Рішення

від 12.03.2019 по справі 910/16592/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 12.03.2019Справа №  910/16592/18 За позовом    Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Плюс 4"    до  Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-ФУД" про   стягнення  111 364,88 грн. Суддя Усатенко І. В. Представники сторін не викликались ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю “Агро Плюс 4” звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю “Сільпо-Фуд” про стягнення 111 364, 88 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав взяті на себе за договором № 503Р від 05.12.2016 зобов'язання щодо своєчасної оплати поставленого йому товару, в зв'язку з чим позивач просить стягнути штрафні санкції: пеню в розмірі 95  642, 79 грн та 3 % річних в розмірі 15  722, 09 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.01.2019 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надано відповідачу строк на подання відзиву – протягом 15 днів з дати вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі. 29.01.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив, в якому він проти позову заперечує посилаючись на ту обставину, що первинні документи позивача не містять обумовлених сторонами реквізитів, а тому обов'язок з оплати товару у відповідача не виник і нарахування штрафних санкцій є безпідставним. 29.01.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про призначення у справі судового засідання в зв'язку з необхідністю надання детальних усних пояснень з приводу поставки товару. Ухвалою від 05.02.2019 суд у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовив, з підстав викладених в ухвалі. Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, - ВСТАНОВИВ: Матеріалами справи підтверджено, що 05.12.2016 між позивачем, як постачальником та відповідачем, як покупцем було укладено договір поставки № 503Р (далі за текстом – договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору та замовлення. Згідно з п. 2.7. договору ціна договору складається з вартості поставленого та прийнятого покупцем товару згідно відповідних накладних за договором. В п. 2.9. договору сторони погодили, що обов'язковою умовою для оплати поставленого товару є наявність у покупця оформлених у встановленому чинним законодавством України та договором порядку відповідної накладної (видаткової та товарно – транспортної), зареєстрованої у податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та інших документів, передбачених Розділом 4 договору, а також відповідність цін в накладній діючому Прайс – листу та належне виконання постачальником вимог п. 4.7. договору. При відсутності одного з зазначених документів, а також в разі їх неналежного оформлення, наявності розбіжностей у відомостях чи наданих, постачальник повинен надати відсутні документи або привести документи у відповідність до вимог чинного законодавства України та вимог договору протягом 10 календарних днів з дати поставки. Відповідно до п. 2.10 договору оплата за товар здійснюється протягом 2 календарних днів від дати поставки (дати поставки/дати реалізації товару покупцем) за умови, що постачальник належним чином виконав вимоги пп.2.9. та п.п. 4.7. договору. Якщо постачальник виконав вимоги п.п.2.9. та п.п. 4.7. договору пізніше 10 – денного строку, термін відстрочення платежу рахується від дати належного виконання постачальником всіх умов п.п.2.9. та 4.7. договору. За результатами кожного місяця покупець готує акти звірки взаєморозрахунків та направляє їх постачальнику. Постачальник повинен протягом 7 календарних днів з моменту отримання акту звірки підписати його та надіслати покупцеві чи заявити мотивовані письмові зауваження до акту (п. 2.13 договору). Згідно з п. 3.6. договору передача товару постачальником і його приймання покупцем по найменуванню, кількості, якості і ціні проводиться на підставі видаткової та товарно – транспортної накладної. В п. 3.8. договору сторони узгодили, що якщо під час приймання товару виявлено невідповідність якості, кількості, повноти маркування (включаючи штрих -  коди), упаковки товарів вимогам, передбаченим стандартами, технічними регламентами та умовами, цим договором або даними, зазначеними на маркуванні упаковки, а також у відповідних документах, що засвідчують кількість та якість товарів, покупець має право призупинити приймання товарів і скласти акт розбіжностей за кількістю та якістю (додаток № 6), у якому має бути зазначена кількість товару з виявленими недоліками та характер виявлених недоліків. Постачальник, згідно з п. 3.11 договору, буде вважатися таким, що виконав зобов'язання з поставки товару, якщо він поставив товар покупцю до місця визначеного у замовленні та за ціною, узгодженою в прайс – листі, із усією супровідною документацією, яка вимагається чинним законодавством України та договором, і  якщо внаслідок прийняття товару було встановлено, що товар повністю відповідає вимогам, передбаченим законодавством України, умовам замовлення та договору. Датою приймання партії товару та переходу права власності та ризиків, відповідно до п. 3.12. договору, вважається дата підписання видаткової накладної та товарно – транспортної накладної уповноваженим  представником покупця. В п. 4.3. договору сторони визначили, що товар повинен супроводжуватися відповідною видатковою та товарно – транспортною накладною в кількості не менше трьох примірників. Видаткова, товарно - транспортна накладна на товар повинні містити наступну інформацію: найменування постачальника; номер та дату договору; номер та дату замовлення; адресу торгівельного (логістичного) об'єкту покупця; найменування, штрих – код, одиницю виміру та кількість (вагу) товару, що поставляється; іншу інформацію, відповідно до зразка, наведеного в додатку № 7. В товарно – транспортній накладній, видаткові накладній на товар навпроти кожного найменування товару, що поставляється повинен бути вказаний унікальний артикул (фоззі – код) конкретної товарної позиції, зазначений в додатку № 1. У випадку порушення термінів оплати товару, передбачених договором, покупець оплачує на користь постачальника виключну неустойку в розмірі 0, 05 % від простроченої суми оплати за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ (п. 7.2. договору). Згідно з п. 11.1. договору договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом одного року, а в частині зобов'язань, що залишились не виконаними на казану дату – до повного виконання таких зобов'язань сторонами. У тому випадку, якщо сторони, у строк не менше ніж за 20 днів до закінчення строку дії договору, не повідомлять одне одну про бажання розірвати договір або укласти новий договір, то договір вважається продовженим строком на один календарний рік на тих самих умовах. Пунктом 4.11.3. додатку № 8 до договору «Правила постачання до логістичного об'єкту покупця» внормовано, що  покупець на логістичному об'єкті покупця має право відмовити в прийманні товару у випадку невідповідності супровідних та дозвільних документів вимогам законодавства та умовам договору. У разі виникнення таких випадків складається акт розбіжностей за кількістю та якістю, який зобов'язаний підписати представник постачальника, що доставив товар на логістичний об'єкт покупця. Згідно з Актом звірки взаєморозрахунків від 30.06.2018, станом на 01.06.2018 у відповідача існувала заборгованість за поставлений позивачем товар, у розмірі 364 311, 20  грн, яка була частково погашена 04.06.2018, у розмірі 350 000, 00 грн. Таким чином, станом на 04.06.2018 залишок боргу у відповідача перед позивачем за договором становив 14 311, 20 грн. В подальшому, в період з 04.06.2018 по 08.06.2018, позивач здійснив поставки та передав у власність відповідача товар (цукор пісок) на загальну суму 2 768 928, 00 грн, що підтверджується видатковими та товарно- транспортними накладними, а саме  відповідачем прийнятий товар: по видатковій накладній № 235 від 02.06.2018 на суму 333 000, 00 грн; по видатковій накладній № 236 від 02.06.2018 на суму 344 100, 00 грн; по видатковій накладній № 240 від 04.06.2018 на суму 333 000, 00 грн; по видатковій накладній № 241 від 05.06.2018 на суму 344 100,00 грн; по видатковій накладній № 244 від 06.06.2018 на суму 355 200, 00 грн; по видатковій накладній № 245 від 06.06.2018 на суму 355 200, 00 грн; по видатковій накладній № 248 від 07.06.2018 на суму 333 000, 00 грн; по видатковій накладній № 250 від 07.06.2018 на суму 371328,00 грн. У відповідності до Акту звірки взаєморахунків від 30.06.2018, складеного та підписаного представниками сторін договору, загальна сума боргу відповідача перед позивачем на час підписання такого Акту становила 2 783 239, 20 грн, у зв'язку з чим позивач звернувся до останнього з письмовою вимогою про її погашення № 01 від 02.07.2018. В період з 23.07.2018 по 15.11.2018, відповідачем були здійсненні заходи щодо погашення існуючої заборгованості та сплачено в рахунок боргу 2 783 239, 20 грн. Факт оплати відповідачем боргу за поставлений товар в період з 23.07.2018 у по 15.11.2018 підтверджується позивачем та підтверджується Актами звірки взаєморахунків підписаними сторонами. Виплати здійснювалися у наступні дати: 23.07.2018 – 500 000, 00 грн; 30.07.2018 – 500 000, 00 грн; 03.08.2018 – 1  000 000, 00 грн; 30.08.2018 – 200 000, 00 грн; 11.09.2018 – 200 000, 00 грн; 16.10.2018 – 200 000, 00 грн; 12.11.2018 – 150 000, 00 грн; 15.11.2018 - 33 239, 20 грн. З урахуванням вказаних виплат, борг відповідача перед позивачем за договором був погашений в повному обсязі. Предметом позову у даній справі є вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього на його користь 95  642, 79 грн пені та 15  722, 09 грн 3 % річних нарахованих на суму боргу за загальний період прострочення з 07.06.2018 по 15.11.2018. Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав ненастання строку оплати товару, поставленого по зазначеним позивачем видатковим накладним, оскільки такі накладні не були належним чином оформлені. Відповідно до умов договору термін відстрочення платежу рахується від дати належного виконання постачальником всіх умов п.п.2.9. та 4.7. договору. За твердженням відповідача позивач належним чином документи по поставці не оформив, відтак термін оплати по таких документах не настав. Укладений між сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України. Частиною 1  статті 712 Цивільного кодексу України  (далі -   ЦК України) визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2  статті 712 ЦК України  передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Статтею 692 ЦК України внормовано, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу товар на суму 2  768  928, 00 грн, що підтверджується матеріалами справи. Які відповідач в силу положень ст. 692 ЦК України був зобов'язаний оплатити, у відповідності до умов договору, протягом 2 календарних днів від дати поставки.  Тобто до 04.06.2018 включно позивач був зобов'язаний оплатити товар поставлений по видатковим накладним № 235 від 02.06.2018 на суму 333  000, 00 грн та № 236 від 02.06.2018 на суму 344  100, 00 грн, до 06.06.2018 включно – по видатковій накладній № 240 від 04.06.2018, до 07.06.2018 включно – по видатковій накладній № 241 від 05.06.2018 на суму 344  100, 00 грн, до 08.06.2018 включно – по видатковим накладним № 244 від 06.06.2018 та № 245 від 06.06.2018 на суму 355  200, 00 грн, до 09.06.2018 включно – по видатковим накладним № 248 від 07.06.2018 на суму 333  000, 00 грн та № 250 від 07.06.2018 на суму 371  328, 00 грн. Статями  526,  525 ЦК України, які кореспондуються з положеннями  статті 193 Господарського кодексу України  визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього  Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно  ст. 610 ЦК України  порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Поставлений позивачем товар був оплачений відповідачем повністю, проте з порушенням строків встановлених договором, а саме: 23.07.2018 – 500 000, 00 грн (з яких 14  311, 20 грн зараховані в оплату минулих поставок); 30.07.2018 – 500 000, 00 грн; 03.08.2018 – 1  000 000, 00 грн; 30.08.2018 – 200 000, 00 грн; 11.09.2018 – 200 000, 00 грн; 16.10.2018 – 200 000, 00 грн; 12.11.2018 – 150 000, 00 грн; 15.11.2018 - 33 239, 20 грн. Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій у строки визначені договором, щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та доказів іншого суду не надано. Зокрема, відповідач не заявляв про неналежне оформлення супровідних документів щодо поставленого товару, в той час як за умовами договору, у випадку неналежного оформлення документів складається акт розбіжностей. Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, відповідач є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом. Штрафними санкціями у Господарському кодексі України (далі за текстом - ГК України) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. В п. 7.2. договору сторонами було передбачено сплату покупцем виключної неустойки в розмірі 0, 05 % від простроченої суми оплати за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, у випадку порушення термінів оплати товару, передбачених договором. Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 95  642, 79 грн за період прострочення з 07.06.2018 по 15.11.2018 у відповідності до п. 7.2. договору, оскільки судом встановлено порушення  відповідачем строків виконання  зобов'язань по оплаті поставленого товару. Позовна заява містить розрахунок суми пені згідно п. 7.2. договору, при перевірці якого судом встановлено, що позивач правильно здійснив вказаний розрахунок. Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням   процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 ЦК України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних підлягають задоволенню в обсязі визначеному позивачем. При здійсненні перевірки розрахунків 3% річних, нарахованих позивачем, судом встановлено, що позивачем правильно здійснено вказаний розрахунок. Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідач не надав суду доказів, із яких би вбачалося що ним було заявлено про неналежне оформлення позивачем документів на поставку товару, водночас товар поставлений позивачем був прийнятий відповідачем, про що свідчать відповідні видаткові та транспортні накладні, які підписані уповноваженим представником відповідача, відповідно позивач згідно умов п. 3.11. договору вважається таким, що належним чином виконав зобов'язання по поставці. З огляду на наведене суд відхилив доводи відповідача щодо ненастання строку оплати поставленого товару, у зв'язку з неналежним оформленням документів (видаткових накладних). Дослідивши усі обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам в їх сукупності, врахувавши принцип диспозитивності та змагальності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі. Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача. Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" внормовано, що зайво сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. За таких підстав, позивачу слід повернути зайво сплачений судовий збір, але оскільки позивач не звертався до суду з клопотанням про повернення зайво сплаченого судового збору, зайво сплачений судовий збір не повертається судом. Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-ФУД" (вул. Бутлерова, буд. 1, м. Київ, 02090; ідентифікаційний код 40720198)  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Плюс 4"  (вул. Мельникова, буд. 18-Б, офіс 212, м. Київ, 04050; ідентифікаційний код 40888546)  95  642 (дев'яносто п'ять тисяч шістсот сорок дві) грн 79 коп. пені, 15  722 (п'ятнадцять тисяч сімсот двадцять дві) грн 09 коп. 3 % річних  та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп. 3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).              Суддя                                                                                 І.В.Усатенко