Постанова

від 12.03.2019 по справі 0670/399/11

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

12 березня 2019 року

справа №0670/399/11

адміністративне провадження №К/9901/36349/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року у складі судді Сичової О.П.,

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року у складі суддів Іваненко Т.В., Зарудяної Л.О., Кузьменко Л.В.,

у справі №0670/399/11

за позовом Дочірнього підприємства "Премдор-Україна"

до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

27 вересня 2010 року Дочірнє підприємство "Премдор-Україна" (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 20 серпня 2010 року №0001232301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2043674,00 грн за червень 2010 року, з мотивів безпідставності його прийняття.

Розгляд справи здійснювався судами неодноразово, судові рішення, які є предметом розгляду у цій справі прийняті в процесі нового розгляду справи на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 12 квітня 2016 року, якою при направленні справи на новий розгляд вказано на необхідність розкладення рядка 24 декларації поточного звітного періоду на складові частини, які відповідають такій від'ємній різниці за кожен окремо взятий період.

23 листопада 2016 року постановою Житомирського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року, задоволено позов Підприємства, визнано неправомірним та скасоване податкове повідомлення - рішення податкового органу від 20 серпня 2010 року № 0001232301/0, з мотивів правомірності формування даних декларації та недоведеності складу податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття податкового повідомлення - рішення.

13 березня 2017 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Підприємства відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи шляхом відтворення частини акта перевірки та нормативно - правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норм, покладених в основу прийняття спірного податкового повідомлення - рішення.

20 квітня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано справу №0670/399/11 з Житомирського окружного адміністративного суду. Фактично справа із суду першої інстанції витребувана не була.

10 липня 2017 року Підприємством надане заперечення на касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якому позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

12 березня 2018 року матеріали касаційної скарги К/9901/36349/18 передані до Верховного Суду.

26 березня 2018 року ухвалою Верховного Суду матеріали касаційної скарги К/9901/36349/18 прийняті до свого провадження та витребувано з Житомирського окружного адміністративного суду справу №0670/399/11.

12 квітня 2018 року справа №0670/399/11 надійшла до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Підприємство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 32721155, перебуває на податковому обліку, є платником податку на додану вартість.

У серпні 2010 року податковим органом проведена невиїзна документальна перевірка Підприємства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань податку на додану вартість наступних податкових періодів за період з 01 червня 2010 року по 31 червня 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось за період з 01 травня 2010 року по 31 травня 2010 року, результати якої викладені в акті перевірки від 05 серпня 2010 року №2066/23-01/32721155 (далі - акт перевірки).

20 серпня 2010 року керівником податкового органу згідно з підпунктом б підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами на підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001232301/0, яким Підприємству за порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2043674 грн за червень 2010 року.

Суди попередніх інстанцій здійснили системний аналіз положень підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , який зумовив висновок про те, що у названому Законі чітко передбачено, що бюджетному відшкодуванню підлягає та частина від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) саме у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

За позицією судів попередніх інстанцій слід враховувати підпункт 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість щодо обмеження права платника на отримання бюджетного відшкодування, якою встановлено за яких саме умов платник податку на додану вартість не має права на отримання бюджетного відшкодування.

Частина рядка 23.1 декларації з ПДВ, яка не може бути відшкодована в цьому звітному періоді (відсутня оплата), разом з іншими складовими залишку від'ємного значення (різниця між значеннями рядків 24 і 25, яка переноситься до рядка 26) буде послідовно переноситися до податкового кредиту кожного наступного звітного періоду (відображається в рядку 23.2 наступної декларації) до моменту отримання платником права на бюджетне відшкодування (оплати) або погашення податковими зобов'язаннями.

Відтак, залишок від'ємного значення між податковими зобов'язаннями і податковим кредитом, з якого визначається сума бюджетного відшкодування, складається з від'ємного значення між податковими зобов'язаннями і податковим кредитом попереднього звітного періоду (рядок 23.1 декларації поточного звітного періоду) та залишків таких від'ємних значень попередніх звітних періодів (рядки 23.2 - 23.5 декларації з ПДВ поточного звітного періоду).

Відповідач доводить, що завищення Підприємством суми бюджетного відшкодування за червень 2010 року в розмірі 2043674 грн має місце внаслідок того, що до р. 23.2 декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року включено значення р. 26 декларації з ПДВ цього платника за травень 2010 року. Попри те, що значення р. 26 декларації з ПДВ за травень 2010 року на суму 2073065 грн зменшено по актам позапланових виїзних перевірок № 3753/23-01 від 04 грудня 2008 року, № 3657/23-01 від 28 листопада 2008 року, № 37/23-01 від 12 січня 2009 року та по актам камеральних перевірок: акт № 502/16-01 від 25 лютого 2010 року (грудень 09 р.), № 1202/16-01 від 20 травня 2010 року (березень 10 р.), № 1577/16-01 від 24 червня 2010 року (квітень 10р.), № 1769/16-01 від 19 липня 2010 року (травень 10 р.). Неврахування позивачем результатів цих перевірок, на думку контролюючого органу, спричинило завищення суми відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за червень 2010 року у розмірі 2043674 грн.

На підставі акта перевірки від 04 грудня 2008 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 грудня 2008 року № 0002022301/0, яким Підприємству визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 8 017 363, 00 грн, в т.ч. за основним платежем у розмірі 4 100 972, 00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 3 916 391, 00 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року в справі №2-а-395/09, яка ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року і ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 серпня 2014 року залишена без змін, позовні вимоги Дочірнього підприємства "Премдор-Україна" задоволено, визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Житомирській області від 18 грудня 2008 року за № 0002022301/0.

За наслідками розгляду акта перевірки від 28 листопада 2008 року № 3657/23-01/32721155 Бердичівською об'єднаною державною податковою інспекцією 18 грудня 2008 року прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001272302 в сумі 65375,00 грн та податкове повідомлення-рішення №0002012301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 693275,00 грн (основний платіж - 566239 грн, штрафні санкції - 127036 грн). Вказані рішення контролюючого органу оскаржені позивачем до суду.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 09 січня 2014 року в справі №2-а-394/09, яка ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2014 року залишена без змін, позов задоволено, визнано протиправними та скасовані прийняті 18 грудня 2008 року Бердичівською об'єднаною державною податковою інспекцією рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001272302 в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 63125,00 грн та податкове повідомлення-рішення № 0002012301/0.

На підставі висновків, зафіксованих у акті перевірки №37/23-01/32721155 від 12 січня 2009 року, Бердичівською ОДПІ 20 січня 2009 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000062301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2008 року у розмірі 73598 грн, постановою суду від 21 грудня 2009 року в справі №2-а-772/09 податкове повідомлення - рішення №0000062301/0 від 20 січня 2009 року визнано нечинним та скасовано. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2009 року скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні адміністративного позову.

За результатами розгляду висновків, викладених у акті №502/16-01/32721155 від 25 лютого 2010 року, податковою інспекцією видано податкове повідомлення-рішення №0000371601/0 від 17 березня 2010 року, згідно якого підприємству визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2075,00 грн в т.ч. 1976,00 грн - основний платіж та 99,00 грн штрафної (фінансової) санкції.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року (справа № 2а-2424/10/0670) в задоволенні позову Дочірнього підприємства "Премдор -Україна" до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування зазначеного податкового повідомлення - рішення було відмовлено.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Премдор-Україна" залишено без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року - без змін.

На підставі акта перевірки № 1202/16-01/32721155 від 20 травня 2010 року Бердичівською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0000661601/0 від 04 червня 2010 року, згідно якого підприємству визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 9252 грн, в тому числі 8811 грн основного платежу та 441 грн штрафних (фінансових) санкцій, 15 травня 2012 року судом у справі № 2а-4872/10/0670 ухвалено постанову, якою в позові Дочірнього підприємства "Премдор-Україна" до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 04 червня 2010 року № 0000661601/0 відмовлено.

На підставі акта перевірки №1577/16-01/32721155 від 24 червня 2010 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 06 липня 2010 року №0000811601/0, яке оскаржено позивачем у судовому порядку, ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 15 січня 2013 року (справа №2а-6468/10/0670) позовна заява ДП "Премдор-Україна" до Бердичівської ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06 липня 2010 року № 0000811601/0 залишена без розгляду.

Бердичівською об'єднаною державною податковою інспекцією на підставі акта від 19 липня 2010 року № 1769/16-01/32721155, 25 серпня 2010 року прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001521601/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 11987,00 грн, з яких за основним платежем - 11416 грн, за штрафними санкціями - 571 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року в справі №2а-7624/10/0670, яка ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2014 року залишена без змін, Дочірньому підприємству "Премдор-Україна" відмовлено в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001521601/0 від 25 серпня 2010 року. Вказані судові рішення набрали законної сили.

Висновуючись на положеннях частини п'ятої статті 124 Конституції України, статті статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, частини першої статті 72 цього кодексу, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про те, що обставини, які встановлені кожним із перелічених судових рішень, є обов'язковими до врахування при вирішенні даної справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що висновки актів, у тому числі як ті, результати реалізації яких визнані судом неправомірними (акт № 3753/23-01 від 04.12.08 р. та № 3657/23-01 від 28.11.08 р.), так і ті результати яких підтвердженні судом (акт № 37/23-01 від 12.01.09 р., № 502/16-01 від 25.02.10 р., № 1202/16-01 від 20.05.10 р., № 1769/16-01 від 19.07.10 р.), в своїй сукупності слугували фактичною підставою для відмови позивачу в бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань ПДВ наступних податкових періодів у червні 2010 року в розмірі 2043674 грн., оскільки за результатами цих перевірок було зменшено залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду, який вплинув на визначення позивачем суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодах у червні 2010 року.

Виконуючи вказівку Вищого адміністративного суду України, щодо розкладення рядка 24 декларації поточного звітного періоду на складові частини, які відповідають такій від'ємній різниці за кожен окремо взятий період, представником відповідача надано суду лист від 14 листопада 2016 року №11268/10, в якому податковий орган повідомляє, що у зв'язку з тим, що працівники, які здійснювали дану перевірку звільнені, тому немає можливості виконати вимоги суду.

Дослідивши розрахунок Підприємства та лист податкового органу від 03 червня 2014 року № 9981/10 "Про надання інформації по ДП "Премдор - Україна", яким орган доходів і зборів повідомив, що підприємству зменшено залишок від'ємного значення р. 26 по Декларації з ПДВ та донараховано податку на додану вартість. При зменшенні від'ємного значення (р. 26 Декларації ПДВ) податкове повідомлення - рішення не виносилось та в картці особового рахунку (КОР) не відображалось. Також, посилаючись на Наказ Міністерства юстиції України № 578/5 від 12 квітня 2012 року, ОДПІ вказано, що термін зберігання особових рахунків платників податків і зборів (обов'язкових платежів) становить 5 років, тому надано лише акт від 31 грудня 2010 року.

Суд апеляційної інстанції встановив, що посилаючись на відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування, відповідач листом відповідача від 27 серпня 2013 року № 2908/10/153, запропонував позивачу розглянути питання щодо отримання фінансових казначейських векселів на залишки невідшкодованих сум ПДВ на розрахунковий рахунок станом на 01 січня 2013 року.

Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що при прийнятті податкового повідомлення-рішення № 0001232301/0 від 20 серпня 2010 року, зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, унаслідок урахування результатів різних перевірок платника податку, при цьому судові рішення в справах про оскарження податкових повідомлень - рішень, прийнятих на підставі відповідних акті, постановлені як на користь позивача, так і на користь відповідача, при цьому підстави та зменшення розміру від'ємного значення податковим органом не доведене.

Суд зазначає, що в основі перевірки на підставі якої прийняте податкове повідомлення - рішення лежить виключно травень 2010 року, при цьому актом цієї перевірки податкове правопорушення не встановлено.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентом позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року у справі № 0670/399/11 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер