Рішення

від 05.03.2019 по справі 640/18803/17

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 640/18803/17

н/п 2/640/193/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2019 року Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Губської Я.В.,

при секретарі Балан Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, 3-я особа: АГК Лада про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

29.11.2017 позивач звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про повернення безпідставно отриманих коштів.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 30.11.2017 року було залишено даний позов без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.

17.01.2018 позивачем подано до суду уточнену позовну заяву на виконання ухвали судді Київського районного суду м. Харкова від 30.11.2017 року.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 13.03.2018 року було відкрито загальне позовне провадження по справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 26.06.2018 у підготовчому судовому засіданні за клопотанням позивача судом витребувано докази у Автогаражного кооператива Лада та у Департаменту реєстрації Харківської міської ради, також було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті .

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що в 2015 році між сторонами було досягнуто згоди про продаж об'єкту нерухомості гаражного боксу НОМЕР_3 в АГК Лада (м.Харків, вул.Матюшенко, 5Б).04.02.2015 року на виконання вказаної домовленості позивач передала відповідачеві ОСОБА_2 5500,00 (п'ять тисяч п'ятсот) доларів США. Оскільки відповідач ОСОБА_2 на той час займав посаду голови правління АГК Лада , а питання закріплення права користування гаражним боксом за конкретним членом кооперативу, відповідно до протоколу №17 від 04.02.2015 року, віднесено до компетенції колегіального органу управління - правління кооперативу, і відповідно виходить за межі повноважень голови правління.

До цього часу згадане нерухоме майно у власність позивачки не перейшло.А згодом було з'ясовано, що відповідно до відомостей Державного реєстру прав на нерухоме майно, згадане нерухоме майно, як на час отримання відповідачем грошових коштів, так і на час звернення до суду є власністю АГК Лада .

Таким чином, відповідач ОСОБА_2 отримав 5500,00 (п'ять тисяч п'ятсот) доларів США 04.02.2015 року від позивачки без належних правових підстав. Жодних дій щодо оформлення у власність позивачки гаражного боксу НОМЕР_3 в АГК Лада (м.Харків, вул.Матюшенко, 5Б) він не вчинив і не мав, і не має відповідних на те повноважень, як не мав і не має повноважень на закріплення за останньою права користування гаражним боксом як за членом кооперативу.

Від спілкування відповідач ОСОБА_2 ухиляється, вимоги позивача про повернення грошових коштів ігнорує. Крім того, між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 15.05.2017 року було укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель ОСОБА_3 поручається перед кредитором ОСОБА_1 за виконання обов'язків ОСОБА_2, перед кредитором що випливають з домовленостей кредитора та боржника, щодо оформлення у власність кредитора гаражного боксу НОМЕР_3 в АГК Лада (м.Харків, вул.Матюшенко, 5Б). При цьому обсяг відповідальності поручителя обмежується сумою в 100,00 (сто) гривень. На письмові та усні вимоги щодо повернення коштів ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не відповідають, таким чином позивач змушений звернутися з вимогами про повернення безпідставно отриманих коштів до суду, а також просить стягнути на її користь відсотки за користування грошима.

Позивач в судове засідання не з'явилася, повідомлена належним чином та своєчасно, від позивача та представника позивача адвоката Гордеюк О.В. 05.03.2019 надійшла до суду заява, в якій вони просять проводити судовий розгляд за їх відсутності, позовні вимоги підтримують, та просять розглянути справу у порядку заочного розгляду, інших клопотань не мають.

Відповідачі та третя особа до судового засідання повторно не з'явилися, повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи. Причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи від відповідачів не надходило.

Враховуючи, що причина неявки відповідачів не є неповажною, у справі є наявні дані про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідачів згідно ч.4 ст.223 ЦПК України та, зі згоди позивача, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Ч. 1 ст. 626 ЦК України визначає цивільно-правовий договір, як домовленість двох або більше сторін, спрямовану на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, 04.02.2015 року відповідачем ОСОБА_2 на ім'я позивача ОСОБА_1 була надана розписка, відповідно до якої відповідач ОСОБА_2 отримав від позивача 5500 доларів США в рахунок оплати за гараж по вул. Матюшенка, 5б в АГК ЛАДА , бокс НОМЕР_3.(а.с.6)

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №79994930 від 09.02.2017, право власності на вказаний у розписці гараж позивачу не передано, таким чином надана суду розписка про отримання грошових коштів не є підтвердженням укладення договору купівлі-продажу, а тільки підтверджує факт передачі грошової суми відповідачу ОСОБА_2

Також, за клопотанням позивача від 01.10.2018 судом витребувано та оглянуто матеріали цивільної справи №640/16662/17, що перебувала в провадженні Київського районного суду м.Харкова (головуючий суддя Зуб Г.А.) за позовною заявою ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики. На а.с. 8 вказаної справи міститься розписка ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 від 22.12.2016 про отримання коштів в рахунок оплати за гараж по вул. Матюшенка, 5б в АГК ЛАДА , бокс НОМЕР_4. Таким чином, відповідачем після отримання від ОСОБА_1 коштів 04.02.2015, ще 22.12.2016 було вчинено дії щодо отримання коштів за той самий гаражний бокс від іншої особи, що також свідчить про неотримання у користування чи власність позивачем вказаного майна.

За ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно ст.1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Відповідно ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Ст.625 ЦК України визначено розмір відсотків у вигляді 3% річних.

З урахуванням викладеного, єдиним способом захисту прав позивача у наведеній ситуації є стягнення еквіваленту в національній валюті України - гривні - на день постановлення рішення, 5500,00 доларів США, як безпідставно одержаних коштів та 465,00 доларів США відсотків за їх користування.

Відповідно до ст.533 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Ст. 204 ЦК України передбачено презумпція правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Зобов'язання, як зазначено в ст. 525 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК).

Позивач в своєму позові просить стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 5500 доларів США, що в еквіваленті складає147795,04 грн., виходячи з курсу НБУ на день пред'явлення позову, а також відсотки за користування грошима на рівні облікової ставки НБУ за останнім уточненням в позовних вимогах - у розмірі 76042, 00 грн.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, наданих учасниками справи.

Як вбачається з наданої до суду розписки, складеної 05 лютого 2015 року відповідачем ОСОБА_2 було отримано від позивача ОСОБА_1 5500 доларів США в рахунок оплати за гараж.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинен виявляти їх справжню правову природу, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Отже, розписка про отримання грошових коштів не містить зобов'язання про їх повернення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що надана до суду розписка не є укладеним договором позики за своєю правовою природою, проте є підтвердженням суми безпідставно отриманих від позивача коштів відповідачем ОСОБА_2

Позивач в уточненій позовній заяві просить також стягнути з відповідача ОСОБА_2 відсотки в розмірі облікової ставки НБУ за період з 06.06.2015 року по 06.06.2018 року в розмірі 76042,09 грн., посилаючись при цьому на приписи ст. 1048 ЦК України щодо одержання процентів від суми позики, але договір позики між сторонами в даному випадку сторонами не укладався. Суд приходить до висновку, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача відсотків за користування грошима на рівні облікової ставки НБУ у розмірі 76042, 00 грн. задоволенню не підлягає.

Проте, змісту статті 625 ЦК України випливає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем також наданий розрахунок розміру 3% річних за період з 05.02.2015 року по 29.11.2017 року в розмірі 12495,40 грн. Підстав не довіряти розрахунку у суду не має, а тому дана позовна вимога також підлягає задоволенню.

За змістом статті 1 Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ Про індексацію грошових доходів населення індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І Загальні положення про зобов'язання книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.

Вищенаведене також узгоджується з висновками Великої Палата Верховного Суду у справі № 686/21962/15-ц від 16.05.2018.

Згідно зі статтею 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини другої статті 533 ЦК України, якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частини перша та третя статті 533 ЦК України).

Таким чином, при ухваленні судом рішення потрібно перерахувати суму боргу з іноземної валюти на національну, урахувати офіційний курс гривні до іноземної валюти, установлений Національним банком України на день ухвалення судового рішення. Але, позивач в своєму позові просить стягнути суму в гривнях, розраховану на день звернення з позовом, а тому суд розглядає справу в межах позовних вимог.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем ОСОБА_2 04.02.2015 безпідставно отримано кошти в сумі 5500 доларів США, що підлягають стягненню на користь позивача, за ст. 1212 ЦК України. Також за договором поруки від 15.05.2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розмір відповідальності останнього перед позивачем у разі невиконання зобов'язання перед ОСОБА_1 обмежено сумою у 100 грн., які також підлягають стягненню на користь позивача.

Враховуючи вищевикладене, аналізуючи надані суду та витребувані за клопотанням позивача докази та даючи їм правову оцінку, встановлені судом і наведені вище обставини, підтвердженими доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення безпідставно отриманих грошей за розпискою від 04.02.2015 року в сумі 147 795 грн. 04 коп., 3% річних в сумі 12 495 грн. 40 коп., а також суми коштів за договором поруки б/н від 15.05.2017 в розмірі 100 грн. 00 коп. є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Встановлено, що позивачем сплачено судовий збір в розмірі в сумі 1602 грн. 90 коп. та 704 грн. 80 коп, що підтверджується платіжними дорученнями від 23.11.2018 року. (а.с.2, 26)

З огляду на це суд вважає, що з відповідачів на користь позивача належить стягнути судовий збір.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 141, 223, 258, 263, 265, 280 ЦПК України, ст.ст. 202, 204, 525, 526, 536,625,1212, 1214 ЦК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ІПН: НОМЕР_1) безпідставно одержані кошти в сумі 147 795 грн. 04 коп. та 3% річних в сумі 12 495 грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_3, ІПН: НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ІПН: НОМЕР_1) суму коштів за договором поруки б/н від 15.05.2017 в розмірі 100 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ІПН: НОМЕР_1) судовий збір в сумі 1602 грн. 90 коп.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_3, ІПН: НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ІПН: НОМЕР_1) судовий збір в сумі 704 грн. 80 коп.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

На рішення суду першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення, а у випадку проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк для апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до вимог п.15 Перехідних положень ЦПК України (в ред. з 15.12.2017 року) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя : Я.В. Губська