Постанова

від 11.03.2019 по справі 0840/3532/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 березня 2019 року м. Дніпросправа № 0840/3532/18

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.

суддів: Білак С.В., Малиш Н.І.,

секретар судового засідання Чорнов Є.С.

за участі представника відповідача Гурильова А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27.11.2018 р. (суддя Садовий І.В., повне судове рішення складено 30.11.2018 р.) в справі № 0840/3532/18 за позовом Селянського (фермерського) господарства Даня до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Селянське (фермерське) господарство Даня (далі - С(Ф)Г Даня ) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (далі - ГУ Держгеокадастру) про зобов'язання надати згоду на поділ земельної ділянки, що знаходиться в постійному користуванні С(Ф)Г Даня , з метою формування технічної документації з землеустрою щодо поділу земельної ділянки (кадастровий номер 2322183500:06:001:0035), загальною площею 33,5154 га, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Долинська сільська рада, за межами населених пунктів.

В уточненій позовній заяви С(Ф)Г Даня просить визнати протиправними дії ГУ Держгеокадастру щодо відмови у наданні С(Ф)Г Даня згоди на поділ земельної ділянки (кадастровий номер 2322183500:06:001:0035), загальною площею 33,5154 га, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Долинська сільська рада, за межами населених пунктів; зобов'язати ГУ Держгеокадастру надати С(Ф)Г Даня відповідно до п. є) ст. 56 Закону України Про землеустрій згоду на поділ земельної ділянки, що знаходиться в постійному користуванні С(Ф)Г Даня , з метою формування технічної документації з землеустрою щодо поділу земельної ділянки (кадастровий номер 2322183500:06:001:0035), загальною площею 33,5154 га, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Долинська сільська рада, за межами населених пунктів.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27.11.2018 р. позов задоволено частково, визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області у наданні Селянському (фермерському) господарству Даня згоди на поділ земельної ділянки (кадастровий номер - 2322183500:06:001:0035), загальною площею 33,5154 га, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Запорізький район, Долинська сільська рада, за межами населених пунктів, викладену у листі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 06.08.2018 №27-8-0.302-5135/2-18; зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області повторно розглянути заяву Селянського (фермерського) господарства Даня №31 від 09.07.2018 про надання згоди на поділ земельної ділянки, що знаходиться в постійному користуванні Селянського (фермерського) господарства Даня з метою формування технічної документації з землеустрою щодо поділу земельної ділянки (кадастровий номер - 2322183500:06:001:0035), загальною площею 33,5154 га, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Запорізький район, Долинська сільська рада, за межами населених пунктів, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні; в іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга містить доводи, які є аналогічними підставам, за якими відповідач заперечував проти позову. Зокрема, апелянт вказує, що оскільки у заяві від 09.07.2018 № 31 позивачем вказана мета поділу земельної ділянки - реалізація права членів фермерського господарства на одержання безоплатно у власність наданих їм у користування земельних ділянок із земель державної і комунальної власності у розмірі земельної частки (паю), тому приватизація земель фермерського господарства його членами повинна відбуватись в порядку, передбаченому ст. 118 Земельного кодексу України. Крім того, зазначено, що наказом ГУ Держгеокадастру від 22.12.2018 р. № 8-2317/15-18-СГ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність Долинській сільській об'єднаній територіальній громаді передано у комунальну власність за актом приймання-передачі земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, загальною площею 775,6402 га. Тому відносно земельної ділянки, яка перебуває у користуванні позивача, розпочався процес передачі у комунальну власність, відповідно повноваження щодо розпорядження такою земельною ділянкою переходять до Долинської сільської об'єднаної територіальної громади.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Додатково зазначив, що на час апеляційного перегляду справи за Долинською сільською об'єднаною територіальною громадою зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку.

Представник позивача до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, у зв'язку з чим суд визнав за можливе здійснити апеляційний перегляд справи за відсутності представника позивача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 11.07.2018 позивач звернувся до відповідача з заявою від 09.07.2018 № 31 про надання згоди на поділ земельної ділянки для розробки технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки (кадастровий номер - 2322183500:06:001:0035), що є у постійному користуванні С(Ф)Г Даня , витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (індексний номер витягу: 82540432). В заяві зазначено, що земельна ділянка загальною площею 33,5154 га. знаходиться за адресою: Запорізька область, Запорізький район, Долинська сільська рада, за межами населених пунктів. Мета поділу земельної ділянки - реалізація права членів фермерського господарства, відповідно до статті 13 Закону України Про фермерське господарство та статей 31 та 32 Земельного кодексу Українина одержання безоплатно у власність наданих їм у користування земельних ділянок із земель державної і комунальної власності у розмірі земельної частки (паю).

До заяви позивачем було додано документи, які підтверджують статус фермерського господарства, а також, документи, які підтверджують право фермерського господарства на постійне користування вищевказаною земельною ділянкою, а саме: копія виписки з Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо реєстрації селянського (фермерського) господарства; копія Статуту селянського (фермерського) господарства Даня ; копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою; схема розміщення земельної ділянки.

Листом від 06.08.2018 за вих. №27-8-0.302-5135/2-18 ГУ Держгеокадастру відмовило позивачу у задоволені заяви (клопотання), з посиланням на те, що приватизація земель фермерського господарства його членами має здійснюватися в порядку, визначеному ст. 118 Земельного кодексу України та ст. 13 Закону України Про фермерське господарство .

Суд першої інстанції вказав, що оскільки спірна земельна ділянка належить до категорії земель сільськогосподарського призначення, саме до компетенції ГУ Держгеокадастру відноситься розгляд питання про надання згоди на поділ земельної ділянки.

Оскільки метою звернення позивача з відповідною заявою є реалізація права користувача земельної ділянки відповідно до ст. ст. 92, 95 Земельного кодексу України та ст. 56 Закону України Про землеустрій на поділ земельної ділянки, яка знаходиться в його постійному користуванні, суд першої інстанції вважав, що відмова ГУ Держгеокадастру у наданні С(Ф)Г Даня згоди на поділ земельної ділянки (кадастровий номер - 2322183500:06:001:0035), загальною площею 33,5154 га, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Запорізький район, Долинська сільська рада, за межами населених пунктів, викладена у листі ГУ Держгеокадастру від 06.08.2018 №27-8-0.302-5135/2-18, є необгрунтованою, без вирішення по суті заяви позивача, тому є протиправною.

Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд першої інстанції виходив з того, що саме до повноважень відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування віднесено вирішення питання щодо надання такої згоди, тобто, такі повноваження є дискреційними, відповідно, суд не може втручатись в дискреційні повноваження та виходити за межі завдань адміністративного судочинства. З урахуванням цього суд першої інстанції вважав необхідним зобов'язати суб'єкта владних повноважень розглянути повторно заяву позивача про надання згоди на поділ земельної ділянки, що знаходиться в постійному користуванні С(Ф)Г Даня , з метою формування технічної документації з землеустрою щодо поділу земельної ділянки з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд вважає такий висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 11.07.2018 р. С(Ф)Г Даня звернулось до ГУ Держгеокадастру із заявою про надання згоди на поділ земельної ділянки для розробки технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки (кадастровий номер - 2322183500:06:001:0035), що є у постійному користуванні С(Ф)Г Даня , загальною площею 33,5154 га, яка знаходиться за адресою: Запорізька область, Запорізький район, Долинська сільська рада, за межами населених пунктів. Мета поділу земельної ділянки - реалізація права членів фермерського господарства, відповідно до статті 13 Закону України Про фермерське господарство та статей 31 та 32 Земельного кодексу України на одержання безоплатно у власність наданих їм у користування земельних ділянок із земель державної і комунальної власності у розмірі земельної частки (паю).

До заяви позивачем долучено документи, які підтверджують статус фермерського господарства, а також, документи, які підтверджують право фермерського господарства на постійне користування вищевказаною земельною ділянкою, а саме: копія виписки з Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо реєстрації селянського (фермерського) господарства; копія статуту С(Ф)Г Даня ; копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою; схема розміщення земельної ділянки.

Листом від 06.08.2018 р. за вих. №27-8-0.302-5135/2-18 ГУ Держгеокадастру відмовлено позивачу у задоволені заяви (клопотання), з посиланням на те, що приватизація земель фермерського господарства його членами має здійснюватися в порядку, визначеному ст. 118 Земельного кодексу України та ст. 13 Закону України Про фермерське господарство .

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

За приписами ст. 1 Закону України Про фермерське господарство від 19.06.2003 р. № 973-IV (далі - Закон № 973-IV) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Відповідно до ст. 7 Закону № 973-IV надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Частиною 1 статті 12 Закону № 973-IV встановлено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б)земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Статті 13 Закону № 973-IV визначено, що члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю). Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).

Аналогічний припис міститься й в статті 32 Земельного кодексу України, відповідно до якої громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Дія частини першої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Судом першої інстанції правильно вказано, що при відмові позивачу у наданні надання згоди на поділ земельної ділянки для розробки технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки відповідач керувався нормами Земельного кодексу України, які регулюють питання передачі у власність земельних ділянок громадянам (частини 6 та 7 статті 118 Земельного кодексу України), тоді як предметом звернення позивача було інші питання - надання згоди на поділ земельної ділянки для розробки технічної документації із землеустрою відповідно до п. е статті 56 Закону України Про землеустрій .

Пунктом є ст. 56 Закону України Про землеустрій встановлено, що технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок включає згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об'єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв'язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).

Зважаючи на те, що земельна ділянка перебувала у державній власності, знаходилась за межами населених пунктів, відноситься до земель сільськогосподарського призначення, саме ГУ Держгеокадастру на час звернення позивача зі спірного питання та розгляду заяви мало повноваження на надання згоди на поділ земельної ділянки.

Оскільки відповідач фактично не розглянув заяву позивача про надання згоди на поділ земельної ділянки для розробки технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність дій відповідача з відмови у наданні позивачу згоди на поділ земельної, викладену у листі від 06.08.2018 р. №27-8-0.302-5135/2-18.

Доводи апелянта щодо правомірності рішення є безпідставними та спростовані приведеними вище висновками суду.

Також суд вважає обґрунтованим обраний судом першої інстанції спосіб захисту порушеного права позивача та зазначає, що оскільки відмова відповідача визнана судом протиправною, а саме до повноважень відповідача віднесено вирішення питання щодо надання такої згоди, тобто, такі повноваження є дискреційними, відповідно, саме відповідач повинен повторно розглянути заяву позивача, врахувавши правову оцінку, надану судом у рішенні.

Суд вказує не необґрунтованість посилання апелянта, що наказом ГУ Держгеокадастру від 22.12.2018 р. № 8-2317/15-18-СГ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність Долинській сільській об'єднаній територій громаді передано у комунальну власність за актом приймання-передачі земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, загальною площею 775,6402 га, тому відносно земельної ділянки, яка перебуває у користуванні позивача, розпочався процес передачі у комунальну власність, тому повноваження щодо розпорядження такою земельною ділянкою переходять до Долинської сільської об'єднаної територіальної громади.

Так, судом при розгляді справи надається правова оцінка рішенню (діям) відповідача. Саме ГУ Держгеокадастру відмовлено позивачу у наданні згоди на поділ земельної ділянки.

Земельні ділянки (в тому числі та, що знаходиться у користуванні позивача) передані у комунальну власність після ухвалення судом першої інстанції рішення в цій справі.

Межі перегляду судом апеляційної інстанції встановлені статтею 308 КАС України, за приписами якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, оскільки судом першої інстанції не досліджувалось зазначене питання, таких підстав не існувало на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення, суд не враховує зазначену обставину.

Крім того, відповідачем не доведено завершення процедури передачі земельних ділянок у комунальну власність, оскільки не надано доказів державної реєстрації права власності об'єднаної територіальної громади.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27.11.2018 р. в справі № 0840/3532/18 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27.11.2018 р. в справі № 0840/3532/18 за позовом Селянського (фермерського) господарства Даня до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття 11.03.2019 р. та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12.03.2019 р.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя С.В. Білак

суддя Н.І. Малиш