03.03.2015 року, №ІН-031223 від 12.03.2015 року, №ІН-031723 від 17.03.2015 року, №Ш-031714 від 17.03.2015 року, №ІН-031814 від 18.03.2015 року, №ІН-0319027 від19.03.2015 року, № ІН-0319028 від 19.03.2015 року, №ІН-0319029 від 19.03.2015 року, №ІН-0320042 від 24.03.2015 року, №ІН-032441 від 24.03.2015 року, №ІН-0320040 від 20.03.2015 року, №ІН-032549 від25.03.2015 року, №ІН-032550 від 25.03.2015 року, №ІН-0325016 від 25.03.2015 року, №ІН-033186 від31.03.2015 року.

Між ТОВ НТЦ ВАРІАТОР (замовник) та ТОВ Зілле Трейд (постачальник) було укладено договір поставки №50 від 01.04.2015 року, згідно умов якого постачальник передає, а замовник приймає на умовах, викладених в договорі, продукцію, перераховану в накладних і рахунках-фактур, що подаються до договору, які є невідємною частиною договору, і іменовані в подальшому товар . Ціна товару вказана у відповідному рахунку-фактурі. Загальна сума договору становить 900 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 150000,00 грн. та визначається сумою сплачених рахунків.

Представником позивача не надано суду жодних первинних документів, підтверджуючих виконання укладеного договору поставки №50 від 01.04.2015 року контрагентами.

У відповідності до п.2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Згідно ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно зі ст.135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу - п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг; отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

За приписами п.198.2 ст.198 вказаного вище Кодексу, встановлено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У відповідності до вимог п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 198.6 статті 189 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Кодексу), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Кодексу.

За приписами п.201.10 ст.201 наведеного вище Кодексу, встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Отже, з аналізу наведених вище норм видно, що підставами для формування податкового кредиту та податкових зобов'язань, витрат і доходів є наявність у платника податків належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, що підтверджують реальність здійснення господарський операцій, зокрема і реєстрація податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних продавцем товарів та послуг, що дає право покупцю на віднесення вказаних сум до податкового кредиту.

Також належить враховувати вимоги Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88. Так, відповідно до пунктів 2.4, 2.14 - 2.16 Положення, первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, у тому числі: зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити доводи про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

В розглянутій справі спір точиться щодо реальності відображених у податковому обліку платника податків - позивача операцій з контрагентами - ТОВ Інтерсенд ЮА та ТОВ Зілле Трейд , та достатності наявних первинних документів та їх відповідності вимогам законодавства для підтвердження таких операцій та використання платником податку такого податкового елементу як податковий кредит.

Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку, суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами.

Оскільки виникнення спору обумовлено тим, що найбільш поширеним способом порушення норм податкового законодавства є штучне введення в операції реального сектору економіки інших суб'єктів господарювання з метою отримання податкових та інших переваг, надання таких переваг на користь третіх осіб, що призводить до порушень бюджетних інтересів держави та прямо пов'язано із діями таких суб'єктів господарювання, які в свою чергу знаходяться поза межами контролю податкових органів, та мають ознаки кримінальних правопорушень.

Саме для недопущення вказаних порушень здійснено податковий контроль, з огляду на те, що при відсутності фактичної реалізації товарів податковий кредит формується шляхом маніпулювання податковою звітністю, це здійснюється із проведенням транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, з метою надання вигоди третій особі, та не мають реального товарного характеру.

Виходячи з практики недопущення відображення в податковому обліку таких операцій вирішальним є підтвердження реальності операцій іншими належними та допустимими доказами, ніж видаткова та податкова накладна.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України №742/11/13-11 від 2 червня 2011 року, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають, зокрема, обставини, що підтверджують рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Позивач підтвердив, що надав суду всі наявні документи, що складались при виконанні спірних операцій.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо реальності та правомірності відображення у податковому обліку операцій придбання товару у ТОВ Інтерсенд ЮА та ТОВ Зілле Трейд суд доходить висновку щодо відсутності підстав для беззаперечного висновку на користь позивача, з огляду на наступне.

Надані позивачем податкові накладні, рахунки-фактури та видаткові накладні не містять обов'язкових реквізитів первинних документів як посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення та дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Предметом поставки платниками податків визначений товар, щодо якого судом не встановлено наявність відомостей про його виробника або первісного постачальника (власника), відсутні документи щодо якості товару.

Надані позивачем первинні документи не надають можливість виокремить спірний товар, який визначений лише родовими ознаками, а також визначити його наявність у межах цивільного обороту, визначити його індивідуальні ознаки (виробник, дата виготовлення, номер партії, фактичні якісні та технічні характеристики), що підтверджує сумнівність проведених операцій.

Судом встановлено, що всі первинні документи від імені ТОВ Інтерсенд ЮА підписані директором ОСОБА_1

В матеріалах справи міститься вирок Печерського районного суду м. Києва від 26.01.2016 року у справі №757/45459/15-к, яким визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205, ч.1 ст.358 КК України, ОСОБА_1.

У вироку Печерського районного суду м. Києва від 26.01.2016 року у справі №757/45459/15-к зазначено наступне:

- у відповідності до обвинувального акту встановлено, що ОСОБА_1, 30 жовтня 2014 року, перебуваючи у Печерському районі міста Києва в районі станції метро Хрещатик м. Києві, на прохання маловідомої особи на ім'я Олег за грошову винагороду у розмірі 300 гривень, погодився на створення товариства з обмеженою відповідальністю без мети ведення фінансово-господарської діяльності, і підписав протокол №1 загальних зборів учасників ТОВ ІНТЕРСЕНД ЮА (код ЄДРПОУ 39420744) від 30 вересня 2014 року щодо створення товариства, затвердження розміру статутного капіталу на загальну суму 462 000, 00 (чотириста шістдесят дві тисячі) гривень 00 копійок, 100 % якого належить ОСОБА_2, обрання директором товариства себе, з створення фіктивного суб`єкта підприємництва - ТОВ ІНТЕРСЕНД ЮА (код ЄДРПОУ 39420744);

- для досягнення своєї злочинної мети ОСОБА_1, передав невстановленій слідством особі копію свого паспорту громадянина України та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, необхідні для складання статутних та реєстраційних документів підприємства, при цьому достовірно знаючи, що фактично частку статутного фонду не вносив, до статутного фонду його не передавав та не від кого не приймав як засновник, і не збирався, як вказано в цих документах, займатись підприємницькою діяльністю, а також усвідомлюючи, що в подальшому, статутні документи ТОВ ІНТЕРСЕНД ЮА (код ЄДРПОУ 39420744), які надають право на перереєстрацію підприємства, проведення підприємницької діяльності та отримання від неї прибутку, будуть використані іншими особами шляхом подання у відповідні державні органи, підроблені документи;

- підроблення ОСОБА_1 офіційних документів ТОВ ІНТЕРСЕНД ЮА (код ЄДРПОУ 39420744), які посвідчувалися приватним нотаріусом, дало змогу невстановленій слідством особі здійснювати незаконну діяльність, користуватися печаткою підприємства, прикриваючись фактом державної реєстрації вказаного товариства;

- такі дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування правильно кваліфіковані ч. 1 ст. 205 КК України як фіктивне підприємництво, тобто придбання субєкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності та за ч.1 ст. 358 КК України як підроблення офіційного документа, який видається установою, яка має право видавати такі документи, з метою його подальшого використання.

Представником позивача не надано суду жодних первинних документів, що підтверджують здійснення господарської діяльності з ТОВ Зілле Трейд .

В Єдиному державному реєстрі судових рішень розміщено вирок Печерського районного суду м. Києва від 20.11.2015 року у справі №757/40848/15-к, яким визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205, ч.1 ст.358 КК України, Особа-2.

У вироку Печерського районного суду м. Києва від 20.11.2015 року у справі №757/40848/15-к зазначено наступне:

- 17.10.2014 року ОСОБА_2, перебуваючи в м. Києві, усвідомлюючи противоправний характер дій запропонованих йому невстановленою слідством особоюна ім'я ОСОБА_6, з корисливих мотивів, не маючи наміру здійснювати господарську діяльність, погодився на таку пропозицію, та реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, підписав протокол від 17.10.2014 № 1 Загальних зборів учасників ТОВ Зілле Трейд (ЄДРПОУ 39449098), статут ТОВ Зілле Трейд (ЄДРПОУ 39449098) від 17.10.2014, щодо створення ТОВ Зілле Трейд (ЄДРПОУ 39449098), адреса реєстрації: м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63, та формування статутного капіталу товариства у розмірі 468000 (чотириста шістдесят вісім тисяч) гривень, а також призначення себе на посаду генерального директора вказаного підприємства, з метою прикриття незаконної діяльності, чим вчинив дії, направлені на створення фіктивного суб`єкта підприємництва - ТОВ Зілле Трейд (ЄДРПОУ 39449098);

- 17.10.2015 року ОСОБА_2, підписав статут ТОВ Зілле Трейд (ЄДРПОУ 39449098) з метою прикриття незаконної діяльності, а саме з метою сприяння суб'єктам господарювання реального сектору економіки в мінімізації податкових зобов'язань, шляхом формування незаконного податкового кредиту;

- підроблення ОСОБА_2 офіційних документів ТОВ Зілле Трейд (ЄДРПОУ 39449098), які посвідчувалися приватним нотаріусом, дало змогу невстановленій слідством особі здійснювати незаконну діяльність, користуватися печаткою підприємства, прикриваючись фактом державної реєстрації вказаного товариства.

- таким чином, ОСОБА_2 своїми умисними діями, що виразилися у підробленні офіційних документів, які посвідчуються приватним нотаріусом, і які надають права, з метою використання їх підроблювачем, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 358 КК України.

З аналізу наданих вироків та досліджених первинних документів, суд приходить до висновку, що ТОВ Інтерсенд ЮА та ТОВ Зілле Трейд є фіктивними підприємствами, яким контрагенти формують податкову вигоду, у вигляді мінімізації податкових зобов'язань шляхом декларування незаконно сформованого податкового кредиту (отримувачами).

Зазначене свідчить про відсутність наміру отримання доходу та здійснення контрагентами позивача лише документального оформлення господарських операцій, які фактично не здійснювались, в тому числі і на адресу ТОВ НТЦ Варіатор .

Таким чином, досліджені судом первинні документи, які складені ТОВ НТЦ Варіатор та ТОВ Інтерсенд ЮА є неправомірно складеними, носять формальний характер та не можуть підтверджувати факт здійснення господарських операцій між вказаними контрагентами, за змістом пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України вважатись документами для підтвердження даних податкового обліку і звітності.

Не надання первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ Зілле Трейд свідчить про фактичну відсутність таких господарських операцій.

ТОВ Інтерсенд ЮА та ТОВ Зілле Трейд при укладанні з ТОВ НТЦ Варіатор договорів на постачання товару не мали підтверджень ділової репутації, гарантій виконання зобов'язань, необхідних ресурсів та відповідного досвіду, та інших ознак комерційної привадбливості для обрання ТОВ НТЦ Варіатор саме цих контрагентів, що свідчить про штучність характеру оформлених договорів, мета укладання яких - формування документообігу по нереальним господарським операціям.

Зважаючи на те, що ТОВ НТЦ Варіатор подано звітність з податку на прибуток, в якій враховано витрати, понесені від операцій з постачання товарів від ТОВ Інтерсенд ЮА та ТОВ Зілле Трейд , суд приходить до висновку, що в порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, позивачем занижено податок на прибуток за 2015 рік у сумі 134027 грн., а тому податкове повідомлення-рішення від 24.04.2018 року №0009601422 є таким, що прийнято правомірно та не підлягає скасуванню.

Відображення позивачем сум податку на додану вартість в податкових деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ Інтерсенд ЮА та ТОВ Зілле Трейд призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 49124 грн., у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення від 24.04.2018 року №0009591422 не підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Представником відповідача доведено правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з огляду на що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати не підлягають відшкодуванню на користь позивача.

Керуючись, ст.ст. 139, 205, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю Науково-технічний центр Варіатор (49089, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 38754652) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.4 ст. 243 КАС України судове рішення складено у повному обсязі 25.02.2019р.

Суддя О.В. Врона