Рішення

від 04.03.2019 по справі 911/2588/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" березня 2019 р. м. Київ Справа № 911/2588/18

За позовом Приватного підприємства "Комфортбуд-Люкс", 04074, місто Київ, Оболонський район, вулиця Лугова, будинок 2, літера А

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Хабібібуд", 03039, місто Київ, Голосіївський район, проспект 40-Річчя Жовтня, будинок 46/1 літера А

2. Акціонерного Товариства "РВС Банк", 04071, місто Київ, Подільський район, вулиця Введенська, будинок 29/58

про визнання права власності на земельну ділянку та зобов'язання здійснити державну реєстрацію речових прав на земельну ділянку

суддя Н.Г. Шевчук

секретар судового засідання Н.С. Матраєва

за участю представників сторін:

від позивача: Сидоренко О.В. (керівник, рішення №10 від 17.01.2019);

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: Лесь Ю.І. (свідоцтво серія КР №000254 від 13.12.2018, ордер серія КР №65051 від 10.01.2019; посв. №342 від 13.12.2018).

суть спору:

Приватне підприємство "Комфортбуд-Люкс" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хабібібуд та Акціонерного Товариства "РВС Банк", в якому просить визнати право власності на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,2018га по вул. Лесі Українки села Музичі Києво-Святошинського району Київської області та зобов'язати Державну реєстраційну службу здійснити державну реєстрацію речових прав на вказану земельну ділянку на ім'я Приватного підприємства "Комфортбуд-Люкс".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачі неправомірно позбавили його права власності на спірну земельну ділянку, яка набута у власність Приватним підприємством "Комфортбуд-Люкс" на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ткаченко Ю.В. 23.04.2009 за реєстровим №498.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.12.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

21.12.2018 Акціонерне Товариства "РВС Банк" подало відзив на позовну заяву, в якому заперечило проти позовних вимог в повному обсязі та зазначило, що реєстрація права власності на спірну земельну ділянку відбулась на підставі ухвали Господарського суду міста Києва №43/172-28/355-6 від 20.10.2014, яка набрала законної сили у встановленому порядку. На думку Банку, позивач намагається в межах даної справи визнати незаконним рішення Господарського суду міста Києва №27/233 від 31.03.2012 та ухвалу цього ж суду №43/172-28/355-6 від 20.10.2014, що є неприпустимим відповідно до норм чинного законодавства.

08.01.2019 Акціонерне Товариства "РВС Банк" подало клопотання про застосування до позивача заходів процесуального примусу та витребування доказів, які залишено судом без задоволення з огляду на їх необґрунтованість.

08.01.2019 Акціонерне Товариства "РВС Банк" подало клопотання про застосування позовної давності.

10.01.2019 позивач подав відповідь на відзив Акціонерного Товариства "РВС Банк" в якій заперечив проти тверджень відповідача 2 викладених у поданому відзиві.

Ухвалою суду від 10.01.2019 закрито підготовче провадження по справі №911/2588/18 та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

30.01.2019 Акціонерне Товариства "РВС Банк" подало письмові пояснення, в яких навело додаткові заперечення проти задоволення позовних вимог.

25.02.2019 Акціонерне Товариства "РВС Банк" клопотання про повернення до розгляду справи №911/2588/18 у підготовчому провадженні з метою дослідження нових доказів, яке судом залишено без задоволення з підстав необґрунтованості.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хабібібуд" відзиву на позов не подало, в судові засідання уповноважених представників не направило.

У судовому засіданні 04.03.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін суд

встановив:

Між ПП "Комфортбуд-Люкс" (Покупець) та ТОВ "Хабібібуд" (Продавець) 23.04.2009 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,2018 га по вул. Лесі Українки села Музичі Києво-Святошинського району Київської області, який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ткаченко Ю.В. (Договір купівлі-продажу, а.с. 18).

На підтвердження факту прийому-передачі земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 між ПП "Комфортбуд-Люкс" та ТОВ "Хабібібуд" 15.05.2009 підписано відповідний акт прийому-передачі ( а.с. 19).

Інформація про укладений Договір купівлі-продажу внесена до Державного реєстру правочинів, що підтверджується наявним у матеріалах справи витягом із вказаного реєстру (а.с. 20).

У матеріалах справи також міститься копія державного акта на право власності на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 з відміткою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ткаченко Ю.В. про перехід права власності на дану земельну ділянку до ПП "Комфортбуд-Люкс" на підставі Договору купівлі-продажу, оригінал якого оглянутий судом у судовому засіданні.

За словами позивача у 2015 році, ПП "Комфортбуд-Люкс" звернулося до органу державної реєстрації з метою проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1, проте отримало відмову у державній реєстрації цієї земельної ділянки, у зв'язку з тим, що заяву про державну реєстрацію подано після державної реєстрації права власності на цю земельну ділянку за новим правонабувачем на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 20.10.2014 №43/172-28/355-б (а.с. 29-36).

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 31.01.2012 у справі №27/233 за позовом Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хабібібуд" про визнання договору укладеним визнано укладеним між Публічним акціонерним товариством "Сведбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хабібібуд" іпотечний договір, відповідно до умов якого іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності майно: земельні ділянки загальною площею 7,0068 га, в тому числі і земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,2018 га по вул. Лесі Українки села Музичі Києво-Святошинського району Київської області

На підставі цього рішення суду за ПАТ "Сведбанк" зареєстровано іпотеку на спірну земельну ділянку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 43/172-28/355-б від 20.10.2014 в межах справи за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Славний та Зленко "Юридична компанія" про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хабібібуд", було затверджено мирову угоду від 25.07.2014, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хабібібуд" та кредиторами товариства в особі голови комітету кредиторів Публічного акціонерного товариства "Омега Банк", відповідно до п. 4.1. якої задоволено вимоги кредитора - ПАТ "Омега Банк", вимоги якого забезпечені заставою нерухомого майна шляхом обміну зазначених вимог на активи боржника, а саме шляхом передачі у власність ПАТ "Омега Банк" земельних ділянок, зокрема, земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,2018 га по вул. Лесі Українки села Музичі Києво-Святошинського району Київської області.

Рішенням річних загальних зборів акціонерів від 29.04.2013 Публічне акціонерне товариство "Сведбанк" змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство "Омега Банк".

Як вбачається з наявної в матеріалах справи Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, 01.02.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською Інесою Володимирівною було прийнято рішення про проведення державної реєстрації права на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,2018 га по вул. Лесі Українки села Музичі Києво-Святошинського району Київської області за ПАТ "ПЕРЕХІДНИЙ БАНК" "РВС БАНК".

Акціонерне товариство "РВС банк" є правонаступником Публічного акціонерного товариства "РВС БАНК", яке є правонаступником майна, прав та обов'язків Публічного акціонерного товариства "Перехідний Банк "РВС БАНК" (банківська ліцензія № 277 від 25.06.2015), який в свою чергу є правонаступником в частині визначених відповідно до плану врегулювання, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 травня 2015 року (протокол 102/15) (зі змінами від 12 червня 2015 року) (протокол № 127/15) та від 03 липня 2015 року (протокол № 149/15)), активів (включаючи права за договорами забезпечення) та обов'язків за вимогами кредиторів (вкладників) за переданими зобов'язаннями Публічного акціонерного товариства "Омега Банк".

Згідно Акту № 17/07/2015-3 приймання-передачі перехідному банку ПАТ "Перехідний Банк "РВС Банк" земельної ділянки неплатоспроможного банку ПАТ "Омега Банк" від 03.07.2015 виконання плану врегулювання неплатоспроможного банку ПАТ "Омега Банк", затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.05.2015 (протокол № 102/15) (зі змінами від 12.06.2015 (протокол № 127/15) та від 03.07.2015 (протокол № 149/15), неплатоспроможний банк передав, а перехідний банк прийняв спірну земельну ділянку.

Позивач стверджує, що ТОВ "Хабібібуд" не мало правових підстав для передачі в іпотеку ПАТ "Сведбанк", правонаступником якого є АТ "РВС Банк", належної ПП "Комфортбуд-Люкс" земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,2018 га по вул. Лесі Українки села Музичі Києво-Святошинського району Київської області і, як наслідок, порушило передбачені законодавством права ПП "Комфортбуд-Люкс" як законного власника спірної земельної ділянки.

Відповідно до частини четвертої статті 334 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Законом України від 05 березня 2009 року №1066-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку обліку та об'єднання земельних ділянок" (далі - Закон №1066-VI) внесено зміни до статей 125, 126 Земельного кодексу України та викладено їх у новій редакції.

При цьому, у пункті 1 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1066-VI зазначено, що цей Закон набирає чинності через місяць з дня його опублікування.

Закон №1066-VI офіційно опубліковано в офіційному виданні "Голос України" 01 квітня 2009 року (2009, 04, 01.04.2009 №58), а отже він набрав чинності 01.05.2009.

З урахуванням викладеного суд зазначає, що на момент укладення Договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки статті 125, 126 Земельного кодексу України були чинними в наступній редакції:

відповідно до частини першої статті 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації;

згідно з частиною першою статті 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1066-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) положення цього Закону щодо посвідчення права власності на земельні ділянки документами, зазначеними у частині другій статті 126 Земельного кодексу України, поширюються також на випадки, коли зазначені документи були укладені (видані) до набрання чинності цим Законом, але державні акти на право власності на земельні ділянки видані не були. В такому випадку нотаріус, який посвідчив (видав) відповідний документ, звертається з письмовим запитом до органу, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, про підтвердження того, що державний акт на право власності на землю (земельну ділянку) не виданий новому власнику земельної ділянки. Після надходження до нотаріуса письмового підтвердження такого факту державний акт на право власності на землю (земельну ділянку) вилучається нотаріусом із його справ та після здійснення відмітки про перехід права власності на неї долучається до відповідного документа, зазначеного у частині другій статті 126 Земельного кодексу України. Термін розгляду зазначеного запиту органом, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, не повинен перевищувати 14 календарних днів.

З аналізу викладених норм вбачається, що їх дія розповсюджувалася на момент укладення договорів купівлі-продажу земельних ділянок, тобто, на момент, коли зміни до Земельного кодексу України не набули чинності і державний акт на право власності на земельну ділянку новому власнику не видавався.

Відповідно до норм законодавства, чинних на момент укладення Договору купівлі-продажу земельної ділянки, приватним нотаріусом, як вже зазначено вище, зроблено на державному акті про право власності на земельні ділянки відмітку про перехід права власності на спірну земельну ділянку до ПП "Комфортбуд-Люкс".

Договір купівлі-продажу земельної ділянки, у свою чергу, 07.10.2009 зареєстровано в Музичанській сільській раді Києво-Святошинського району Київської області, що підтверджується відповідною відміткою, зробленою на договорі.

Згідно з пунктом 4.2 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02 липня 2003 року №174 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), державна реєстрація державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі здійснюється шляхом внесення записів реєстрації до книги реєстрації.

Відповідно до пункту 3 розділу II "Прикінцевих положень" Закону від 11 лютого 2010 року №1878-VI "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" до 01.01.2013 державна реєстрація: права власності, права користування (сервітут) земельними ділянками, права постійного користування земельними ділянками, договорів оренди земельних ділянок; права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); права забудови земельної ділянки (суперфіцій) проводиться територіальними органами земельних ресурсів.

Підсумовуючи викладене суд зазначає, що у ПП "Комфортбуд-Люкс" наявні документи на земельні ділянки, за якими перехід права власності на нерухоме майно розпочався, проте, відповідно до законодавства, яке діяло до 01.01.2013, не завершена процедура його оформлення чи реєстрації.

Разом з тим, враховуючи, що нормами чинного законодавства чітко не регламентовані строки для проведення державної реєстрації, ПП "Комфортбуд-Люкс" не зверталося для реєстрації права власності на земельні ділянки до відповідних державних органів.

Листом №07-06-15-13 від 14.01.2013 Державна реєстраційна служба України надала офіційні роз'яснення щодо державної реєстрації прав на підставі документів, за якими перехід права власності на нерухоме майно розпочався, зазначивши, що відповідно до статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" підставою для проведення державної реєстрації прав є документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно (зокрема договори, укладені в установленому законом порядку, державні акти на право власності на земельну ділянку), подані органу державної реєстрації прав, нотаріусу як спеціальному суб'єкту, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, разом із заявою.

У період встановлення нової системи державної реєстрації прав відповідно до Закону така реєстрація буде проводитись на підставі документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, видані чи оформлені до 01.01.2013.

Проте, можуть мати місце випадки, коли після видачі чи оформлення документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, державну реєстрацію прав (оформлення документів чи проставляння "відміток") на підставі них не було проведено згідно з вимогами законодавства, що діяло на момент їх виникнення, а на сьогодні вже відсутні як нормативне врегулювання таких процедур, так і повноваження у відповідних суб'єктів.

За таких обставин коли перехід права власності на нерухоме майно відбувся, проте за результатом такого переходу державну реєстрацію прав (оформлення документів чи проставляння відміток ) не проведено, державна реєстрація прав проводиться державним реєстратором на підставі документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно

Враховуючи викладене державний акт про право власності на земельну ділянку з відміткою про перехід права власності на земельну ділянку, зробленою нотаріусом, та цивільно-правовий договір або свідоцтво про право на спадщину, на підставі яких відбувся такий перехід до 01.01.2013, є підставою для проведення державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав.

Листом від 06.08.2013 №2950/05-15-13 Державна реєстраційна служба України доповнила свій лист від 14 січня 2013 року №07-06-15-13 та довела до відома органів державної реєстрації інформацію стосовно проведення державної реєстрації прав на земельну ділянку та їх обтяжень на підставі документів, за якими перехід права власності на нерухоме майно почався, однак згідно із законодавством, що діяло до 01.01.2013, не завершена процедура його оформлення або реєстрації, зазначивши, що "за таких умов цивільно-правовий договір щодо земельної ділянки, у якому зазначалося, що право власності виникає з моменту отримання або реєстрації державного акту, свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку, рішення суду про визнання права власності на земельну ділянку тощо, у разі неодержання власником державного акта про право власності на земельну ділянку до 01.01.2013 є підставою для проведення державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку в Державному реєстрі прав на нерухоме майно".

Як вже зазначено вище, ПП "Комфортбуд-Люкс" у 2015 році звернулося до органу державної реєстрації з метою проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,2018 га по вул. Лесі Українки села Музичі Києво-Святошинського району Київської області, разом з тим, державним реєстратором прийнято рішення про відмову у такій державній реєстрації у зв'язку з тим, що право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за новим правонабувачем на підставі ухвали господарського суду міста Києва у справі № 43/172-28/355-б від 20.10.2014.

Стосовно викладено суд зазначає, що 23.04.2009 між ПП "Комфортбуд-Люкс" та ТОВ "Хабібібуд" укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,2018 га по вул. Лесі Українки села Музичі Києво-Святошинського району Київської області, поряд з цим, як з'ясовано судом, ТОВ "Хабібібуд" продовжувало розпоряджатися даною земельною ділянкою, зокрема, між останнім та ПАТ "Омега Банк" укладено мирову угоду, затверджену ухвалою господарського суду міста Києва у справі №43/172-28/355-б від 20.10.2014.

Згідно з пунктом "в" статті 140 Земельного кодексу України підставами припинення права власності на земельну ділянку є: відчуження земельної ділянки за рішенням власника.

Отже, з моменту підписання 23.04.2009 Договору купівлі-продажу та акту прийому-передачі спірної земельної ділянки право власності ТОВ "Хабібібуд" на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,2018 га по вул. Лесі Українки села Музичі Києво-Святошинського району Київської області припинено.

Відповідно до статті 328, пункту першого частити першої статті 346 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Право власності припиняється у разі: відчуження власником свого майна.

Тобто, відчуженням є процесом, при якому власник втрачає право на річ.

ПП "Комфортбуд-Люкс" є добросовісним набувачем права власності на спірну земельну ділянку, яка, згідно зі статтею 346 Цивільного кодексу України, не може належати ні третім особам, ні бути витребуваним у ПП "Комфортбуд-Люкс", оскільки майно отримане ним за відплатним договором на законних підставах, а ТОВ "Хабібібуд" не мало права після припинення права власності на земельну ділянку розпоряджатися нею на свій власний розсуд та передавати її у заставу ПАТ "Омега Банк".

Предметом позову є вимоги про визнання права власності на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,2018 га по вул. Лесі Українки села Музичі Києво-Святошинського району Київської області за Приватним підприємством "Комфортбуд-Люкс" та зобов'язання Державної реєстраційної служби здійснити державну реєстрацію речових прав на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,2018 га по вул. Лесі Українки села Музичі Києво-Святошинського району Київської області на ім'я Приватного підприємства "Комфортбуд-Люкс".

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Ця вимога повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою відповідними нормами матеріального права, а також підпадати під цивільну юрисдикцію. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Предмет позову характеризується певним змістом, а в багатьох випадках - і окремим об'єктом. Тому необхідно відрізняти предмет позову в його безпосередньому розумінні від матеріального об'єкта або матеріального предмета позову.

Отже, предмет позову має дві такі складові: матеріальну вимогу, що стосується матеріального предмета позову, у тому числі, його кількісного показника, та правову вимогу, яка регулюється відповідною нормою права.

Згідно із статтею 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Положеннями частини п'ятої статті 55 Конституції України кожному гарантується право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статей 15 та 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлені судом обставини щодо переходу до Приватного підприємства "Комфортбуд-Люкс" права власності на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,2018 га по вул. Лесі Українки села Музичі Києво-Святошинського району Київської області за відплатним договором купівлі-продажу суд приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту шляхом визнання права власності на спірну земельну ділянку у поєднанні з вимогою про зобов'язання державної реєстраційної служби здійснити на підставі такого рішення суду державну реєстрацію речових прав на цю земельну ділянку за Приватним підприємством "Комфортбуд-Люкс" є неналежним та не спрямованим на відновлення порушеного права позивача, оскільки останній уже є власником даної земельної ділянки, право власності на яку набуто позивачем на підставі договору купівлі-продажу від 23.04.2009. Рішення суду про визнання права власності у цьому випадку не може бути підставою набуття права власності.

Згідно з частиною другою статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Господарський суд, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Суд може самостійно здійснювати правильну правову кваліфікацію спірних правовідносин, але не самостійно змінювати предмет позову.

Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

В даному випадку ефективним способом захисту, спрямованим на відновлення порушеного права позивача, може виступати визнання права власності у поєднанні з витребуванням майна із чужого незаконного володіння, у тому числі від добросовісного набувача (віндикаційний позов).

Проте, обрання правильного способу захисту покладається саме на особу, яка звертається до суду. Застосування судом іншого способу захисту є перейманням на себе обов'язків позивача, що не узгоджується з вимогами статей 5 та 237 Господарського процесуального кодексу України.

Відтак вимога про визнання права власності на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,2018 га по вул. Лесі Українки села Музичі Києво-Святошинського району Київської області за Приватним підприємством "Комфортбуд-Люкс" задоволенню не підлягає.

Оскільки вимога про зобов'язання Державної реєстраційної служби здійснити державну реєстрацію речових прав на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,2018 га по вул. Лесі Українки села Музичі Києво-Святошинського району Київської області на ім'я Приватного підприємства "Комфортбуд-Люкс" є похідною від вимоги про визнання права власності, яка не підлягає задоволенню, в її задоволенні також слід відмовити.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що вимогу про зобов'язання Державної реєстраційної служби здійснити державну реєстрацію речових прав на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,2018 га по вул. Лесі Українки села Музичі Києво-Святошинського району Київської області на ім'я Приватного підприємства "Комфортбуд-Люкс" пред'явлено до Державної реєстраційної служби, яка не є відповідачем у справі.

Усі інші твердження та доводи не спростовують вищевикладених висновків суду.

Стосовно зави Акціонерного Товариства "РВС Банк" про застосування позовної давності до вимог позивача, суд зазначає наступне.

Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 Цивільного кодексу України).

Згідно пункту 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013 за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту та заявлено вимогу до Державної реєстраційної служби, яка не є відповідачем у справі, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування позовної давності до вимог позивача.

Зважаючи на викладене підстави для задоволення позову відсутні.

Судовий збір відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України суд

вирішив:

У позові відмовити повністю.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Дата підписання повного рішення: 13.03.2019.