Рішення

від 12.03.2019 по справі 905/86/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.03.2019 Справа № 905/86/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Г.Є. Курило

при секретарі судового засідання Цакадзе М.А.

розглянувши матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м.Київ

до відповідача ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку «Пульсар» , м. Донецьк

про стягнення 109368,57грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні оголошувалась

перерва з 14.02.2019 по 12.03.2019

Суть спору: Позивач, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м.Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку Пульсар , м. Донецьк про стягнення 109368,57грн., з яких: основний борг у сумі 51173,65грн., пеня у сумі 14551,29грн., 3% річних у сумі 4664,25грн., інфляційні витрати у сумі 38979,38грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №620/14-ТЕ-7 від 02.12.2013 в частині проведення своєчасної та в повному обсязі оплати товару, що стало підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 21.01.2019 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №905/86/19; справу №905/86/19 вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання призначено на 14.02.2019.

Судове засідання з розгляду справи відкрито 14.02.2019. В судовому засіданні оголошувалась перерва з 14.02.2019 по 12.03.2019.

У судових засіданнях представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав, будь-яких пояснень по суті спору не представив, про дату, місце та час розгляду справи був належним чином повідомлений, виходячи з наступного:

За змістом наявного у матеріалах справи безкоштовного Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є м. Донецьк.

У відповідності до листа УДППЗ «Укрпошта» відділення поштового зв'язку призупинили приймання та пересилання поштових відправлень на адресу населених пунктів Донецької та Луганської областей, у т.ч. м. Донецьк, у зв'язку з чим ухвали по справі були розміщені на сторінці господарського суду Донецької області офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет, відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014 № 01-06/2052/14, про що свідчать відповідні копії витягів з сайту.

Таким чином, господарським судом було вжито всіх можливих та залежних від суду заходів для повідомлення відповідача про наявність справи та судових засідань. Згідно ст.165 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив.

02.12.2013 між позивачем, Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м.Київ (продавець) та відповідачем, ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку Пульсар , м. Донецьк (покупець) був підписаний договір купівлі-продажу природного газу №620/14-ТЕ-7, за приписами п.1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно з УКТ ЗЕД НОМЕР_1, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Згідно з п.1.2. договору №620/14-ТЕ-7 від 02.12.2013 (в редакції Додаткової угоди №2 від 30.04.2014) до договору газ, що продається за цим договором використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

За правилами п.2.1. укладеного сторонами правочину продавець передає покупцеві з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 237 тис.куб.м, у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м), зокрема: січень - 40,0 тис. куб. м, лютий - 40,0 тис. куб. м, березень - 40,0 тис. куб. м, квітень - 12,0 тис. куб. м, травень - 3,0 тис. куб. м, червень - 3,0 тис. куб. м, липень - 3,0 тис. куб. м, серпень - 3,0 тис. куб. м, вересень - 3,0 тис. куб. м, жовтень - 20,0 тис. куб. м, листопад - 20,0 тис. куб. м, грудень - 40,0тис. куб. м.

За змістом п.5.2. договору №620/14-ТЕ-7 від 02.12.2013 (в редакції додаткової угоди №1 від 28.01.2014) ціна за 1000куб.м. природного газу становить 1091,00грн.з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за врегульованим тарифом та без нарахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу належить 1091,00 грн., крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1309,20 грн.

Згідно з п.п. 3.3, 3.4. укладеного сторонами правочину приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженими представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно з п. 6.1. договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Умовами п.6.3. договору, сторони погоджуються, що при перерахуванні коштів в призначенні платежу посилання на номер договору є обов'язковим.

Відповідно до розділу 11 договору, договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На підставі договору №620/14-ТЕ-7 від 02.12.2013 позивачем та відповідачем було підписано акти приймання-передачі природного газу (з урахуванням послуги на транспортування): 31.01.2014 у січні 2014 року на суму 49253,42грн. (37,621 тис. куб. м), 28.02.2014 у лютому 2014 року на суму 42744,07грн. (32,649 тис. куб. м), 31.03.2014 у березні 2014 року на суму 28468,56грн. (21,745 тис. куб. м), 30.04.2014 у квітні 2014 року на суму 13884,07грн. (10,605 тис. куб. м), 31.05.2014 у травні 2014 року на суму 4240,50грн. (3,239тис. куб. м), 30.06.2014 у червні 2014 року на суму 3060,90грн. (2,338 тис. куб. м), 31.10.2014 у жовтні 2014 року на суму 2964,03грн. (2,264 тис. куб. м), 30.11.2014 у листопаді 2014 року на суму 21872,81грн. (16,707 тис. куб. м), 31.12.2014 у грудні 2014 року на суму 29396,78грн. (22,454 тис. куб. м).

Таким чином, позивачем поставлено, а відповідачем отримано природний газ у період з січня 2014 року по червень 2014 року та з жовтня 2014 року по грудень 2014 року на загальну суму 195885,14грн.

Доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого природного газу, а також порядку поставки та інших зауважень суду не представлено.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку про те, що матеріалами справи підтверджено поставку відповідачу природного газу за період з січня 2014 року по червень 2014 року та з жовтня 2014 року по грудень 2014 року на загальну суму 195885,14грн.

Як вказує позивач з посиланням на власний розрахунок та відомості, які містяться у довідці Операції з 01.01.2014 по 31.10.2017 ОСББ Пульсар , відповідачем було здійснено часткову оплату у розмірі 144711,49грн., належним чином засвідчена копія якої наявна в матеріалах справи.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), ст.173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилами ч.1. ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом п.6.1 договору №620/14-ТЕ-7 від 02.12.2013, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.

Як зазначає позивач, відповідач встановлений договором обов'язок по оплаті отриманого товару у повному обсязі та у передбачений договором строк не виконав, внаслідок чого Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України заявлено вимоги, зокрема, про стягнення основного боргу у розмірі 51173,65грн.

До матеріалів справи не надані докази зміни строку оплати.

Відповідачем правової позиції по суті спору не висловлено, належних та допустимих доказів у розумінні норм ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які б спростовували факт наявності заборгованості перед Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , не представлено.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивач зобов'язання за договором виконав належним чином, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за договором обов'язки, суд дійшов висновку, що вимоги Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку «Пульсар» , м. Донецьк про стягнення основного боргу у сумі 51173,65грн., є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пеня у сумі 14551,29грн., 3% річних у сумі 4664,25грн., інфляційні витрати у сумі 38979,38грн., суд зазначає наступне.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

В силу норм ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Частинами 2, 3 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п.7.2 договору, у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. договору, він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно з ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому, в силу вимог ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як встановлено судом, погашення заборгованості за зобов'язаннями з січня по червень 2014 року, відбулося з порушенням строків, визначеними у договорі №620/14-ТЕ-7 від 02.12.2013, а за зобов'язаннями листопада - грудня 2014 року борг не сплачений.

30.11.2016 набрав чинності Закон України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Метою цього Закону є поліпшення фінансового становища теплопостачальних підприємств життєзабезпечення, запобігання їхнього банкрутства, забезпечення фінансової стабільності та уникнення кризових ситуацій під час проходження опалювального періоду.

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості. Реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону.

Згідно зі ст. 2 Закону, його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Статтею 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Частиною 3 ст. 7 Закону встановлено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

За висновком суду, частиною 3 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» передбачено можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання як у спосіб не нарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на суму заборгованості, так і у спосіб списання цих нарахувань.

Суд зазначає, що частина 3 ст. 7 Закон України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії є нормою прямої дії, оскільки застосування приписів ч. 3 ст. 7 цього Закону не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом, зокрема, застосування даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, і застосування процедури, передбаченої ст.ст. 1, 2, 3 Закону.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 07.02.2018 у справі №927/1152/16, від 15.03.2018 у справі № 904/10736/16, від 22.05.2018 у справі №905/3266/16.

Оскільки за переданий позивачем відповідачу природний газ в січні - червні 2014 року заборгованість була сплачена до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", то відповідно до положень вказаного Закону на таку заборгованість не підлягали нарахуванню інфляційні втрати, 3% річних, неустойка, а нараховані суми підлягали списанню.

Водночас, за переданий позивачем відповідачу природний газ в листопаді та грудні 2014 року інфляційні втрати, 3% річних, пеня підлягають нарахуванню на непогашену суму заборгованості.

Так, за розрахунку суду пеня підлягає задоволенню у сумі 12936,43грн., нарахована на:

- борг у сумі 21776,87грн. (листопад 2014 року) за період з 16.12.2014 по 15.06.2015 у розмірі 5196,62грн.;

- борг у сумі 29396,78грн. (грудень 2014 року) за період з 15.01.2015 по 14.07.2015 у розмірі 7739,81грн.

За розрахунку суду 3% річних підлягають задоволенню у сумі 4385,93грн., нарахована на:

- борг у сумі 21776,87грн. (листопад 2014 року) за період з 16.12.2014 по 10.11.2017 у розмірі 1897,27грн.;

- борг у сумі 29396,78грн. (грудень 2014 року) за період з 15.01.2015 по 10.11.2017 у розмірі 2488,66грн.

За розрахунку суду інфляційні втрати підлягають задоволенню у сумі 38080,90грн., нараховані на:

- борг у сумі 21776,87грн. (листопад 2014 року) за період з 01.01.2015 по 30.09.2017 у розмірі 16872,85грн.;

- борг у сумі 29396,78грн. (грудень 2014 року) за період з 01.02.2015 по 30.09.2017 у розмірі 21208,05грн.

Судовий збір, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 165, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м.Київ до ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку Пульсар , м. Донецьк про стягнення 109368,57грн., з яких: основний борг у сумі 51173,65грн., пеня у сумі 14551,29грн., 3% річних у сумі 4664,25грн., інфляційні витрати у сумі 38979,38грн., задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку Пульсар (83054, м.Донецьк, вул. Миронова, 15А, код ЄДРПОУ 38082748) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720) основний борг у сумі 51173,65грн., пеня у сумі 12936,43грн., 3% річних у сумі 4385,93грн., інфляційні витрати у сумі 38080,90грн., а також судовий збір в сумі 1717,02грн.

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч.1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області (п.п.8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Позивач (стягувач) - Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720).

Відповідач (боржник) - ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку Пульсар (83054, м.Донецьк, вул. Миронова, 15А, код ЄДРПОУ 38082748).

У судовому засіданні 12.03.2019 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 13.03.2019.

Суддя Г.Є. Курило