Постанова

від 20.08.2019 по справі 2540/3009/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 серпня 2019 року

Київ

справа №2540/3009/18

адміністративне провадження №К/9901/8517/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області

на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2018 року (суддя Непочатих В.О.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2019 року (судді: Вівдиченко Т.Р (головуючий), Файдюк В.В., Чаку Є.В.)

у справі № 2540/3009/18

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Назмак

до Головного управління ДФС у Чернігівській області, Державної фіскальної служби України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю Назмак (далі - ТОВ Назмак ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - ГУ ДФС у Чернігівській області, контролюючий орган), Державної фіскальної служби України (далі - ДФС), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у Чернігівській області від 04 травня 2018 року № 679093/38776959 про відмову у реєстрації податкової накладної від 06 листопада 2017 року № 8 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати ДФС зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 06 листопада 2017 року № 8, подану на реєстрацію позивачем 30 листопада 2017 року.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ Назмак зазначило, що контролюючим органом протиправно прийнято рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, оскільки оскаржуване рішення не містить чітких підстав для його прийняття. Разом із тим, позивач виконав норми податкового законодавства та на вимогу ГУ ДФС у Чернігівській області подав усі необхідні документи.

Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 18 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2019 року, позов ТОВ Назмак задовольнив повністю.

Судові рішення мотивовані тим, що рішення від 04 травня 2018 року №679093/38776959 є необґрунтованим, оскільки позивачем надано всі необхідні документи, які засвідчують факт здійснення господарських операцій за податковою накладною, у реєстрації якої відмовлено.

Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДФС у Чернігівській області звернулося до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ТОВ Назмак .

Касаційна скарга обґрунтована тим, що ГУ ДФС у Чернігівській області розглянуло надані позивачем документи, в результаті чого визнало їх такими, що є недостатніми для реєстрації податкової накладної від 06 листопада 2017 року № 8. За таких обставин, на думку відповідача, рішення від 04 травня 2018 року № 679093/38776959 про відмову у реєстрації податкової накладної прийнято ним правомірно.

Позивач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій.

Згідно з частиною першою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 06 листопада 2017 року між позивачем та товариством з додатковою відповідальністю Конотопм`ясо (далі - ТДВ Конотопм`ясо ) укладено договір на закупівлю худоби № 190.

На виконання умов вказаного договору ТОВ Назмак 06 листопада 2017 року оформило рахунок на оплату № 155 на суму 1 046 397,96 грн та видаткову накладну №228, а також cклало податкову накладну № 8, яку надіслало для реєстрації до Єдиного реєстру податкових накладних.

30 листопада 2017 року ТОВ Назмак отримало квитанцію № 1 про прийняття податкової накладної та зупинення її реєстрації з підстав того, що податкова накладна відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 0102.

Позивачу запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно до пункту в підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, вичерпний перелік яких встановлено наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567 та/або таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу.

03 травня 2018 року на виконання вимог контролюючого органу ТОВ Назмак направило через автоматизовану систему Єдине вікно подання електронних документів , версія 2.2.13.13 повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій з підтверджуючими документами, а саме: договір на закупівлю худоби від 06.11.2017 № 190, видаткову накладну від 06.11.2017 № 228, товарно-транспортні накладні від 06.11.2017 № Р228-1, № Р228-2, № Р228-3, № Р228-4, корінець приймальної квитанції від 06.11.2017 № 00211, видаткову накладну від ПОСП Ічнянське від 02.11.2017 № 181, товарно-транспортну накладну від 02.11.2017 № 181, договір від 18.01.2017 № 18/01 між ТОВ Назмак та ПОСП Ічнянське , видаткову накладну від 27.10.2017 № 619 від СВК Полісся , товарно-транспортну накладну від 27.10.2017 № 619, договір купівлі-продажу худоби від 20.01.2017 № 20/01, видаткову накладну від 30.10.2017 № 1 від ФГ Барбенюк О.В. , товарно-транспортну накладну від 30.10.2017 № 1, договір купівлі-продажу худоби від 11.08.2017 б/н, видаткову накладну від 02.11.2017 № 3 від ФГ Володимирівське 11 , товарно-транспортну накладну від 02.11.2017 № 3, договір купівлі-продажу худоби від 01.10.2017 № 01/10, діючий штатний розклад підприємства.

Однак 04 травня 2018 року відповідач прийняв рішення № 679093/38776959 про відмову у реєстрації податкової накладної від 06 листопада 2017 року № 8 в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв`язку з тим що надані копії документів не є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію такої накладної.

Не погодившись із вказаним рішенням, 14 травня 2018 року позивач подав скаргу до ДФС, яку комісія з питань розгляду скарг залишила без задоволення, а рішення ГУ ДФС у Чернігівській області від 04 травня 2018 року № 679093/38776959 - без змін.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, що виникають у процесі складення та реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, регулюються, зокрема, положеннями статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України, тут і надалі норми Податкового кодексу України вживаються в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

За приписами пункту 74.2 статті 74 Податкового кодексу України в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/ розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок №1246).

Згідно з пунктом 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється її розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, на її відповідність критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України.

За результатами перевірок, визначених пунктом 12 Порядку № 1246, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція). Така квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (пункти 13, 14 Порядку № 1246).

Положення підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України визначають, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії, на основі яких здійснюється моніторинг податкових накладних, отримали свою безпосередню формалізацію в межах пункту 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567 (був чинний на час виникнення спірних правовідносин; далі - Критерії оцінки).

Такими критеріями є:

1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування, яку (який) подано на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 рази більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеному у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку для платників, у яких значення показника D становить більше 0,03; більше 60% - від 0,02 до 0,03; більше 50% - від 0,015 до 0,02; більше 40% - від 0,01 до 0,015, більше 30% - від 0,005 до 0,01, більше 20% - до 0,005) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб`єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI Податкового кодексу України, стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі;

3) розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку на додану вартість, якщо передбачається зміна вартості товару/послуг більше ніж удвічі та/або зміна номенклатури товарів/послуг (для кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД - зміна перших чотирьох цифр кодів, а для кодів послуг відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг - перших двох цифр кодів).

При вирішенні цього спору Суд вважає за доцільне звернути увагу також на таке.

У пункті 70 рішення від 20 жовтня 2011 року Рисовський проти України Європейський суд з прав людини (далі також - ЄСПЛ) підкреслив особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Крім того, ЄСПЛ звертає увагу на те, що на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Таким чином, з метою забезпечення визначеності у податковому правозастосуванні та зважаючи на необхідність застосування принципу належного урядування при здійсненні суб`єктами владних повноважень своїх функцій, контролюючий орган в квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування повинен здійснювати не лише загальне посилання на пункт 6 Критеріїв оцінки, а конкретно зазначати відповідний підпункт, в межах якого й закріплений конкретний критерій, на основі якого було зупинено реєстрацію податкової накладної.

Така вимога є цілком обґрунтованою, оскільки від розуміння конкретного критерію, на підставі якого було зупинено реєстрацію податкової накладної, залежить послідовність надання платником податків пояснень, достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної. При цьому, тільки визначивши критерій, на підставі якого було зупинено реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган може чітко визначити вичерпний перелік конкретних документів, які платник податків повинен надати контролюючому органу.

Вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567 (був чинний на час виникнення спірних правовідносин; далі - Перелік документів).

За змістом пункту 1 Переліку документів для кожного із критеріїв законодавцем визначено окремий перелік документів, за умови подання якого приймається рішення про реєстрацію податкової накладної. При цьому загальне посилання контролюючого органу на Вичерпний перелік документів не є достатнім, такий перелік документів повинен бути конкретизованим та чітким. Дотримання вимоги ясності і недвозначності щодо інформації, яка зазначена в квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної, є особливо важливим з огляду на специфіку податкового законодавства та наслідки недотримання платником податків вимог щодо подання неповного переліку документів.

Як вбачається із копії квитанції від 30 листопада 2017 року, якою зупинено реєстрацію податкової накладної від 06 листопада 2017 року № 8, та яка досліджувалась судами першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган не зазначив конкретного критерію оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки. Крім того, у квитанції не вказано конкретного переліку документів, які б були достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Отже, недотримання принципу правової визначеності під час зупинення реєстрації податкової накладної призвело до необізнаності платника податків щодо вичерпного переліку необхідних документів, які він повинен був надати контролюючому органу, внаслідок чого позивач не зміг належним чином виконати свої обов`язки щодо реєстрації податкової накладної.

Здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Така правова позиція вже неодноразово викладалась Верховним Судому своїх рішеннях, зокрема у постановах від 23 жовтня 2018 року у справі № 822/1817/18, від 21 травня 2019 року у справі № 0940/1240/18.

Відповідно до підпункту 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Підпунктом 201.16.3 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Зазначена комісія приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної або відмову у такій реєстрації, у періоді, протягом якого реалізовувалися спірні правовідносини, регламентовано постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2017 року №190 Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації (далі - Постанова № 190) та постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117 Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних"(далі - Постанова № 117).

Відповідно до пункту 21 Постанови № 117 (у редакції, чинній на дату прийняття рішення про відмову в реєстрації податкової накладної) підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку (за Переліком документів); надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ГУ ДФС у Чернігівській області, відмовляючи у реєстрації податкової накладної від 06 листопада 2017 року № 8, вказало наступну причину: надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства, а саме надані копії документів не є достатніми для прийняття Комісією рішення про реєстрацію податкової накладної.

З приводу цього Суд вважає за необхідне зазначити, що прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови прийняття обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень.

Про дотримання контролюючим органом вимог обґрунтованості під час прийняття відповідного акта індивідуальної дії свідчитиме належна мотивація його висновку, зокрема зі встановленням обставин, що мають значення для реєстрації податкової накладної, а також за умови посилання на докази, якими такі обставини обґрунтовані, із зазначенням причин їх прийняття чи відхилення.

І навпаки, ненаведення мотивів прийнятих рішень не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, за яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм належну правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність прийнятого рішення.

Зі змісту оскаржуваного рішення від 04 травня 2018 року № 679093/38776959 вбачається, що воно не містить конкретної інформації щодо причин та підстав для прийняття відповідачем такого рішення, а лише містить загальну фразу про те, що надані платником податку копії документів не є достатніми для прийняття Комісією рішення про реєстрацію податкової накладної. Між тим, у самому рішенні не зазначено, яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що вказане рішення відповідача є протиправним, оскільки його зміст не дає чіткого розуміння обставин, за яких було прийняте негативне для платника податку рішення.

Зупинення реєстрації податкової накладної не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, а також прийняття негативного для платника податку рішення без зазначення конкретних мотивів дає підстави для висновку про необхідність відновлення порушеного права позивача шляхом скасування рішення від 04 травня 2018 року № 679093/38776959.

Згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється, зокрема, у день набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Виходячи із вимог зазначеної норми, Суд вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій, що належним способом відновлення порушеного права платника податку є зобов`язання ДФС зареєструвати податкову накладну від 06 листопада 2017 року № 8, подану на реєстрацію позивачем 30 листопада 2017 року.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності доводів судів попередніх інстанцій, якими мотивовані судові рішення, та не дають підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області залишити без задоволення, рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова