Рішення

від 19.02.2019 по справі 0440/5457/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2019 року Справа № 0440/5457/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС в Дніпропетровській області до ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Кам'янська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про стягнення податкового боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Кам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, -

ВСТАНОВИВ :

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі по тексту - позивач, ГУ ДФС у Дніпропетровській області) до ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_2І.), третя особа: Кам'янська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі по тексту - третя особа, Кам'янська ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області), у якому позивач просить суд:

- стягнути суму податкового боргу в розмірі 136 573,19 грн. з фізичної особи ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1).

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач має заборгованість з орендної плати з фізичних осіб в загальному розмірі 136 573,19 грн., яка утворилась внаслідок несплати узгоджених податкових зобов'язань відповідно до:

- податкового повідомлення-рішення №2408-1303 від 24.05.2016р. в сумі 67014,30 грн. Нарахована сума частково погашена платником в сумі 1476,30 грн., залишок несплаченої суми складає 65538,00 грн.;

- податкового повідомлення-рішення №00012-13436 ві 09.02.2017 в сумі 71035.19 грн.

Відповідно до ст. 59 Податкового кодексу України, у зв'язку з несплатою до бюджету сум податкового боргу контролюючим органом в автоматичному режимі сформовано по ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) податкову вимогу від 01.03.2017 р. №418-17/03, яка направлена платнику податків засобами поштового зв'язку та повернута з відміткою пошти за закінченням терміну зберігання .

Тобто, податковий борг є не оплаченим, у зв'язку з чим Головне управління ДФС у Дніпропетровській області звернулось до суду з позовом про стягнення податкового боргу.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2018 року позовну заяву прийнято до провадження, відкрито загальне позовне провадження у справі та справа призначена до розгляду у підготовчому засіданні.

16 жовтня 2018 року надійшов до суду зустрічний адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, третя особа: Кам'янська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, у якому позивач за зустрічним позовом просив суд:

- відмовити в задоволенні первісного позову Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до ОСОБА_2, третя особа: Кам'янська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про стягнення податкового боргу на загальну суму 136 573,19 грн.;

- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Кам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №2408-1303 від 24 травня 2016 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб в сумі 67 014,30 грн., податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області №00012-13436 від 09 лютого 2017 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб в сумі 71 035,19 грн., а також податкову вимогу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 01 березня 2017 року №418-17/03 на суму 65 538,00 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.10.2018 року залишено без руху зустрічний адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, третя особа: Кам'янська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня отримання ухвали суду.

14 листопада 2018 року на виконання ухвали суду від 16.10.2018 року позивачем було усунуто недоліки позовної заяви та, зокрема, надано уточнену зустрічну позовну заяву до відповідача 1 Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, відповідача 2 Кам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області з ідентичними позовними вимогами.

Ухвалою від 21 листопада 2018 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 (далі по тексту -відповідач, позивач за зустрічним позовом, ОСОБА_2І.) до відповідача 1 Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач 1 за зустрічним позовом, ГУ ДФС у Дніпропетровській області), відповідача 2 Кам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач 2 за зустрічним позовом, Кам'янська ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги до спільного розгляду з первісним позовом Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до ОСОБА_2, третя особа: Кам'янська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про стягнення податкового боргу.

Вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом у справі №0440/5457/18.

В обґрунтування зустрічного позову зазначено, що ОСОБА_2 не отримував оскаржувані повідомлення-рішення і податкову вимогу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 01 березня 2017 року №418-17/03 на суму 65 538,00 грн. у зв'язку з направленням їх на адресу, яка відмінна від адреси його зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання, то вважається, що суми, вказані в повідомленнях не є узгодженими, так як на теперішній час не розпочався сплив строку сплати нарахованої суми. Крім того, ОСОБА_2 вказує, що зобов'язання по орендній платі у нього не виникли у зв'язку з відсутністю оформленого та зареєстрованого відповідно до законодавства договору оренди земельної ділянки № 12676 від 14.05.2013 року, укладеного з Дніпродзержинською міською радою, відсутністю юридичного факту передачі йому земельної ділянки, відсутністю державної реєстрації його права оренди, наслідком чого є відсутність у нього права оренди, та відсутністю можливості здійснити таку державну реєстрацію договору та права оренди.

У судове засідання з'явився представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом).

Представник позивача за первісним позовом (відповідача 1 за зустрічним позовом) - Головного управління ДФС у Дніпропетровській області у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Було надано відзив на зустрічний позов, в якому представник ГУ ДФС у Дніпропетровській області просить відмовити у його задоволенні та зазначає, що ГУ ДФС у Дніпропетровській області отримано інформацію від відділу Держземагенства у м. Дніпродзержинську ГУ Держземагенства у Дніпропетровській області про перелік діючих договорів оренди земельних ділянок по м.Кам'янське станом на 29.01.2018 року, в якому ОСОБА_2 є орендарем земельної ділянки площею 0,0944 га за адресою: м.Дніпродзержинськ, вул.Республіканська, 24, кадастровий номер 1210400000:02:006:04010. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, ОСОБА_2 є власником нежитлової будівлі загальною площею 712.8 кв.м. за адресою: м. Кам'янське (Дніпродзержинськ), вул.Республіканська, 24. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Оскільки користування будівлею (спорудою) неможливо без користування земельною ділянкою, на якій вона розташована, а плата за землю справляється саме за користування земельною ділянкою, обов'язок щодо сплати сум податкових зобов'язань зі плати за землю у власника будівлі (споруди) виникає не з дати оформлення права землекористування, а з дати фактичного користування земельною ділянкою. Згідно з вимогами Податкового кодексу України, ГУ ДФС у Дніпропетровській області винесено ОСОБА_2 податкові повідомлення-рішення від 24.05.2016 року №2408-1303, від 09.02.2017 року №00012-13436 з орендної плати за землю з фізичних осіб на загальну суму 138 049,49 грн., та податкову вимогу на суму 65 538,00 грн. Таким чином, ГУ ДФС у Дніпропетровській області під час винесення оскаржуваних податкових повідомленнь-рішень та вимоги діяло у спосіб та в порядку, визначеному чинним законодавством України.

Представник третьої особи за первісним позовом (відповідача 2 за зустрічним позовом) - Кам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Судом поставлено на обговорення питання щодо продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) не заперечував проти продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній доказами у письмовому провадженні за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, відповідно до частин 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 24 травня 2016 року Кам'янською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області винесене податкове повідомлення-рішення №2408-1303, яким ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов'язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб в сумі 67 014,30 грн.

09 лютого 2017 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області винесене податкове повідомлення-рішення №00012-13436, яким ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов'язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб в сумі 71 035,19 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були направлені засобами поштового зв'язку на адресу: 51900, м. Кам'янське, вул. Республіканська, 24 та повернуті з відміткою пошти за закінченням терміну зберігання .

На виконання вимог статті 59 Податкового кодексу України Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області сформовано по ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) податкову вимогу від 01.03.2017 р. №418-17/03 на суму 65 538,00 грн., яка була направлена платнику податків засобами поштового зв'язку на адресу: 51900, м. Кам'янське, вул. Республіканська, 24 та повернута з відміткою пошти за закінченням терміну зберігання .

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 статті 16 Податковго кодексу України (далі по тексту ПК України) передбачено обов`язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом.

Грошове зобов'язання платника податків відповідно до п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 України - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п. 14.1.175 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п. 57.3. ст. 57 ПК України У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Порядок та процедура направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків врегульовані п. 58.3 ст. 58 ПК України та відповідним Порядком, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України 28.12.2015 № 1204 (чинним на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок №1204).

Відповідно до пункту 2 розділу 3 Порядку № 1202 податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків - фізичній особі, якщо його вручено особисто такій фізичній особі чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження такої фізичної особи з повідомленням про вручення. Аналогічні положення відображені у абз. 2 п. 58.3 ст. 58 ПК України.

Системний аналіз наведених вище правових норм наводить суд на висновок, що нарахована згідно податкового повідомлення-рішення сума грошового зобов'язання, а також пеня набувають статусу податкового боргу після закінчення десятиденного терміну з моменту отримання такого повідомлення-рішення, у разі невиконання платником податків умов, визначених п. 57.3 ст. 57 ПК України (несплати в добровільному порядку суми зобов'язання або не оскарження рішення контролюючого органу).

Отже, визначальним і цій процедурі є з'ясування обставин належного направлення/вручення платнику податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання. При цьому, неможливість пошти вручити платнику податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, не є підставою вважати їх не врученими у випадку, коли такі рішення направлялися за дійсною адресою місця проживання або місцезнаходження фізичної особи.

Так, під час дослідження матеріалів справи судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення Кам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №2408-1303 від 24 травня 2016 року та податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №00012-13436 від 09 лютого 2017 року, на підставі яких визначена основна сума податкових зобов'язань, були надіслані ОСОБА_2 на адресу: 51900, м. Кам'янське, вул. Республіканська, 24, проте не вручено адресату у зв'язку з поверненням поштового відправлення відділом зв'язку з відміткою про причини невручення "за закінченням терміну зберігання". В аналогічному порядку та за тією ж адресою надіслана відповідачу і податкова вимога форми "Ф" № 418-17/03 від 01 березня 2017 року, яка також залишилась не врученою ОСОБА_2

В свою чергу із витребуваної у Адресно-довідкового підрозділу ГУ ДМС України у Дніпропетровській області інформації про реєстрацію місця проживання від 07 серпня 2018 року судом встановлено, що фізична особа ОСОБА_2 проживає за зареєстрованою адресою: 51900, м. Кам'янське, вул. Перемоги, 8/12 з 29 жовтня 2004 року .

Тобто, податкові повідомлення-рішення №2408-1303 від 24 травня 2016 року, №00012-13436 від 09 лютого 2017 року та податкова вимога форми "Ф" № 418-17/03 від 01 березня 2017 року були надіслані ОСОБА_2 за невірною адресою - 51900, м. Кам'янське, вул. Республіканська, 24, замість правильної - 51900, м. Кам'янське, вул. Перемоги, 8/12, а тому не могли бути отримані останнім та виконанні у встановлений строк.

Суд звертає увагу на те, що за змістом пункту 6 розділу 3 Порядку № 1204 у разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом при його надісланні, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків. У разі встановлення такої помилки працівник структурного підрозділу, до функцій якого належить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальна особа, визначена керівником контролюючого органу для виконання таких функцій, забезпечує виправлення допущених при надісланні податкового повідомлення-рішення помилок та надсилає його повторно не пізніше наступного робочого дня з дня отримання відповідного повідомлення пошти (поштової служби).

Аналогічні положення відображенні і у абзаці четвертому п. 58.3 ст. 58 ПК України.

В даному ж випадку, на переконання суду, податкові повідомлення-рішення №2408-1303 від 24 травня 2016 року, №00012-13436 від 09 лютого 2017 року та податкова вимога форми "Ф" № 418-17/03 від 01 березня 2017 року не вручені ОСОБА_2 саме через допущену помилку контролюючого органу при зазначені адреси проживання ОСОБА_2

Відтак, враховуючи те, що податкові повідомлення-рішення №2408-1303 від 24 травня 2016 року, №00012-13436 від 09 лютого 2017 року та податкова вимога форми "Ф" № 418-17/03 від 01 березня 2017 року через допущену контролюючим органом помилку були надіслані ОСОБА_2 за невірною адресою, що в силу пункту 6 розділу 3 Порядку № 1204 та п. 58.3 ст. 58 ПК України дає підстави вважати їх не врученими ОСОБА_2, суд приходить до висновку, що зазначене у таких рішеннях грошове зобов'язання є неузгодженим.

За таких обставин беручи до уваги те, що грошові зобов'язання, які визначені податковими повідомленнями-рішеннями №2408-1303 від 24 травня 2016 року та №00012-13436 від 09 лютого 2017 року, є неузгодженим, як наслідок не набули статусу податкового боргу, а тому вимога про його стягнення у судовому порядку, на переконання суду, є необґрунтованою та передчасною.

Зазначена правова позиція також підтверджується постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 серпня 2018 року у справі №802/467/16-а (адміністративне провадження №К/9901/28925/18).

Крім того, як встановлено судом, підставою визначення ОСОБА_2 вказаної суми податкового зобов'язання є договір оренди земельної ділянки № 12676 від 14.05.2013 року, укладений між ОСОБА_2 та Дніпродзержинською міською радою про надання йому у строкове, платне користування земельної ділянки загальною площею 0,0944 га несільськогосподарського призначення, що знаходиться за адресою: вул. Республіканська, 24, м. Дніпродзержинськ (на теперішній час м. Кам'янське).

Щодо обґрунтованості підстав нарахування ОСОБА_2 орендної плати відповідно до зазначеного договору, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст.6 Закону України Про оренду землі орендарі набувають права оренди земельної ділянки па підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі,

Згідно з ч. 5 ст. 6 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про оренду землі об'єкт за договором оренди вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди.

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

З наведених правових норм вбачається, що право оренди земельної ділянки набувається відповідно до діючого законодавства, яким визначено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права, а сама земельна ділянка вважається переданою орендареві в оренду з моменту державної реєстрації права оренди.

Тобто до моменту державної реєстрації права оренди, у орендаря право оренди не виникає і земельна ділянка вважається не переданою.

При ньому, статтею 13 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Оскільки за договором оренди на орендодавця покладений обов'язок передати земельну ділянку у володіння орендаря, то до моменту передачі земельної ділянки, який визначається ст. 17 Закону України Про оренду землі моментом державної реєстрації права оренди, вважається, що орендодавець свій обов'язок за договором оренди не виконав.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме манію та їх обтяжень".

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З наведеного вбачається, що до моменту державної реєстрації права оренди земельної ділянки, факт набуття права оренди, як речового права на нерухоме майно, не вважається офіційно визнаним та підтвердженим державою Україна.

Сукупність вказаних нормативно-правових актів дає всі підстави вважати, що до моменту державної реєстрації права оренди земельної ділянки, орендар не набуває права оренди цієї земельної ділянки, сама земельна ділянка вважається не переданою, а право оренди офіційно не визнане та не підтверджене державою Україна.

Відсутність права оренди земельної ділянки та відсутність юридичного факту передачі земельної ділянки, в розумінні ст. 17 Закону України Про оренду землі , тягне за собою відсутність обов'язків по сплаті орендної плати, як плати за користування, так як за загальним правилом не можна нести обов'язки по сплаті орендної плати за відсутності права оренди та за відсутності юридичного факту передачі земельної ділянки у користування.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Тобто, обов'язок сплачувати орендну плату пов'язаний з договором оренди земельної ділянки та витікає з даного договору.

В разі, якщо договір оренди земельної ділянки не набув чинності, то, відповідно, він не може породжувати зобов'язання, які пов'язані та витікають з нього договору в частині плати за користування землею, так як ці зобов'язання ще не виникли.

Пунктом 3.3 договору оренди земельної ділянки № 12676 від 14.05.2013 р. передбачено, що підписаний сторонами договір оренди набуває чинності з моменту його державної реєстрації.

Тобто момент підписання договору не співпадає з моментом набуття цим договором чинності, так як момент набуття договором чинності співпадає з державною реєстрацією нього договору.

Момент підписання та укладання договору також не співпадає з моментом виникнення у особи права оренди, так як право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (ст.125 Земельною кодексу України).

Пунктом 14.1. договору оренди земельної ділянки № 12676 від 14.05.2013 р. також передбачено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Зі змісту договору оренди встановлено, що останній був складений відповідно до Постанови КМУ від 03.03.2004 р. №220 Про затвердження Типового договору оренди землі , згідно положень якої вбачається, що договір оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації, і тільки після його державної реєстрації він є підставою виникнення відповідних прав та обов'язків, які зафіксовані в його змісті, а до цього часу він вважається таким, що не набрав чинності.

Тобто до моменту державної реєстрації договір оренди земельної ділянки не породжує у орендаря жодних прав та обов'язків сторін, що пов'язані з орендою земельної ділянки, так як цей договір ще не набрав чинності.

Відповідно до вимог п.288.1 ст.288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

При цьому, відповідно до п.288.2 ПК України платником орендної плати є орендар земельної ділянки, а відповідно до п.288.3. цього Кодексу об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Пунктом 287 статті 287 ПК України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Як встановлено судом, 15 грудня 2015 року ОСОБА_2 звертався до Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для проведення деоржавної реєстрації права оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ (на теперішній час м. Камянське), вул. Республіканська, 24, кадастровий номер земельної ділянки 1210400000:02:006:04010, до якої було додано документи, в тому числі і договір оренди від 14 травня 2013 року та Витяг з рішення Дніпродзержинської міської ради від 28 грудня 2012 року №625-30/УІ, яким рада вирішила надати юридичним та фізичним особам, в тому числі і ОСОБА_2, земельні ділянки несільськогосподарського призначення по матеріалах інвентаризації та визначити права на них згідно з додатком.

Рішенням державного реєстратора Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №27315541 від 21.12.2015 року ОСОБА_2 було роз'яснено, що відповідно до ст.4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - речові права на нерухоме майно, що є похідними (право оренди земельної ділянки) реєструються після державної реєстрації права власності на таке майно. Відповідно до ст.4-1 даного Закону, зазначено в рішенні про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, державна реєстрація права держави чи територіальної громади здійснюється після затвердження в порядку, встановленому Земельним кодексом України, документації із землеустрою, за якою здійснене таке формування, одночасно із державною реєстрацією похідного речового права на такі земельні ділянки.

В цьому рішенні також зазначено, що статтею 16 цього Закону та п.36 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме манію та їх обтяжень, затверджених постановою КМУ від 17.10.2013 р. №868, передбачена можливість одночасної реєстрації права власності та похідного права в даному випадку права оренди. Для цього заявник подає документи, необхідні для проведення державної реєстрації права власності на таке майно та державної реєстрації речового права, що є похідним від нього. Відповідно до п.44 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень: для проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку державної або комунальної власності заявник подає витяг з Державного земельного кадастру про таку земельну ділянку.

Суд зазначає, що діючим законодавством реєстрація землі та прав власності на неї розділена між двома відомствами: Державним реєстром речових прав на нерухоме майно, в якому реєструються речові права на земельні ділянки та їх обтяження та Державним земельним кадастром, в якому реєструються земельні ділянки як об'єкти права.

Тобто, на теперішній час ОСОБА_2 як орендар, не може зареєструвати договір оренди та своє право оренди, доки орендодавець - власник земельної ділянки - в даному випадку Кам'янська (Дніпродзержинська) міська рала, не зареєструє своє право на цю земельну ділянку.

Як було зазначено державним реєстратором в рішенні про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №27315541 від 21.12.2015 року, порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачена можливість одночасної реєстрації права власності на майно та державної реєстрації права оренди цього майна, але для реєстрації права власності потрібно подавати необхідні документи та мати необхідні повноваження, а саме: надати Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування.

Аргументуючи свою відмову в державній реєстрації права оренди ОСОБА_2, державний реєстратор послався на те, що ОСОБА_2 не подано відповідного пакету документів для реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку за територіальною громадою м. Дніпродзержинська в особі Дніпродзержинської міської ради (а саме: рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування; витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку), а отже, реєстрація похідного права (права оренди, земельної ділянки) без державної реєстрації права власності на земельну ділянку не є можливою.

Таким чином, з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 не має статусу орендаря земельної загальною площею 0,0944 га., (кадастровий номер 1210400000:02:006:04010), що знаходиться за адресою: м. Камянське, вул. Республіканська, 24, оскільки право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (ст.125 Земельного кодексу України), а право оренди ОСОБА_2 не пройшло державну реєстрацію у зв'язку з чим він не може вважатися орендарем, а також в тому, що в даному випадку фактично відсутній об'єкт оподаткування, так як та земельна ділянка, яка вказана в договорі оренди, не може вважатися такою, що надана йому в оренду, так як об'єкт за договором оренди вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди (ст.17 Закону України Про оренду землі ), у зв'язку з чим відсутні визначені законодавством підстави для нарахування орендної плати та виникнення в ОСОБА_2 податкового зобов'язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеної в постанові від 30 січня 2018 року у справі № 484/272/16-ц, укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Строк дії договору оренди землі починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення.

Також, щодо твердження Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо того, що оскільки користування будівлею (спорудою) неможливо без користування земельною ділянкою, на якій вона розташована, а плата за землю справляється саме за користування земельною ділянкою, обов'язок щодо сплати сум податкових зобов'язань зі плати за землю у власника будівлі (споруди) виникає не з дати оформлення права землекористування, а з дати фактичного користування земельною ділянкою, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з правовою позицією ОСОБА_4 Верховного Суду, викладеної у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику.

З огляду на викладені обставини справи, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області та Кам'янською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, як суб'єктами владних повноважень, не доведено правомірності прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, суд приходить до висновку, що первісний позов задоволенню не підлягає.

Надаючи оцінку зібраним доказам та доводам, викладених сторонами, суд вважає, що зустрічний адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Частиною першою статті 139 КАС України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до норм ст. 139 КАС України, у зв'язку із задоволенням позову, підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровської області та Кам'янської об'єднаної державної податкової інспекцієї Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Керуючись ст.ст. 139, 205, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні первісного адміністративного позову Головного управління ДФС в Дніпропетровській області (49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ 39394856) до ОСОБА_2 (51900, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Кам'янська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (51931, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Медична, буд. 9, код ЄДРПОУ 39522811) про стягнення податкового боргу в розмірі 136 573,19 грн. - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 (51900, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ 39394856), Кам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (51931, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Медична, буд. 9, код ЄДРПОУ 39522811) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №2408-1303 від 24 травня 2016 року, №00012-13436 від 09 лютого 2017 року та податкової вимоги №418-17/03 від 01 березня 2017 року - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №2408-1303 від 24 травня 2016 року, яким ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов'язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб в сумі 67 014,30 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №00012-13436 від 09 лютого 2017 року, яким ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов'язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб в сумі 71 035,19 грн.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 01 березня 2017 року №418-17/03 на суму 65 538,00 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_2 (51900, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Кам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (51931, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Медична, буд. 9, код ЄДРПОУ 39522811) судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп.

Стягнути на користь ОСОБА_2 (51900, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Дніпропетровській області (49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ 39394856) судовий збір у розмірі 1415 грн. 15 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Врона