Постанова

від 13.03.2019 по справі 226/1658/18

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 226/1658/18 Номер провадження 22-ц/804/639/19

Головуючий у 1 інстанції Редько Ж.Є.

Суддя доповідач Тимченко О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2019 року

Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого судді Тимченко О.О.,

суддів: Кішкіної І.В., Корчистої О.І.,

за участю секретаря судового засідання: Ситніка Д.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмуті цивільну справу № 226/1658/18 за позовом ОСОБА_1 до Мирноградської центральної міської лікарні, третя особа Мирноградська міська рада, про поновлення на роботі,-

за апеляційною скаргою ОСОБА_1,

на рішення Димитровського міського суду Донецької області від 29 листопада 2018 року (суддя Редько Ж.Є.), ухваленого в приміщенні Димитровського міського суду Донецької області , повний текст рішення складено 04 грудня 2018 року,-

В С Т А Н О В И В:

В липні 2018 року позивач звернулась до суду з зазначеним позовом в обґрунтування якого послалась на те, що вона працювала у відповідача на 1,0 ставки на посаді молодшої медичної сестри (санітарки) стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами (далі стоматологічна поліклініка, поліклініка). 22.03.2018 року її було попереджено про те, що у зв'язку з реорганізацією поліклініки на підставі наказу по ЦМЛ від 16.03.3018 № 101 Про реорганізацію стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії Мирноградської центральної міської лікарні, скорочення чисельності та штату працівників (далі наказ № 101) та штатного розпису ЦМЛ, діючого з 23.05.2018, її посада підлягає скороченню. За наказом відповідача № 192-к від 11.06.2018 на підставі рішення Мирноградської міської ради Про реорганізацію стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії Мирноградської центральної міської лікарні № VII/43-26 від 14.02.2018 (далі рішення міськради від 14.02.2018) та наказу № 101 11.06.2018 вона була звільнена з займаної посади за скороченням штату за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України. Не погоджуючись зі своїм звільненням, вказала, що відповідно до рішення міськради від 14.02.2018 із організаційної структури ЦМП виключені: стоматологічна поліклініка із спеціальними прийомами кабінетами 27,75 шт. од.; зубопротезна лабораторія 17 шт. од. Додатком 1 до вказаного рішення ухвалено утворення стоматологічного кабінету ЦМЛ та залишення однієї посади сестри медичної (1,0 ставки), по 0,5 ставки лікарів-стоматологів: терапевта, хірурга, дитячого і ортопеда, а також 0,5 ставки молодшої медичної сестри (санітарки). Термін виконання пункту 1 рішення міськради не встановлено. Однак, у складі ЦМЛ відсутня стоматологічна поліклініка із спеціальними прийомами кабінетами , тому рішення міськради не приписує скорочення будь-якої зі штатних одиниць стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами , яка функціонувала у складі ЦМЛ до її звільнення відповідачем. Також відповідач не має та не мав відокремлених структурних підрозділів, тоді як за діючим законодавством реорганізація може стосуватися тільки юридичної особи. Зазначена у наказі № 101 мета його прийняття - оптимізація та підвищення ефективності медичного обслуговування мало захищених верств населення м.Мирнограда, розширення можливостей щодо його доступності та якості, враховуючи необхідність використання бюджетних коштів, явно не узгоджується з фактичними обставинами, оскільки значна чисельність населення (станом на 2017 рік середньорічна чисельність наявного населення міста складала 49,6 тис. осіб та 15672 зареєстрованих внутрішньо переміщених осіб) має обслуговуватися у сім разів зменшеною чисельністю медичних працівників. Отримане нею у березні 2018 року попередження вказувало на її вивільнення за скороченням 22.05.2018, що пов'язується з виключенням 23.05.2018 зі штатного розпису її посади. Однак, 22.05.2018 цього не сталося; інших попереджень про звільнення за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП від відповідача вона не отримувала. За наказами відповідача від 22.03.2018 № 108/1, від 23.03.2018 № 112, від 26.03.2018 № 115, від 28.03.2018 № 116, від 02.04.2018 № 117/1 були внесені зміни до пункту 1 наказу № 101, якими визначалося нове число працівників ЦМЛ, посади яких вказано до скорочення і які отримали попередження про вивільнення 22.03.2018, 23.03.2018, 26.03.2018 тощо. Оскільки за змістом зазначені вище накази відповідача своїми приписами скасовували попередні, на час видання наказу № 147 від 22.05.2018 редакція пунктів 1 та 2 наказу № 101 відповідала змісту наказу № 117/1, який приписував провести скорочення 02.06.2018 посади лише одного працівника - ОСОБА_2 Чергове оновлення наказом № 147 від 22.05.2018 пункту 1 наказу № 101 приписувало провести скорочення чисельності та штату відповідних працівників стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами ЦМЛ вже з 11.06.2018. На час видання наказу № 147 попередження, яке вона отримала у березні 2018, втратило юридичну силу. Таким чином, якщо припустити, що цим наказом відповідач зробив чергове попередження про вивільнення її з роботи, тоді з 22.05.2018 до 11.06.2018 сплило менше двох місяців. Зазначене у преамбулі наказу № 147 клопотання голови первинної профспілкової організації ЦМЛ профспілки працівників охорони здоров'я України від 22.05.2018 було скасовано листом даної організації від 23.05.2018. Також, в неї викликає сумніви правомірність підписання наказів про її звільнення в.о.головного лікаря Голубевою Ґ.В., оскільки згідно ОСОБА_3 з ЄДР єдиним підписантом від ЦМЛ вказана ОСОБА_4 Вона є членом профспілки працівників охорони здоров'я України. У порушення ст. 43 КЗпП її вивільнення було здійснено без попередньої згоди вказаної профспілки.

Просила суд визнати незаконним та скасувати наказ відповідача від 11.06.2018 № 192-к про її звільнення з посади молодшої медичної сестри (санітарки) на 1,0 ставки стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами; поновити її на роботі з 12.06.2018; розрахувати та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 12.06.2018 по день поновлення на роботі.

Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 29 листопада 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Мирноградської центральної міської лікарні, третя особа Мирноградська міська рада про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відмовлено.

Не погодившись з зазначеним рішенням, позивач подала апеляційну скаргу в якій ставить питання про скасування рішення Димитровського міського суду Донецької області від 29 листопада 2018 року та ухвалення нового про задоволення її позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права, а також висновки викладенні у рішенні не відповідають обставинам справи. Рішення міської ради, яке стало підставою для розірвання трудового договору з позивачем, не містять юридично закріпленої назви структурного підрозділу, у якому було розташоване робоче місце позивача, що на її думку підтверджує відсутність правової визначеності у приписах вказаного рішення міськради.

Суд необґрунтовано не узяв до уваги той факт, що 22.03.2018 року вона отримала від відповідача попередження, в якому була інформація про те, що у зв'язку з реорганізацією стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами, на підставі наказу по Мирноградській центральній міський лікарні від 16.03.2018 року №101 Про реорганізацію стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії Мирноградської центральної міської лікарні, скорочення чисельності та штату працівників та штатного розпису Мирноградської ЦМЛ, діючого з 23.05.2018 року її посада підлягає скороченню. Інших попереджень про звільнення від відповідача вона не отримувала.

07.05.2018 року відповідач спрямував до виборного органу первинної профспілкової організації Мирноградської ЦМЛ подання про надання згоди на вивільнення позивача за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, а 21.05.2018 року відповідач отримав відмову профспілкової організації у наданні згоди на вивільнення усіх працівників стоматологічної поліклініки та зубопротезної лабораторії. Підставою цієї відмови стали чисельні зміни до первісної редакції п. 1 наказу № 101 від 16.03.2018 року, які вносились наступними наказами відповідача у такий спосіб, що кожен наступний наказ замінював, а не доповнював попередній зміст п. 1 наказу № 101. Остання редакція вказаного пункту на час розгляду виборним органом первинної профспілкової організації перших подань на звільнення працівників стоматологічної поліклініки та зубопротезної лабораторії станом на 21.05.2018 року, на думку позивача, була у редакції наказу № 117/1 від 02.04.2018 року, яким приписувалось виключити зі складу лікарні лише посаду завідуючого стоматологічної поліклініки з 03.06.208 року, тобто через два місяці з часу отримання ним попередження про вивільнення (який не був членом профспілки).

Підстава вивільнення її за скороченням 11.06.2018 року ґрунтувалася лише на клопотанні голови первинної профспілкової організації Мирноградської ЦМЛ від 22.05.2018 року, скасованому листом голови первинної профспілкової організації Мирноградської ЦМЛ від 23.05.2018 року, подальша реалізація наказу відповідача №147 від 22.05.2018 року втратила юридичне обґрунтування. Нікого з працівників стоматологічної поліклініки та зубопротезної лабораторії з травневих дат, зазначених у повторних поданнях до профкому від 22.05.2018 року відповідач не звільнив. Так само як не звільнив позивачку з посади молодшої медичної сестри (санітарки) 22.05.2018 року; подання про надання згоди на вивільнення її 11.06.2018 року за скороченням за п.1 ст. 40 КЗпП України відповідач відносно неї до виборного органу первинної профспілкової організації, яка діяла у відповідача не спрямовував. Зазначає, що повторне подання відповідача до профкому про надання згоди на звільнення її за скороченням містило прохання надати згоду на звільнення 22.05.2018 року, але само повторне подання відповідача від 22.05.2018 року було передане до профкому 23.05.2018 року, до подання додавався наказ №146, який втратив чинність, оскільки його приписи були замінені приписами наказу відповідача №147 від 22.05.2018 року. У наказі №147 містився припис не перенести вивільнення працівників на 11.06.2018 року, а 11.06.2018 року провести скорочення чисельності та штату працівників, що вказує на помилковість суду у висновках стосовно утримання відповідачем максимальної кількості днів, яка надається ст. 43 КЗпП на розгляд подання роботодавця про надання згоди на звільнення працівників.

Зазначає, що судом першої інстанції був проявлений надмірний формалізм під час залишення її позову буз руху ухвалою від 11.07.2018 року з підстави відсутності у позові розрахунку суми, яка підлягає стягненню, не зазначення про наявність у позивача або іншої особи оригіналів доданих до заяви копій письмових доказів та відмовлено у клопотанні про витребування доказів від відповідача. Судом не були враховані фактичні обставини справи, які на думку позивача дозволяли відкрити провадження у справі не створюючи зволікання у розгляді справи. Зазначає те, що ухвалою Димитровського міського суду Донецької області від 22.06.2018 року був повернутий колективний позов про поновлення на роботі 23 працівників, звільнених Мирноградської ЦМЛ 11 червня 2018 року, в тому числі і її позов. Докази до вказаного колективного позову додавалися стосовно кожного позивача і були ті самі, що подавалися і з позовом у даній справі. Крім того, судом не враховані роз'яснення, викладені у постанові Пленуму Верховного суду України Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляду справ у суді першої інстанції № 2 від 12 червня 2009 року, відповідно до яких подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику. Зазначені факти, на думку позивача, вказають на надмірний формалізм з боку суду відносно неї, що порушувало її доступ до правосуддя у сенсі п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Ухвалою Димитровського міського суду Донецької області від 31.07.2018 року без клопотання позивача була залучена третя особа Мирноградська міська рада. Посилаючись на ч. 3 ст. 187 ЦПК України суд поклав на неї обов'язок не пізніше двох днів з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі направити третій особі копію позовної заяви з додатками до неї, а докази такого направлення надати суду до початку розгляду справи по суті в порушення частини 2 ст. 177 ЦПК України.

В зв'язку зі зловживанням процесуальними правами з боку відповідача, розгляд справи відбувався більше строку визначеного ЦПК України,

Також зазначає, що спрощене провадження не передбачає проведення дебатів, однак в останньому засіданні після дослідження доказів представнику відповідача надається можливість зробити промову, а письмове викладення промови долучається до матеріалів справи.

Відповідач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Димитровського міського суду Донецької області від 29 листопада 2018 року відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування відзиву зазначив те, що у відповідача дійсно відбулися зміни в організаційно-штатній структурі, які потягли за собою скорочення чисельності штату працівників стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії, що спростовує доводи позивача про відсутність чітких приписів та юридичних підстав для скорочення посади позивача. Процедура звільнення працівників стоматологічної поліклініки з спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії Мирноградської ЦМЛ відповідно до пункту 1 ст. 40 КЗпП України проводилася з дотриманням гарантій для працівників, зокрема, з урахуванням вимог статей 43, 49-2 КЗпП України. Наміри роботодавця щодо звільнення позивача, підстави та попередні строки звільнення 22.05.2018 року, перенесення цих строків на 11 червня 2018 року, терміни цього перенесення були ясними, чіткими, належним чином доведеними до позивача, що було з'ясовано судом першої інстанції, а тому стверджувати про існування будь-якої невизначеності та необізнаності позивача про майбутнє звільнення та його дату у позивача немає підстав. Зазначає, що враховуючи дату звільнення позивача 11 червня 2018 року, відповідачем при її звільненні не було порушено вимог частини 1 ст. 49-2 КЗпП України, якою гарантується право працівника не бути звільненим у строк менш ніж за два місяці з моменту попередження. Оскільки станом на 11.06.2018 року від голови первинної профспілкової організації Мирноградської ЦМЛ згоди на розірвання трудового договору чи відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору з позивачем не надійшло, то відповідач мав законні підстави вважати, що виборний орган первинної профспілкової організації згоден зі звільненням позивача. Вважає, що наведені факти не свідчать про порушення судом норм процесуального права та не призвели до неправильного вирішення справи.

Мирноградська міська рада надала пояснення, в обґрунтування яких зазначила, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має. 14.02.2018 року, на підставі подання головного лікаря Мирноградської центральної, Мирноградською міською радою прийнято рішення № VII/43-26 Про реорганізацію стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії Мирноградської центральної міської лікарні . Посилання позивача на текст рішення та той факт, що із організаційної структури Мирноградської центральної міської лікарні виключена стоматологічна поліклініка із спеціальними прийомами кабінетами, однак в структурі лікарні існувала стоматологічна поліклініка із спеціалізованими прийомами кабінетами, та прийняття Мирноградською міською радою рішення про виключення із організаційної структури лікарні неіснуючу структуру, то ці посилання позивача є хибними, оскільки питання яке було розглянуто під час прийняття рішення зазначено у назві спірного рішення, а саме Про реорганізацію стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії Мирноградської центральної міської лікарні отже наявна описка у тексті. Звільнення позивачки здійснено з дотриманням вимог трудового законодавства. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Димитровського міського суду від 29 листопада 2018 року залишити без змін

Позивач - ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з'явилась, про дату, час і місце судового засідання повідомлялась належним чином, від неї надійшла заява про розгляд справи за її відсутності (а.с. 110, том 2).

Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити.

Представник третьої особи в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити.

Апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність відповідачки, оскільки відповідно до вимог ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суд вважає, що апеляційна скарга задоволеною не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

ОСОБА_3 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіряючи справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивачки здійснено з дотриманням вимог трудового законодавства, вона попереджена про майбутнє звільнення не пізніше ніж за два місяці до звільнення, їй було запропоновано всі наявні у відповідача вакансії, які відповідали її кваліфікації та освіті, від яких вона відмовилась.

Такий висновок суду першої інстанції є вірним та ґрунтується на вимогах діючого законодавства.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у період з 04.11.1994 по 11.06.2018 перебувала у трудових відносинах з відповідачем, працюючи на посаді молодшої медичної сестри (санітарки) стоматологічної поліклініки, що встановлено на підставі трудової книжки позивача (а.с.6).

За наказом ЦМЛ від 11.06.2018 № 192-к ОСОБА_1 звільнено з посади молодшої медичної сестри (санітарки) стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами, працюючу на 1,0 ставки, 11.06.2018 за скороченням штату згідно за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України (а.с.4). Підставою звільнення зазначено рішення міськради від 14.02.2018 та наказ ЦМЛ № 101.

ОСОБА_3 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого за станом на 13.06.2018, ЦМЛ є комунальним закладом, її засновником є Мирноградська міська рада, відокремлені підрозділи у складі лікарні відсутні (а.с.10-13).

ОСОБА_3 із розділом 7 Статуту ЦМЛ, затвердженому рішенням міської ради від 08.06.2016 № УП/12-45, до складу організаційної структури ЦМЛ серед інших включено структурні підрозділи стоматологічна поліклініка зі спеціалізованими прийомами (кабінетами) та зубопротезна лабораторія (а.с.13-16 т.2).

Відповідно до рішення Мирноградської міської ради від 14.02.2018 № УІІ/43-26 з організаційної структури ЦМЛ виключено стоматологічну поліклініку із спеціалізованими прийомами - 27,75 шт.од. і зубопротезну лабораторію - 17 шт.од. та утворено і включено до складу організаційної структури ЦМЛ лікувально-діагностичне відділення зі спеціалізованими прийомами стоматологічний кабінет; затверджено Статут ЦМЛ у новій редакції; головному лікарю ЦМЛ наказано провести заходи, пов'язані зі змінами в організаційній структурі ЦМЛ згідно діючого законодавства (а.с.69).

ОСОБА_3 із розділом 7 Статуту ЦМЛ, затвердженому рішенням міської ради від 14.02.2018 № УІІ/43-26, до організаційної структури ЦМЛ серед інших включено структурний підрозділ лікувально-діагностичне відділення зі спеціалізованими прийомами, до складу якого увійшов стоматологічний кабінет (а.с.10-12 т.2).

З листа голови Мирноградської міської організації профспілки працівників охорони здоров'я (далі профспілка) від 02.03.2018 вбачається, що листом від 20.02.2018 головний лікар ЦМЛ повідомив первинну організацію про реорганізацію стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії (а.с.148).

ОСОБА_3 із наказом відповідача від 16.03.2018 № 101 на підставі рішення міськради від 14.02.2018 наказано провести реорганізацію стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії ЦМЛ, скорочення чисельності та штату працівників, виключивши із організаційної структури лікарні всі посади стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами у кількості 27,75 шт.од., у тому числі посаду молодшої медичної сестри (санітарка) (6 шт.од.), та зубопротезної лабораторії у кількості 17 шт.од; при цьому утворити та включити до складу організаційної структури ЦМЛ лікувально-діагностичне відділення зі спеціалізованими прийомами стоматологічний кабінет у кількості 3,5 шт.од. у складі: лікаря-стоматолога-терапевта (0,5), лікаря-стоматолога-хірурга (0,5), лікаря-стоматолога-дитячого (0,5), лікаря-стоматолога-ортопеда (0,5), сестри медичної (1,0), молодшої медичної сестри (санітарки) (0,5). Пунктом другим даного наказу приписано провести у відповідність штатний розклад лікарні, що вступає в дію з 23.05.2018 (а.с.24).

На виконання наказу № 101 у лікарні була створена комісія з реорганізації стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії ЦМЛ (далі комісії з реорганізації), на засіданнях якої розглядалися питання, пов'язані із процедурою скорочення штату ЦМЛ, у тому числі щодо вручення попереджень працівникам про заплановане звільнення (протоколи № 1 від 16.03.2018, № 2 від 22.03.2018) (а.с.124-126, 127-134).

ОСОБА_3 із штатним розкладом ЦМЛ, затвердженим міським головою 02.01.2018, на 01.01.2018 до складу лікарні включені стоматологічна поліклініка - 27,75 шт.од. та зубопротезна лабораторія - 17,0 шт.од. (а.с. 186-203).

ОСОБА_3 із штатним розкладом ЦМЛ, затвердженим міським головою 16.03.2018, з 23.05.2018 до складу лікарні включено стоматологічний кабінету - 3,5 шт.од., а саме: лікар-стоматолог-терапевт - 0,5 ставки, лікар-стоматолог-хірург - 0,5 ставки, лікар-стоматолог дитячий - 0,5 ставки, лікар-стоматолог-ортопед - 0,5 ставки, сестра медична (1,0 ставки), молодша медична сестра (санітарка) - 0,5 ставки (а.с. 92-100).

Відповідно до протоколу зборів трудового колективу стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії ЦМЛ (далі трудового колективу) від 21.03.2018 № 1, на яких була присутня позивач, розглянуто питання щодо реорганізації вказаних структурних підрозділів та пропозиції кандидатур працівників, які планують працювати у новоствореному стоматологічному кабінеті (а.с. 135-137).

22.03.2018 позивач під підпис була попереджена про її звільнення 22.05.2018 за п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку з реорганізацією стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами на підставі наказу ЦМЛ № 101 та штатного розпису ЦМЛ, діючого з 23.05.2018 (а.с. 5, 140).

Одночасно з попередженням та 16.05.2018 позивачу були запропоновані вакантні посади по ЦМЛ, а саме: кухонний робітник, молодша сестра медична травматологічного відділення, молодша сестра медична жіночої консультації, молодша сестра медична гінекологічного відділення, двірник та молодша медична сестра у новоствореному структурному підрозділі, від яких позивач відмовилася (а.с.140-142). У судовому засіданні позивач підтвердила дані обставини.

За наказами від 22.03.2018 №108/1, від 23.03.2018 №112, від 26.03.2018 №115, від 28.03.2018 №116, від 02.04.2018 №117/1 внесені зміни до п.1 наказу № 101 щодо кількості працівників стоматологічної поліклініки та зубопротезної лабораторії, посади яких скорочуються 22.03.2018 (19 осіб), серед яких прізвище і посада позивача, 23.03.2018 (18 осіб), 26.03.2018 (9 осіб), 28.05.2018 (1 особа) та 02.06.2018 (1 особа) (а.с.75-85).

07.05.2018 голові профспілки відповідачем спрямоване подання за підписом головного лікаря ЦМЛ для надання письмового рішення щодо звільнення позивача із займаної посади (далі подання) 22.05.2018 за скороченням штату відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України, з доданими до нього відповідними документами, в якому було зазначено підстави такого звільнення, відомості щодо вручення попередження про майбутнє звільнення, повідомлення про вакансії (а.с.144-145, 146).

Листом від 19.05.2018 голова профспілки ЦМЛ звернувся до голови Донецької обласної організації профспілки працівників охорони здоров'я України про надання правової оцінки подальшого розгляду подань головного лікаря ЦМЛ на звільнення працівників стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії, та правомірності прийнятих рішень під час засідання профспілкового комітету 18.05.2018, викладених у протоколі № 14 (а.с.113).

У відповідь голова профспілки ЦМЛ отримав лист від 19.05.2018 про доцільність скасування рішення профспілки від 18.05.2018 (протокол № 14) про надання згоди на звільнення працівників лікарні, а у разі розгляду решти подань - про доцільність відмови у наданні згоди на звільнення працівників (а.с.114-115).

Відповідно до протоколу № 15 засідання профкому профспілки ЦМЛ від 21.05.2018 за результатами розгляду подань головного лікаря ЦМЛ про надання згоди на звільнення працівників за скороченням штату у задоволенні вказаних подань, у тому числі стосовно позивача, відмовлено; також скасовано рішення профкому про надання згоди на звільнення працівників ЦМЛ, прийняте 18.05.2018 (протокол № 14). Підставою для прийняття такого рішення стала промова голови профспілки, який пославшись на лист Донецької обласної організації профспілки, зазначив про відсутність юридичних підстав для звільнення, беручи до уваги, що на час розгляду подань зміст п.1 наказу № 101 має відповідати лише змісту наказу № 117/1 від 02.04.2018, а первісні приписи п.2 наказу № 101 та наказу № 102 від 16.03.2018 Про затвердження штатного розкладу ЦМЛ де-юре замінені приписами наказу № 120 від 02.04.2018 (а.с.116-119).

Про прийняте рішення голова профспілки повідомив відповідача листом від 21.05.2018, зазначивши, що підставою для відмови у наданні згоди на звільнення за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України стала юридична відсутність наказів ЦМЛ, якими б скорочувались посади зазначених працівників з дат, які були вказані у їх попередженнях про вивільнення за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України (на час розгляду подань зміст п.1 наказу № 101 має відповідати лише змісту наказу № 117/1 від 02.04.2018, а первісні приписи п.2 наказу № 101 та наказу № 102 від 16.03.2018 Про затвердження штатного розкладу ЦМЛ де-юре замінені приписами наказу № 120 від 02.04.2018) (а.с.120-122).

Наказом від 21.05.2018 № 146 відповідач вносить зміни до п.2 наказу ЦМЛ № 101, якими зазнчає працівників стоматологічної поліклініки та зубопротезної лабораторії, посади яких скорочуються 22.03.2018 (19 осіб), серед яких прізвище і посада позивача, 23.03.2018 (18 осіб), 26.03.2018 (9 осіб), 28.05.2018 (1 особа) та 02.06.2018 (1 особа) (а.с.204-205).

22.05.2018 відповідач повторно спрямував голові профспілки подання, зміст якого ідентичний змісту першого подання від 07.05.2018, додавши до нього наказ від 21.05.2018 № 146. Дане подання зареєстровано профспілкою 23.05.2018 (а.с.154).

Голова профспілки у своєму клопотанні від 22.05.2018, посилаючись на ч.4 ст.22 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності , вніс пропозицію відповідачу у зв'язку з отриманням 22.05.2018 повторного подання про перенесення терміну звільнення на 11.06.2018, оскільки перше вивільнення працівників відповідно до наданих подань має відбутися 22.05.2018 (а.с.149).

Враховуючи клопотання голови профспілки лікарні від 22.05.2018, з метою дотримання ст.43 КЗпП України, Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності за наказом ЦМЛ від 22.05.2018 № 147 внесені зміни до п.1 наказу ЦМЛ № 101, відповідно до яких приписано провести скорочення чисельності та штату працівників стоматологічної поліклініки та зубопротезної лабораторії 11.06.2018 (а.с.25-28, 150-151).

На засіданні зборів трудового колективу 22.05.2018 (протокол № 2), де серед присутніх зазначена позивач, було доведено зміст клопотання голови профспілки лікарні, зміст наказу ЦМЛ від 22.05.2018 № 147 та повідомлено про продовження строків звільнення (а.с.138-139). Свою участь у зборах позивач не заперечувала.

З наказом ЦМЛ від 22.05.2018 № 147 позивач ознайомлена під підпис, що було нею підтверджено у судовому засіданні (а.с.152).

Своїм листом від 23.05.2018 голова профспілки пропонує відкликати подання ЦМЛ від 22.05.2018, вважаючи пропозицію можливого вивільнення працівників з 11.06.2018 недійсною, оскільки працівники лікарні не отримували попереджень про вивільнення 11.06.2018 (а.с.31).

ОСОБА_3 із штатним розкладом ЦМЛ, затвердженим міським головою 22.05.2018, з 12.06.2018 до складу лікарні включено стоматологічний кабінет - 3,5 шт.од., а саме: лікар-стоматолог-терапевт - 0,5 ставки, лікар-стоматолог-хірург - 0,5 ставки, лікар-стоматолог дитячий - 0,5 ставки, лікар-стоматолог-ортопед - 0,5 ставки, сестра медична (1,0 ставки), молодша медична сестра (санітарка) - 0,5 ставки (а.с.101-109).

Даний штатний розклад також введено в дію з 12.06.2018 відповідно до наказу ЦМЛ від 22.05.2018 № 148 (а.с.207).

Відповідно до звітності Інформація про попит на робочу силу (вакансії) за формою № 3-ПН за період з 22.03.2018 по 11.06.2018 у відповідача були наявні наступні вакансії: за звітами від 23.03.2018 - кухонний робітник, сестра медична, лікар інфекціоніст, сестра медична з масажу, молодша медична сестра (санітарка), лікар травматолог; за звітами від 11.04.2018 - лікар терапевт, лікар інфекціоніст, молодша медична сестра (санітарка) - 2, сестра медична, лікар травматолог, сестра медична з масажу; за звітами від 07.05.2018 - лікар інфекціоніст, сестра медична з масажу, сестра медична, завідувач складу, лікар терапевт, лікар травматолог, лікар хірург; за звітами від 22.05.2018 - бухгалтер; за звітами від 05.06.2018 юрисконсульт, начальник відділу кадрів, лікар терапевт, лікар інфекціоніст, лікар травматолог, лікар хірург, сестра медична (а.с.208 - 224, 236-249, 1-3 т.2).

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2 ст. 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

З аналізу наведених законодавчих норм вбачається, що при вирішенні питання про дотримання вимог законодавства власником або уповноваженим органом підприємства, установи, організації в цій частині підлягають з'ясуванню обставини, пов'язані з тим, чи була у відповідача інша робота (вакантні посади), яку міг виконувати (займати) працівник відносно якого вирішувалось питання про звільнення, чи пропонувалась йому така робота (посади) та чи надавав він згоду на переведення на іншу роботу.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

ОСОБА_3 з ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених, зокрема, п. 1 ст. 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Проте відсутність звернення роботодавця до профспілкової організації з поданням про надання згоди на звільнення не є беззаперечною підставою для визнання такого звільнення незаконним.

Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року N 9 Про практику розгляду судами трудових спорів роз'яснено, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до ч. 7 ст. 43 КЗпП України рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинне бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

ОСОБА_3 із ч. 6 ст. 39 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

Висновок про правильне застосування зазначених норм матеріального права викладено, зокрема у постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 (справа № 6-703цс15).

Відповідно до цього висновку за змістом вищезазначених норм права суди, розглядаючи трудовий спір, повинні з'ясувати, чи містить рішення профспілкового комітету власне правове обґрунтування такої відмови. І лише у разі відсутності у рішенні правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення працівника власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених законодавством вимог для звільнення.

В аспекті положень частини 7 статті 43 КЗпП України і частини 6 статті 39 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності та з урахуванням вище зазначеного висновку слідує, що оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права, то суд зобов'язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості.

Враховуючи, що у зазначених нормах зміст поняття обґрунтованості рішення профспілкового органу закон не розкриває, то така обґрунтованість повинна оцінюватись судом виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства (стаття 8 Конституції України, стаття 3 ЦК України, статті 263 ЦПК України) та лексичного значення (тлумачення) самого слова обґрунтований , яке означає бути достатньо, добре аргументованим, підтвердженим науково, переконливими доказами, доведеним фактами .

Таким чином, з огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що Мирноградською центральною міською лікарнею проведено скорочення чисельності та штату працівників стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії у зв'язку з реорганізацією даних структурних підрозділів на підставі рішення Мирноградської міської ради від 14 лютого 2018 року, яка є засновником ЦМЛ як представник територіальної громади. При цьому Мирноградська ЦМЛ як юридична особа не була реорганізована, виключення двох структурних підрозділів та включення до складу лікарні іншого підрозділу нового кабінету не є реорганізацією ЦМЛ, а саме відповідно до затвердженого Статуту ЦМЛ із організаційної структури ЦМЛ було виключено всі посади з відділень Стоматологічна поліклініка зі спеціалізованими прийомами і Зубопротезна лабораторія та утворено і включено до структури лікарні лікувально-діагностичне відділення зі спеціалізованими прийомами, до складу якого увійшов стоматологічний кабінет, що свідчить про те, що у відповідача внаслідок зміни організаційної структури мало місце скорочення чисельності та штату працівників.

22.03.2018 року позивачка під підпис була попереджена про її звільнення 22.05.2018 року з займаної посади молодшої медичної сестри (санітарки) стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами Мирноградської ЦМЛ за п.1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з реорганізацією стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами на підставі наказу ЦМЛ № 101 та штатного розпису ЦМЛ, діючого з 23.05.2018 року (а.с. 5, 140 т.1).

16.05.2018 року ОСОБА_1 були запропоновані вакантні посади в ЦМЛ, , а саме: кухонний робітник, молодша сестра медична травматологічного відділення, молодша сестра медична жіночої консультації, молодша сестра медична гінекологічного відділення, двірник та молодша медична сестра у новоствореному структурному підрозділі, від яких позивач відмовилася (а.с.141-142 т.1).

Таким чином судом першої інстанції вірно зазначено, що відповідачем при звільненні позивача не було порушено вимог частини 1 статті 49-2 КЗпП України, оскільки ОСОБА_1 попередили за два місяці про наступне вивільнення, при цьому перенесення дати звільнення позивача на пізнішу дату не потребує повторного попередження. Позивачу було запропоновано іншу роботу в ЦМЛ, від якої вона відмовилась.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що від дати попередження про майбутнє звільнення 22 березня 2018 року до дати фактичного звільнення 11 червня 2018 року пройшло більше двох місяців, відповідач повинен був знову попередити позивачку про звільнення, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки статтею 49-2 КЗпП України встановлено порядок та строк такого попередження - про наступне вивільнення працівник повинен бути персонально попереджений не пізніше ніж за два місяці. Із контексту наведеної норми вбачається, що законом не заперечується можливість попередження працівників про вивільнення у строк, що перевищує два місяці.

Крім того, з матеріалів справи встановлено, що позивачка була звільнена 11.06.2018 року за скороченням штату з посади молодшої медичної сестри (санітарки) (а.с. 4 т.1 ).

Апеляційний суд вважає, що рішення профспілкового органу від 21 травня 2018 року про відмову у наданні згоди на звільнення позивачки не містить достатньої аргументації та посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав. У висновку не міститься будь - яких даних щодо фактичних обставин і підстав звільнення позивача, її ділових і професійних якостей. Такий висновок ґрунтується лише на тому, що профспілкова організація вважає, що відсутність наказів ЦМЛ, якими б скорочувались посади зазначених працівників з дат, які були вказані у їх попередженнях про вивільнення, а саме на час розгляду подань зміст п.1 наказу № 101 має відповідати лише змісту наказу № 117/1 від 02 квітня 2018 року.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що рішення профспілкового комітету не можна вважати таким, що відповідає вимогам закону, не містить обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення позивачки, правове обґрунтування незаконності звільнення позивачки в ньому відсутнє.

22.05.2018 року адміністрація Мирноградської ЦМЛ звернулася до первинної профспілкової організації з повторним поданням про звільнення молодшої медичної сестри (санітарки) (1,0 ставки) стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами ОСОБА_1 (а.с.154 т.1), проте це падання розглянуто не було.

Відповідно до ч. ч. 2, 5 ст. 43 КЗпП України у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що відповідач мав право звільнити працівника без згоди профспілкового органу за відсутності обґрунтування профспілковим органом такої відмови, тобто відповідачем були дотримані вимоги законодавства під час звільнення позивача з роботи.

Таким чином, з урахуванням наведеного апеляційний суд дійшов висновку, що звільнення позивачки відбулось з дотриманням вимог трудового законодавства, а саме п. 1 ч. 1 ст. 40, ст.. 49-2 КЗпП України.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи апеляційної скарги і зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про те, що судом допущено порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

ОСОБА_3 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовано обставини справи, висновки суду відповідають обставинам справи, рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Димитровського міського суду Донецької області від 29 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: О.О.Тимченко

Судді: І.В. Кішкіна

ОСОБА_5

Повне судове рішення складено 14 березня 2019 року.

Головуючий: О.О.Тимченко