Постанова

від 07.07.2006 по справі 38/162а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

38/162а

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

07.07.06 р.                                                                                 Справа № 38/162а

Господарський суд Донецької області у складі судді Радіонової О.О.

при секретарі судового засіданні Тулаінової І.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні  в  м. Донецьку справу

за позовом: Державного комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації м.Кіровське Донецької області

до відповідача: Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровське Донецької області

про  визнання неправомірним рішення № 47 від 21.04.2006р. про застосування фінансових санкцій

за участю

представників сторін:

від позивача: не з”явився

від відповідача: не з”явився          

                                                                        У судовому засіданні оголошено

                                                                        перерву з 04.07.2006р. по 07.07.2006р.

                                                                        згідно вимог ст. 150 КАС України  

Суть справи:

Позивач, Державне комунальне підприємство Бюро технічної інвентаризації м.Кіровське Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області до Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровське Донецької області про  визнання неправомірним рішення № 47 від 21.04.2006р. про застосування фінансових санкцій.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він є платником єдиного податку, у складі якого сплачується збір на обов”язкове пенсійне страхування. Вважає, що норми Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” не можуть бути розповсюджені на суб”єкти спрощеної системи оподаткування до внесення змін до законодавства про спрощену систему оподаткування. Посилається на те, що після набрання чинності Законом України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” Указ Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб”єктів малого підприємництва” від 03.07.1998р. № 727/98 скасований не був, внаслідок чого станом на 1.01.2004р. виникло його подвійне оподаткування як суб”єкта підприємницької діяльності, який перебуває на спрощеній системі оподаткування.

У зв”язку з набуттям чинності з 01.11.2005р. Закону України “Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” № 2953-1У від 06.10.2005р., яким пункти 6 та 7 розділу У11 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України були викладені в новій редакції, згідно якої до початку діяльності окружного адміністративного суду позовні заяви у господарських справах, що віднесені цим Кодексом до адміністративної юрисдикції, заяви (подання) про перегляд судових рішень у зв”язку з нововиявленими та винятковими обставинами у таких справах, розглядаються господарським судом в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України, 31.05.2006р. судом було відкрито провадження в адміністративній справі  № 38/162а, оскільки у спірних правовідносинах Управління Пенсійного Фонду України виступає як суб”єкт владних повноважень у системі загальнообов”язкового державного соціального страхування та відповідають вимогам, передбаченим ст. 3 КАС України.

Відповідач надав суду відзив від 15.06.2006р. № 2579-01-10, в якому позовні вимоги не визнає, посилаючись на норми Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003р. № 1058-1У. Крім того, вважає, що Указ Президента України “Про спрощену систему оподаткування” являє собою нормативний акт, який поширює свою дію на податкові правовідносини, а Закон регулює відносини, що виникають між суб”єктами системи загальнообов”язкового державного пенсійного страхування. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов”язкових платежів, що складають систему оподаткування. Отже, посилання позивача на приоритетне значення норм Указу над нормами Закону відповідач вважає юридично неспроможними.

У серпні 2004р. відповідачем була проведена планова перевірка правильності повноти нарахування та своєчасності сплати внесків на загальнообов”язкове державне пенсійне страхування, в результаті якої встановлено, що підприємство БТІ за період з січня по липень 2004р. не нараховувало страхові внески на загальнообов”язкове державне пенсійне страхування у розмірі 32% на суми фактичних витрат на оплату праці. Управлінням було донараховано сума страхових внесків за січень-липень 2004р. у сумі 19 186,02грн. Дана сума частково погашена: 31.03.2006р. – 1000грн., 17.04.2006р. – 18200, але затримка платежів склала 382 дня, у зв”язку з чим згідно рішення № 47  УПФ були застосовані фінансові санкції у сумі 9593,01 грн. та нарахована пеня 7 312,06 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 24.01.2005р. по справі № 2/497а у позові щодо визнання недійсними вимоги про сплату боргу позивачу відмовлено. Постановою Донецького апеляційного господарського суд від 21.03.2005р. рішення суду від 24.01.2005р. залишено без змін.

На підставі наведеного, відповідач просить суд у позові відмовити.

Позивач надав суду заперечення на відзив від 30.06.2006р. № 1687, які судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.

Сторони звернулися до суду з клопотанням від 19.06.2006р. про початок судового розгляду справи, яке судом розглянуто та задоволено.

Сторонам у судовому засіданні роз”яснені права та обов”язки згідно вимог ст.ст. 49, 51 КАС України та вручено пам”ятку на виконання ст. 130 КАС України.

У судовому засіданні сторони надали клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом прийнято до розгляду та задоволено.

Судом складений протокол судового засідання згідно вимог ст. 45 КАС України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, господарський суд , -

                                                           ВСТАНОВИВ:

          Державне комунальне підприємство Бюро технічної інвентаризації м.Кіровське Донецької області є юридичною особою (код ЄДРПОУ 21990691), зареєстроване рішенням Кіровської міської ради № 132Р від 27.10.1994р., є платником єдиного податку, що підтверджено свідоцтвом № 0513000121 серія А № 383955, зареєстровано платником внесків до УПФ в м.Кіровське.

У серпні 2004р. відповідачем була проведена планова перевірка правильності повноти нарахування та своєчасності сплати внесків на загальнообов”язкове державне пенсійне страхування, в результаті якої встановлено, що підприємство БТІ за період з січня по липень 2004р. не нараховувало страхові внески на загальнообов”язкове державне пенсійне страхування у розмірі 32% на суми фактичних витрат на оплату праці. Управлінням було донараховано сума страхових внесків за січень-липень 2004р. у сумі 19 186,02грн.

Рішенням господарського суду Донецької області по справі № 2/497а за позовом Державного комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації м.Кіровське до Управління Пенсійного фонду України в м.Кіровське у позові щодо визнання недійсними вимоги про сплату боргу позивачу відмовлено.Рішення суду набрало законної сили.

Відповідачем було здійснено перевірку місячної звітності розрахунку суми страхових внесків на загальнообов”язкове державне пенсійне страхування, що підтверджено актом б/н від 21.04.2006р.

Внаслідок затримки платежів, відповідачем було прийнято рішення № 47 від 21.04.2006р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками фінансових санкцій, згідно якого нараховані штраф у розмуру 9 593,01 грн. та пеня 7 312,06 грн.

З вказаним рішенням позивач не згодний та просить визнати його неправомірним.

Згідно ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається нарішення № 47 від 21.04.2006р., акт від 21.04.2006р., розрахунок фінансової санкції  та пені, заперечення на відзив, правоустановчі документи тощо.

          Відповідач посилається на відзив на позовну заяву, правоустановчі документи тощо.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об”єктивному дослідженні відповідно ч. 1 ст. 86 КАС України.

Відповідно до ст. 14 Закону України № 1058 страхувальниками, зокрема, є  підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.  

Зазначені страхувальники згідно ч. 1 ст. 15 Закону України № 1058 є платниками страхових внесків за найманих працівників у розмірі 32% суми фактичних витрат на оплату праці.

Страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески ( пп. 6 п.2  ст. 17 Закону  України № 1058 ).  

Згідно п.1 ст.106 Закону України № 1058   у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов”язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст.20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків ( далі- недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій ( п.2 ст. 106 Закону).

Відповідачем порушені строки сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, встановлені ст.20 Закону.

Аналіз вищезазначених норм законодавства доводить про те, що суми внесків повинні бути не обчислені та не сплачені. Тобто для застосування фінансових санкцій необхідними умовами є наявність двох зазначених ознак.

Відповідач не виконував покладені на нього вказаним Законом обов”язки по своєчасній  сплаті страхових внесків, а отже зобов”язаний нести передбачену законодавством  відповідальність.

Таким чином, щодо застосування фінансових санкцій оспорюваним рішенням № 47 від 21.04.2006р., суд вважає, що правові підстави для визнання його неправомірним відсутні.

Виходячи із конституційного принципу верховенства права, суд вважає юридично неспроможними посилання позивача на приоритетне значення норм Указу Президента над нормами Закону.

Указ Президента України являє собою нормативний акт, який поширює свою дію на податкові правовідносини. Закон України № 1058 регулює відносини, що виникають між суб”єктами системи загальнообов”язкового державного пенсійного страхування.

Згідно ст. 1 Закону України № 1058 страхові внески – кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов”язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов”язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов”язкових платежів, що складають систему оподаткування (ч. 4 ст. 18 Закону України № 1058). На ці внески не поширюється податкове законодавство.

Згідно п.15 розділу 15 Прикінцевих положень наведеного Закону визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Посилання позивача на лист ПФУ від 16.02.2005р. № 1526/04, Держкомітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16.02.2005р. № 933/0/2-05 суд не приймає до уваги, оскільки дані роз”яснення не мають нормативного характеру.

На підставі наведеного, суд вважає, що позовні вимоги щодо визнання неправомірним рішення УПФ в м.Кіровське № 47 від 21.04.2006р. є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.                              

Враховуючи викладене та, керуючись п.п.2,3,4 абз.3 ст. 129 Конституції України, ст.ст.17, 48, 69, 71, 87, 94, 122-154, 160, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, господарський суд,

                                                       П О С Т А Н О В И В:

У позовних вимогах Державного комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації м.Кіровське до Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровське Донецької області про визнання неправомірним рішення УПФ № 47 від 21.04.2006р.,  відмовити у зв”язку з безпідставністю.          

          Повернути Державному комунальному підприємству Бюро технічної інвентаризації м.Кіровське з Державного бюджету України 81,60 грн. зайво сплаченого державного мита.

Роз”яснити Державному комунальному підприємству Бюро технічної інвентаризації м.Кіровське Донецької області, що  сплачені ним 118 грн. в якості плати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, не відносяться до видів судових витрат та не передбачені ст. 87 КАС України, тому для їх повернення слід звернутися до ДП “Судовий інформаційний центр”, 03057, м.Київ, пр. Перемоги, 44.

Текст постанови оголошений у судовому засіданні 07.07.2006р.

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                Радіонова О.О.           

Надруковано 3 примірника:

1 – до справи

2 – сторонам у справі