Рішення

від 04.03.2019 по справі 420/2098/18

НОВОПСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 04.03.2019

ЄУ № 420/2098/18

Провадження №2/420/196/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2019 року Новопсковський районний суд Луганської області

в складі: головуючого судді Проньки В.В.

за участю секретаря судового засідання Колесник Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Новопсков Луганської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Павленківської сільської ради Новопсковського району Луганської області про визнання права власності та права на спадкове майно в порядку спадкування за законом, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Держгеокадастру у Луганській області,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернулася до Новопсковського районного суду Луганської області з позовом, в якому просить визнати за нею в порядку спадкування за законом:

- право власності на земельну ділянку площею 7,0900 га, розташовану на території Павленківської сільської ради Новопсковського району Луганської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 4423385300:08:001:0070, вартістю 191154,52 грн., що належала ОСОБА_2, померлому 16.05.2012 року, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЛГ №2045822, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №369 від 24.06.2003 року;

- право на земельну частку (пай) згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЛГ №90080077, зареєстрованого 28.01.1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №178, розміром 8,98 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) та вартістю 7883,19 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 16.05.2012 в м. Хрустальний Луганської області помер її чоловік ОСОБА_2 Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді земельної ділянки площею 7,0900 га, розташована на території Павленківської сільської ради Новопсковського району Луганської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та право на земельну частку (пай) згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЛГ № 0080077, розміром 8,98 умовних кадастрових гектарів. Вона є єдиною спадкоємицею першої черги за законом, інших спадкоємців за законом та/або за заповітом не має. Особи, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, відсутні. Спадщину після смерті батька вона прийняла, оскільки на день смерті чоловіка проживала разом з ним та протягом шести місяців після його смерті подала заяву про прийняття спадщини приватному нотаріусу Краснолуцького міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_3 Таким чином була заведена спадкова справа, але жодної нотаріальної дії вчинено не було, оскільки вона тяжко переживала смерть чоловіка. Приватним нотаріусом, що розташований на тимчасово не підконтрольній Україні території (вул. Павловська, 88, м. Хрустальний Луганської області) їй було рекомендовано для реалізації своїх спадкових прав звертатися до нотаріуса за місцем знаходження спадкового майна. При зверненні 03.09.2018 до приватного нотаріуса Новопсковського районного нотаріального округу ОСОБА_4, за місцем знаходження нерухомого майна, із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, їй було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій по оформленню спадкових прав після ОСОБА_2, померлого 16.05.2012, та роз'яснено, що отримати свідоцтво про право на спадщину за законом вона не може, в зв'язку з тим, що: спадкова справа після смерті чоловіка була заведена іншим нотаріусом, і в зв'язку з відсутністю у спадкоємця документів, що підтверджують місце відкриття спадщини - довідки з тимчасово непідконтрольної території України до уваги нотаріусом не приймаються, оскільки всі документи, видані органами влади невизнаних республік, не мають юридичної сили, та рекомендовано звернутися до суду для вирішення своїх спадкових вимог в судовому порядку. У зв'язку з чим вона змушена звернутися до суду за захистом своїх спадкових прав.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 11.12.2018 відкрито загальне позовне провадження у справі, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Держгеокадастру у Луганській області та призначено підготовче судове засідання на 11 січня 2019 року.

11 січня 2019 року було оголошено перерву в підготовчому судовому засідання до 11 лютого 2019 року, у зв'язку з необхідністю витребування доказів, .

11 лютого 2019 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та її представник в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі та участі позивача, на позовних вимогах наполягають.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі, з позовними вимогами згоден.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав пояснення на позовну заяву, відповідного до якого згідно інформації Відділу у Новопсковському районі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області громадянин ОСОБА_2 на підставі Розпорядження Новопсковської РДА від 13.12.1996 за № 637/4 отримав сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЛГ №0080077, який зареєстрований у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по КСП Дружба від 28.01.1997 за № 178. На підставі вищевказаного сертифікату громадянин ОСОБА_2 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЛГ №045822 загальною площею 7,0900 га (угіддя - рілля), який зареєстрований у Книзі записів реєстрації держаних актів на право власності на землю громадян за № 369 від 24.06.2003. Згідно Технічного звіту по передачі земельних часток (паїв) у приватну власність в натурі власникам 487-ми сертифікатів КСП Дружба на території Павленківської сільської ради Новопсковського району Луганської області , затвердженого розпорядженням Новопсковської РДА від 27.03.2003 за №143, розпорядження Новопсковської РДА від 27.03.2003 за №142 та додатку до нього Перерахунок вартості та розміру земельної частки (паю) КСП Дружба Новопсковського району , у вищевказаному сертифікаті на даний час лишились не оформлені сільськогосподарські угіддя, площа яких становить 1,66 умовних кадастрових гектарів до яких входять сіножаті та пасовища. У 2009 році ПП ОЦВ Агроцентрнаука була розроблена Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) якою визначено громадянину ОСОБА_2 уточнену загальну площу 7,0923 га та присвоєно кадастровий номер 4423385300:08:001:0070 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованого за межами населених пунктів, на території Павленківської сільської ради Новопсковського району Луганської області. В поясненні просить справу розглядати без його участі та прийняти рішення за результатами оцінки доказів та пояснень поданих сторонами та іншими учасниками цивільного процесу.

За таких підстав, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи на підставі наявних матеріалів справи та без фіксування судового засідання технічним засобами, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16 травня 2012 року в м. Красний Луч Луганської області помер ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ЕД №331346, виданим 16.05.2012 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Краснолуцького міського управління юстиції у Луганській області, про що складено відповідний актовий запис №526.

Після смерті ОСОБА_2, померлого 16.05.2012, відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки площею 7,0923 га, розташованої на території Павленківської сільської ради Новопсковського району Луганської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4423385300:08:001:0070, вартістю 191154,52 грн. та право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП Дружба розміром 8,98 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), вартістю 7883,19 грн. Вказані обставини підтверджуються Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЛГ №045822, зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №369 від 24.06.2003; витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-4402615502018 від 08.10.2018; сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ЛГ №0080077, виданим 03.01.1997, зареєстрованим у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 28.01.1997 за №178, інформацією Відділу у Новопсковському районі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області щодо вартості земельної ділянки та земельної частки (паю) за вих. № 792/169-18, №791/169-18 від 12.10.2018.

Позивач відповідно до ст. 1261 ЦК України є спадкоємицею першої черги після смерті ОСОБА_2, який помер 16.05.2012, оскільки останній був її чоловіком, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії ІІ-ЕД №307237, виданим 02.10.1982 Павленківською сільською радою Новопсковського району Ворошиловградської області.

Судом встановлено, що позивач у відповідності до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадщину після смерті чоловіка прийняла, оскільки протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, що підтверджується заявою ОСОБА_1 про прийняття спадщини, поданою 12.11.2012 приватному нотаріусу Краснолуцького міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_3, зареєстрована в реєстрі за №1716.

Судом також встановлено, що після смерті ОСОБА_2, який помер 16.05.2012, приватним нотаріусом Краснолуцького міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_3 була заведена спадкова справа №53699196 (номер у нотаріуса 74/2012) від 12.11.2012, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №55075619 від 11.02.2019.

Відповідно до Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру заповіти/спадкові договори) №55075598 від 11.02.2019 спадкові договори та заповіти від імені ОСОБА_2 в Спадковому реєстрі відсутні.

Позивач 03.09.2018 звернулась до приватного нотаріуса Новопсковського районного нотаріального округу ОСОБА_4 з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2, який помер 16.05.2012. Постановою нотаріуса від 03.09.2018 про відмову вчинення нотаріальних дій, позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій по оформленню спадкових прав після померлого ОСОБА_2 - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв'язку з тим, що вказана нотаріальна дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом.

В даний час позивач бажає реалізувати своє право на спадщину за законом після смерті чоловіка, однак не може цього зробити.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого не майнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (ч. ч. 1, 2 ст.1220 ЦК України).

Згідно зі ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця (ст. 1261 ЦК України).

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Частиною 1 статті 1225 ЦК України визначено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно п. 3 Указу Президента Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва №666/94 право на земельну частку (пай) може бути об'єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави.

Згідно зі ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ст. 67 Закону України Про нотаріат свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Отже, за наявності умов, передбачених ст. 49 Закону України Про нотаріат , на нотаріуса покладається завдання, по-перше, відмовити у вчиненні нотаріальної дії, якщо вона суперечить вимогам чинного законодавства; по-друге, обґрунтувати своє рішення на підставі норм чинного законодавства.

Згідно з п. 3 глави 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та ч.4 ст. 49 Закону України Про нотаріат відмова у вчиненні нотаріальної дії за загальним правилом здійснюється в усній формі, а у випадку наявності вимоги особи, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії, виноситься відповідна постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Оскарження відмови у вчиненні нотаріальної дії можливе, якщо особа вважає, що нотаріус безпідставно (неправомірно) відмовив у вчиненні нотаріальної дії, порушивши тим самим покладений на нього обов'язок щодо вчинення нотаріальних дій. У такому разі оскаржується постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, в якій повинні обов'язково обґрунтовуватися причини такої відмови.

Як з'ясовано, перешкодою до оформлення нотаріусом спадкових прав позивача є знаходження спадкової справи, відкритої після смерті її чоловіка в м. Хрустальний (Красний Луч) Луганської області.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2, 2.4 розділу 2 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України , затвердженого наказом Мінюсту України від 22.02.2012 року № 296/5, спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про відмову від спадщини, заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини або про відмову від спадщини, заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, заяви спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), заяви про видачу свідоцтва виконавцю заповіту, заяви виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень, заяви другого з подружжя про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторів.

При заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту.

У разі підтвердження факту заведення спадкової справи іншим нотаріусом нотаріус відмовляє заявнику у прийнятті заяви (іншого документа) та роз'яснює право її подачі за місцезнаходженням цієї справи, а у разі потреби (неправильно визначено місце відкриття спадщини) витребовує цю справу для подальшого провадження.

Тобто, повторне заведення в теперішній час спадкової справи органами нотаріату, які здійснюють свої повноваження на території, яка контролюється органами державної влади України, є неможливим.

Законом 12 лютого 2015 року № 189-VIII прийнято низку додаткових гарантій по забезпеченню реалізації права на спадкування (ст. 11-1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України , ст.9-1 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції ), в яких врегульовано питання щодо місця відкриття спадщини, яка знаходиться на непідконтрольній українській владі території.

Кабінетом Міністрів України 15 квітня 2015 року постановою № 210 затверджено Порядок реєстрації деяких спадкових справ у Спадковому реєстрі, який визначає процедуру реєстрації у Спадковому реєстрі спадкових справ заведених на підставі статті 91 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції . Проте зазначений Порядок не врегулював процедуру оформлення права на спадкування у разі, якщо спадкова справа заведена нотаріусом раніше і залишилася на території, на якій органи державної влади в теперішній час тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Втім, як зазначено в розділі 6 Інформаційного листа Нотаріальної палати України Деякі питання оформлення спадкових прав на майно, яке знаходиться на тимчасово окупованій території України та на території проведення антитерористичної операції. Особливості відчуження нерухомого майна, що знаходиться на непідконтрольній Україні території , що стосується питання доступу до архівів нотаріальних документів, які залишилися на непідконтрольній Україні території, а також можливості їх передачі з вказаних територій, то на законодавчому рівні воно залишається відкритим.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, внаслідок перебування спадкової справи в м. Хрустальний Луганської області неможливо видати позивачу свідоцтво про право на спадщину.

В контексті поширення державою додаткових гарантій прав громадян в оформленні спадкових прав, перешкодою до чого є проведення антитерористичної операції, при вирішенні даної справи, коли у позивача відсутні будь-яки способи відновлення своїх майнових прав, слід орієнтуватись на положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Як зазначено в рішенні Європейського Суду з прав людини у справі Будченко проти України , найважливішою вимогою статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання органу влади у мирне володіння майном має бути законним. Цей принцип означає, що застосовні положення національного законодавства є достатньо доступними, чіткими та передбачуваними у їх застосуванні.

У справі East/West Alliance Limited проти України Європейський Суду зазначив: Згідно з усталеною практикою Суду стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справі "Вістіньш і Перепьолкінс проти Латвії " [ВП], заява №71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року) (п. 1);…. перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції " [ВП], заява №31107/96, п. 58,ECHR1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series АN 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії ", заява № 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року) (2). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції ", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства ", n. 50, Series A N 98) (п. 3) .

Згідно статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав, є зокрема, визнання права.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Тобто, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

За вищевказаних позивачем умов, які склались, способом відновлення існуючих у нього майнових прав, має бути лише судовий захист.

В судовому засіданні встановлено, що спадкова справа не була завершена такою кінцевою процедурою, як видачею свідоцтва про право на спадщину внаслідок проведення антитерористичної операції і знаходження спадкової справи на неконтрольованій українською владою території.

Втім, граничний строк видачі свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, ніяким строком не обмежений (ст. 561 ЦК України, підпункт 4.10 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5).

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).

Таким чином, зважаючи на перешкоди в оформленні свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з перебуванням спадкової справи на тимчасово окупованій території, право власності на спадкове майно ОСОБА_5 в порядку спадкування за законом підлягає визнанню за позивачем в судовому порядку.

Враховуючи, що ОСОБА_2 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЛГ №0080077 від 28.01.1997 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЛГ №2045822, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №369 від 24.06.2003, та у даному сертифікаті залишились не оформлені сільськогосподарські угіддя, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково, а саме визнати за ОСОБА_6 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 померлого 16 травня 2012 року: право власності на земельну ділянку площею 7,0900 га, розташовану на території Павленківської сільської ради Новопсковського району Луганської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 4423385300:08:001:0070, вартістю 191154,52 грн., що належала ОСОБА_2, померлому 16.05.2012, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЛГ №2045822, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №369 від 24.06.2003, та право на земельну частку (пай) згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЛГ №90080077, зареєстрованого 28.01.1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №178, на залишок невитребуваних сільськогосподарських угідь.

Керуючись ст.ст. ст. ст. 2, 4, 10, 12, 13, 77-81, 89, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Павленківської сільської ради Новопсковського району Луганської області про визнання права власності та права на спадкове майно в порядку спадкування за законом, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Держгеокадастру у Луганській області, задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, паспорт серії ЕН 957502, виданий 20.12.2012 Новопсковським РС УДМС України в Луганській області, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2, померлого 16 травня 2012 року:

- право власності на земельну ділянку площею 7,0900 га, розташовану на території Павленківської сільської ради Новопсковського району Луганської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 4423385300:08:001:0070, вартістю 191154,52 грн., що належала ОСОБА_2, померлому 16.05.2012 року, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЛГ №2045822, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №369 від 24.06.2003 року;

- право на земельну частку (пай) згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЛГ №90080077, зареєстрованого 28.01.1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №178, на залишок невитребуваних сільськогосподарських угідь.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, паспорт серії ЕН 957502, виданий 20.12.2012 Новопсковським РС УДМС України в Луганській області, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Представник позивача: адвокат ОСОБА_7, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП 001465, видане 30.10.2017 Радаю адвокатів Запорізької області, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.

Відповідач: Павленківська сільська рада Новопсковського району Луганської області, місцезнаходження: вул. Центральна, 1, с. Павленкове Новопсковського району Луганської області, 92320, код ЄДРПОУ 04336607.

Третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Луганській області, місцезнаходження: пр.-т Центральний, 17, корп. 2, м. Сєвєродонецьк Луганської області, 93404, код ЄДРПОУ 39771244.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Новопсковський районний суд Луганської області до Луганського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Суддя: В.В. Пронька