Постанова

від 07.03.2019 по справі 916/59/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/59/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів : Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.

при секретарі судового засідання Федорончукі Д.О.

за участю представника позивача ОСОБА_1 - адвоката за ордером ОД№533555 від 25.02.2019,

/скаржник не використав законного права на участь у судовому засіданні, хоча про час та місце його проведення повідомлений належним чином (див. - рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 11.02.2019 та його заяву від 15.02.2019)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Барель+»

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.01.2019, прийняту суддею Невінгловською Ю.М. в м. Одесі

про забезпечення позову

у справі № 916/59/19

за позовом Приватного (приватно-орендного) сільськогосподарського підприємства „Іскра»

до скаржника

про стягнення 2 620 024,39 грн.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2019 року Приватне (приватно-орендне) сільськогосподарське підприємство (далі - ПСП) ІСКРА звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) БАРЕЛЬ+ про стягнення суми попередньої оплати у розмірі 2 591 904,00 грн., процентів у розмірі 28 120,39 грн. та судових витрат.

16.01.2019 року від ПСП ІСКРА до Господарського суду Одеської області надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті ТОВ БАРЕЛЬ+ .

В обґрунтування заяви позивач зазначає, що сторони мали намір укласти договір поставки та за результатами досягнутих домовленостей обмінялись скановими копіями договору поставки нафтопродуктів №1540 від 10.12.2018 року, за умовами якого позивачем було сплачено вартість товару у розмірі 2 591 904,00 грн., між тим відповідач поставку товару на відповідну суму не здійснив.

Мотивуючи необхідність задоволення вказаної заяви позивач зазначає, що має підстави вважати, що відповідач може розпорядитись коштами на свій розсуд. Ризики неповернення цих грошових коштів підтверджуються і тим, що відповідач та його представники не пояснюють причину не відвантаження товару. З посиланням на інформаційну довідку позивач вказує на відсутність у відповідача нерухомого майна, за рахунок якого можливо було б виконати рішення суду, в разі вирішення спору на його користь.

ПСП ІСКРА зазначило, що з метою недопущення значного ускладнення захисту прав позивача, доцільним є накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках відповідача.

Господарський суд першої інстанції встановивши, що ПСП ІСКРА 10.12.2018 платіжними дорученнями №№880-882 за рахунками відповідача № 558-560 перерахувало останньому 2 591 904,00 грн, а відповідачем не здійснено поставки товару та не повернуто зазначені кошти дійшов висновку, що забезпечення позову є необхідним.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.01.2019 заяву Приватного сільськогосподарського підприємства Іскра про забезпечення позову задоволено та накладено арешт на грошові кошти ТОВ БАРЕЛЬ+ , що перебувають на зазначених позивачем рахунках, в розмірі ціни позову 2 620 024,39 грн.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду першої інстанції, ТОВ Барель+ звернулось до Південно-західного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.01.2019 року у справі №916/59/19 та відмовити у задоволені заяви ПСП ІСКРА про забезпечення позову.

Скаржник мотивує це тим, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою, поставленою з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню.

Так, апелянт зазначає, що посилання в заяві лише на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Серед іншого, апелянт зазначає, що припущення позивача про неможливість виконання рішення суду у майбутньому через ймовірність того, що підприємство ТОВ БАРЕЛЬ+ можуть ліквідувати, ніяким чином не обґрунтовано.

Апелянт акцентує, що договір в такій редакції, яка надана позивачем до позовної заяви, ТОВ БАРЕЛЬ+ не підписувало, тому доказів надсилання та отримання цього договору у позивача не має та не може бути.

Апелянт вважає, що вжиття заходів забезпечення позову судом першої інстанції порушує його права, охоронювані інтереси та паралізує господарську діяльність підприємства. Крім того, матеріали справи не містять доказів належності саме відповідачу рахунків, кошти на яких арештовано оскаржуваною ухвалою.

18.02.2019 року від ТОВ БАРЕЛЬ+ до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява про розгляд апеляційної скарги без участі представника.

05.03.2019 року від ПСП ІСКРА до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач не погоджується з її доводами, стверджує, шо оскаржувана ухвала була винесена з додержанням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права просить та просить залишити її без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши матеріали оскарження, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши законність і обгрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги судова колегія вважає, що апеляційна скарга ТОВ БАРЕЛЬ+ не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.01.2019 року ПСП ІСКРА звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції прийшов до висновку про її обґрунтованість, оскільки позивачем у справі до суду додані всі документи, які свідчать про факт перерахування коштів відповідачу, який ними не заперечується, та про відсутність їх повернення чи здійснення відповідної поставки товарів, що в свою чергу у достатній мірі обґрунтовує припущення заявника, що майно (грошові суми), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.136, 137 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 ГПК України заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Таким чином, підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття таких заходів у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог. Відтак, твердження скаржника про те що припущення не може бути підставою забезпечення позову у господарському процесі не відповідає нормам чинного Господарського процесуального кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачем і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно ч.4 ст.137 ГПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Отже, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом з урахуванням співвідношення прав та інтересів сторін.

Суд звертає увагу на те, що заходи забезпечення позову не є додатковим засобом відповідальності або стимулювання відповідача до виконання певних дій, а діють виключно як засіб забезпечення ефективного вирішення існуючого спору та реального виконання рішення суду.

Колегія суддів зазначає, що звертаючись з заявою про вжиття заходів забезпечення позову заявником було надано належні докази на підтвердження існування між сторонами правовідносин щодо перерахованої позивачем відповідачу грошової суми, правову природу яких господарський суд встановить при розгляді спору по суті, але оскільки відповідач відповідні кошти отримав в будь-якому випадку, навіть за відсутності між сторонами господарського договору, у нього існує зобов'язання їх повернути /ст.ст.693,1212 ЦК України/.

Апеляційним судом також враховано те, що обґрунтованість припущень позивача щодо утруднення або неможливості виконання рішення підтверджується наявними у матеріалах оскарження доказами, зокрема відсутністю у відповідача майна, за рахунок якого в подальшому можливим було б виконання рішення суду.

Слід також зазначити, що арешт накладено на кошти лише в межах суми, заявленої до стягнення, отже він не може призвести до зупинення господарської діяльності відповідача, яка не повинна здійснюватися за чужий кошт, навпаки безпідставне утримання такої значної суми коштів завдає суттєвої шкоди майновим інтересам ПСП ІСКРА .

Щодо твердження скаржника про відсутність доказів належності рахунків, кошти на яких арештовано, саме ТОВ БАРЕЛЬ+ , то колегія зазначає, що водночас скаржник і не стверджує, що ці рахунки належать іншим особам і не надає відповідних доказів, а принаймні один з них точно належить скаржнику, оскільки вказаний в його рахунках та офіційних бланках. Колегія вважає, що зазначена обставина в цілому не може впливати на законність і обгрунтованість оскарженої ухвали, а в разі зазначення в ній рахунку, який не належить ТОВ БАРЕЛЬ+ , лише зробить неможливим її виконання в цій частині.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає, що оскаржувана ухвала Господарського суду Одеської області від 18.01.2019 у справі №916/59/19 є законною, обґрунтованою та такою, що прийнята з додержання норм матеріального та процесуального права та приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Згідно із ст.129 ГПК України витрати скаржника по сплаті судового збору при подачі апеляційної скарги не відшкодовуються

Керуючись ст.ст. 240, 271, 275, 280, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.01.2019 року у справі №916/59/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 12.03.2019 о 14.30.

Головуючий суддя Разюк Г.П.

Суддя Колоколов С.І.

Суддя Савицький Я.Ф.