Ухвала

від 06.03.2019 по справі 570/5791/18

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Рівненський апеляційний суд

У Х В А Л А

Іменем України

06 березня 2019 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду в складі:

судді - доповідача ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

засудженого ОСОБА_6 ,

його захисника - адвоката ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі засідань Рівненського апеляційного суду апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_5 на ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 6 грудня 2018 року щодо ОСОБА_6 , -

встановила :

Цією ухвалою задоволено подання адміністрації Державної установи «Городоцький виправний центр (№131)» та спостережної комісії при Рівненській районній державній адміністрації Рівненської області про заміну засудженому ОСОБА_6 не відбутої частини покарання у виді обмеження волі строком два роки чотири місяці двадцять днів на виправні роботи з відрахуванням 20 відсотків заробітку в дохід держави.

На ухвалу суду, прокурором подано апеляційну скаргу з доповненнями в яких він просить скасувати судове рішення та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволені подання про заміну засудженому ОСОБА_6 не відбутої частини покарання більш м`яким. Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до вимог ст.82 КК України, більш м`яке покарання призначається в межах строків, встановлених у загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання і не повинне перевищувати не відбутого строку покарання, призначеного вироком суду. Водночас, згідно вимог ч.1 ст.57 КК України покарання у виді виправних робіт встановлюється на строк від 6 місяців до двох років і відбувається за місцем роботи засудженого. Проте, судом першої інстанції замінено не відбуту частину покарання у виді обмеження волі строком 2 роки 4 місяці 20 днів на виправні роботи з відрахуванням 20 відсотків заробітку в дохід держави. Крім того, на думку апелянта, судом не враховано, що ОСОБА_6 засуджений за умисний тяжкий корупційний злочин, а тому заміна не відбутої частини покарання можлива лише після відбування половини строку призначеного покарання. Апелянт також стверджує, що ОСОБА_6 не може бути призначено покарання у виді виправних робіт, оскільки він є працівником правоохоронного органу.

В запереченнях на апеляційну скаргу засуджений ОСОБА_6 просить ухвалу суду залишити без змін, як законну і обґрунтовану, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який просив його апеляційну скаргу задовольнити в повному обсязі, пояснення засудженого та його захисника-адвоката ОСОБА_7 які просили ухвалу суду залишити без змін, дослідивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступних висновків.

У відповідності до вимог ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Доводи подання ДУ «Городоцький виправний центр (№131)» та висновки наведені в постанові спостережної комісії Рівненської районної державної адміністрації про те, що засуджений ОСОБА_6 своєю сумлінної поведінкою та ставленням до праці довів, що стан на шлях виправлення, є повними належно обґрунтованими і сторонами не заперечуються.

Водночас, згідно положень ч.2 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.

Як зазначено в ч.1 ст.82 КК України, особам, що відбувають покарання у виді обмеження, або позбавлення волі, не відбута частина покарання може бути замінена судом більш м`яким покаранням. У цих випадках більш м`яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не може перевищувати не відбутого строку покарання, призначеного судом.

Відтак, вимоги апелянта щодо незаконності заміни засудженому покарання у виді обмеження волі строком 2 роки 4 місяці 20 днів на виправні роботи є обґрунтованими, оскільки відповідно до ч.1 ст.57 КК України виправні роботи встановлюються на строк від 6 місяців до 2 років.

Водночас, твердження прокурора про необґрунтованість судового рішення щодо можливості застосування до засудженого заміни покарання біль м`яким, є необґрунтованим, оскільки у відповідності п.2 ч.4 ст.82 КК України така заміна допускається при умові фактичного відбування засудженим не менше половини строку призначеного судом покарання.

Перешкод для заміни засудженому покарання у виді обмеження волі на виправні роботи, на даний час не має, оскільки ОСОБА_6 , згідно запису у трудовій книжці, працівником правоохоронного органу не являється. Крім того, згідно гарантійного листа директора ТОВ «Караванліс» він зобов`язується працевлаштувати ОСОБА_6 на посаду фінансового директора товариства, яка є на даний час вакантною, з виплатою відповідної зарплати. Ця обставина апелянтом не заперечується.

Крім того, судом встановлено, що засуджений відбуває покарання у виді обмеження волі за вчинення тяжкого злочину і на час розгляду подання про заміну не відбутої частини покарання більш м`яким відбув необхідну 1\2 призначеного судом покарання. На час апеляційного розгляду строк не відбутого покарання ОСОБА_6 становить 2 роки один місяць і 20 днів.

За змістом ч.1 ст.82 КК України при заміні не відбутої частини покарання більш м`яким засудженому не відбута частина покарання, призначеного за вироком суду, замінюється більш м`яким покаранням, яке засуджений продовжує відбувати. Така заміна покарання означає, що засуджений фактично достроково звільняється від відбування більш тяжкого виду покарання, однак замість того призначається біль м`який вид покарання. При цьому вирок суду, яким був призначений більш тяжкий вид покарання, втрачає свою силу з моменту заміни не відбутої частини покарання більш м`яким.

Виходячи з наведеного Колегія суддів приходить до висновку що законодавцем не встановлено при заміні не відбутої частини покарання біль м`яким обмеження щодо можливості призначення покарання в розміні меншому ніж не відбута частина покарання, оскільки ст.82 КК України не містить будь-яких обмежень в її застосуванні за умови наявності зазначених в самій нормі цього закону підстав та умов її застосування.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення частково, а ухвала суду до скасування з ухвалення нової ухвали за якою подання адміністрації виправного центру про заміну не відбутої частини покарання більш м`яким слід задовольнити.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.376,404,405,407,419 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 06 грудня 2018 року, щодо ОСОБА_6 скасувати.

Ухвалити нову ухвалу, якою подання адміністрації Державна установа «Городоцький виправний центр (№131)» та спостережної комісії при Рівненській районній державній адміністрації про заміну засудженому ОСОБА_6 не відбутої частини покарання у виді обмеження волі, більш м`яким задовольнити.

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , замінити не відбуту частину покарання у виді обмеження волі строком два роки один місяць і двадцять днів на два роки виправних робіт з відрахуванням в доход держави двадцяти відсотків його заробітку щомісячно у товаристві з обмеженою відповідальністю «Караванліс», яке знаходиться та зареєстроване за адресою: м.Рівне, вул.Соломії Крушельницької 77 «а», Код ЄДРПОУ 40771305.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3