Рішення

від 04.03.2019 по справі 540/116/19

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/116/19 16 год. 29 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Хом'якової В.В.,

при секретарі: Перебийніс Н.Ю., за участю представників позивача Семеніхіна І.Г.,

представника відповідача Корнєвої Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Парафії Святих великомучениць Віри, Надії, Любові і Софії Української Православної Церкви Київського патріархату м. Херсона до Херсонської міської ради Херсонської області про визнання протиправним та скасування п. 4 рішення від 30.11.2018 р. № 1766,

встановив:

Парафія Святих великомучениць Віри, Надії, Любові і Софії Української православної церкви Київського патріархату м. Херсона (далі - Парафія, позивач) звернулась з позовом до Херсонської міської ради (далі - відповідач, міськрада), в якому просить з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог визнати протиправним та скасувати п.4 рішення № 1766 від 30.11.2018, який має наступний зміст: "Відмовити Парафії Святих великомучениць Віри, Надії, Любові і Софії м. Херсона Української православної церкви Київського патріархату у внесенні змін до рішення міської ради від 25.11.2011 № 466 на підставі статей 123, 124 Земельного кодексу України (рішення міської ради від 25.11.2011 № 466 втратило чинність)", та зобов'язати Херсонську міську раду прийняти нове рішення, яким у відповідності до ст.22 та Закону України "Про землеустрій" та п. "в" ст.92 Земельного Кодексу України надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в постійне користування вищевказаної земельної ділянки без обмеження строку дії. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в 2011 році рішенням міської ради № 466 був наданий дозвіл Парафії на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки на площі 0,0228 га за умови оформлення окремої адреси об'єкту нерухомості під каплицю святих великомучениць Віри, Надії, Любові і Софії. Це рішення міської ради від 25.11.2011 № 466 набуло статусу безстрокового в частині строків дії рішення та строків подачі документації із землеустрою до міської ради на затвердження. В рішенні Херсонської міської ради від 25.11.2011 № 466 вказано, що земельна ділянка надається в оренду під каплицею Святих Віри, Надії, Любові і Софії, без зазначення того, що на цій ділянці може здійснюватися будівництво Храму. З огляду на бажання побудувати саме Храм, позивач звернувся до міської ради з заявою про внесення відповідних змін до рішення від 25.11.2011 № 466, які б надавали право на розробку проекту та будівництво Храму, а не каплиці. Департамент містобудування та землекористування міської ради своїм листом від 12.11.2018 повідомив, що порушене питання розглянуто постійною депутатською комісією міської ради з питань містобудування, архітектури, комунальної власності та регулювання земельних відносин 13.06.2018 (протокол № 44), 12.09.2018 року (протокол №51) та рекомендовано відмовити Парафії Святих великомучениць Віри, Надії, Любові і Софії м. Херсона Української православної церкви Київського патріархату у внесенні змін до рішення від 25.11.2011 року № 466, посилаючись на статті 123,124 Земельного кодексу України. Рішенням міської ради від 30.11.2018 № 1766 позивачу відмовлено у внесені змін до рішення Херсонської міської ради від 25.11.2011 року № 466, неправомірно мотивуючи свою відмову тим, що дане рішення втратило чинність.

Ухвалою від 15.01.19 відкрито провадження у справі за правилами загального провадження та призначено підготовче засідання на 06.02.19.

01.06.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву від Херсонської міської ради, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову, та вказує на те, що 02.06.2015 прийнято Закон України № 497-УІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення складу, змісту та порядку погодження документації із землекористування" (далі - Закон № 497-УІІІ), пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень вищевказаного Закону № 497-УІІІ визначено, що прийняті і не виконані до набрання чинності цим Законом рішення органів місцевого самоврядування про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань зберігають чинність протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом, а розроблені відповідно до цих рішень проекти землеустрою після погодження в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, підлягають затвердженню органом, який надав дозвіл на їх розроблення, та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру. Закон № 497-УІІІ набрав чинності 27.06.2015.Отже, дія рішення міської ради від 25.11.2011 № 466 в частині надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду тривала до 27.05.2017.

Підготовче засідання 06.02.2019 проведено в письмовому провадженні, його відкладено на 25.02.19.

25.02.2019 за клопотанням представника відповідача підготовче засідання відкладено на 04.03.2019.

04.03.2019 суд закрив підготовче засідання та розпочав розгляд справи по суті.

Представник позивача прибув в судове засідання, просить задовольнити позов.

Представник відповідача прибув в судове засідання, просить відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив, що Парафія є релігійним об'єднанням, первинним структурним підрозділом Української Православної Церкви - Київського Патріархату, який безпосередньо входить до складу Херсонської єпархії.

Рішенням № 466 від 25.11.2011 Херсонська міська рада надала дозвіл Парафії на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтованою площею 0,0228 га під каплицю святих Віри, Надії, Любові і Софії, із земель запасу на Привокзальній площі, та було зобов'язано протягом 1 (одного) року з моменту прийняття даного рішення надати до міської ради погоджену землевпорядну документацію щодо відведення в користування земельних ділянок.

Рішенням міської ради від 31.03.2015 № 1800 такий термін поновлено на 6 місяців з моменту прийняття даного рішення на підставі Закону України від 02.06.2015 року № 497-VIII (497-19) "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення складу, змісту та порядку погодження документації і землеустрою".

Рішенням міськради від 07.07.2016 № 278 було визнано такими, що втратили чинність, пункти рішень міської ради про надання дозволу на розробку документації із землеустрою в частині:

- встановлення строків дії рішень про надання дозволу на розробку документації із землеустрою;

- встановлення строків подачі документації із землеустрою до міської ради на затвердження, які станом на день набрання чинності ЗУ від 02.06.2015 року № 497-УІІІ (497-19), не вичерпали своєї сили.

Позивач стверджує, що таким чином рішення міської рад від 25.11.2011 року №466 набуло статусу безстрокового в частині строків дії рішення та строків подачі документації із землеустрою до міської ради на затвердження. Про це Парафію було повідомлено у відповіді Херсонського міського голови на запит про надання інформації від 31.07.2017 № 8-8642-20/15.

Рішенням Херсонської міської рад від 25.03.2016 № 114, на підставі заяви Парафії від 02.02.2016 року № 8-993-33/15 було вирішено розробити містобудівну документацію - детальний план території Привокзальної площі. Протягом 2016 року дана була розроблена за рахунок Парафії Святих великомучениць Віри, Надії, Любові і Софії м. Херсона Української православної церкви Київського патріархату.

Рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради від 06.10.2017 № 302 містобудівну документацію - детальний план території Привокзальної площі затверджено .

Позивачем було вирішено на дільниці, щодо якої надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду, будувати не каплицю, а Храм, але для цього необхідно було внести відповідні зміни до рішення Херсонської міської ради від 25.11.2011 № 466. З огляду на це, позивач звернувся до міської ради з заявою про внесення відповідних змін до рішення від 25.11.2011 року № 466, які б надавали право на розробку проекту та будівництво Храму.

Департамент містобудування та землекористування міської ради листом від 12.11.18 № 8-5703-33/12 повідомив, що порушене питання розглянуто постійною депутатською комісією міської ради з питань містобудування, архітектури, комунальної власності та регулювання земельних відносин 13.06.2018 року (протокол № 44), 12.09.2018 року (протокол №51) та рекомендовано відмовити Парафії Святих великомучениць Віри, Надії, Любові і Софії м. Херсона Української православної церкви Київського патріархату у внесенні змін до рішення від 25.11.2011 року № 466, посилаючись на статті 123,124 Земельного кодексу України.

Рішенням міської ради від 30.11.2018 № 1766 відмовлено позивачу у внесені змін до рішення Херсонської міської ради від 25.11.2011 року № 466, мотивуючи свою відмову тим, що рішення міської ради від 25.11.2011 № 466 втратило чинність.

Позивач вважає таку відмову неправомірною, тому вернувся до суду з даним позовом.

Згідно з ст. 55 Конституції України - кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Разом з тим, відповідно до частини 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

"На підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним. "У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. "У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби. При цьому, порушення хоча б одного із зазначених вище критеріїв оцінки рішення, дії або бездіяльності суб'єкта владних повноважень є підставою для визнання їх протиправними.

Рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку документації із землеустрою приймається виключно у строки та лише у випадках, передбачених Законом "Про землеустрій" та Земельним кодексом України. Зазначене рішення надається безоплатно та має необмежений строк дії. Так, статтею 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що до повноважень, зокрема, міських рад та їх виконавчих органів належить розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону. За змістом положень статті 122 Земельного кодексу вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (ч.1 ст. 124 Земельного кодексу України).

Стаття 123 ЗК передбачає, що надання земельної ділянки здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого, зокрема, органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

Ч.1 ст. 22 Закону України "Про землеустрій" встановлює, що землеустрій здійснюється на підставі: а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою; б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; в) судових рішень.

Стаття 22 Закону "Про землеустрой" була доповнена Законом № 477-УШ від 02.06.2015 (27.06.2015 закон набрав чинності) частиною другою такого змісту: "Рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку документації із землеустрою приймається виключно у строки та лише у випадках, передбачених цим Законом та Земельним кодексом України. Зазначене рішення надається безоплатно та має необмежений строк дії";

Також п.2 Прикінцеві та перехідні положення Закону № 477-УІІІ від 02.06.2015 передбачав, що "Прийняті і не виконані до набрання чинності цим Законом рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань зберігають чинність протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом, а розроблені відповідно до цих рішень проекти землеустрою після погодження в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, підлягають затвердженню органом, який надав дозвіл на їх розроблення, та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру" .

З аналізу змісту вказаної норми Прикінцевих та перехідних положень Закону № 477-УІІІ вбачається, що прийняті і не виконані до набрання чинності Закону №497-VIIІ рішення органів виконавчої влади зберігають чинність протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом. Проте, рішення ХІІІ сесії міської ради УІ скликання від 25.11.2011 № 466 є індивідуальним актом суб'єкта владних повноважень, виданий (прийнятий) на виконання владних управлінських функцій, який стосується прав або інтересів визначених в рішенні осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

В даному випадку вказане рішення в частині надання дозволу Парафії на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки є виконаним станом на дату надання позивачу такого дозволу (права на розробку документації), оскільки строк реалізації наданого позивачу права не обмежений в часі ані самим рішенням, ані Законом, що діяв на момент виникнення даного права.

Відповідно до положень ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Таким чином, позивач, отримавши дозвіл на розробку землевпорядної документації, не обмежений в часі, мав безстрокове право щодо реалізації даного дозволу. Погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

Якщо припустити, що п.п.1 та 2 розділу І прикінцевих та перехідних положень Закону №497-VIIІ встановлює граничний строк дії рішення про надання дозволу на розробку проекту двома роками з дня набрання чинності Законом №497-VIIІ, то суд вбачає колізію норм права, а саме положень п.п. 1,2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №497-VIIІ та ст.ст. 22, 30 Закону України "Про землеустрій". У першому випадку позивач обмежений строком у два роки з дати набрання чинності Законом №497-VIII, а у другому - строк дії рішення необмежений. Слід зазначити, що обидва нормативно-правових акта є рівними за юридичною силою.

Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Посилаючись на відповідну практику, слід звернути увагу на рішенням ЄСПЛ від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України", у якому визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу "якості закону". В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Таким чином, позивач, отримавши дозвіл на розробку землевпорядної документації, не обмежений в часі, мав безстрокове право щодо реалізації даного дозволу.

Отже, відповідачем не зазначається у оспорюваному пункті рішення, та не доводиться доказово той факт, що місце розташування земельної ділянки не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Тому суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, не навів інших достатньо обґрунтованих чи законних підстав такої відмови, яка відповідала б вимогам законодавства, а тому така відмова є незаконною та порушує права позивача на отримання земельної ділянки.

Також суд погоджується з доводами представника позивача про порушення процедури прийняття п. 4 рішення міськради № 1766 від 30.11.2018. Відповідач не надав належних доказів того, що питання про внесення змін до попереднього рішення міської ради розглядалось на засіданнях постійної комісії з питань містобудування, архітектури, комунальної власності та регулювання земельнх відносин. Згідно ст. 47 Закону України "По місцеве самоврядування в Україні" постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету. Постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями. Засідання постійної комісії скликається в міру необхідності і є правомочним, якщо в ньому бере участь не менш як половина від загального складу комісії. За результатами вивчення і розгляду питань постійні комісії готують висновки і рекомендації. Висновки і рекомендації постійної комісії приймаються більшістю голосів від загального складу комісії і підписуються головою комісії, а в разі його відсутності - заступником голови або секретарем комісії. Протоколи засідань комісії підписуються головою і секретарем комісії. Рекомендації постійних комісій підлягають обов'язковому розгляду органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами, яким вони адресовані. Про результати розгляду і вжиті заходи повинно бути повідомлено комісіям у встановлений ними строк.

Регламентом Херсонської міської ради VІІ скликання, затвердженим рішенням міської ради № 2 від 02.12.2015, також передбачено, що постійні комісії попередньо розглядають питання, які вносяться на розгляд ради, готують висновки з цих питань, організують розробку депутатами проектів рішень ради та виступають на сесіях міської ради з доповідями і співдоповідями (ст. 28 Регламенту). Кожне засідання комісії оформляється протоколом, який складає секретар комісії. У протоколі вказується: дата та місце проведення засідання комісії; список членів комісії, присутніх на засіданні; список запрошених на засідання комісії; перелік питань, що розглядались; стислий виклад перебігу розгляду та обговорення питань; результати голосувань по кожному з рішень. У вигляді додатків до протоколу додаються: висновки та рекомендації, надані комісією, особливі думки депутатів - членів комісії, а також стенограма засідання, якщо комісією прийнято рішення про стенографування (стаття 33 Регламенту). Висновки і рекомендації постійної комісії приймаються більшістю голосів від загального складу комісії і підписуються головою комісії, а в разі його відсутності - заступником голови або секретарем комісії (ст. 36 Регламенту).

Суду надано представником відповідача два протоколи засідань постійної комісії з питань містобудування, архітектури, комунальної власності та регулювання земельних відносин від 13.06.2018 № 44 та від 12.09.2018, на які йде посилання в оскаржуваному рішенні та у відзиві відповдіача. Дослідивши зміст протоколів суд встановив, що заява Парафії внести зміни до рішення № 466 від 25.11.2011 взагалі не обговорювалось на засіданнях постійної комісії. Тому додані до протоколів додатки з висновками постійної комісії, які підписані головою та секретарем комісії, суд не приймає до уваги, оскільки правове значення цих додатків неясне, не відомо яким складом постійної комісії вони були прийняті, як саме це питання обговорювалось на засіданнях чи не обговорювались тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позовні вимоги щодо скасування п. 4 рішення № 1766 є обгрунтваними та такими, що підлягають задоволенню, оскільки відповідач всупереч приписам ст.77 КАС України не довів належними і допустимими доказами правомірність свого рішення.

Крім того, суд звертає увагу на те, що заява позивача від 21.05.2018 була по суті розглянута тільки 30.11.2018, з порушенням терміну розгляду , що прямо суперечить принципу правової визначеності, на забезпечення якого законом саме і встановлені темпоральні обмеження у прийнятті рішень державою в особі її уповноважених органів. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглянувши 18 жовтня 2018 року адміністративну справу № 813/4989/17.

Слід зазначити, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Пунктами 2 та 4 частини 2, ч. 3, 4 статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Тобто, законодавець передбачив обов'язок суду примусити суб'єкта владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до компетенції останнього (дискреційні повноваження), втручання в таку діяльність виходить за межі завдань адміністративного судочинства. Суд, встановивши протиправність частково оскаржуваного рішення відповідача, має зобов'язати відповідний орган виконавчої влади уповноважений на прийняття таких рішень повторно розглянути заяву позивача та прийняти вмотивоване рішення у відповідності до вимог ЗК України.

Оскільки заява позивача від 21.05.2018 № 94 про внесення змін до рішення ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою розглянута з порушенням норм Земельного кодексу України, тому відповідач зобов'язаний знову розглянути дану заяву, оскільки саме по собі судове рішення про скасування п. 4 рішення № 1766 від 30.11.2018 не відновлює порушеного права позивача на прийняття радою вмотивованого рішення щодо звернення Парафії.

При цьому суд зазначає, що при прийнятті в подальшому відповідачем рішення, останній не вправі відмовляти позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з тих самих підстав, які визнано судом протиправними.

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином стягненню з Херсонської міської ради за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає судовий збір у сумі 1921 грн.

Керуючись ст.ст. 139, 243-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

вирішив :

Задовольнити позов Парафії Святих великомучениць Віри, Надії, Любові і Софії Української Православної Церкви Київського патріархату м. Херсона частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 4 рішення Херсонської міської ради № 1766 від 30 листопада 2018 року, яким відмовлено Парафії Святих великомучениць Віри, Надії, Любові та Софії Херсонської єпархії Української православної Церкви Київського патріархату м. Херсона у внесені змін до рішення міської ради від 25.11.2011 № 466, на підставі статей 123, 124 Земельного кодексу України (рішення міської ради від 25.11.2011 № 466 втратило чинність).

Зобов'язати Херсонську міську раду повторно розглянути заяву Парафії Святих великомучениць Віри, Надії, Любові та Софії Херсонської єпархії Української православної Церкви Київського патріархату м. Херсона від 21.05.2018 № 94 про внесення змін до рішення міської ради від 25.11.2011 № 466 та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки під будівництво храмового комплексу Парафії Святих великомучениць Віри, Надії, Любові і Софії та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

В решті вимог відмовити.

Стягнути з Херсонської міської ради (73000, м. Херсон, проспект Ушакова, буд. 37, код ЄДРПОУ 26347681) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Парафія Святих великомучениць Віри, Надії, Любові і Софії Української Православної Церкви Київського патріархату м. Херсона (73000, м. Херсон, пр. Будівельників, буд. 3, кв. 16, код ЄДРПОУ 36009228) витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому, відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 13 березня 2019 р.

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 109020100