Постанова

від 13.03.2019 по справі 482/980/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

13.03.19

22-ц/812/434/19

Справа № 482/980/18

Провадження №22-ц/812/434/19 Головуючий у першій інстанції Демінська О.І.

Категорія 23 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

13 березня 2019 року м. Миколаїв

Миколаївській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого: Ямкової О.О.,

суддів: Колосовського С.Ю., Локтіонової О.В.,

із секретарем: Цуркан І.І.,

за участю: позивача - ОСОБА_3 та її представника - Біленського А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_3,

яка подана її представником Біленським Андрієм Григоровичем

на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 19 грудня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Демінської О.І. в залі суду в м. Нова Одеса Миколаївської області о 14 годині 03 хвилин зі складанням його повного тексту 28 грудня 2018 року, по справі

за позовом

ОСОБА_3

до фізичної особи-підприємця (ФОП) ОСОБА_5

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

В С Т А Н О В И Л А:

7 червня 2018 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ФОП ОСОБА_5 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного між сторонами 26 березня 2018 року.

В обґрунтування позову зазначала, що їй на праві власності належить земельна ділянка площею 10,52 га, що розташована на території Воронцівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, якою до 2018 року з її згоди користувався відповідач. Але у лютому 2018 року вона домовилася про передачу цієї земельної ділянки в оренду іншій особі, від якої 12 лютого 2018 року отримала орендну плату наперед та підписала договір оренди 30 березня 2018 року за №1. Намірів укладати договір оренди з відповідачем ФОП ОСОБА_5 вона не мала.

Між тим, приблизно в цей час, за зверненням відповідача позивач підписала документ щодо отримання нею орендної плати за 2017 рік. Але як з'ясувалося у подальшому підписала вона фактично договір оренди від 26 березня 2018 року.

Посилаючись на введення її відповідачем в оману при підписанні договору оренди, який вона оспорює, тому як намірів та волі на його підписання не мала, просила суд визнати цей договір недійсним з підстав, передбачених статями 203, 215, 230 ЦК України.

У заяві, поданої у відповідь на позов ФОП ОСОБА_5 зазначив про те, що позовні вимоги не визнає.

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 19 грудня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем у судових засіданнях за допомогою належних доказів не доведено введення її в оману під час підписання нею договору оренди землі, який оспорюється.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Біленський А.Г. посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Обґрунтовує свої доводи тим, що внутрішня воля ОСОБА_3 не відповідала волевиявленню, так як внаслідок дій відповідача вона була введена в оману щодо природи правочину. Підписуючи документ про отримання орендної плати за 2017 рік, фактично підписала договір оренди від 26 березня 2018 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення із наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції керувався тим, що сторони уклали угоду з дотриманням вимог, передбачених законом, за власним волевиявленням, яке відповідало їх внутрішній волі. Дій щодо введення в оману позивача з приводу природи правочину, який нею добровільно укладено, у судових засіданнях не встановлено.

З такими висновками суду першої інстанції слід погодитися, так як вони відповідають нормам матеріального права та обставинам справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 на праві власності належить земельна ділянка площею 10,52 га ріллі сільськогосподарського призначення, що розташована на території Воронцівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області (а.с.12-13).

26 березня 2018 року між позивачем ОСОБА_3 (орендодавцем) та відповідачем ФОП ОСОБА_5 (орендарем) укладено та підписано договір оренди земельної ділянки загальною площею 10,52га строком на 10 років з моменту його реєстрації (а.с.7-9).

24 квітня 2018 року цей договір внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.10-11).

11 серпня 2018 року ОСОБА_3 від орендаря ФОП ОСОБА_5 отримано орендну плату за 2018 року у повному обсязі, про що нею видана розписка (а.с.63).

Разом з тим, обґрунтовуючи своє звернення до суду з позовом ОСОБА_3 посилалася на укладення нею 30 березня 2018 року іншого договору оренди відносно цієї спірної земельної ділянки, та других земельних ділянок, що належать їй та її сину, з іншою особою та отримання від неї 12 лютого 2018 року грошових коштів в якості орендної плати, ще до укладення договору (ас.19-33). Такі обставини, на її думку, свідчать про відсутність у неї волевиявлення як орендодавця на укладення спірного договору, та доводять введення її в оману відповідачем.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

За правилами пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

В силу частини 2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі від 6 жовтня 1998 року №161-XIV з наступними змінами та доповненнями.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" (далі - Закон) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі та за бажанням сторін може бути посвідчений нотаріально. Договір оренди землі набирає чинності з моменту його державної реєстрації (частина 1 статті 210 ЦК України, статті 125 ЗК України).

Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Згідно до частини 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмові формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини 3 статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За статтею 230 ЦК України правочин, вчинений під впливом обману є оспорюваним.

В пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику з розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 6 листопада 2009 року № 9 роз'яснено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до вчинення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею 230 ЦК України.

Разом з тим, при вирішенні справи судом встановлено, що дії відповідача як орендаря відповідали умовам, визначеним законом, умислу ввести в оману позивача як орендодавця, щоб спонукати укласти спірний договір на умовах, які не відрізняються від умов будь-якого правочину, а за розміром орендної плати є вигіднішим, ніж той договір, який не є укладеним між позивачем та іншою особою, позивачем ОСОБА_3 та її представником у судових засіданнях за допомогою належних доказів не доведено.

Посилання представника позивача у апеляційній скарзі на показання свідків, допитаних судом, один, з яких є стороною за неукладеним договором, а інші не є очевидцями подій щодо укладання оспореного договору оренди, є недоречними, оскільки їх зміст не містить обставин, які мають значенням для справи та не доводить наявність умислу у діях відповідача як іншої сторони правочину щодо введення в оману позивача. Ці показання по факту є лише особистими судженнями тої чи іншої особи стосовно пересказаних обставин зі слів позивача та іншої зацікавленої особи (покази зі слів інших осіб). Оцінка показанням свідків дана судом при ухваленні рішення у відповідності до статей 89, 90 ЦПК України.

Не є належними доказами у розумінні статті 230 ЦК України, статей 77, 78 ЦПК України надані ОСОБА_3 копії договорів оренди №№1, 2 і 3 від 30 березня 2018 року, та розписка від 12 лютого 2018 року, яка хоча і підписана позивачем, але складена іншою особою.

Зазначені письмові документи видані на підтвердження обставин, які не мають відношення до подій щодо укладення договору від 26 березня 2018 року, та регулюють правовідносини, що виникли між позивачем та іншою особою, яка не є учасником справи.

Твердження, що позивач підписуючи спірний договір, вважала, що підписує або документ про отримання орендної плати за 2017 рік, або податок на землю, спростовується як змістом сторінки договору оренди, де містить підпис позивача як орендодавця, так і змістом розписки, виданої нею на підтвердження отримання орендної плати за договором.

За таких обставин не можна вважати, що спірний договір оренди землі не відповідав волі орендодавця та вимогам закону.

Тому, давши належну оцінку наявним обставинам справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що підстави для визнання недійсним договору оренди землі за положеннями статей 203, 215, 230 ЦК України відсутні, і тому обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

При з'ясуванні та встановлені зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального закону та правильно застосовано норми матеріального права.

Інші доводи апеляційної скарги позивача та її представника зводяться до помилкового розуміння норм матеріального і процесуального права, переоцінки обставин, вірно встановлених та оцінених судом першої інстанції, і на законність судового рішення у справі не впливають.

Не можуть бути прийняті до відома і усні посилання представника позивача у суді апеляційної інстанції на наявність інших підстав для визнання договору оренди недійсним, так як вони не були предметом судового розгляду у суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, в межах доводів апеляційної скарги, як того вимагає стаття 367 ЦПК України, колегія суддів не вбачає підстав для його зміни чи скасування, та перерозподілу витрат.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, яка подана її представником Біленським Андрієм Григоровичем - залишити без задоволення, а рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 19 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, починаючи з дня складення повного судового рішення.

Головуючого О.О. Ямкова

Судді С.Ю. Колосовський

О.В. Локтіонова