Постанова

від 06.03.2019 по справі 2540/3009/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 2540/3009/18 Головуючий у 1 інстанції: Непочатих В.О.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Файдюка В.В. Чаку Є.В. Борейка Д.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної фіскальної служби України та Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Назмак" до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Назмак" звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, Державної фіскальної служби України, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області за № 679093/38776959 від 04.05.2018 р. про відмову у реєстрації податкової накладної № 8 від 06.11.2017 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 8 від 06.11.2017 р., подану на реєстрацію позивачем 30.11.2017 р.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області № 679093/38776959 від 04.05.2018 р. про відмову у реєстрації податкової накладної № 8 від 06.11.2017 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних. Зобов'язано Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 8 від 06.11.2017 р., подану на реєстрацію Товариством з обмеженою відповідальністю Назмак 30.11.2017.

Не погодившись з рішенням суду, відповідачі Державна фіскальна служба України та Головне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області звернулися з апеляційною скаргою, просять скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачем розглянуто отримані документи та визнано такими, що надані в обсязі, недостатньому обсязі для реєстрації податкової накладної, а тому, на думку податкового органу спірне рішення прийнято правомірно та обґрунтовано.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 06.11.2017 р. між ТДВ Конотопм'ясо (Заготівельник) та ТОВ Назмак (Товаровиробник) укладено договір № 190 на закупівлю худоби, за умовами якого, Товаровиробник зобов'язується продати Заготівельнику за договірними цінами, вказаними в пункті 3.2 Договору, худобу, яка пройшла ідентифікацію (за наявністю паспорта на тварину, ветеринарної картки, вушних бирок), що відповідає по якості діючим стандартам і технічним умовам, Єдиним правилом здачі-прийняття худоби та розрахунків за неї, ветеринарним вимогам для забійних тварин.

На виконання умов вказаного договору, позивачем було оформлено рахунок на оплату від 06.11.2017 р. № 155 на суму з ПДВ 1046397,96 грн., та видаткову накладну від 06.11.2017 р. № 228, а ТДВ Конотопм'ясо здійснено передоплату в розмірі 1000013,40 грн., що підтверджується копією платіжного доручення від 06.11.2017 р. № 42292.

Також, 06.11.2017 р. позивачем виписано податкову накладну № 8 на загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку на додану вартість, 1046397,96 грн., у тому числі, сума податку на додану вартість складає 174399,66 грн., усього обсяги постачання за основною ставкою (код ставки 20) 871998,30 грн., яку було надіслано для реєстрації до Єдиного реєстру податкових накладних.

30.11.2017 р. позивачем було отримано квитанцію, згідно якої, документ було прийнято, але реєстрація зупинена, внаслідок виявлення помилок, а саме: ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 р. № 567; за результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 0102; запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН, відповідно до пункту в підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017 р. № 567 та/або таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу (а.с. 97).

Як вбачається з повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація якої зупинена № 1, позивачем надані пояснення щодо зупинення ДФС реєстрації ПН № 8 від 06.11.2017, реєстраційний номер 9253782873, у зв'язку з тим, що виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах.

До вказаного повідомлення позивачем було додано договір № 190 на закупівлю худоби від 06.11.2017 р., видаткову накладну № 228 від 06.11.2017 р., товарно-транспортну накладну № Р228-1 від 06.11.2017 р., товарно-транспортну накладну № Р228-2 від 06.11.2017 р., товарно-транспортну накладну № Р228-3 від 06.11.2017 р., товарно-транспортну накладну № Р228-4 від 06.11.2017 р., корінець приймальної квитанції № 00211 від 06.11.2017 р., видаткову накладну від ПОСП Ічнянське № 181 від 02.11.2017 р., товарно-транспортну накладну № 181 від 02.11.2017 р., договір № 18/01 від 18.01.2017 р. між ТОВ Назмак та ПОСП Ічнянське , видаткову накладну № 619 від 27.10.2017 р. від СВК Полісся , товарно-транспортну накладну № 619 від 27.10.2017 р., договір № 20/01 купівлі-продажу худоби від 20.01.2017 р., накладну № 1 від 30.10.2017 р. від ФГ Барбенюк О.В. , товарно-транспортну накладну № 1 від 30.10.2017 р., договір б/н купівлі-продажу худоби від 11.08.2017 р., видаткову накладну № 3 від 02.11.2017 р.від ФГ Володимирівське 11 , товарно-транспортну накладну № 3 від 02.11.2017 р., договір № 01/10 купівлі-продажу худоби від 01.10.2017 р., діючий штатний розклад підприємства.

Однак, відповідачем 04.05.2018 р. прийнято рішення № 679093/38776959 про відмову у реєстрації податкової накладної від 06.11.2017 р. № 8 в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв'язку із наданням платником податку копій документів, які не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної .

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивачем було подано скаргу на рішення № 679093/38776959 від 04.05.2018 р. Комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Рішенням Комісії з питань розгляду скарг від 21.05.2018 р. № 6112/38776959/2 скаргу позивача було залишено без задоволення та рішення комісії ДФС без змін.

Ваажаючи вказане рішення про відмову у реєстрації податкової накладної протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.10р. №1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, яким визначено механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних.

Пунктом 12 цього Порядку передбачено, що після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу.

Також, пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Відповідно до п. 74.2 ст. 72 ПК України, критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

В силу пп.201.16.1 п.201.16 статті 201 ПК України, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зі змісту квитанції від 30.11.2017 р. вбачається, що контролюючий орган дійшов висновку про відповідність податкової накладної від 06.11.2017 р. № 8 критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 р. № 567.

У зв'язку із цим фіскальним органом запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН, відповідно до пункту в підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017 № 567 та/або таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу (а.с. 27).

З наведенного вбачається, що відповідачем, в порушення підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, не вказано ні конкретного виду критерію оцінки ступеня ризику, ні конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений Наказом № 567.

Разом з тим, формулювання фіскальним органом у квитанції вимоги надання та/або таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього (тобто Наказу МФУ від 13.06.2017 № 567), є нечітким та незрозумілим, зокрема, для платника податків.

Наказом Міністерства фінансів України від 13.06.17р. № 567, зареєстрованим в Мін'юсті 16.06.16р. за №752/30620 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), затверджено Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - Критерії).

Пунктом 1 Критеріїв передбачено, що оцінка ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр) здійснюється ДФС шляхом проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних / розрахунків коригування цим Критеріям (далі - Моніторинг).

Згідно п. 6 Критеріїв, моніторинг податкової накладної / розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями:

1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 разу більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75 % загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI Податкового кодексу України (далі - Кодекс), стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі.

Колегія суддів зауважує, що визначення контролюючим органом у квитанціях конкретного критерію ризику прямо впливає на можливість надання в подальшому платником податків відповідних документів, перелік яких міститься у Наказі № 567.

Крім цього, Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджені наказом № 567 містять пункт 4 наступного змісту: Інформація за встановленою формою подається платником податку в електронному вигляді засобами електронного зв'язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг та нормативно-правового акта щодо порядку обміну електронними документами з контролюючими органами. ДФС постійно розміщує на офіційному веб-сайті відомості щодо засобів електронного зв'язку, якими може подаватися інформація за встановленою формою .

Разом з тим, вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений наказом № 567, взагалі не містить пункту 4.

За приписами пп. 201.16.2 п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті в підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Отже, з системного аналізу наведених норм вбачається, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Колегією суддів встановлено, що позивачем було подано повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація якої/го зупинено від 03.05.2018 р. № 1, в якому надано пояснення щодо реєстрації податкової накладної від 06.11.2017 р. № 8, та до якого, з метою підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТДВ Конотопм'ясо та реєстрації податкової накладної, було додано первинну документацію та документи, якими підтверджується придбання позивачем великої рогатої худоби (а.с. 98-116).

Також, матеріали справи містять копію ветеринарного свідоцтва РД-ОО № 31Б832, яке засвідчує, що ВРХ клінічно здорова, вакцинована проти сибірки, а дослідження на лейкоз, бруцельоз, туберкульоз негативні (а.с. 91).

Абзацом 1 постанови Кабінету Міністрів України Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації від 29.03.2017 р. № 190 (далі - Постанова № 190, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що комісія Державної фіскальної служби (далі - комісія ДФС) приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту в підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.

Відповідно до абзацу 2 Постанови № 190, підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту в підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Як вірно вказано судом першої інстанції, не зважаючи на подані позивачем пояснення та документи, 04.05.2018 р. відповідачем прийнято рішення № 679093/38776959 про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Разом з тим, з аналізу прийнятого відповідачем рішення від 04.05.2018 р. вбачається, що воно не містить конкретної інформації щодо причин та підстав для прийняття такого рішення, а лише містить загальну фразу про те, що причиною його прийняття є надання платником податку копій документів, які не є достатніми для прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної. Проте, в рішенні не зазначено, яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що рішення відповідача від 04.05.2018 р. № 679093/38776959 є необґрунтованим, оскільки платником податків надано всі необхідні документи, які засвідчують факт здійснення господарських операцій за податковою накладною, у реєстрації якої відмовлено.

У зв'язку із чим, вказане рішення правомірно визнано судом першої інстанції протиправним та скасовано.

В силу ч. 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин , що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень .

Серед критеріїв /принципів/, які повинні застосовуватись суб'єктом владних повноважень при прийнятті ним рішень та вчиненні дій та якими керується адміністративний суд у разі оскарження таких рішень, дій, є, зокрема, критерій законності , відповідно до якого суб'єкт владних повноважень зобовґязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення суб'єкта владних повноважень має прийматися обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень вказаним критеріям для оцінювання рішення, (дій) є достатньою підставою для задоволення адміністративного позову, за умови, що встановлено порушення прав та інтересів Позивача.

Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності .

Крім цього, згідно правової позиції викладеної в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі №821/1173/17, Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт шостий Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Також, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 8 від 06.11.2017 р., подану на реєстрацію позивачем 30.11.2017 р. є дотриманням судом гарантій про те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, та є належним способом захисту порушеного права.

За наведених обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову.

Решта доводів та заперечень апелянта - висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Назмак" та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250,315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України та Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Файдюк В.В. Чаку Є.В. Повний текст постанови виготовлено 11.03.19 року