Постанова

від 12.03.2019 по справі 275/150/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №275/150/19 Головуючий у 1-й інст. Данилюк О. С.

Категорія 61 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2019 року

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Трояновської Г.С., Миніч Т.І.,

за участю секретаря Кучерявого О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №275/150/19 за позовом ОСОБА_1 до Брусилівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про визнання незаконними дій органу державної влади, визнання незаконними та скасування рішень органу державної влади, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Брусилівського районного суду Житомирської області від 15 лютого 2019 року, постановлену під головуванням судді Данилюк О.С. у смт Брусилові,

в с т а н о в и в :

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив визнати незаконними дії Брусилівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області щодо накладення арешту, з метою реалізації легкового автомобіля ВАЗ 2107700-20, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1 Визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця Брусилівського районного ВДВС ГТУЮ у Житомирській області Кравчука О.Є. від 23.11.2016 про опис та арешт майна (коштів) боржника, а саме вищевказаного автомобіля. Визнати незаконним та скасувати акт старшого державного виконавця Брусилівського районного ВДВС ГТУЮ у Житомирській області Кравчука О.Є. про проведені електронні торги від 13.07.2017 №268569.

Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 15 лютого 2019 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Брусилівського районного ВДВС ГТУЮ у Житомирській області про визнання незаконними дій органу державної влади та визнання незаконними та скасування рішень органу державної влади.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що позов до суду було подано не як стороною виконавчого провадження, а тому висновки суду першої інстанції щодо спеціального порядку оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної влади, зокрема, виконавчої служби при виконанні судових рішень у цивільних справах є помилковими. Вказане узгоджується із вимогами постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 №5 Про судову практику у справах про зняття арешту з майна та нормами ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що законодавством встановлено спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби при виконанні судових рішень у цивільних справах, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції місцевих загальних судів, втім підлягають розгляду в порядку розділу VII ЦПК України, що регламентує судовий контроль за виконанням судових рішень, а не в порядку позовного провадження.

Проте повністю погодитися з таким висновком суду першої інстанції не можна з огляду на наступне.

Згідно п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З матеріалів справи вбачається, що 05 жовтня 2010 року Оболонським районним судом м. Києва був виданий виконавчий лист №2-5518 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ Кредитні Ініціативи боргу в сумі 37 584 грн 16 коп.

13 липня 2017 року в.о. начальника Брусилівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Житомирській області Кравчук О.Є. затвердив акт про проведені електронні торги. Із змісту акту вбачається, що 03 липня 2017 року були проведені електронні торги з реалізації майна, що належить ОСОБА_1, а саме: транспортний засіб ВАЗ -210700-20, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2007 року випуску, сірого кольору. Переможцем торгів визнано ОСОБА_3

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами ч.1 ст. 18 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі Сокуренко і Стригун проти України зазначив, що фраза встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін суд, встановлений законом у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Згідно із ст.1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.74 Закону України Про виконавче провадження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Частиною 1 ст.448 ЦПК України передбачено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Тобто зазначеними нормами передбачено можливість оскарження стягувачем дій державного виконавця до того суду, який видав виконавчий документ на виконання свого рішення, зокрема, ухваленого в порядку цивільного судочинства. Така скарга подається з метою судового контролю за виконанням судового рішення, ухваленого у відповідній справі.

Встановлено, що виконавчий лист №2-5518 виданий Оболонським районним судом м. Києва по цивільній справ за позовом ТОВ Кредитні Ініціативи до ОСОБА_1 про стягнення боргу.

Таким чином, старшим державним виконавцем Брусилівського РВ ДВС ГТЮ у Житомирській області Кравчуком О.Є. виконувалося судове рішення, ухвалене відповідно до вимог ЦПК України.

Оскільки ОСОБА_1 є відповідачем у цивільній справі та боржником у виконавчому провадженні з примусового виконання судового рішення, прийнятого в ній, то зазначена скарга підлягала розгляду в порядку цивільного судочинства.

З огляду на положення зазначених норм права суд першої інстанції зробив помилковий висновок, про відмову у відкритті провадження у справі за позов ОСОБА_1 про визнання дій державного виконавця незаконними на підставі п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України .

Звернення до суду за захистом порушеного права з позовом, а не із скаргою не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі у розумінні п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України.

Разом з тим, при постановленні оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції не звернув увагу на вимоги п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України.

Так, п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України визначено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Отже, ухвалу суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права, тому апеляційна скарга є обґрунтованою, зазначену ухвалу слід скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись статтями 274, 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Брусилівського районного суду Житомирської області від 15 лютого 2019 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Дата складення повного судового рішення 12 березня 2019 року.

Головуючий

Судді