Постанова

від 05.03.2019 по справі 826/8713/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/8713/18 Суддя (судді) першої інстанції: Головань О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Ісаєнко Ю.А., Лічевецького І.О.

за участю секретаря Рейтаровської О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2018 року

у справі №826/8713/18 (розглянуту у порядку спрощеного позовного провадження)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідний центр "ЕНДОПОЛІМЕД

до відповідача Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) в особі Департамента комунальної власності

про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний центр "ЕНДОПОЛІМЕД звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) в особі Департаменту комунальної власності м. Києва в якому просив:

- визнати протиправною відмову відповідача, що була надана листами № 062/11/15-1900 від 27.02.2018 та № 062/11/13-2840 від 26.03.2018 щодо невключення нежитлового приміщення площею 31,7 кв.м на вул. Пушкінська, 38 літ.А, м. Київ до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу орендарем-позивачем;

-зобов'язати відповідача включити нежитлове приміщення площею 31,7 кв.м на вул. Пушкінська, 38 літ.А, м. Київ до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що всупереч нормам чинного законодавства України, відповідачем неправомірно відмовлено у включенні нежитлового приміщення площею 31,7 кв.м. на вул. Пушкінська, 38 літ.А, м. Київ до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний центр "ЕНДОПОЛІМЕД" як орендарем. Зазначено, що ТОВ "НДЦ "ЕНДОПОЛІМЕД дотримано умови зазначені в ч. 2 ст. 18 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" щодо права приватизації орендованого нерухомого майна. Зокрема, ним здійснено поліпшення орендованого майна з дотриманням вимог законодавства, про що надано всі необхідні документи згідно попереднього листування сторін.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2018 року позов задоволено частково. Визнано протиправними рішення про відмову у включенні нежитлового приміщення площею 31,7 кв.м. на вул. Пушкінська, 38 літ.А, м. Київ до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний центр "ЕНДОПОЛІМЕД" як орендарем, викладені у листах Департаменту комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) № 062/11/15-1900 від 27.02.2018 та № 062/11/13-2840 від 26.03.2018. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Департаментом комунальної власності м. Києва подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення. Крім того, доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції безпідставно не враховано, що у зв'язку з набранням чинності 07.03.2018 Законом України від 18.01.2018 №2269-VIII "Про приватизацію державного і комунального майна" нерухоме майно, орендоване позивачем, як об'єкт малої приватизації може бути проданий виключно на електронних аукціонах. Також те, що позивачем не надано документів про надання згоди орендодавця на проведені невід'ємні поліпшення на порушення вимог ст. 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Позивачем було подано відзив (заперечення) на апеляційну скаргу в якому зазначено, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на порушення судом при винесенні рішення норм процесуального та матеріального права.

У судовому засіданні представники позивача вимоги та доводи апеляційної скарги заперечували та просили в задоволенні апеляційної скарги відмовити з огляду на її необґрунтованість та безпідставність, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі статтями 315, 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 11.03.2010 між Київським міським центром радіаційного захисту населення як орендодавцем та ТОВ "Науково-дослідний центр "ЕНДОПОЛІМЕД" як орендарем укладено договір №313 про передачу в оренду нерухомого майна лікувально-профілактичних закладів комунальної власності м. Києва, згідно якого отримано в орендне користування нерухоме майно площею 106, 65 кв.м. по вул. Пушкінській, 38 строком до 10.03.2012. Станом на 2017 рік строк дії договору продовжено.

Бажаючи скористатися правом приватизації орендованого нерухомого майна згідно ч. 2 ст. 18 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", товариство у березні 2017 року звернулося до Департаменту комунальної власності м. Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) з відповідною заявою про включення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу орендарем нежитлових приміщень площею 31, 7 кв.м. на вул. Пушкінській, 38, літ. "А".

Після чого, листом від 28.03.2017 за №062/11/15-3031 Департамент повідомив позивача про надіслання запиту до орендодавця та балансоутримувача про надання необхідної інформації стосовно вказаного об'єкту.

В подальшому, листом від 04.05.2017 за №062/11/15-4523 Департамент повідомив товариство про повернення до розгляду питання після отримання підтвердних документів щодо здійснення за згодою орендодавця невід'ємних поліпшень об'єктів оренди.

ТОВ "Науково-дослідний центр "ЕНДОПОЛІМЕД" листом від 24.05.2017 за №3/31 надало додатково, згідно переліку, документи щодо здійснення за згодою орендодавця невід'ємних поліпшень об'єкту оренди.

Листом від 08.06.2017 за №062/11/15-5802 Департамент повідомив товариство про те, що у наданому пакеті документів відсутні: звернення орендаря про надання дозволу на проведення невід'ємних поліпшень та згода орендодавця, кошторисна документація, погоджена орендодавцем, діючий договір оренди, аудиторський висновок про джерела фінансування виконаних робіт та придбання матеріалів, конструкцій тощо та довідка про суму витрат, понесених орендарем у зв'язку з здійсненням поліпшень, технічний паспорт на нежитлові приміщення, завірені належним чином копії установчих документів.

Пізніше листами від 22.06.2017 за №3/34, від 29.06.2017, від 21.09.2017 №4/14, від 24.11.2017 №21/1/41, від 27.12.2017 №16, від 25.01.2018 №18, позивачем надано необхідні документи згідно переліку.

Натомість, Департамент листом від 27.02.2018 за №062/11/15-1900 повідомив товариство про те, що матеріали щодо невід'ємних поліпшень не відповідають вимогам Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 27.02.2004 №377. Також зазначено, що продовження договору оренди потребує погодження постійної комісії Київської міської ради з питань власності у відповідності до Положення про оренду майна територіальної громади м. Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 №415/1280.

На адвокатський запит від 14.03.2018 Департамент листом від 27.02.2018 за № 062/11/15-1900 повідомив представника товариства про те, що надані товариством матеріали не відповідають вимогам п. 2.2 Порядку від 27.02.2004 р. № 377, а саме - відсутні договір оренди, укладений з дотриманням вимог законодавства та погодження з орендодавцем проектно-кошторисної документації на проведення поліпшень.

Щодо орендних відносин позивача проінформовано, що відповідно до п. 12.4 Положення від 21.04.2015 №415/1280 орендар для розгляду питання зміни істотних умов договору оренди подає до Департаменту заяву, виписку з Єдиного державного реєстру, звіт про оцінку об'єкта оренди за три місяці до закінчення строку дії договору, проте, вказані документи до Департаменту не надходили.

Також товариство повідомлено про те, що 07.03.2018 набрав чинності Закон України від 18.01.2018 № 2269-VIII "Про приватизацію державного і комунального майна", згідно з яким право на викуп орендованого майна орендар може одержати, якщо виконується кожна з умов, передбачених ч. 2 ст. 18 вказаного Закону, а згідно ч. 1 ст. 15 Закону об'єкти малої приватизації продаються виключно на електронних аукціонах.

Позивач вважаючи вказану відмову протиправною звернувся до суду з вказаним позовом за захистом своїх прав.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач користується орендованим приміщенням згідно умов договору, а будь-яких доказів припинення дії договору оренди, звернення з цього приводу до позивача або до суду чи рішення про відмову у погодженні постійної комісії відсутнє, тому позовні вимоги в частині визнання протиправною відмови щодо невключення нежитлового приміщення площею 31,7 кв.м на вул. Пушкінська, 38 літ. А, м. Київ до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу орендарем-позивачем підлягають до задоволення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" від 06.03.1992 № 2171-XII (втратив чинність на підставі Закону № 2269-VIII від 18.01.2018, але чинний на час виникнення спірних правовідносин) об'єктами малої приватизації є: окреме індивідуально визначене майно, в тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано (група А).

Частина перша статті 18-2 Закону № 2171-XII передбачає, що приватизація об'єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: 1) у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.

Відповідно до статті 4 Закону № 2171-XII продавцями об'єктів малої приватизації, що перебувають у державній та комунальній власності, є відповідно: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва; органи приватизації, створені місцевими Радами.

Колегія суддів зазначає, що у м. Києві таким органом приватизації є Виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) в особі Департаменту комунальної власності м. Києва.

Згідно змісту частини першої статті 18-2 Закону № 2171-XII необхідними умовами для приватизації майна шляхом викупу орендарем є здійснення за рахунок власних коштів поліпшень орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна, здійснення такого поліпшення якщо за згодою орендодавця.

Порядок оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації, затверджено наказом Фонду державного майна України від 27.02.2004 №377.

Згідно з пунктом 1.1 Порядку він установлює вимоги до проведення незалежної оцінки орендованого нерухомого майна (крім земельних ділянок), що містить невід'ємні поліпшення, під час приватизації способами, визначеними законодавством, а також процедур ідентифікації невід'ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря.

Пункт 2.1 Порядку ідентифікацією поліпшень орендованого нерухомого майна є встановлення суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання факту відповідності підтверджувальних документів, наданих орендарем, про здійснені ним заходи, спрямовані на покращення фізичного (технічного) стану орендованого нерухомого майна та (або) його споживчих якостей, наявним поліпшенням, які неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди і які здійснені за рахунок коштів орендаря та за згодою орендодавця.

Ідентифікуються поліпшення, що здійснені протягом строку дії договору оренди та наявні на дату оцінки.

Згідно з пунктом 2.2 Порядку підтверджувальні документи про здійснені орендарем поліпшення, що подаються ним до відповідного органу приватизації, включають: договір оренди, укладений з дотриманням вимог законодавства; письмову згоду орендодавця на здійснення орендарем поліпшень орендованого нерухомого майна за його кошти; погоджену орендодавцем проектно-кошторисну документацію на проведення поліпшень, підписані замовником і підрядником акти виконаних будівельних робіт, копії документів, що підтверджують проведені орендарем розрахунки за виконані поліпшення орендованого нерухомого майна, у тому числі придбані матеріали, конструкції тощо; аудиторський висновок щодо підтвердження фінансування здійснених поліпшень орендованого нерухомого майна за рахунок коштів орендаря. Аудиторський висновок має містити розшифровку періодів освоєння, напрямів та джерел фінансування поліпшень, у тому числі за рахунок коштів орендаря, з посиланням на підтверджувальні документи; довідку, видану орендарем та завірену аудитором, про суму витрат, понесених орендарем у зв'язку із здійсненням поліпшень, яка віднесена орендарем на збільшення вартості його необоротних активів, у розмірі, який перевищує встановлену законодавством з питань оподаткування частку витрат для включення їх до валових витрат. При визначенні суми зазначених витрат ураховується невідшкодована орендодавцю вартість придатних для подальшого використання будівельних матеріалів, виробів, конструкцій, устаткування, отриманих орендарем під час здійснення поліпшень; інші документи, необхідні для виконання положень цього Порядку.

Як вбачається з матеріалів справи та правомірно встановлено судом першої інстанції, у даному випадку матеріали справи свідчать про те, що позивачем під час листування з Департаментом комунальної власності м. Києва надано пакет документів з дотримання вимог передбачених п. 2.2 Порядку.

Щодо надання згоди орендодавця на проведені невід'ємні поліпшення орендованого майна, то колегія суддів звертає увагу на те, що згідно листа Департаменту від 28.03.2017 за №062/11/15-3031 Департамент повідомив позивача про надіслання запиту до орендодавця та балансоутримувача про надання необхідної інформації стосовно вказаного об'єкту.

Оскільки в наступних відповідях позивачу про відсутність згоди орендодавця на проведення поліпшень не повідомлялося, отже Департамент отримав відповідну інформацію про наявність погодження.

Крім того, у листі позивача від 24.05.2017 №3/31 в переліку доданих документів міститься документ під назвою "Погодження на виконання робіт з ремонту будинку №38 на вул. Пушкінській, 38 від Київського міського центру радіаційного захисту населення м. Києва від наслідків Чорнобильської катастрофи №191/1 від 24.10.2011"

Як об'єктивно зауважено судом першої інстанції, відповідачем на надано пояснень, чому вказане погодження не може вважатися належним доказом дотримання вимог п. 2.2 Порядку.

За таких обставин, колегія судді зазначає, що посилання відповідача на недотримання позивачем вимог п. 2.2 Порядку у вказаній частині не може вважатися обґрунтованим.

Щодо доводів апелянта стосовно ненадання товариством проектно-кошторисної документації та локального кошторису колегія суддів звертає увагу на наступне.

Згідно копії звіту незалежного аудитора про фактичні результати перевірки проведення та фінансування будівельних робіт з ремонту орендованого нежитлового приміщення від 22.12.2017 №19-17/ф, копія якого долучена до матеріалів справи, який надано відповідачу згідно листа від 27.12.2017 р. №16 (на 87 арк.), до нього додано, в тому числі, локальний кошторис №2-1-1 від 05.12.2011 на ремонт нежитлових приміщень загальною площею 31, 7 кв.м. за адресою в м. Києві, вул. Пушкінська, 38 (п. 9), локальний кошторис №2-1-1 від 15.10.2017 р. на ремонт нежитлового приміщення загальною площею 31, 7 кв.м. за адресою в м. Києві, вул. Пушкінська, 38 (п. 19) форми 5-а, КБ-2, КБ-3 (п. 10-14, 20, 21).

Згідно п. 2.2 Порядку будь-якої особливої форми погодження орендодавцем проектно-кошторисної документації на проведення поліпшень не передбачено, тому наданого листа Київського міського центру радіаційного захисту населення м. Києва від наслідків Чорнобильської катастрофи №191/1 від 24.10.2011 р. цілком достатньо для підтвердження такого погодження.

Будь-яких відомостей від орендодавця щодо незгоди з проведеними поліпшеннями відповідачем не надано.

Щодо посилання відповідача на інструктивний лист Фонду державного майна України від 07.06.2004 №10-36-7683, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що його зміст не може містити обов'язкові до виконання положення, оскільки не передбачені Законом або Порядком.

За таких обставин колегія суддів не може визнати обґрунтованими відповідні посилання відповідача за недотримання вимог п. 2.2 Порядку в цій частині.

Щодо дії договору оренди колегія суддів зауважує на наступне.

Згідно копії звіту незалежного аудитора про фактичні результати перевірки проведення та фінансування будівельних робіт з ремонту орендованого нежитлового приміщення від 22.12.2017 №19-17/ф, до нього додано також всі документи щодо дії укладеного договору оренди від 11.03.2010 №313, зокрема, листи орендодавця від 03.03.2011 №20/п, від 04.04.2012 №149/07 про згоду на продовження оренди приміщення площею 31, 7 кв.м., додаткові угоди від 01.01.2016 №3 та від 01.01.2016 №4 про продовження дії договору оренди.

Згідно п. 12 Положення про оренду майна територіальної громади м. Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 №415/1280, договір оренди та додаткові угоди до нього, якими було продовжено термін дії першого, мають бути погоджені постійною комісією Київської міської ради з питань власності.

Як встановлено судом першої інстанції, орендодавець звернувся до постійної комісії за наданням відповідного погодження, проте, вказане питання не розглянуте за відсутності вини як позивача, так і орендодавця.

В контексті посилання апелянта на ту обставину, що відсутнє погодження договору оренди та додаткової угоди до нього постійної комісії Київської міської ради з питань власності колегія суддів звертає увагу на наступне.

Що у даному випадку невчинення суб'єктом владних повноважень своєчасно дій та прийняття рішень у строки, визначені законом і за відсутності висловлених у вказаний строк ґрунтовних заперечень стосовно виправданого не прийняття відповідним органом рішень та не вчинення ним дій на користь заявника, то це має наслідком застосування найбільш сприятливого для позивача підходу - обумовлює настання юридичного факту, а саме: продовження строку дії договору оренди, з чим закон пов'язує безумовний обов'язок суб'єкта владних повноважень видати документ дозвільного характеру.

Крім того, чинне законодавство не пов'язує дійсність або чинність договору оренди нерухомого майна з отриманням відповідного погодження.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції правовірно зазначено, що станом як на час виникнення спірних правовідносин так і на час розгляду справи позивач користується орендованим приміщенням згідно умов договору. Крім того, будь-яких доказів припинення дії договору оренди, звернення з цього приводу до товариства або до суду та рішення про відмову у погодженні постійної комісії до суду відповідачем не надано.

За таких обставин посилання відповідача на відсутність погодження постійної комісії Київської міської ради з питань власності як на підставу невключення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу орендарем нежитлових приміщень площею 31,7 кв.м. на вул. Пушкінській, 38, літ. "А", не може бути визнане обґрунтованим.

Отже, колегія суддів вважає, що відповідач не виконав покладений на нього обов'язок та не включив до переліку нежитлове приміщення, що підлягає приватизації шляхом викупу орендарем-позивачем. Хоча фактично таке право позивачем втрачено, однак колегія суддів вважає можливим захистити право позивача щодо включення в перелік нежитлового приміщення площею 31,7 кв.м на вул. Пушкінська, 38 літ.А, м. Київ до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу орендарем-позивачем;

Посилання апелянта на те, що змінився закон, згідно з яким змінився і сам порядок викупу майна відповідно до якого майно має бути передано на електронні торги колегія суддів не приймає до уваги, так як провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи

З врахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправною відмову відповідача, що була надана листами № 062/11/15-1900 від 27.02.2018 року та № 062/11/13-2840 від 26.03.2018 року щодо невключення нежитлового приміщення площею 31,7 кв.м на вул. Пушкінська, 38 літ.А, м. Київ до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу орендарем-позивачем є обґрунтованими та підлягають задоволення.

Колегія суддів інші доводи апеляційної скарги не бере до уваги, з огляду на те, що судом першої інстанції вже була надана оцінна вказаним доводам, які не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Виходячи з аналізу наведених норм у сукупності адміністративний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції задовольняючи позов частково дійшов обґрунтованих висновків, що відповідач діяв не у межах та не у спосіб передбачений законом і натомість відповідач не довів відсутність протиправних дій зі свого боку та правомірність своїх рішень (дій) щодо невключення нежитлового приміщення площею 31,7 кв.м на вул. Пушкінська, 38 літ.А, м. Київ до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

При цьому не дивлячись, що апелянт посилається на винесення рішення суду першої інстанції з порушенням норм процесуального права, однак апеляційна скарга, не містить зазначення порушення яких саме норм КАС України допущено порушення судом першої інстанції, а колегією суддів в свою чергу не встановлено обставин, передбачених статтями 317-319 КАС України, за яких рішення суду першої інстанції може бути скасовано.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - залишити без задоволення .

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Г.В. Земляна

Судді: Ю.А. Ісаєнко

І.О. Лічевецький

Повний текст постанови виготовлено 11 березня 2019 року