Постанова

від 12.11.2020 по справі 226/1658/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

12 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 226/1658/18

провадження № 61-8325св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Мирноградська центральна міська лікарня правонаступником якого є комунальне некомерційне підприємство Мирноградська центральна міська лікарня Мирноградської міської ради,

третя особа - Мирноградська міська рада,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Димитровського міського суду Донецької області від 29 листопада 2018 рокуу складі судді: Редько Ж. Є., та постанову Донецького апеляційного суду від 13 березня 2019 рокув складі колегії суддів: Тимченко О. О., Кішкіної І. В., Корчистої О. І.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до Мирноградської центральної міської лікарні, третя особа - Мирноградська міська рада, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 працювала у Мирноградській центральній міській лікарні на 1,0 ставки на посаді молодшої медичної сестри (санітарки) стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами (далі - стоматологічна поліклініка, поліклініка).

22 березня 2018 року позивача було попереджено про те, що у зв`язку з реорганізацією поліклініки на підставі наказу по ЦМЛ від 16 березня 3018 року № 101 Про реорганізацію стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії Мирноградської центральної міської лікарні, скорочення чисельності та штату працівників (далі - наказ № 101) та штатного розпису ЦМЛ, діючого з 23 травня 2018 року, її посада підлягає скороченню.

За наказом відповідача № 192-к від 11 червня 2018 року на підставі рішення Мирноградської міської ради Про реорганізацію стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії Мирноградської центральної міської лікарні № VII/43-26 від 14 лютого 2018 року (далі - рішення міськради від 14 лютого 2018 року) та наказу № 101 11 червня 2018 позивач була звільнена з займаної посади за скороченням штату на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП.

Позивач зазначала, що відповідно до рішення міськради від 14 лютого 2018 року із організаційної структури ЦМП виключені: стоматологічна поліклініка із спеціальними прийомами кабінетами 27,75 шт. од.; зубопротезна лабораторія 17 шт. од. Додатком 1 до вказаного рішення ухвалено утворення стоматологічного кабінету ЦМЛ та залишення однієї посади сестри медичної (1,0 ставки), по 0,5 ставки лікарів-стоматологів: терапевта, хірурга, дитячого і ортопеда, а також 0,5 ставки молодшої медичної сестри (санітарки). Термін виконання пункту 1 рішення міськради не встановлено. Однак, у складі ЦМЛ відсутня стоматологічна поліклініка із спеціальними прийомами кабінетами , тому рішення міськради не приписує скорочення будь-якої зі штатних одиниць стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами , яка функціонувала у складі ЦМЛ до її звільнення відповідачем. Також відповідач не має та не мав відокремлених структурних підрозділів, тоді як за чинним законодавством реорганізація може стосуватися тільки юридичної особи. Зазначена у наказі № 101 мета його прийняття - оптимізація та підвищення ефективності медичного обслуговування мало захищених верств населення м. Мирнограда, розширення можливостей щодо його доступності та якості, враховуючи необхідність використання бюджетних коштів, явно не узгоджується з фактичними обставинами, оскільки значна чисельність населення (станом на 2017 рік середньорічна чисельність наявного населення міста складала 49,6 тис. осіб та 15 672 зареєстрованих внутрішньо переміщених осіб) має обслуговуватися у сім разів зменшеною чисельністю медичних працівників.

Отримане позивачем у березні 2018 року попередження вказувало на її вивільнення за скороченням 22 травня 2018 року, що пов`язується з виключенням 23 травня 2018 року зі штатного розпису її посади. Однак, 22 травня 2018 року цього не сталося; інших попереджень про звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП від відповідача вона не отримувала.

Наказами відповідача від 22 березня 2018 року № 108/1, від 23 березня 2018 року № 112, від 26 березня 2018 року № 115, від 28 березня 2018 року № 116, від 02 квітня 2018 року № 117/1 були внесені зміни до пункту 1 наказу № 101, якими визначалося нове число працівників ЦМЛ, посади яких вказано до скорочення і які отримали попередження про вивільнення 22 березня 2018 року, 23 березня 2018 року, 26 березня 2018 року тощо. Оскільки за змістом зазначені накази відповідача своїми приписами скасовували попередні, на час видання наказу № 147 від 22 травня 2018 року редакція пунктів 1 та 2 наказу № 101 відповідала змісту наказу № 117/1, який приписував провести скорочення 02 червня 2018 року посади лише одного працівника - ОСОБА_2 . Чергове оновлення наказом № 147 від 22 травня 2018 року пункту 1 наказу № 101 приписувало провести скорочення чисельності та штату відповідних працівників стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами ЦМЛ вже з 11 червня 2018 року. На час видання наказу № 147 попередження, яке вона отримала у березні 2018, втратило юридичну силу. Таким чином, якщо припустити, що цим наказом відповідач зробив чергове попередження про вивільнення її з роботи, тоді з 22 травня 2018 року до 11 червня 2018 року сплило менше двох місяців. Зазначене у преамбулі наказу № 147 клопотання голови первинної профспілкової організації ЦМЛ профспілки працівників охорони здоров`я України від 22 травня 2018 було скасовано листом даної організації від 23 травня 2018 року. Також у позивача викликає сумніви правомірність підписання наказів про її звільнення в. о. головного лікаря ОСОБА_3 , оскільки згідно витягу з ЄДР єдиним підписантом від ЦМЛ вказана ОСОБА_4 . Позивач є членом профспілки працівників охорони здоров`я України. У порушення статті 43 КЗпП її вивільнення було здійснено без попередньої згоди вказаної профспілки.

ОСОБА_1 просила:

визнати незаконним та скасувати наказ Мирноградської центральної міської лікарні від 11 червня 2018 року № 192-к про її звільнення з посади молодшої медичної сестри (санітарки) на 1,0 ставки стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами;

поновити її на роботі з 12 червня 2018 року;

розрахувати та стягнути з Мирноградської центральної міської лікарні на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 12 червня 2018 року по день поновлення на роботі.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 29 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 13 березня 2019 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовані тим, що:

звільнення позивача здійснено з дотриманням вимог трудового законодавства, вона попереджена про майбутнє звільнення не пізніше, ніж за два місяці до звільнення, їй було запропоновано всі наявні у відповідача вакансії, які відповідали її кваліфікації та освіті, від яких вона відмовилася;

Мирноградською центральною міською лікарнею проведено скорочення чисельності та штату працівників стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії у зв`язку з реорганізацією даних структурних підрозділів на підставі рішення Мирноградської міської ради від 14 лютого 2018 року, яка є засновником ЦМЛ як представник територіальної громади. При цьому Мирноградська ЦМЛ як юридична особа не була реорганізована, виключення двох структурних підрозділів та включення до складу лікарні іншого підрозділу нового кабінету не є реорганізацією ЦМЛ, а саме - відповідно до затвердженого Статуту ЦМЛ із організаційної структури ЦМЛ було виключено всі посади з відділень Стоматологічна поліклініка зі спеціалізованими прийомами і Зубопротезна лабораторія та утворено і включено до структури лікарні лікувально-діагностичне відділення зі спеціалізованими прийомами, до складу якого увійшов стоматологічний кабінет, що свідчить про те, що у відповідача внаслідок зміни організаційної структури мало місце скорочення чисельності та штату працівників;

22 березня 2018 року позивач під підпис була попереджена про її звільнення 22 травня 2018 року з займаної посади молодшої медичної сестри (санітарки) стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами Мирноградської ЦМЛ за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП у зв`язку з реорганізацією стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами на підставі наказу ЦМЛ № 101 та штатного розпису ЦМЛ, діючого з 23 травня 2018 року;

16 травня 2018 року ОСОБА_1 запропоновані вакантні посади в ЦМЛ, а саме: кухонний робітник, молодша сестра медична травматологічного відділення, молодша сестра медична жіночої консультації, молодша сестра медична гінекологічного відділення, двірник та молодша медична сестра у новоствореному структурному підрозділі, від яких позивач відмовилася. Таким чином відповідачем при звільненні позивача не було порушено вимог частини 1 статті 49-2 КЗпП, оскільки ОСОБА_1 попередили за два місяці про наступне вивільнення, при цьому перенесення дати звільнення позивача на пізнішу дату не потребує повторного попередження. Позивачу було запропоновано іншу роботу в ЦМЛ, від якої вона відмовилась;

апеляційний відхилив доводи апеляційної скарги про те, що від дати попередження про майбутнє звільнення 22 березня 2018 року до дати фактичного звільнення 11 червня 2018 року пройшло більше двох місяців, і відповідач повинен був знову попередити позивачку про звільнення, оскільки статтею 49-2 КЗпП встановлено порядок та строк такого попередження - про наступне вивільнення працівник повинен бути персонально попереджений не пізніше ніж за два місяці. Згідно цієї норми законом не заборонено можливість попередження працівників про вивільнення у строк, що перевищує два місяці;

апеляційний суд зазначив, що позивача було звільнено 11 червня 2018 року за скороченням штату з посади молодшої медичної сестри (санітарки). Рішення профспілкового органу від 21 травня 2018 року про відмову у наданні згоди на звільнення позивачки не містить достатньої аргументації та посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав. У висновку не міститься будь-яких даних щодо фактичних обставин і підстав звільнення позивача, її ділових і професійних якостей. Такий висновок ґрунтується лише на тому, що профспілкова організація вважає, що відсутність наказів ЦМЛ, якими б скорочувались посади зазначених працівників з дат, які були вказані у їх попередженнях про вивільнення, а саме - на час розгляду подань зміст пункту 1 наказу № 101 має відповідати лише змісту наказу № 117/1 від 02 квітня 2018 року. Тому суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про те, що рішення профспілкового комітету не можна вважати таким, що відповідає вимогам закону, не містить обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення позивача, правове обґрунтування незаконності звільнення позивача в ньому відсутнє;

22 травня 2018 року адміністрація Мирноградської ЦМЛ звернулася до первинної профспілкової організації з повторним поданням про звільнення молодшої медичної сестри (санітарки) (1,0 ставки) стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами ОСОБА_1 , проте це падання розглянуто не було. Відповідно до частин другої, п`ятої статті 43 КЗпП України у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору. Відповідач мав право звільнити працівника без згоди профспілкового органу за відсутності обґрунтування профспілковим органом такої відмови, тобто відповідачем були дотримані вимоги законодавства під час звільнення позивача з роботи. Таким чином звільнення позивача відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства, а саме - пункту 1 частини першої статті 40, статті 49-2 КЗпП.

Аргументи учасників справи

У квітні 2019 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржені рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. При цьому посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

матеріалами справи доведена відсутність чіткої правової визначеності щодо дати скорочення посад. Рішення міськради не містить приписів щодо певної дати або посилання на подію, з настанням якої має відбудитися виключення зі складу відповідача посад зубопротезної лабораторії. Рішення міськради не приймалося у редакції, оприлюдненої 19 лютого 2018 року на сайті Мирноградської міської ради. Наказ № 101 міститься у попередженні № 01-17/530 від 22 березня 2018, яке позивач отримала 22 березня 2018 року від відповідача. Датою звільнення було вказано 22 травня 2018 року, що пов`язувалося з набуттям чинності штатним розписом ЦМЛ з 23 травня 2018 року. Проте Наказ № 101 зазнав чисельних змін, а самі зміни вносилися відповідачем до нього у такий спосіб, що кожна наступна зміна, замінювала зміст попередньої. Оскільки єдине попередження про звільнення ґрунтувалося на первісних приписах Наказу № 101, зазначені зміни призвели до втрати юридичної сили таким попередженням;

у порушення статті 43 КЗпП відповідач не звертався до профспілки про надання згоди на звільнення 11 червня 2018 року. 22 травня 2018 року було вказано датою вивільнення у повторному поданні відповідача до профкому про надання згоди на звільнення. Будучи попередженою про звільнення 22 травня 2018 року та не звільненою у цей день, попередження про звільнення зі вказаної дати втрачає юридичну силу, що є порушенням частини першої статті 49-2 КЗпП. 23 травня 2018 року голова профкому листом до відповідача скасував свою пропозицію щодо можливого вивільнення працівників з 11 червня 2018 року, а також просив відкликати і повторні подання на вивільнення працівників. Повторне подання відповідача до профкому про надання згоди на звільнення позивача містило прохання надати згоду на звільнення 23 травня 2018 року. 23 травня 2018 року адміністрація лікарні передала до профкому повторні подання про надання згоди на звільнення працівників стоматологічної поліклініки та зубопротезної лабораторії. Такі подання залишені профкомом без розгляду, оскільки 23 травня 2018 року, голова профкому спрямував листа до адміністрації лікарні, у якому просив відкликати повторні подання, і свою пропозицію можливого вивільнення працівників 11 червня 2018 року вказав вважати не дійсною. Таким чином подання про надання згоди на звільнення 11 червня 2018 року до профкому від відповідача не надходило і позивач не отримувала попередження про вивільнення з 11 червня 2018 року. У зв`язку із цим частина сьома статті 43 КЗпП застосована судами помилково.

довіреність на повноваження представника відповідача у суді першої інстанції - нікчемна, оскільки не містить реальної дати її видання (зазначено четверте липня тисячі вісімнадцятого року ), що явно не узгоджується з датою утворення відповідача згідно Витяту з ЄДР ;

копія документу, який був наданий до суду апеляційної інстанції на підтвердження повноважень представника відповідача від 27 грудня 2018 року містить загальні повноваження адвоката Онілова Вячеслава Леонідовича, не пов`язуючи їх з конкретною справою, назва документу значиться як Довіренність . До матеріалів справи з боку відповідача долучена копія документу, якій складено 27 грудня 2018 та підписаний в.о. головного лікаря Мирноградської центральної міської лікарні ОСОБА_4 Повноваження адвоката Онілова В. Л. від Мирноградської центральної міської лікарні вчасно не були підтверджені у встановлений законодавством спосіб, - вказує на неправомочність наданих за підписом адвоката документів до справи, а також клопотання про розгляд справи у відкритому судовому засіданні, яке за фактом було задоволено судом апеляційної інстанції

У липні 2019 року Мирноградська центральна міська лікарня надала відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Відзив мотивований тим, що процедура звільнення позивача проводилась з дотриманням гарантій для працівника, зокрема, з урахуванням вимог статей 43, 49-2 КЗпП. У відповідача дійсно відбулися зміни в організаційно-штатній структурі, які потягли за собою скорочення чисельності та штату працівників стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії, що спростовує доводи позивача про відсутність чітких приписів та юридичних підстав для скорочення посади позивача. Наміри роботодавця щодо звільнення позивачки, підстави та строки звільнення, рішення про перенесення цих строків, терміни цього перенесення були ясними, чіткими, належним чином доведеними до позивачки, що було з`ясовано судами, а тому стверджувати про існування будь-якої невизначеності та необізнаності позивачки про майбутнє звільнення та його дату, не має підстав. Оскільки позивача було звільнено 11 червня 2018 року, то відповідачем при його звільнені не було порушено вимог статті 49-2 КЗпП, якою гарантується право працівника не бути звільненим у строк не менш ніж два місяці з моменту попередження. Рішення профспілкового органу про відмову у наданні згоди на звільнення позивача не містить достатньої аргументації та посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником е порушенням його законних прав. У висновку не міститься будь-яких даних щодо фактичних обставин і підстав звільнення позивачки, її ділових і професійних якостей. Такий висновок ґрунтується лише на тому, що профспілкова організація вважає, що відсутність наказів ЦМЛ, якими б скорочувались посади зазначених працівників з дат, які були вказані у їх попередженнях про вивільнення, а саме на час розгляду подань зміст пункту 1 наказу № 101 має відповідати лише змісту наказу № 117/1 від 02 квітня 2018 року. Таким чином у зв`язку з відсутністю обґрунтованої відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору з позивачем, відсутності повідомлення про результати розгляду подання від 22 травня 2018 року, дії відповідача щодо розірвання трудового договору з позивачем не можна вважати вчиненими з порушенням вимог статті 49-2 КЗпП.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

У пункті 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2020 року заяву ОСОБА_1 про заміну сторони правонаступником задоволено. Залучено правонаступника відповідача Мирноградської центральної міської лікарні - комунальне некомерційне підприємство Мирноградська центральна міська лікарня Мирноградської міської ради до участі у справі № 226/1658/18.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що ОСОБА_1 , 1975 року народження, у період з 04 листопада 1994 року по 11 червня 2018 перебувала у трудових відносинах з Мирноградською центральною міською лікарнею, працюючи на посаді молодшої медичної сестри (санітарки) стоматологічної поліклініки, що встановлено на підставі трудової книжки позивача.

За наказом ЦМЛ від 11 червня 2018 року № 192-к ОСОБА_1 звільнено з посади молодшої медичної сестри (санітарки) стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами, працюючу на 1,0 ставки, 11 червня 2018 року за скороченням штату згідно за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП. Підставою звільнення вказано рішення міськради від 14 лютого 2018 року та наказ ЦМЛ № 101.

Відповідно витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого за станом на 13 червня 2018 року, ЦМЛ є комунальним закладом, її засновником є Мирноградська міська рада, відокремлені підрозділи у складі лікарні відсутні.

Згідно із розділом 7 Статуту ЦМЛ, затвердженому рішенням міської ради від 08 червня 2016 року № УП/12-45, до складу організаційної структури ЦМЛ серед інших включено структурні підрозділи стоматологічна поліклініка зі спеціалізованими прийомами (кабінетами) та зубопротезна лабораторія.

Відповідно до рішення Мирноградської міської ради від 14 лютого 2018 року № УІІ/43-26 з організаційної структури ЦМЛ виключено стоматологічну поліклініку із спеціалізованими прийомами - 27,75 шт. од. і зубопротезну лабораторію - 17 шт. од. та утворено і включено до складу організаційної структури ЦМЛ лікувально-діагностичне відділення зі спеціалізованими прийомами стоматологічний кабінет; затверджено Статут ЦМЛ у новій редакції; головному лікарю ЦМЛ наказано провести заходи, пов`язані зі змінами в організаційній структурі ЦМЛ згідно чинного законодавства.

У розділі 7 Статуту ЦМЛ, затвердженому рішенням міської ради від 14 лютого 2018 року № УІІ/43-26, до організаційної структури ЦМЛ серед інших включено структурний підрозділ лікувально-діагностичне відділення зі спеціалізованими прийомами, до складу якого увійшов стоматологічний кабінет.

Згідно листа голови Мирноградської міської організації профспілки працівників охорони здоров`я (далі профспілка) від 02 березня 2018 року листом від 20 лютого 2018 року головний лікар ЦМЛ повідомив первинну організацію про реорганізацію стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії.

Відповідно наказу від 16 березня 2018 року № 101 на підставі рішення міськради від 14 лютого 2018 року наказано провести реорганізацію стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії ЦМЛ, скорочення чисельності та штату працівників, виключивши із організаційної структури лікарні всі посади стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами у кількості 27,75 шт. од., у тому числі посаду молодшої медичної сестри (санітарка) (6 шт. од.), та зубопротезної лабораторії у кількості 17 шт. од; при цьому утворити та включити до складу організаційної структури ЦМЛ лікувально-діагностичне відділення зі спеціалізованими прийомами стоматологічний кабінет у кількості 3,5 шт. од. у складі: лікаря-стоматолога-терапевта (0,5), лікаря-стоматолога-хірурга (0,5), лікаря-стоматолога-дитячого (0,5), лікаря-стоматолога-ортопеда (0,5), сестри медичної (1,0), молодшої медичної сестри (санітарки) (0,5). Пунктом другим даного наказу приписано провести у відповідність штатний розклад лікарні, що вступає в дію з 23 травня 2018 року.

На виконання наказу № 101 у лікарні була створена комісія з реорганізації стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії ЦМЛ (далі комісії з реорганізації), на засіданнях якої розглядалися питання, пов`язані із процедурою скорочення штату ЦМЛ, у тому числі щодо вручення попереджень працівникам про заплановане звільнення (протоколи № 1 від 16 березня 2018 року, № 2 від 22 березня 2018 року).

Згідно із штатним розкладом ЦМЛ, затвердженим міським головою 02 січня 2018 року, на 01 січня 2018 року до складу лікарні включені стоматологічна поліклініка - 27,75 шт. од. та зубопротезна лабораторія - 17,0 шт. од.

Відповідно до штатного розкладу ЦМЛ, затвердженого міським головою 16 березня 2018 року, з 23 травня 2018 року до складу лікарні включено стоматологічний кабінету - 3,5 шт. од., а саме: лікар-стоматолог-терапевт - 0,5 ставки, лікар-стоматолог-хірург - 0,5 ставки, лікар-стоматолог дитячий - 0,5 ставки, лікар-стоматолог-ортопед - 0,5 ставки, сестра медична (1,0 ставки), молодша медична сестра (санітарка) - 0,5 ставки.

Відповідно до протоколу зборів трудового колективу стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії ЦМЛ (далі трудового колективу) від 21 березня 2018 року № 1, на яких була присутня позивач, розглянуто питання щодо реорганізації вказаних структурних підрозділів та пропозиції кандидатур працівників, які планують працювати у новоствореному стоматологічному кабінеті.

22 березня 2018 позивач під підпис була попереджена про її звільнення 22 травня 2018 року за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП у зв`язку з реорганізацією стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами на підставі наказу ЦМЛ № 101 та штатного розпису ЦМЛ, діючого з 23 травня 2018 року.

16 травня 2018 року позивачу були запропоновані вакантні посади по ЦМЛ, а саме: кухонний робітник, молодша сестра медична травматологічного відділення, молодша сестра медична жіночої консультації, молодша сестра медична гінекологічного відділення, двірник та молодша медична сестра у новоствореному структурному підрозділі, від яких позивач відмовилася. У судовому засіданні позивач підтвердила ці обставини.

За наказами від 22 березня 2018 року № 108/1, від 23 березня 2018 року № 112, від 26 березня 2018 року № 115, від 28 березня 2018 року №116, від 02 квітня 2018 року №117/1 внесені зміни до пункту 1 наказу № 101 щодо кількості працівників стоматологічної поліклініки та зубопротезної лабораторії, посади яких скорочуються 22 березня 2018 року (19 осіб), серед яких прізвище і посада позивача, 23 березня 2018 року (18 осіб), 26 березня 2018 року (9 осіб), 28 травня 2018 року (1 особа) та 02 червня 2018 року (1 особа).

07 травня 2018 року голові профспілки відповідачем спрямоване подання за підписом головного лікаря ЦМЛ для надання письмового рішення щодо звільнення позивача із займаної посади (далі подання) 22 травня 2018 року за скороченням штату відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП, з доданими до нього відповідними документами, в якому було зазначено підстави такого звільнення, відомості щодо вручення попередження про майбутнє звільнення, повідомлення про вакансії.

Листом від 19 травня 2018 року голова профспілки ЦМЛ звернувся до голови Донецької обласної організації профспілки працівників охорони здоров`я України про надання правової оцінки подальшого розгляду подань головного лікаря ЦМЛ на звільнення працівників стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії, та правомірності прийнятих рішень під час засідання профспілкового комітету 18 травня 2018 року, викладених у протоколі № 14.

У відповідь голова профспілки ЦМЛ отримав лист від 19 травня 2018 року про доцільність скасування рішення профспілки від 18 травня 2018 року (протокол № 14) про надання згоди на звільнення працівників лікарні, а у разі розгляду інших подань - про доцільність відмови у наданні згоди на звільнення працівників.

Відповідно до протоколу № 15 засідання профкому профспілки ЦМЛ від 21 травня 2018 року за результатами розгляду подань головного лікаря ЦМЛ про надання згоди на звільнення працівників за скороченням штату у задоволенні вказаних подань, у тому числі стосовно позивача, відмовлено; також скасовано рішення профкому про надання згоди на звільнення працівників ЦМЛ, прийняте 18 травня 2018 року (протокол № 14). Підставою для прийняття такого рішення стала промова голови профспілки, який пославшись на лист Донецької обласної організації профспілки, зазначив про відсутність юридичних підстав для звільнення, беручи до уваги, що на час розгляду подань зміст пункту 1 наказу № 101 має відповідати лише змісту наказу № 117/1 від 02 квітня 2018 року, а первісні приписи пункту 2 наказу № 101 та наказу № 102 від 16 березня 2018 року Про затвердження штатного розкладу ЦМЛ де-юре замінені приписами наказу № 120 від 02 квітня 2018 року.

Про прийняте рішення голова профспілки повідомив відповідача листом від 21 травня 2018 року, зазначивши, що підставою для відмови у наданні згоди на звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП стала юридична відсутність наказів ЦМЛ, якими б скорочувались посади зазначених працівників з дат, які були вказані у їх попередженнях про вивільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП (на час розгляду подань зміст пункту 1 наказу № 101 має відповідати лише змісту наказу № 117/1 від 02 квітня 2018 року, а первісні приписи пункту 2 наказу № 101 та наказу № 102 від 16 березня 2018 року Про затвердження штатного розкладу ЦМЛ де-юре замінені приписами наказу № 120 від 02 квітня 2018 року).

Наказом від 21 травня 2018 року № 146 відповідач вносить зміни до пункту 2 наказу ЦМЛ № 101, якими зазначає працівників стоматологічної поліклініки та зубопротезної лабораторії, посади яких скорочуються 22 березня 2018 року (19 осіб), серед яких прізвище і посада позивача, 23 березня 2018 року (18 осіб), 26 березня 2018 року (9 осіб), 28 травня 2018 року (1 особа) та 02 червня 2018 року (1 особа).

22 травня 2018 року відповідач повторно спрямував голові профспілки подання, зміст якого ідентичний змісту першого подання від 07 травня 2018 року, додавши до нього наказ від 21 травня 2018 року № 146. Дане подання зареєстровано профспілкою 23 травня 2018 року.

Голова профспілки у своєму клопотанні від 22 травня 2018 року, посилаючись на частину третю статті 22 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності , вніс пропозицію відповідачу у зв`язку з отриманням 22 травня 2018 року повторного подання про перенесення терміну звільнення на 11 червня 2018 року, оскільки перше вивільнення працівників відповідно до наданих подань має відбутися 22 травня 2018 року.

Враховуючи клопотання голови профспілки лікарні від 22 травня 2018 року, з метою дотримання статті 43 КЗпП України, Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності за наказом ЦМЛ від 22 травня 2018 року № 147 внесені зміни до пункту 1 наказу ЦМЛ № 101, відповідно до яких приписано провести скорочення чисельності та штату працівників стоматологічної поліклініки та зубопротезної лабораторії 11 червня 2018 року.

На засіданні зборів трудового колективу 22 травня 2018 року (протокол № 2), де серед присутніх зазначена позивач, було доведено зміст клопотання голови профспілки лікарні, зміст наказу ЦМЛ від 22 травня 2018 року № 147 та повідомлено про продовження строків звільнення. Свою участь у зборах позивач не заперечувала.

З наказом ЦМЛ від 22 травня 2018 року № 147 позивач ознайомлена під підпис, що було нею підтверджено у судовому засіданні.

Своїм листом від 23 травня 2018 року голова профспілки пропонує відкликати подання ЦМЛ від 22 травня 2018 року, вважаючи пропозицію можливого вивільнення працівників з 11 червня 2018 року недійсною, оскільки працівники лікарні не отримували попереджень про вивільнення 11 червня 2018 року.

Згідно із штатним розкладом ЦМЛ, затвердженим міським головою 22 травня 2018 року, з 12 червня 2018 року до складу лікарні включено стоматологічний кабінет - 3,5 шт. од., а саме: лікар-стоматолог-терапевт - 0,5 ставки, лікар-стоматолог-хірург - 0,5 ставки, лікар-стоматолог дитячий - 0,5 ставки, лікар-стоматолог-ортопед - 0,5 ставки, сестра медична (1,0 ставки), молодша медична сестра (санітарка) - 0,5 ставки.

Цей штатний розклад також введено в дію з 12 червня 2018 року відповідно до наказу ЦМЛ від 22 травня 2018 року № 148.

Відповідно до звітності Інформація про попит на робочу силу (вакансії) за формою № 3-ПН за період з 22 березня 2018 року по 11 червня 2018 року у відповідача були наявні наступні вакансії: за звітами від 23 березня 2018 року - кухонний робітник, сестра медична, лікар інфекціоніст, сестра медична з масажу, молодша медична сестра (санітарка), лікар травматолог; за звітами від 11 квітня 2018 року - лікар терапевт, лікар інфекціоніст, молодша медична сестра (санітарка) - 2, сестра медична, лікар травматолог, сестра медична з масажу; за звітами від 07 травня 2018 року - лікар інфекціоніст, сестра медична з масажу, сестра медична, завідувач складу, лікар терапевт, лікар травматолог, лікар хірург; за звітами від 22 травня 2018 року - бухгалтер; за звітами від 05 червня 2018 року юрисконсульт, начальник відділу кадрів, лікар терапевт, лікар інфекціоніст, лікар травматолог, лікар хірург, сестра медична.

У частині шостій статті 43 Конституції України передбачено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно частини другої статті 40 КЗпП звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 зроблено висновок, що за приписами частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав відступити від цих висновків .

У постанові Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року у справі № 6-1264цс17 вказано, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника .

У постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року в справі № 6-40цс15 вказано, що оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Суди встановили, що звільнення позивача здійснено з дотриманням вимог трудового законодавства, вона попереджена про майбутнє звільнення не пізніше, ніж за два місяці до звільнення, їй було запропоновано всі наявні у відповідача вакансії, які відповідали її кваліфікації та освіті, від яких вона відмовилася.

За таких обставин суди зробили обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позовних вимог.

Посилання у касаційній скарзі на те, що оскільки єдине попередження про звільнення ґрунтувалося на первісних приписах Наказу № 101, зазначені зміни призвели до втрати юридичної сили таким попередженням, колегія суддів відхиляє.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 березня 2020 року у справі № 226/1665/18 (провадження № 61-8329св19) вказано, що: доводи заявника про те, що попередження про наступне вивільнення втратило юридичну силу у зв`язку із внесенням змін до наказу Мирноградської центральної міської лікарні від 16 березня 2018 року № 101, є необґрунтованими, оскільки перенесення дати звільнення позивача на іншу дату (11 червня 2018 року) не потребує повторного попередження про звільнення у зв`язку із реорганізацією роботодавця .

Доводи касаційної скарги про те, що будучи попередженою про звільнення 22 травня 2018 року та не звільненою у цей день, попередження про звільнення зі вказаної дати втрачає юридичну силу, що є порушенням частини першої статті 49-2 КЗпП, необґрунтовані.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 лютого 2020 року у справі № 226/1650/18 (провадження № 61-7838св19) зазначено, що: посилання заявника на те, що оскільки 22 травня 2018 року вона не була звільнена, попередження відповідача про скорочення займаної нею посади та наступного її звільнення 22 травня 2018 року втратило силу, а з новим вона не була ознайомлена, що на її думку, свідчить про порушення Мирноградською ЦМЛ вимог частини першої статі 49-2 КЗпП України, є безпідставним, оскільки відтермінування дати звільнення працівників Мирноградської ЦМЛ, в тому числі позивача, відбулося за клопотанням голови профспілкової організації і було направлено на дотримання гарантування трудових прав усіх працівників Мирноградської ЦМЛ, а отже не призвело до порушення трудових прав позивача, і не потребувало додаткового виконання відповідачем вимог частини першої статті 49-2 КЗпП .

Колегія відхиляє аргумент касаційної скарги про те, що довіреність на повноваження представника відповідача у суді першої інстанції - нікчемна, оскільки не містить реальної дати її видання (зазначено четверте липня тисячі вісімнадцятого року ), що явно не узгоджується з датою утворення відповідача згідно Витяту з ЄДР , з таких підстав. У частині третій статті 247 ЦК України передбачено, що довіреність, у якій не вказана дата її вчинення, є нікчемною. Тобто нікчемність повязується із відсутністю вказівки дати вчинення довіреності, і відповідно помилка в даті вчинення довіреності не свідчить про її нікчемність.

Посилання в касаційній скарзі про те, що повноваження адвоката Онілова В. Л. від Мирноградської центральної міської лікарні вчасно не були підтверджені у встановлений законодавством спосіб, що вказує на неправомочність наданих за підписом адвоката документів до справи, а також клопотання про розгляд справи у відкритому судовому засіданні, яке за фактом було задоволено судом апеляційної інстанції, необґрунтовані.

У рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року у справі № 1-1/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) вказано, що за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов`язки.

у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 року у справі № 205/1649/16-ц (провадження № 61-12805св18) зроблено висновок, що перевірити повноваження представника сторони, а також законність документа, наданого на підставі таких повноважень, належить до обов`язку виключно суду, який розглядає справу, в якій така довіреність надана .

Згідно частини другої статті 410 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржені рішення залишити без змін.

Керуючись статтями 400 та 410 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Димитровського міського суду Донецької області від 29 листопада 2018 року та постанову Донецького апеляційного суду від 13 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков