Рішення

від 05.03.2019 по справі 509/4088/17

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 509/4088/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2019 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Козирського Є.С.,

при секретарі Сірман Г.В.,

за участі:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Лесь Ю.І.,

розглянувши в судовому засіданні в приміщені суду в смт. Овідіополь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) до Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії Глобал Гарант (код ЄДРПОУ 38927423), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю Південно-українське страхове товариство (код ЄДРПОУ 30542672), про захист прав споживачів, визнання частково недійсним договору та стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

20 жовтня 2017 р. до Овідіопольського районного суду надійшов вищевказаний цивільний позов.

23 жовтня 2017 р. Овідіопольським районним судом Одеської області було відкрито провадження за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Глобал Гарант про захист прав споживача та стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди.

08 червня 2018 р. позивач уточнив позовні вимоги, та просив суд визнати частково недійсним умови Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №105678 від 21.01.2017 року, а саме пп. 12.2 - (глава 12 Договору Виключення із страхових випадків та обмеження страхування ): страховик не відшкодовує збитки, які сталися після зміни страхового ризику (зміна власника ТЗ) без попереднього письмового узгодження зі Страховиком та укладання, за необхідності відповідних додаткових угод до цього Договору та оформлення належним чином документів згідно з законодавством. А також стягнути з відповідача Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії Глобал Гарант (код ЄДРПОУ 38927423) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1), в якості страхового відшкодування, страхову суму в розмірі 1.235.000 (Один мільйон двісті тридцять п'ять тисяч) гривень, та стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії Глобал Гарант (код ЄДРПОУ 38927423) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1), в якості відшкодування судових витрат, 82.700 (Вісімдесят дві тисячі сімсот) гривень.

Позовні вимоги обгунтував тим, що 21 січня 2017 р. між позивачем та відповідачем був укладений Договір страхування транспортного засобу автомобілю LEXUS LX 570 2008 р.в., державний реєстраційний номер НОМЕР_2, номер кузову НОМЕР_4 (далі по тексту ТЗ). 06 червня 2017 р. позивач продав автомобіль фізичній особі, який був предметом договору страхування. 18 червня 2017 р. стався страховий випадок, а саме невідомі особи заволоділи автомобілем. В подальшому позивач звернувся до відповідача із заявою про страхове відшкодування. Відповідач відмовився від виплати страхової суми. Відповідач мотивував свою відмову тим, що після продажу автомобілю позивач та інша фізична особа (покупець автомобілю) не уклали Договір страхування, при цьому відповідач обґрунтував своє рішення умовами п.п.8.3.3., 12.2.4,13.1.1 Договору страхування. Позивач вважає, що п.п.12.2 Договору страхування є несправедливим та таким, що суперечить принципу добросовісності, а тому в цій частині є недійсним. Через те, що відповідач не виконав умови Договору страхування, позивач просить стягнути з відповідача на його користь страхову суму у розмірі 1 235 000 грн., та судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу у розмірі 82 700 грн.

В ході судового розгляду позивач підтримав позовні вимоги та просить задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач копію позову та матеріали до нього отримав належним чином та надав письмовий відзив, в якому він заперечує проти задоволення позову у повному обсязі тому що Договір страхування від 21 січня 2017 р. відповідає вимогам закону та Правилам добровільного страхування наземного транспорту (а.с.97103), при цьому відповідач порушив вимоги п.п.8.2.2, а саме не повідомив відповідача про перехід права власності на автомобіль після укладання Договору купівлі-продажу. Під час відеоконференції представник відповідача підтримав свої заперечення.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог направила до суду письмовий відзив, з якого вбачається, що позов підтримує у повному обсязі. До суду представник третьої особи не з'явився та просив розглянути справи у їх відсутність.

Заслухавши пояснення сторін, свідка ОСОБА_7 та дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст.202 ч.1 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.203 ч.1 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст.18 Закону України Про захист прав споживачів продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: п.3 жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця.

Так судом встановлено, що дійсно 21 січня 2017 р. між позивачем ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (Страхувальник та Вигодонабувач) та відповідачем Страховою компанією Глобал Гарант (Страховик) в особі повіреного, який діяв від імені та за дорученням Страховика директор ТОВ ПСА ОСОБА_8 був укладений Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 105678. Предметом Договору є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані із володінням, користуванням або розпорядженням застрахованим на умовах даного Договору транспортного засобу, а саме автомобілю LEXUSLX 570 2008 р.в., державний реєстраційний номер НОМЕР_2 LEXUS LX 570 2008 р.в., державний реєстраційний номер НОМЕР_3, номер кузову НОМЕР_4. Згідно умов Договору страхова сума встановлена у розмірі 1 300 000 грн., франшиза у випадку незаконного заволодіння - 5%. Згідно умов Договору визначений термін Вигодонабувач - дієздатна фізична особа , що призначається Страхувальником при укладанні Договору страхування для отримання страхового відшкодування і яка може зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, термін Страхувальник - юридична та дієздатна фізична особа, які уклали зі Страховиком договори страхування або є страхувальниками згідно законодавства України, термін Страховий ризик - певна подія,на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання (а.с.4-5).

Згідно п.п.8.2.2 Договору Страхувальник зобов'язаний при укладанні договору надати Страховику всю достовірну інформацію щодо усіх обставин, які мають суттєве значення для оцінки страхового ризику та визначення умов договору протягом 1 робочого дня з моменту, коли Страхувальнику стало відомо про виникнення таких обставин інформувати Страховика про будь яку суттєву зміну страхового ризику та умов договору, наприклад зміну власника ТЗ.

П.п.12.2 Страховик не відшкодовує:

П.п.12.2.4 збитки, які сталися після зміни страхового ризику (зміна власника ТЗ) без попереднього письмового узгодження зі Страховиком та укладення за необхідності відповідних додаткових угод до цього договору та оформлення належним чином документів згідно із законодавством (а.с.13).

06 червня 2017 р. власником ТЗ LEXUSLX 570 2008 р.в., номер кузову НОМЕР_4 відповідно до чинного законодавства став ОСОБА_7, при цьому був змінений державний номерний знак. Договір купівлі-продажу автомобілю сторонами не оскаржується (а.с.19). Про вказану обставину - зміну умов договору страхування - позивач належним чином у письмовій формі 06 червня 2017 р. повідомив кур'єрською поштою повідомив відповідача, що підтверджується квитанцією № 5103613 від 06.06.2017 р. (а.с.18), а також повідомив у письмовому вигляді представника ТОВ ПСА (повіреного за Договором страхування) (а.с.70).

18 червня 2017 р. невстановлені особи незаконно заволоділи автомобілем, який був предметом договору страхування LEXUSLX 570 2008 р.в., номер кузову НОМЕР_4, про що належним чином був повідомлений відповідач. Факт незаконного заволодіння автомобілем та повідомлення про настання страхового випадку належним чином сторонами не заперечується та знайшов своє підтвердження під час допиту свідка ОСОБА_7, а також перевіркою компетентними установами.

Оцінюючи умови договору страхування суд приходить до висновку про те, що у частині А Договору страхування - Особливі умови страхування взагалі відсутня така умова й визначення як Власник ТЗ , у цій частині договору вказані тільки сторони Договору - Страховик (Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія Глобал Гарант ), Страхувальник (ОСОБА_1.), вигодонабувач (ОСОБА_1.), а також номерний знак автомобілю НОМЕР_3 та номер кузову НОМЕР_4. За таких обставин зміст п.п.8.2.2 Договору може йти річ тільки про зміни умов договору у вигляді зміни номерних знаків та номеру кузову. Зміна власника ТЗ , зміна номерних знаків не підпадає під категорію зміна страхового ризику , тому що страховий ризик - це подія,на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Тобто у разі зміни власника ТЗ позивач зобов'язаний був згідно п.п.8.2.2 протягом одного робочого дня інформувати відповідача про зміну саме умов договору - зміну власника ТЗ та зміну номерних знаків. Водночас з цим, згідно Договором страхування встановлені випадки виключення із страхових випадків, а саме п.п.12.2.4 - збитки, які сталися після зміни страхового ризику (зміна власника ТЗ) без попереднього письмового узгодження зі Страховиком та укладання за необхідності відповідних додаткових угод до цього договору та оформлення належним чином документів згідно із законодавством. У даному випадку відповідач встановлює можливість не відшкодування страхових сум та пов'язує це із зміною страхового ризику та визначає цю зміну певною подією - зміною власника ТЗ. При цьому ця зміна повинна бути відбутися після попереднього письмового узгодження із ним та подальшого укладання відповідний додаткових угод (за необхідності). Однак умовами Договору страхування - розділом Терміни договору взагалі не визначений такий термін як попереднє письмове узгодження та його порядок. Згідно договірних обов'язків Страхувальника, він зобов'язаний проінформувати відповідача про вже здійснений факт - зміну власника ТЗ, а п.12.2.4 визначає обов'язок Страхувальника попередньо письмово узгодити проведення цієї процедури - зміни власника ТЗ. Тобто така умова Договору є несправедливою, тому що всупереч принципу добросовісності є наслідок у вигляді істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду Страхувальника.

Крім того, в ході судового розгляду відповідач надав до суду Правила добровільного страхування наземного транспорту, які належним чином зареєстровані відповідним органом та на підставі який повинні укладатися Договори страхування відповідачем (а.с.104-115). Правила встановлюють виключення із страхових випадків і обмеження страхування (п.6), згідно яких відсутня така підстава для виключення із страхового випадку як зміна страхового ризику без попереднього письмового узгодження із Страховиком та укладання за необхідності відповідних додаткових угод до цього договору та оформлення належним чином документів згідно із законодавством. Згідно ст.16 Закону України Про страхування договори страхування укладаються відповідно до правил страхування. За таких обставин суд приходить до висновку, до п.п.12.2.4 Договору страхування суперечить Правилам страхування.

Таким чином суд приходить до висновку, що п.п.12.2.4 Договору страхування суперечить вимогам ст.18 Закону України Про захист прав споживачів , а саме є несправедливим, а також вимогам ст.16 Закону України Про страхування щодо укладання Договорів страхування відповідно до Правил страхування, а тому згідно ст.203 ЦК України зміст правочину - п.п.12.2.4 суперечить актам цивільного законодавства.

Після настання страхового випадку позивач звернувся до відповідача із заявою про сплату страхового відшкодування, на що відповідач надав письмову відповідь (а.с.16) , у якій зазначено, що згідно п.п.8.3.3; 12.2.4; 13.1.1 Договору страхуванню відповідач відмовляє у виплаті страхового відшкодування. Свою відмову відповідач та свої заперечення на позов відповідач обґрунтовує тим, що позивач не виконав умови договору що не скориставшись своїм обов'язком і правом, обумовленими в п.п.8.2.2.; 8.1.7 Договору позивач та ОСОБА_7 не уклали Договір страхування на нового власника, а тому відповідач вважає, що з 06.06.2017 р. транспортний засіб не застрахований.

До цих заперечень суд становиться критично з наступних підстав:

Згідно Закону України Про страхування , Правил страхування, Договору страхування існують два види можливості невиплати страхового відшкодування (суми) - відмова у виплаті страхового відшкодування ст.26 Закону України Про страхування , п.13 Правил страхування, п.п.13 Договору страхування - порушення (невиконання або неналежне виконання) Страхувальником Договору, а також виключення із страхових випадків п.6 Правил страхування, п.12 Договору страхування. Згідно змісту письмової відмови та заперечень відповідача вбачається, що позивачу було фактично відмовлено у виплаті страхового відшкодування, за таких обставин ця відмова повинна відповідати вимогам ст.26 Закону України Про страхування , п.13 Правил страхування та п.13 Договору страхування. На думку відповідача позивач порушив вимоги п.п.13.1.1 та 8.2.2, згідно яких Страхувальник зобов'язаний протягом 1 (одного) робочого дня з моменту, коли стало відомо про виникнення змін умов Договору, інформувати Страховика про цю зміну. Тобто позивач, у разі продажу автомобілю був зобов'язаний протягом одного робочого дня проінформувати відповідача (Страховика). Згідно матеріалів справи автомобіль був проданий 06 червня 2017 р., в той же день позивач відправив письмове повідомлення на адресу відповідача кур'єрською поштою, що підтверджується письмовими доказами. Крім того, в той же день позивач особисто у письмовому вигляді повідомив про продаж автомобілю представника відповідача - ТОВ ПСА (третя особа), що підтверджується письмовим доказом, а також відзивом по справі. Свідок ОСОБА_7, допитаний у судовому засіданні підтвердив факт письмового повідомлення третьої особи , а також факт відправлення поштового повідомлення відповідачу.

Посилання відповідача про необхідність укладання нового Договору страхування після зміни власника автомобілю (ТЗ) є необґрунтованими та суперечать вимогам закону. Згідно умов Договору страхування його сторонами є Страховик (відповідач по справі) та Страхувальник (позивач по справі). Зміна власника ТЗ не свідчить про зміну сторін у Договорі страхування або про його припинення (розірвання). Особа власника ТЗ не є суттєвою умовою у Договорі страхування, відомості про власника ТЗ взагалі відсутні у змісті Договору. У разі зміни власника ТЗ здійснюється єдина умова договору - номерний знак автомобілю, при цьому сам автомобіль продовжує бути предметом страхування. Можливість зміни власника ТЗ передбачена умовами договору (п.п.8.1.7), а саме передбачено не обов'язок, а право Страхувальника переоформити Договір страхування на нового власника. Тобто Страхувальнику Договором надано право вибору - або залишитися стороною Договору страхування (продовжити бути Страхувальником), або передати свої права новому власнику - зміна сторони у Договорі страхування.

Також безпідставними є посилання відповідача на те, що в позивача у зв'язку з укладенням договору купівлі-продажу автомобілю, зник майновий інтерес, який був предметом Договору страхування. У відповідності до ст.3 Закону України Про страхування страхувальниками визнаються дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування. Страхувальники можуть укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб) лише за їх згодою, крім випадків, передбачених чинним законодавством. Застраховані особи можуть набувати прав і обов'язків страхувальника згідно з договором страхування. У відповідності до ст.4 Закону України Про страхування предметом договору можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону. У відповідності до ст.20-1 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у разі зміни власника забезпеченого транспортного засобу договір страхування зберігає чинність до закінчення строку його дії. Питання щодо продовження дії договору страхування після зміни власника транспортного засобу не врегульоване Законом України Про страхування , а також Правилами страхування. В змісті Договору страхування відсутня чітка та однозначна урегульованість цього питання, однак умови Договору не забороняють зміну власник, а згідно п.п.8.2.2 та інших умов вбачається, що Договором допускається можливість зміни власника ТЗ. Водночас з цим в Договорі не врегульоване питання стосовно правових наслідків зміни власника ТЗ. У відповідності до ст.8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права). Як вбачається з матеріалів справи позивач є стороною Договору страхування (Страхувальник та вигодонабувач). Після зміни власника ТЗ він продовжував бути стороною Договору страхування тому що Договір припинений (розірваний) не був. Крім того, після зміни власника ТЗ, новий власник надав 09 червня 2017 р. надав позивачу генеральну довіреність на право користування та розпорядження ТЗ. Свідок ОСОБА_7 (новий власник ТЗ) пояснив у суді, що він дійсно надав генеральну довіреність на ім'я позивача. За таких обставин суд вважає за можливе застосувати до цих правовідносин аналогію закону, а саме ст.20-1Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та визнати, що після зміни власника ТЗ договір страхування зберіг дію й у позивача після незаконного заволодіння автомобілем був присутній майновий інтерес та він як Страхувальник та вигодонабувач має право на отримання страхового відшкодування.

Згідно умов Договору страхування страхова сума складає 1 300 000 грн., а франшиза у разі настання страхового випадку - незаконне заволодіння ТЗ - 5 %. За таких обставин остаточна сума страхового відшкодування складає 1 235 000 грн. Відповідач прийняв рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування 11.08.2017 р., при цьому як підстава для відмови не було вказано те, що позивач не надав витяг з ЄРДР про відкриття кримінального провадження та інші документи. В своєму відзиві відповідач як на підставу для відмови в задоволенні позову посилається на відсутність цих документів. Однак відповідач не заперечує факт того, що в провадженні Овідіопольського ВП мається кримінальне провадження щодо незаконного заволодіння ТЗ. Таким чином заперечення відповідача є необґрунтованими. Належних та допустимих доказів невиконання умов договору з боку позивача відповідач до суду не надав. Таким чином сума страхового відшкодування у розмірі 1 235 000 грн. є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 82 700 грн. Позивач при поданні позову надав до суду к квитанцію № 4460 від 20.04.2018 р. щодо сплати послуг адвоката (а.с.69), витяг з угоди з адвокатом (а.с.68). Суд прийшов до висновку, що вимоги є обґрунтованими. З урахуванням предмету позову та його складності суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 82 700 грн.

Керуючись ст.ст. 3-7, 10-13, 18, 76-83, 95, 133, 141, 174, 213, 228-229, 241-246, 258, 259, 263-268, 272-273 ЦПК України та ст.ст.202, 203 ЦК України, ст.18 Закону України Про захист прав споживачів , ст.16 Закону України Про страхування ,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії Глобал Гарант , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю Південно-українське страхове товариство , про захист прав споживачів, визнання частково недійсним договору та стягнення коштів, - задовольнити частково.

Визнати недійсним п.12.2 Глави 12 Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 105678 від 21.01.2017 р., укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з додатковою відповідальністю Страховою компанією Глобал Гарант .

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії Глобал Гарант (код ЄДРПОУ 38927423) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1), в якості страхового відшкодування, страхову суму в розмірі 1.235.000 (Один мільйон двісті тридцять п'ять тисяч) гривень.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії Глобал Гарант (код ЄДРПОУ 38927423) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1), в якості відшкодування судових витрат,82.700 (Вісімдесят дві тисячі сімсот) гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 13.03.2019 р.

Суддя: Є. С. Козирський