Рішення

від 13.03.2019 по справі 923/84/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2019 року, м. Херсон, справа № 923/84/19

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К., розглянувши справу

за позовом Акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Центр забезпечення виробництва

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Базіс ВК"

про стягнення 179 242,15 грн,

у с т а н о в и в:

Дії та аргументи позивача

05.02.2019 Акціонерне товариство Українська залізниця в особі філії Центр забезпечення виробництва звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Базіс ВК про стягнення 179 242,15 грн, з яких 98 984,47 грн пені та 80257,68 грн штрафу, нарахованих у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № ЦЗВ-02-02417-01 від 26.04.2017.

У якості обґрунтування власної позиції позивач вказав, що:

- 26.04.2017 між сторонами був укладений договір поставки № ЦЗВ-02-02417-01, за умовами якого відповідач зобов'язаний був поставити та передати у власність позивачу мінеральну вату,

- безпосередньо поставка повинна здійснюватися протягом 28 календарних днів з дати письмової рознарядки на відвантаження продукції,

- на виконання умов договору він надіслав відповідачу рознарядку від 31.01.2018 № ЦЗВ-20/615 на суму 535 051,20 грн,

- не дивлячись на умови договору відповідач поставку продукції не здійснив, а тому на підставі пункту 10.1. договору повинен сплатити пеню у розмірі 0,1 % від суми недопоставленої продукції та штраф у розмірі 15 % від суми недопоставленої у строк продукції.

Процесуальні дії та рішення суду

Ухвалою суду від 06.02.2019 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення та виклику учасників справи. Цією ж ухвалою відповідачу встановлений строк (01.03.2019) надати відзив на позов, а позивачу строк (06.03.2019) - відповідь на відзив, проте у вказаний час відповідач відзив на позов не надав.

Вказана ухвала направлена відповідачу за його адресою у той же день, але вона повернулася до суду без вручення з відміткою пошти: неправильно зазначена (відсутня) адреса одержувача, за вказаною адресою не значиться . Проте, відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отриманого судом за власною ініціативою, станом на 06.02.2019 та 13.03.2019 адресою відповідача є: Херсонська область, м. Генічеськ, вул. Соборна, буд. 18. Саме ця адреса вказана у позовній заяві позивачем та за цією адресою судом була направлена ухвала про відкриття провадження у справі. Таким чином судом вжиті належні заходи щодо повідомлення відповідача про заявлений до нього позов та судовий його розгляд.

При вирішенні питання порядку подачі доказів з метою їх подальшої оцінки при винесенні даного рішення, суд зазначає, що позивачем дотримані вимоги частини 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України щодо подачі доказів разом із позовною заявою, а тому письмові докази, подані позивачем разом із позовною заявою прийняті судом до розгляду.

Суд також констатує, що сторонами не заявлено будь-яких процесуальних клопотань.

Установлені судом обставини

26.04.2017 між Акціонерним товариством Українська залізниця в особі філії Центр забезпечення виробництва , виступаючим у якості замовника, та Товариством з обмеженою відповідальністю Базіс ВК , як постачальником, був укладений договір поставки № ЦЗВ-02-02417-01.

Основними умовами цього договору, які впливають на взаємовідносини сторін щодо наявного між ними спору, є наступні:

- Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікації, яка \ невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорів (пункт 1.1.),

- Найменування продукції: конструкційні матеріали (мінеральна вата) (пункт 1.2.),

- Ціна визначається даним договором …Постачання здійснюється за цінами, передбаченими у специфікації до даного договору … (пункт 4.1.),

- Поставка продукції проводиться партіями протягом терміну дії договору тільки після письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до прийому продукції… Рознарядка надається постачальнику в оригіналі шляхом направлення поштою цінного листа з описом вкладення та направленням сканкопії рознарядки електронним листом із застосуванням електронної пошти (E-mail). Після отримання рознарядки по електронній пошті (E-mail) постачальник повинен протягом доби направити замовнику лист на електронну пошту (E-mail) замовника, що підтверджує отримання рознарядки та повідомлення про готовність виконання рознарядки у зазначені терміни. Кожна партія продукції постачається протягом 28 календарних днів з дати письмової рознарядки замовника, якщо інше не вказано у рознарядці… (пункт 5.2.),

- За порушення термінів постачання постачальник оплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % від суми недопоставленої у строк продукції на умовах. Передбачених пунктом 5.2. даного договору, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 15 % від суми недопоставленої в строк продукції…. (пункт 10.1.),

- Термін дії даного договору встановлюється з моменту його підписання сторонами до 31.12.2017 … (пункт 13.7.),

- юридичні адреси сторін … постачальник … Україна, 32400, Хмельницька область. М. Дунаївці, вул. Шевченка, буд. 115, …E-mail: bazis-vk@ukr.net, bazis-vk.itd@gmail.com … (пункт 14).

29.12.2017 між сторонами укладена додаткова угода № 1 до вказаного договору, за змістом пункту 3 якої до пункту 13.7. договору внесені зміни та він викладений у наступній редакції: Термін дії даного договору встановлюється з моменту його підписання обома сторонами до 31.03.2018 … .

Як слідує зі специфікації № 2 до названого договору поставки сторонами обумовлено поставку мінеральної вати у кількості 2 822 м кв на загальну суму 535 051,20 грн.

На виконання умов договору позивач 31.01.2018 надіслав відповідачу лист за вих. № 20/615, в якому надав дозвіл на відвантаження мінеральної вати у кількості 2 822 м кв та вказав вантажоодержуча: склад матеріальних ресурсів філії ЦЗВ ПАТ Укрзалізниця , Київська область, м. Фастів, вул. Шевченка, 48 . Безпосередньо відправка цього листа підтверджується поштовою квитанцією № 0304908144146 від 05.02.2018, описом вкладення у відправлення та списком згрупованих поштових відправлень.

Судом на офіційному сайті Укрпошти відстежено рух вказаного поштового відправлення № 0304908144146 від 05.02.2018, за змістом якого 22.02.2018 поштова кореспонденція не вручена адресату та повернута за зворотною адресою відправника. Роздруківка відстеження додана до металів справи.

За обліковими даними позивача відповідач умови договору щодо поставки продукції не виконав та поставку не здійснив.

Через невиконання умов договору позивачем на адресу відповідача 19.04.2018 за вих. № 93В-20/1649 була надіслана претензія про сплату 26 217,51 грн штрафу та 80 257,68 грн пені, яка відповідачем залишена без виконання, про що ним зазначено у запереченнях на претензію № 14/2152 від 11.05.2018.

Зокрема, відповідач у запереченнях на претензію зазначив, що виконання умов пункту 5.2. договору зобов'язує замовника надіслати постачальнику рознарядку в оригіналі шляхом направлення поштою та шляхом направлення сканованої копії електронним листом по електронній пошті, а отримання сканованої копії постачальник повинен підтвердити як отримання, так і повідомити про готовність виконання рознарядки. Відповідач також вказав, що не отримував оригінал рознарядки ні поштою, ні по електронній пошті, а тому і не підтверджував її отримання. Поряд з цим вказав, що готовий відвантажити продукцію у повному обсязі після надання замовником письмової рознарядки відповідно до умов договору.

Станом на час звернення до суду з позовом позивач нарахував відповідачу 98 984,47 грн пені за період з 01.03.2018 по 01.09.2018 та 80257,68 грн штрафу.

Оцінка суду установлених обставин на норм діючого законодавства

Щодо правової природи договору та договірних відносин

Установлені судом обставини наявності укладеного між сторонами договору, свідчать про виникнення між ними майново-господарських зобов'язань, у силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов'язань (майново-господарських зобов'язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на підставі вказаного договору (правочину), з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір поставки. Зокрема, згідно з приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Поряд з цим, за частиною 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Так, відповідно до частини 1 статті 662 того ж Кодексу продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, а за статтею 663 продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлені загальні правила виконання господарських зобов'язань, за якими:

- Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 1);

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2);

- не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7).

Отже, виконання зобов'язань за договором поставки щодо поставки товару постачальником нерозривно пов'язане із встановленням сторонами строку поставки.

У даному випадку пунктом 5.2. договору встановлено як строк поставки, яким є двадцяти восьмиденний календарний строк з дати письмової рознарядки замовника, так і умови визначення такого строку, а саме надання рознарядки в оригіналі шляхом направлення поштою цінного листа з описом вкладення та направлення сканкопії рознарядки електронним листом із застосуванням електронної пошти.

Викладена у пункті 5.2. договору дія по направленню рознарядки, на думку суду, складається із двох різних, але одночасних дій, які повинні сприйматися нерозривними у контексті направлення рознарядки постачальнику продукції, а саме направлення письмової рознарядки в оригіналі - поштою та у сканкопії - на електронну адресу, а тому вони є обов'язковими умовами. Виконання та наявність обох дій є початком виникнення обов'язку у постачальника на поставку продукції. Натомість, невиконання однієї із частин такої умови є наслідком невідповідності дій пункту 5.2. договору.

Аналізуючи виконання позивачем порядку направлення рознарядки на адресу відповідача, суд приходить до висновку про недотримання порядку, встановленого пунктом 5.2. договору, оскільки позивачем не направлялася сканкопія письмової рознарядки на електронну адресу відповідача, а тому у відповідача не виник обов'язок щодо поставки продукції.

Водночас, твердження позивача про відсутність взаємозв'язку між абзацами 2 та 3 пункту 5.2. договору, а саме відсутність необхідності у направленні сканкопії рознарядки на електронну адресу відповідача, оскільки поставка повинна відбуватися з дати письмової рознарядки, на думку суду, є помилковими, так як письмова форма рознарядки не ставиться під сумнів, а існує лише встановлений договором порядок її направлення, шляхом вчинення дій, які вказані судом раніше.

Щодо відповідальності за невиконання зобов'язань

Вирішуючи правомірність нарахованих та заявлених до стягнення сум пені та штрафу, суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за частинами 1 та 2 статті 217 ГК України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.

Безпосередньо правові наслідки порушення грошових зобов'язань передбачені приписами статей 230-237 ГК України та статей 549 - 552, 611 ЦК України.

Так, згідно із частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В статті 549 ЦК України конкретизовано визначення таких штрафних санкцій, а саме штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина 2), пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3).

Разом з тим, у відповідності до приписів частини 2 статті 551 того ж Кодексу, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, неустойка має безпосередню мету стимулювати боржника до виконання зобов'язання; за допомогою неустойки забезпечуються права кредитора шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання зобов'язання; неустойка стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов'язання боржником, трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності.

У даному випадку, суд констатує про відсутність порушень умов договору з боку відповідача, а тому відсутні правові підстави для застосування господарсько-правової відповідальності у вигляді штрафу та пені.

Отже нарахування позивачем штрафу та пені є не правомірним.

Висновки суду з предмету судового розгляду

На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів та обставин справи, суд приходить до висновку, що:

- викладена у пункті 5.2. договору дія по направленню рознарядки складається із двох різних, але одночасних, обов'язкових дій, які повинні сприйматися нерозривними у контексті направлення рознарядки постачальнику продукції, а саме направлення письмової рознарядки в оригіналі - поштою та у сканкопії - на електронну адресу,

- позивачем не дотриманий порядок, встановлений пунктом 5.2. договору, оскільки сканкопія письмової рознарядки на електронну адресу відповідача не направлялася, а тому у відповідача не виник обов'язок щодо поставки продукції,

- у зв'язку з відсутністю порушень умов договору з боку відповідача, відсутні правові підстави для застосування господарсько-правової відповідальності у вигляді штрафу та пені.

За таких обставин позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат

Судовими витратами у даній справі є витрати позивача на сплату судового збору відповідно до платіжного доручення № 857 від 30.01.2019 у сумі 2 688,63 грн, які згідно з приписами статті 129 ГПК України підлягають на покладенню на позивача, оскільки його вимоги є безпідставними.

У прохальній частині позовної заяви позивач вказав на відшкодування за рахунок відповідача витрат у розмірі 6 000 грн, які пов'язані із розглядом справи, але доказів здійснення таких витрат не надав, а тому судом питання про їх віднесення на сторону не вирішується.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України,

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.К. Закурін